Рішення № 140065493, 25.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 490/8356/20

Провадження № 2/487/35/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді Притуляк І.О.,

за участю секретарів судового засідання Уманського І.В., Поліщук І.В., Богатої А.І., Янковець Г.А.

позивача ОСОБА_1 , представників позивача адвокатів Костенюк М.В., Моісеєнко С.В.,

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Басаргіної Г.С., розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2», ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Любов Костянтинівна про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання учасником договору про участь у пайовому будівництві, визнання договору дарування удаваним правочином, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 яким просив:

встановити факт його проживання з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 1993 року до моменту її смерті.

визнати спільною сумісною власністю майно, набуте за час їх спільного проживання, яке складається з:

квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 106,2 кв.м. житловою площею 84,2 кв.м.;

15/10000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 ;

1/40 частки нежитлового об`єкту по АДРЕСА_3 ;

банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» послуга «Стандарт безподатковий» номер рахунку НОМЕР_1 ;

банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» послуга «Стандарт срочний» номер рахунку НОМЕР_2 .

визнати за ним право приватної власності на

частку квартири АДРЕСА_1 ;

15/20000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 ;

1/80 частку нежитлового об`єкту по АДРЕСА_3 ;

частку банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» Послуга «Стандарт безподатковий» номер рахунку НОМЕР_1 ;

частку банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» Послуга «Стандарт срочний» номер рахунку НОМЕР_2 .

07.12.2020 представник ОСОБА_1 адвокат Дем`яненко М.В., подав до Центрального районного суду м.Миколаєва заяву про збільшення позовних вимог, за якою окрім первісно заявлених вимог, просив:

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_4 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в 1993 році познайомився з ОСОБА_4 , у них виникли взаємні почуття, повага один до одного, та через нетривалий час після знайомства, вони стали проживати однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_4 , яка на праві власності належала ОСОБА_4 .

Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Їхні взаємовідносини були повноцінними сімейними стосунками (лише без їх державної реєстрації).

Окрім них, у квартирі мешкала донька померлої, відповідач у справі ОСОБА_2 , яка на той час була неповнолітньою.

Вказав, що на початку їх спільного проживання з ОСОБА_4 , приміщення квартири було у занедбаному стані, і ним особисто було докладено чимало зусиль для приведення його у належний стан з подальшим підтриманням, у тому числі шляхом виконання комплексних ремонтних робіт, які включали у себе зокрема і заміну дверей, вікон, приладів обігріву, ремонт тамбуру зі здійсненням перепланування.

У період 2000-2010 років, ними з ОСОБА_4 , за спільні кошти були придбані нові меблі, побутова техніка, сантехніка, телевізори, музичний центр.

В наслідок виконання зазначених робіт, які виконувалися, зокрема за його власні кошти, значно збільшилася вартість спірної квартири, а отже вона набула статусу спільного сумісного майна.

Зазначив, що розпочавши спільне з ОСОБА_4 сімейне життя, вони налагодили співпрацю у сфері прибуткової та розповсюдженої на той час серед громадян України діяльності, яка пов`язана з придбанням товарів народного споживання (як в Україні, так і поза її межами) за менший кошт, та їх реалізацію в іншому місці за значно вищою ціною. Так вони спільно здійснювали комерційні поїздки як по Україні до міст Херсону, Ужгороду, Одеси, Стрия, так і до Польщі, Росії, Молдови

Відмітив, що у цей період, ОСОБА_4 не припиняла займатися адвокатською діяльністю, і лише завдяки його практичній підтримці, оскільки протягом багатьох років, він у вільний від роботи час, складав чисельні процесуальні документи, що стосувалися її роботи, як адвоката, паралельно, спільно з ним, мала можливість займатися і комерційною діяльністю. Так, іноді, їх сукупний дохід за одну поїздку складав до 1000 доларів США. За результатами вказаної спільної діяльності, станом на 1995 рік, вони накопичили приблизно 10000 доларів США.

За час спільного проживання, у період з 1993 по 1999 роки, ними були придбані автомобіль «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 3,4 тис. доларів США та однокімнатна квартира по АДРЕСА_5 . У вказаній квартирі ним було зроблено ремонт, після чого у ній проживала відповідач ОСОБА_2 ..

У період 2004-2010 років ним спільно з ОСОБА_4 було придбано, спірне нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , 15/10000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 ; капітальний гараж (як 1/40 частка нежитлового об`єкту по АДРЕСА_3 ); квартира АДРЕСА_6 , вартістю 45000 доларів.

Окрім того, транспортний засіб «Hyundai Accent» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 15000 доларів, який ОСОБА_4 , у 2008 році було відчужено, а грошові кошти від його продажу, у переважній більшості передані відповідачу, яка на той час потребувала матеріальної допомоги.

Усе спільно набуте майно, реєструвалося на ОСОБА_4 , за її життя він не вживав заходів щодо перереєстрації або поділу майна, оскільки його цивільна дружина не натякала на те, що їх стосунки тимчасові.

Наголосив на тому, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана ними в інтересах сім`ї, для виключно їх з ОСОБА_4 спільного проживання. Після виконання ремонтних робіт, та облаштування квартири необхідною технікою та меблями, протягом п`яти шести років, вони періодично проживали у ній по декілька днів, збирали у гостях друзів, святкували Новий рік та дні народження.

Зазначив, що протягом їх спільного проживання, він постійно працював, спочатку оператором теплового пункту ОКПП «Миколаївтеплокомуненерго», підприємства по виготовленню пам`ятників та з 1999 року по теперішній час в органах прокуратури. Стабільно отримував заробітну плату та переважну більшість зароблених коштів витрачав саме на потреби їх сім`ї, в тому числі і на особисті потреби ОСОБА_4 , яка за станом здоров`я потребувала додаткових витрат на лікування та харчування. Постійно турбувався про стан здоров`я ОСОБА_4 , організовуючи необхідне лікування.

Відмітив, що у найскладніші для ОСОБА_4 періоди життя, а саме загибелі сестри у 2008 році; потрапляння у ДТП у 2009 році та 2016 році, наслідком яких були отримані нею тілесні ушкодження, завжди був поряд з цивільною дружиною, надаючи необхідні підтримку та догляд.

Наголосив на тому, що до 2003 року, вони з ОСОБА_4 мали намір народити спільну дитину, та з цією метою протягом 2001-2003 років, неодноразово зверталися за медичною допомогою до спеціалізованих медичних закладів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 померла внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу. На час смерті, він був поруч з нею у реанімаційному відділенні лікарні.

Витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_4 та поминальними обідами більш ніж на 90% складали його особисті кошти та заощадження.

Нещодавно йому стало відомо, що приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. за заявою відповідачки заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 ..

Після чого він звернувся до ОСОБА_2 з метою досудового врегулювання спору, проте спосіб можливого набуття ним майна, запропонований відповідачем є неприйнятним, оскільки порушує його майнові права.

12.11.2020, він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ..

Невизнання відповідачем його права на частку у спільному сумісному майні набутому за час їх спільного проживання з ОСОБА_4 і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 31.12.2020, позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.01.2021, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_4 , 15/10000 часток нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , 1/40 частки нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .

Заборони вчиняти дії щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на рахунку номер НОМЕР_1 (послуга «Стандарт безподатковий»), на рахунку номер НОМЕР_2 (послуга «Стандарт срочний»), а також інших можливих рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 у АТ КБ «Приват Банк», зокрема відділенні банківської установи за адресою пр-т.Центральний, 173/1 у м.Миколаєві.

26.01.2021, відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції стверджувала, що її матір не проживала з ОСОБА_1 однією сім`єю, не була з ним пов`язана спільним побутом, та не мала спільних прав та обов`язків. Загалом відносини, які існували між позивачем та матір`ю не були притаманні подружжю.

Вказала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначене у позові нерухоме майно, орієнтовною вартістю 2200000 грн., було придбано ним спільно з ОСОБА_4 .. Зокрема, що його статки на той час, без врахування інших його потреб, становили 1100000 грн. (половина вартості майна); а також коли та в який спосіб він брав участь у придбанні цього майна.

При цьому посилалася на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 07.09.2016, у справі №712/14246/15-ц, у якій суд зазначив, що визначаючи правовий режим майна набутого в «цивільному шлюбі» слід зокрема, доводити факт його спільного створення та наявності у сторони відповідних коштів на момент його придбання та джерела їх надходження.

Звернула увагу суду на те, що у противагу тверджень позивача, у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , укладеному у 2013 році, зазначено, що ОСОБА_4 у 1997 році придбала у власність вказану квартиру, а в 2013 році продала її, при цьому остання, не з ким не проживала та не проживає однією сім`єю без укладання шлюбу і не має осіб, які б мали право користуватися та які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на цю квартиру або на її частку, в тому числі відповідно до ст.ст.60-74 СК України.

Просила врахувати, що саме нею було укладено договір про участь у пайовому будівництві квартири АДРЕСА_1 а також гаражу та кладовки, які є похідним майном від виникнення права власності на квартиру, та здійснювалося фінансування будівництва даної квартири. 28.07.2009, вона отримала повідомлення від ЖБК «Екватор-2» про оформлення на неї права власності на квартиру та за договором від 28.07.2009, передала це право матері, на яку і було видано свідоцтво про право власності.

Вказала, що на той час мала достатній рівень матеріального забезпечення, оскільки її батько ОСОБА_6 , який постійно проживав у Німеччині, постійно надавав їй матеріальну допомогу. З урахуванням чого мала матеріальну можливість для придбання, за власний рахунок, рухомого та нерухомого майна; та надання матеріальної допомоги матері придбавати майно у особисту власність.

Наголосила на тому, що квартира АДРЕСА_4 , була придбана її матір`ю у 1979 році за власні кошти.

Зазначила, що з 1970 року матір постійно працювала, з 1984 року по день смерті була адвокатом на посаді завідувачки Миколаївської районної юридичної консультації Миколаївської області. Під час своєї адвокатської діяльності мала постійний дохід, достатній для забезпечення свого життя та побуту на достатньо високому рівні, що дозволяло їй, як придбавати майно так і мати власні депозитні рахунки у АТ «КБ Приватбанк», права на розпорядження грошовими коштами на яких, вона ОСОБА_1 не надавала.

12.02.2021, позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, яким спростовував твердження відповідача про те, що її матеріальне забезпечення дозволяло як придбавати рухоме та нерухоме майно, так і надавати грошові кошти ОСОБА_4 у якості матеріальної допомоги. На підтвердження чого посилався на існуюче судове рішення від 12.10.2016 року про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором, укладеним у 2008 році. А також на той факт, що у 2013 році особисто надавав у борг відповідачці 10000 грн. та 700 доларів США, які відповідач до теперішнього часу не повернула.

Наголосив на тому, що ОСОБА_2 фактично не виконувала умови договору про пайове будівництво квартири АДРЕСА_1 , оскільки пайові внески вносилися безпосередньо ОСОБА_4 , за рахунок їх спільно зароблених грошових коштів. Надані відповідачем копії квитанцій, вважав сумнівними доказами.

Стверджував, що станом на 2009 рік, момент передачі прав на квартиру відповідачем та оформлення права власності ОСОБА_4 , у квартирі уже були виконані ремонтні роботи та він з цивільною дружиною уже періодично проживали в ній, збираючи гостей на свята.

Повторно зазначив, що ремонт квартири та облаштування її меблями та побутовою технікою, виконувалися ним з ОСОБА_4 за спільно зароблені кошти. При цьому безпосередньо до здійснення ремонтних робіт він залучав своїх знайомих, які допомагали йому. В противагу цьому, ОСОБА_2 не була дотична до проведення ремонтних робіт та у той період часу жодного разу у квартирі не була.

Відмітив, що гараж на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 (зазначений у позові як 1/40 частка нежитлових приміщень), був придбаний його цивільною дружиною за договором купівлі-продажу від 26.08.2006. Та саме ОСОБА_4 було укладено договір підряду від 06.07.2006 на виконання ремонтних робіт вказаного гаражу.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.06.2021, справу №490/8356/20 було передано до Заводського районного суду м.Миколаєва для розгляду за підсудністю.

07.07.2021, відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали позовної заяви було передано судді Павловій Ж.П.

Ухвалою від 12.07.2021, позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.08.2021 закрито підготовче провадження по справі з призначенням розгляду справи по суті.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.05.2023, суддю ОСОБА_7 було звільнено з посади судді Заводського районного суду м.Миколаєва у зв`язку з подачею заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва №03-08/113/2023 від 29.05.2023 року, відповідно до п.п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було здійснено повторний автоматизований розподіл та справу було передано судді Притуляк І.О.

Ухвалою від 16.06.2023, суддею Притуляк І.О. справу було прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження по суті.

Ухвалою від 27.09.2023, задоволено клопотання представника позивача адвоката Моісеєнко С.В. про проведення повторного підготовчого провадження.

27.10.2021, ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , ОСББ «Екватор-2», яким просив:

визнати договір №6-81д від 05.11.2004 про участь у пайовому будівництві квартири за адресою АДРЕСА_2 недійсним в частині визнання ОСОБА_2 , як сторони цього договору, а саме учасника пайового будівництва.

визнати ОСОБА_4 стороною за договором №6-81д від 05.11.2004 про участь у пайовому будівництві квартири за адресою АДРЕСА_2 , замість ОСОБА_2 ..

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що дана квартира за пропозицією ОСОБА_4 була придбана шляхом інвестування у будівництво за рахунок їх спільних коштів, з метою створення більш комфортних умов для їх подальшого сумісного проживання.

Квартира придбавалась на ім`я ОСОБА_4 , при цьому, оскільки їх сімейні стосунки, поряд з почуттями, були пов`язані взаємною повагою та довірою, він не вимагав від цивільної дружини документального підтвердження оформлення нею договірних відносин щодо придбання квартири, а також звітів щодо фактичної оплати коштів на її будівництво.

Крім того, він особисто у 2004-2005 роках, неодноразово супроводжував ОСОБА_4 до ЖБК «Екватор-2» для обговорення договірних правовідносин щодо будівництва квартири, сплати пайових внесків за їх спільні кошти, які вони розпочавши спільне сімейне життя, спочатку накопичували за рахунок спільних прибуткових комерційних поїздок, а в подальшому за рахунок його стабільного заробітку за місцем роботи в органах прокуратури та гонорарів, які отримувала ОСОБА_4 від зайняття адвокатською діяльністю.

Після смерті ОСОБА_4 , він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні.

З відзиву на позов, йому стало відомо, що стороною договору №6-81д від 05.11.2004 про участь у пайовому будівництві означеної квартири вказана ОСОБА_2 , якою до відзиву було долучено копії квитанцій датованих 2004-2005 роками про сплату пайового внеску на будівництво квартири, виписаних на її ім`я.

Посилаючись на обставини, тотожні викладеним у позові та заявах у справі №490/8356/20, стверджував, що ОСОБА_2 не мала фінансової спроможності оплатити будівництво вказаної квартири.

Наголосив на тому, що за життя ОСОБА_4 , жодного разу не інформувала як його так і спільних друзів або знайомих про будь-яку причетність її доньки до цієї квартири тим більше до фінансування її будівництва у сумі еквівалентній 34,1 тис доларів США на стадії будівництва у продовж 2004-2005 років та подальшої безоплатної передачі їй даної квартири у 2009 році.

Враховуючи, що на час укладення договору №6-81-д, він уже більше 11 років проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, може впевнено стверджувати, що саме вона була реальним пайовиком за даним договором. Так, вони з цивільною дружиною, упродовж 2000-2003 років, у присутності спільних друзів обговорювали питання поліпшення житлових умов та придбання житла у новобудові, при цьому однією з основною причин зміни житлових умов стало їх спільне бажання народити дитину.

Вказав, що саме ОСОБА_4 спільно з ним, попередньо особисто розробивши проект плану квартири, організувала за їх спільний кошт ремонтні роботи, здійснювала закупівлю та завезення будівельних матеріалів, меблів та побутової техніки, за його безпосередньої участі.

Вказав, що одним з підтверджень того, що саме ОСОБА_4 являється реальним пайовиком, є те, що оригінал договору №6-81-д від 05.11.2004 та усі квитанції ЖБК «Екватор-2» про сплату пайових внесків знаходилися у його цивільної дружини за місцем їх спільного проживання та на теперішній час знаходяться у нього.

Просив врахувати, що здійснюючи розрахунки відповідних оплат, він на прохання ОСОБА_4 , з метою підтвердження здійснених нею платежів у валютному еквіваленті станом на липень 2005 року, отримав 21.07.2005 на свій запит офіційну статистичну інформацію у письмовому вигляді з управління НБУ в Миколаївській області про курс долара США (до якого була прив`язана оплата пайових внесків), з прив`язкою до кожної конкретної дати внесення пайових внесків ОСОБА_4 (зокрема, це стосується квитанцій від 05.11.2004, 09.11.2004, 11.03.2005, 11.04.2005, 12.05.2005, які за не відомих йому обставин, були виписані не на його цивільну дружину а на ім`я ОСОБА_2 ).

З урахуванням того, що фактично договір №6-81/д від 05.11.2004 та квитанції про сплату пайових внесків складалися за участі ОСОБА_4 , проте виписувалися на ім`я відповідачки, вбачається, що це робилося його цивільною дружиною на користь її доньки на майбутнє, з метою приховання реального правочину та подальшого унеможливлення законного визнання за ним права власності на частку у зазначеному нерухомому майні, у разі встановлення факту його проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи, що оформлення права власності на спірну квартиру ОСОБА_4 , у будь-якому разі оформила б на себе, при вчиненні правочину, вона, свідомо вчинила дії, спрямовані на приховування його реального змісту в частині удаваної зміни її у договірних відносинах на власну доньку, з метою унеможливлення визнання ним права власності на частку зазначеного нерухомого майна, як такого, що придбано в період їх спільного проживання.

Як на підставу визнання правочину недійсним посилався на недодержання загальних вимог для чинності правочину визначених положеннями ч.3 ст.203 ЦПК України, а саме відсутність у ОСОБА_2 волевиявлення щодо настання правових наслідків за договором №6-81д, а саме отримання у власність нерухомого майна.

Одночасно, у разі наявності факту пропуску ним строку для пред`явлення позовних вимог про визнання правочину недійсним, просив про його поновлення, посилаючись на те, що про порушення його прав, внаслідок зазначення стороною у договорі пайового будівництва №6-81/д від 05.11.2004 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , йому стало відомо фактично у лютому 2021 року, після ознайомлення з відзивом ОСОБА_2 на позовну заяву у справі №490/8356/20.

27.10.2021, відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи №487/7616/21 між суддями, матеріали позовної заяви було передано судді Нікітіну Д.Г.

Ухвалою від 13.12.2021, позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

29.12.2021 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву за яким у задоволені позовних вимог просила відмовити в обґрунтування заявленої позиції зазначила наступне.

Так договір може бути визнаний судом недійсним, в разі якщо в момент вчинення правочину, він не відповідав діючому Законодавству України, чи порушував права інтереси інших осіб, при цьому правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.

Статтею 628 ЦПК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вказала, що нею з ЖБК «Екватор-2» було узгоджено усі істотні умови договору «6-81-д від 05.11.2004, як на момент його укладення, так і за правовими наслідками стосовно предмету договору.

Вважала безпідставним посилання позивача на той факт, що всупереч положенням ст.203 ЦПК України, на момент укладення, у неї було відсутнє волевиявлення на настання правових наслідків за договором, а саме виникнення права власності на об`єкт будівництва, та правочин фактично був укладений від імені її матері.

В обґрунтування чого, посилалася на договір від 28.07.2009, укладений між нею та ОСОБА_4 про передачу права на оформлення нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 за змістом якого, покійна ОСОБА_4 особисто визнала факт, що правочин №6-81-д був укладений 05.11.2005 саме між ОСОБА_2 та ЖБК «Екватор-2».

ЖБК «Екватор-2» прийняв договір від 28.07.2009 до виконання і не піддав його сумніву, та на його підставі виникли правові наслідки визначені сторонами укладання договору №6-81-д від 06.11.2004.

Таким чином з моменту укладання оспорюваного договору, у його сторін виникло право розпоряджатися своїми правами, які вона використала, уклавши 28.07.2009 договір з ОСОБА_4 ..

Вказала, що на виконання своїх зобов`язань за договором, особисто здійснювала оплату пайових внесків за квитанціями №№106,183,555,556 від 05.11.2004; №232 від 12.05.2005; №356 від 05.08.2005; №245 від 06.10.2005.

Таким чином, на момент укладення договору №6-81д, вона добросовісно прийняла на себе зобов`язання за ним, та добросовісно їх виконувала, а отже підстави для визнання його частково недійсним, відсутні.

03.02.2022 представник відповідача ОСББ «Екватор-2» одала до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві голова правління ОСОБА_8 вказала, що з моменту організації кооперативу правонаступником якого є ОСББ «Екватор-2», у 2003 році та початку будівництва будинку АДРЕСА_2 , кооператив очолювала ОСОБА_9 , яка і підписувала господарські договори від імені кооперативу.

Після обрання, 10.03.2009, нового голови правління, ОСОБА_9 відмовилася передати новому керівництву кооперативу Статутні документи, поточну будівельну документацію, у тому числі і оспорюваний Договір.

З огляду на викладене, відповідач не може ні підтвердити ні спростувати особу фактичного учасника у пайовому будівництві.

Вважала за неможливе, при відсутності оригіналу договору, визнати його частково недійсним.

19.04.2023, позивач подав до суду заву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив визнати ОСОБА_4 учасником у пайовому будівництві квартири АДРЕСА_1 , оформленому договором про участь у пайовому будівництві №6-81д від 05.11.2004, від початку інвестування будівництва до оформлення ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру.

Окрім того, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 28178 грн., які складаються з витрат на залучення експерта у розмірі 27270 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 грн..

У заяві виклав обставини тотожні з викладеними у позовній заяві.

Додатково зазначив, що договір №6-81д від 05.11.2004 про участь у пайовому будівництві, складався за участю ОСОБА_4 , проте як з`ясувалося після її смерті, остання без його відому, підписуючи договір з боку пайовика, зазначила не власне ім`я, а ім`я своєї доньки ОСОБА_2 .. При цьому підписання договору саме ОСОБА_4 підтверджується Висновком експерта від 10.11.2022.

Зазначив, що комора, зазначена як 15/10000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 та капітальний гараж, зазначений як 1/40 частка нежитлового об`єкту по АДРЕСА_3 , а фактично знаходиться на огородженій прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , біля входу до під`їзду, в якому знаходиться спірна квартира, були самостійними об`єктами побудови та придбання, які ОСОБА_4 набула у власність за окремими договорами купівлі-продажу, які мали право укласти виключно пайовики (мешканці) будинку.

Так вказаний гараж був придбаний за договором, укладеним 26.08.2005, тобто за чотири роки до оформлення за померлою, права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Комора, була придбана за додатковою угодою від 17.04.2009, укладеною ОСОБА_4 як стороною договору №6-81/д та ЖБК «Екватор-2», до того як було складено договір від 28.07.2009, про передачу ОСОБА_2 прав на оформлення права власності на спірну квартиру ОСОБА_4 .

Вказані об`єкти нерухомого майна були придбані ОСОБА_4 за його згодою, за їх спільні кошти.

Наголосив на тому, що повідомлення ЖБК «Екватор-2» про завершення будівництва, №83 від 12.07.2009, складене на ім`я ОСОБА_2 , 28.07.2009 було отримано ОСОБА_4 , цього ж дня відповідач склала та підписала розписку, якою підтвердила, що грошові кошти у розмірі 172273,57 грн., в якості оплати будівництва квартири АДРЕСА_1 , за договором №6-81д від 05.11.2004, внесені ОСОБА_4 , зазначивши, що всі обов`язки по придбанню квартири несла та всі права на неї має ОСОБА_4 .

Підписання вказаних документів саме ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно, підтверджується Висновком експерта від 10.11.2022 .

Таким чином, ОСОБА_2 договір №6-81д від 05.11.2004 не підписувала, його істотних умов не погоджувала, права та обов`язки за вказаним правочином нею взагалі не набувалися.

Разом з тим, вказаний договір, на теперішній час виконаний у повному обсязі як ЖБК «Екватор-2» так і ОСОБА_4 , саме якою він і підписаний.

З урахуванням викладеного, вважав ефективним способом захисту своїх порушених майнових прав, саме шляхом визнання ОСОБА_4 учасником у пайовому будівництві квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 20.04.2023, провадження у справі №487/616/21 було зупинено до розгляду Заводським районним судом м.Миколаєва справи №490/8356/20.

Ухвалою від 27.11.2023, провадження у справі №487/616/21 було поновлено.

Ухвалою від 06.12.2023, справу №490/8356/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов О.С. про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку спільного сумісного майна та справу №487/7616/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСББ «Екватор-2» про визнання частково недійсним договору про участь у пайовому будівництві, об`єднано в одне провадження під спільним номером №490/8356/20.

02.02.2024 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, якою остаточно, просив:

Встановити факт його проживання з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 1993 року до моменту її смерті.

Визнати Договір дарування №1-685 від 30.03.2012 квартири АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , удаваним правочином, визнавши його договором купівлі-продажу.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину №3297, видане 17.12.2020 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 , за ОСОБА_2 (на підставі Свідоцтво про право на спадщину №3297, видане 17.12.2020), номер запису про право власності 39763337, дата державної реєстрації 17.12.2020, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 55765058 від 17.12.2020.

Визнати ОСОБА_4 учасником у пайовому будівництві квартири АДРЕСА_1 , оформленому договором про участь у пайовому будівництві №6-81д від 05.11.2004, від початку інвестування будівництва до оформлення ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру.

Визнати спільною сумісною власністю майно, набуте за час їх спільного проживання, яке складається з :

квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 106,2 кв.м. житловою площею 84,2 кв.м.;

15/10000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 ;

1/40 частки нежитлового об`єкту по АДРЕСА_3 ;

банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» Послуга «Стандарт безповоротний» номер рахунку НОМЕР_1 ;

банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» Послуга «Стандарт срочний» номер рахунку НОМЕР_2 ;

квартири АДРЕСА_4 ;

квартири АДРЕСА_6 .

Визнати за ним право приватної власності на

частку квартири АДРЕСА_1 ;

частку квартири АДРЕСА_4 ;

15/20000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 ;

1/80 частку нежитлового об`єкту по АДРЕСА_3 ;

частку квартири АДРЕСА_6 ;

частку банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» Послуга «Стандарт безподатковий» номер рахунку НОМЕР_1 ;

частку банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» Послуга «Стандарт срочний» номер рахунку НОМЕР_2 .

Одночасно просив поновити строк позовної давності для пред`явлення позовних вимог про визнання Договору дарування квартири АДРЕСА_6 удаваним правочином, з одночасним визнанням його договором купівлі продажу та про визнання ОСОБА_4 учасником у пайовому будівництві квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 62769,61 грн., які складаються з витрат на залучення експерта у розмірі 44081,69 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 10510 грн. та 908 грн., за первісні позови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив обставини тотожні викладеним у поданих позовних заявах, заяві про збільшення позовних вимог, заяві про зміну предмету позову, відповідях на відзиви.

В обґрунтування вимог про визнання договору дарування №1-685 від 30.03.2012 квартири АДРЕСА_6 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , удаваним правочином, визнання його договором купівлі-продажу. Визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину №3297, виданого 17.12.2020 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. на ім`я ОСОБА_2 на вказану квартиру. Скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 , посилався на наступне.

Так, у 2008-2009 роках, він погодився на пропозицію цивільної дружини придбати житлову нерухомість у м.Ялта, у зв`язку з чим, розпочали пошук житла.

Спочатку вони розглядали можливість придбання квартири у будинку по АДРЕСА_8 , пайове будівництво якої розпочало ТОВ «Консоль ЛТД (Україна)», з цією метою, у серпні 2009 року, спільно виїжджали за адресою будівництва для узгодження із забудовником його умов, що підтверджується проектом договору, оформленого на ім`я ОСОБА_4 , проте відмовилися від вказаної пропозиції.

В подальшому розміщували об`яви у засобах масової інформації, щодо обміну квартири АДРЕСА_9 на квартиру у м.Ялті, що підтверджується проектом об`яв, складених його цивільною дружиною.

В подальшому, за посередництвом їх товариша депутата Ялтинської міської ради ОСОБА_10 , на початку 2012 року, вони з ОСОБА_4 розпочали перемовини з його знайомими, які нещодавно купили квартиру АДРЕСА_6 , з метою її невідкладного перепродажу з незначною надбавкою у ціні.

Після нетривалих перемовин, вони домовилися з власником квартири ОСОБА_3 про її придбання за суму еквівалентну 45000 доларів США. Маючи на той час спільно зароблених з ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 33000 доларів США, недостатню суму вони брали у борг. Так ОСОБА_4 7000 доларів США у борг надав ОСОБА_10 5000 доларів США він взяв у борг у їх спільного друга ОСОБА_11 ..

Оформлення квартири, за їх спільною згодою, здійснювалося на м`я ОСОБА_4 , відповідно, під час нотаріального посвідчення договору він присутній не був, та про те, що фактично нотаріально було посвідчено договір дарування квартири, а не купівлі-продажу, він не знав, зі змістом договору не ознайомлювався, цілком довіряючи цивільній дружині.

Наголосив на тому, що перед початком нотаріального оформлення договору, ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 , у його присутності, 44000 доларів США, про що ОСОБА_12 написав розписку.

Зазначив, що з метою фіксування витрат, пов`язаних з придбанням квартири, виконання ремонтних робіт, ОСОБА_4 вела журнал, копію якого він долучив до матеріалів заяви.

Про те, що право власності на квартиру було оформлено шляхом укладання договору дарування, а не договору купівлі-продажу, він дізнався після смерті ОСОБА_4 , наприкінці 2020 року, виявивши вказаний договір, серед документів за місцем їх спільного проживання.

З урахуванням вказаного, вважав, що договір дарування має ознаки удаваного правочину, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору купівлі-продажу.

Суттєвою відмінністю між договором дарування та договором купівлі-продажу є безоплатність та платність відповідно.

Відмітив, що крім вище зазначених фактів, про удаваність вчиненого правочину, з метою приховання вчинення оплатного договору купівлі-продажу, свідчить відсутність у ОСОБА_3 жодного мотиву та причини дарувати квартиру у м.Ялті (яку лише за місяць до цього він сам придбав згідно договору купівлі-продажу від 24.02.2012) ОСОБА_4 , з якою він у родинних відносинах не перебував, та взагалі не був знайомим.

Зазначив, що ймовірно вказаний договір був оформлений як дарування квартири, з метою зменшення сторонами договору відповідних витрат (у тому числі зменшення податкового навантаження), а можливо з метою приховування ОСОБА_4 реального правочину та подальшого унеможливлення законного визнання ним права власності на частку зазначеного майна.

На даний час право власності на квартиру АДРЕСА_6 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину номер 3297, виданого 17.12.2020 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., зареєстровано за ОСОБА_2 , чим порушується його право як співвласника спільного сумісного майна, набутого за час проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвалою від 05.02.2024, заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 02.02.2024, було прийнято до розгляду.

Ухвалою від 05.02.2024, застосовано заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 .

Ухвалою від 13.03.2024, задоволено клопотання представника позивача адвоката Моісеєнко С.А., витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Димова О.С. копію матеріалів спадкової справи №18/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.03.2024, до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи №18/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 10.04.2024, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Підтвердили фактичні обставини викладені у позовних заявах, заявах про зміну предмету позову та письмових поясненнях.

Додатково позивач пояснив, що в поліпшення стану квартири АДРЕСА_4 вклав особисті кошти приблизно у розмірі 15000 доларів, окрім того стан квартири поліпшився за рахунок ремонтних робіт, які виконувалися ним особисто та за допомогою друзів, з урахуванням чого, вартість даної квартири істотно збільшилася, що з урахуванням положень ст.60 СК України є підставою для визнання даної квартири спільною сумісною власністю та визнання за ним права власності на її частку.

Зазначив, що на час укладання договору №6/81-д та сплату пайових внесків, лише він мав стабільний дохід, якого не мали ні відповідач ні померла ОСОБА_4 ..

Наполягав на тому, що починаючи з 1993 року по день смерті, за виключенням кількох місяців у 2006 чи 2007 роках, постійно проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Коли ОСОБА_4 завагітніла, мали намір зареєструвати шлюб, однак вона втратила дитину, після чого до цього питання вони не поверталися.

У судових дебатах, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2024 (у справі №523/14489/15-ц), з метою ефективного захисту своїх порушених прав, просив:

Визнати за ним право приватної власності на часту майна у спільній сумісній власності, набутого під час його спільного проживання з серпня 1993 року по 29.05.2020 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , а саме: частку квартири АДРЕСА_1 ; 15/20000 частки приватної спільної часткової власності на нежитлові приміщення в житловому будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 30636399, номер запису 1879 у книзі 19, Свідоцтво про право власності НОМЕР_5 , видане 08.06.2010 виконкомом Миколаївської міської ради; 1/80 частки приватної спільної часткової власності на нежитловий об`єкт за адресою АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 209206, номер запису 57 у книзі 1); частку банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» - послуга «Стандарт безподатковий», номер рахунку НОМЕР_1 ; частку банківського вкладу ОСОБА_4 з нарахованими відсотками за договором з ПАТ КБ «Приватбанк» - послуга «Стандарт срочний», номер рахунку НОМЕР_2 .

Визнати договір дарування №1-685 від 30.03.2012 квартири АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , удаваним правочином, визнавши його договором купівлі продажу.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 3297, видане 17.12.2020 приватним нотаріусои Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_6 , належить ОСОБА_2 ..

Визнати за ним право власності на частку квартири АДРЕСА_6 .

Визнати за ним право власності на частку квартири АДРЕСА_11 .

Обґрунтування щодо підтвердження факту його спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 .. Визнання ОСОБА_4 учасником у пайовому будівництві кв. АДРЕСА_1 ; визнання певних об`єктів спільним сумісним майном. Скасування запису про державну реєстрацію права власності нва кв. АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 , вважав за необхідне навести у мотивувальній частині рішення, без їх вирішення у резулятивній частині.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник у задоволені позовних вимог просили відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзивах на позовні заяви.

Додатково відповідач зазначила, що позивач та її матір дійсно перебували у стосунках, однак ті не були притаманні сім`ї, оскільки вони не мали спільного бюджету, не вели спільне господарство, не були пов`язані спільними правами та обов`язками.

Наполягала на тому, що її матір, займаючись адвокатською діяльністю, мала достатній дохід для забезпечення належного рівня життя та придбання рухомого та нерухомого майна.

Вказала, що у період з 1993 року по день смерті у квартирі АДРЕСА_4 , її матір проживала одна, позивач лише періодично знаходився у квартирі.

Наголосила, що договір №6-81/д від 05.11.2004 року про пайове будівництво квартири АДРЕСА_1 , укладала особисто, та пайові внески сплачувала за рахунок особистих коштів, зокрема виручених від продажу золотих злитків, які їй подарував батько, та які вона продала за 273000 грн. та особистих заощаджень (коштів, які їй перераховував батько у якості фінансової допомоги).

Вказала, що позивачем не доведено, наявність у нього доходів такого рівня, які б дозволяли йому сплачувати пайові внески за квартиру.

Передачу матері на права оформлення квартири, вважала виключно їх сімейною справою.

Загалом у задоволені позову просили відмовити, оскільки позивачем не було доведено головну обставину, на якій побудовано позовні вимоги, а саме факт проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю у юридично значимому розумінні та юридично значимий період. Та не доведено його особистий фінансовий вклад у придбання майна, на частку якого ОСОБА_1 просить визнати право власності.

11.05.2026, шляхом формування у системі «Електронний суд» представник відповідача адвокат Басаргіна Г.С. подала до суду заяву, якою просила застосувати до вимог ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_6 та про вмзнання ОСОБА_4 учасником у пайовому будівництві квартири АДРЕСА_1 наслідки спливу позовної давності.

До судового засідання представник відповідача ОСББ «Екватор-2» не з`явилася, надала до суду заяву, у якій розгляд справи просила провести за її відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов О.С. до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій розгляд справи просив провести за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К. до судового засідання не з`явилися про дату, час та місце його проведення були повідомленні, у порядку абз.2 частини 1 статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» .

Ухвалою суду від 25.06.2026, було прийнято рішення про повернення до з`ясування обставин у справі з метою витребування інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про наявність або відсутність актових записів про факти укладання та розірвання шлюбу ОСОБА_4

13.07.2026 до суду надійшли повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб та актового запису про розірвання шлюбу ОСОБА_4 ..

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , покази допитаної у якості свідка відповідача ОСОБА_2 , дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення справи по суті, приходить до наступного.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині першій статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть НОМЕР_6 видане 01.06.2020 року) (Том 2 а.с.42).

За життя ОСОБА_4 набула у власність наступне нерухоме майно:

квартиру АДРЕСА_4 на підставі Свідоцтва про право власності виданого 15.05.1998 року Виконкомом Центральної районної ради Миколаївської міської ради;

квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_7 виданого Виконкомом Миколаївської міської ради 06.10.2009 року;

1/40 частку нежитлового об`єкту за адресою АДРЕСА_10 на підставі Договору купівлі-продажу №1611 від 26.08.2005 року;

15/10000 часток нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 ;

квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору дарування 2-685 від 30.03.2012 року.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220124206 від 13.08.2020 року (Том 1 а.с.22-26).

За життя, на ім`я ОСОБА_4 у АТ КБ «Приватбанк» було відкрито два депозитних рахунка:

за договором SAMDNWFD 00717862969900 від 05.12.2017 року (рахунок НОМЕР_1 ) на суму 5000 грн.;

за договором SAMDNWFD 007187155101 від 06.12.2017 року (рахунок НОМЕР_2 ) на суму 40000 грн..

Станом на 07.03.2021 року на зазначених рахунках знаходилися грошові кошти у розмірі 20700 грн. та 56502,56 грн. відповідно.

Довідка ПАТ КБ «Приватбанк», надана на виконання ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.02.2020 року (Том 3 а.с.99-100).

Відповідно до Повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про шлюб та розірвання шлюбу, ОСОБА_4 з 16.11.1982 року (дата розірвання шлюбу з ОСОБА_23 ) та до моменту смерті у зареєстрованому шлюбі не перебувала (Том 10 а.с. 201-205)

Після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 , донька померлої (Свідоцтво про народження НОМЕР_8 від 22.12.76 року), звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини.

15.06.2020 року нотаріусом було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 №18/200.

16.11.2020 року позивач ОСОБА_24 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини.

10.12.2020 року нотаріусом на підставі ст.42 Закону України «Про нотаріат», було зупинено вчинення нотаріальної дії по видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спірного майна після смерті матері, про що повідомлено листом №132/01-16.

17.12.2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. га ім`я ОСОБА_2 за №3297, видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_6 (Том 8 а.с.193-225).

Мотиви з яких виходить суд при вирішені заявленого спору.

Предметом позову у даній справі є наступні матеріально - правові вимоги встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з серпня 1993 року по 29.05.2020 року однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу; визнання нерухомого майна та банківських вкладів спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнання права власності ОСОБА_1 на частину нерухомого майна та банківських вкладів.

Так, у судових дебатах позивач звузивши заявлені позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на частину майна, як такого, що було набуте саме за час його спільного проживання з титульним власником майна ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

При встановленні факту проживання позивача з померлою ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004. До сімейних відносин, які існували до 01.01.2004, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01.01.2004.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01.01.2004 законом не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц та від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц; постановах Верховного суду від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 03.11.2022 у справі № 361/4744/19.

Відповідно до правових позицій викладених Верховним судом у постанові від 15.07.2020 у справі №524/10054/16 та від 17.01.2024 у справі №759/14906/18, належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу потрібно врахувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, оскільки факт спільного проживання сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між чоловіком та жінкою склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, таким чином, питання про належність та допустимість наданих доказів, суд надає при їх безпосередній оцінці, за своїм внутрішнім переконанням.

Провівши судовий розгляд справи, та надавши оцінку наданими сторонами та дослідженим доказам, суд приходить до сталого переконання, що позивачем, належними та достатніми доказами, достеменно не доведено сукупність фактів, а саме: ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат з ОСОБА_4 , наявність взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю у період з 01.01.2004 по 29.05.2020, як основну складову для встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Так на підтвердження даної вимоги, позивачем суду були надані наступні докази:

Довідки ОСББ «Темп-3» №22/3 від 15.10.2020 та №5 від 10.02.2022, за змістом яких ОСОБА_1 постійно проживав за адресою АДРЕСА_12 з ОСОБА_4 до часу її смерті та проживає по теперішній час (Том 1 а.с.78), (Том 8 а.с.76).

Довідку ОСББ «Темп-3» №9 від 20.11.2023, за змістом якої ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_12 з власницею ОСОБА_4 до часу її смерті та проживає по теперішній час, з травня 2020 року оплачує комунальні послуги (Том 8 а.с.79).

Копію Довідки Ф-3 ОСББ «Темп», за адресою вул.6 Слобідська, 43 кв.5 у м.Миколаєві № 467 від 14.10.2013, за змістом якої у кватирі 5 по АДРЕСА_13 зареєстрована та проживає ОСОБА_4 , без права на площу проживає 1 особа (Том 8 а.с.77).

Світлини на яких зображені ОСОБА_1 та померла ОСОБА_4 , у період часу до 2004 року, одна світлина 2004 року, одна світлина 2006 року, одна світлина 2008 року, дві світлини 2019 року (Том 1 а.с. 88-95, 138-140), (Том 6 а.с.85-86), (Том 8 а.с.101-104).

Копії медичних довідок від 17.08.2011 та без дати, у яких адресою проживання ОСОБА_1 зазначена АДРЕСА_12 (Том 1 а.с.44).

Картку амбулаторного хворого при чоловічому безплідді ОСОБА_1 , сформовану 25.11.2002, яка містить відомості щодо віку дружини пацієнта «49 років», періоду перебування у шлюбі «9,5 років», адреси проживання пацієнта « АДРЕСА_12 (Том 4 а.с.185-186).

Копію медичної довідку Міської лікарні №1 видану ОСОБА_1 18.06.2004 року з зазначенням місця проживання пацієнта АДРЕСА_12 , Том 7 а.с.70).

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 , з зазначенням «19.ХІ.2012 г.», «вторник 20.ХІ», «среда 21.ХІ», «четверг 22.ХІ», який містить записи «печатать с Сергеем иски» (Том 1 а.с.55), Том 8 а.с.72)

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 , без зазначення дати складання, який містить записи «40 дней», «я, ОСОБА_25 , Таня, свекор, свекровь» (Том 2 а.с.234)

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 , з зазначенням 2016 рік, який містить записи « ОСОБА_26 500 дол. + 9000 грн. Таня должна» (Том 2 а.с.235).

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 , без зазначення дати складання, який містить записи « ОСОБА_26 700 дол. и 10000 грн. Таня должна» (Том 2 а.с.236).

Рукописний текст складений ОСОБА_2 23.02.2000 «на ім`я ОСОБА_27 », який містить записи наступного змісту «У меня второй муж, с которым я живу 6,5 лет. Мы прекрасно жили, оба юристы. К сожалению совместных детей нет, хотя я несмотря на свой возраст, если бог даст, то рожу ребенка в любом возрасте», по тексту листа повторюється «мой супруг, прекрасный муж» (Том 4 а.с.176-177).

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 , без зазначення дати складання, який містить записи «Генеральная уборка на ОСОБА_28 на ОСОБА_29 . Перенести вещи на ОСОБА_29 . Взять у ОСОБА_25 500 грн. для Жени» (Том 7 а.с.71).

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 з зазначенням «20.VIII.2012», який містить запис «поменять постель мне и ОСОБА_25 » (Том 8 а.с.63).

Аркуші паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 , з зазначенням дати «28.VIII.2013», який містить записи «пообедать с ОСОБА_25 », з зазначенням 2.IХ понедельник», який містить записи «готовить ОСОБА_25 и ОСОБА_30 », з зазначенням «3.IХ.2013», який містить записи «сварить еду Сергею и ОСОБА_30 » (Том 8 а.с.67-68).

Аркуш паперу з рукописним текстом померлої ОСОБА_4 без зазначенням дати складання, який містить запис « ОСОБА_25 должен 250 грн..» (Том 8 а.с.73).

Міжнародний ветеринарний паспорт для собаки, який містить відомості про кличку тварини «Арчі» власник ОСОБА_4 , адреса проживання власника АДРЕСА_14 (Том 8 а.с.74).

Довідку керівника ПрАТ «Українські страви» від 14.06.2021 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 здійснював замовлення (на25-35 осіб) у кафе «Українські страви» та оплатив у загальній сумі 28570 грн. за поминальні обіди по покійній ОСОБА_4 , що проводилися 31.05.2020, 06.06.2020, 07.07.2020, 29.05.2021 (Том 4 а.с.182)

Доручення видане ОСОБА_4 на ім`я позивача, 27.08.1998 року на право керування транспортним засобом ВАЗ 21043 реєстраційний номер НОМЕР_9 . (Том 2 арк.237)

Скріншот листування між сторонами у справі у месенджері «Вайбер» за 12.05.2020 року, у змісті якого ОСОБА_2 запитує у позивача поради, щодо вирішення конфлікту з матір`ю. ОСОБА_1 зазначає про понесені витрати на придбання взуття для ОСОБА_4 та її невдячність (Том 2 арк.213-223).

Виписку з історії хвороби ОСОБА_4 стаціонарного відділення лікарні УМВС у Миколаївській області від 12.10.2010, з зазначенням, що пацієнт є членом сім`ї працівника УМВС (Том 6 а.с.137).

Копії декларацій ОСОБА_1 про доходи, фінансові зобов`язання та майновий стан державного службовця щодо себе та членів своєї сім`ї за 2001, 2002,2004, 2006, 2009 роки, відповідно до яких місце проживання позивача зазначено за адресою АДРЕСА_12 (Том 7 арк.75-79).

Копію особового листка по обліку кадрів ОСОБА_1 , який містить відомості щодо місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_12 та відомості про перебування у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , датавоний 07.09.1999 (Том 7 а.с.80-82)

Копію бланку з графами щодо відомостей про особу, без належних реквізитів, у графі сімейне становище зазначено цивільна дружина ОСОБА_4 ; у графі домашня адреса зазначено АДРЕСА_14 . Дата 08.12.2006 року (Том 7 а.с.80-83).

Виписки по карткових рахунках ОСОБА_1 за період з 14.05.2004 року по 14.11.2004 року, з 15.11.2004 року по 15.05.2005 року, 17.11.2005 року по 17.05.2006 року, з 20.05.2007 року по 20.11.2007 року, з 24.05.2009 року по 24.11.2009 року, 26.05.2010 року по 26.11.2010 року, з 28.05.2011 року по 28.11.2011 року, 30.05.12. по 30.11.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року, з 02.12.2013 року по 02.06.2014 року, з 04.12.2014 року по 04.06.2015 року, з 05.06.2015 року по 05.12.2015 року:

Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» за січень 2016 року; лютий 2017 року; січень, березень, квітень, грудень 2018 року, січень, березень, грудень 2019 року; березень, квітень, травень 2020 року.

Відповідно до яких, здійснювалися розрахункові операції у аптеках та об`єктах торгівельної мережі, розташованих у районі міста поблизу будинку АДРЕСА_11 (Том 2 а.с. 141-191, 192-204, Том 9 а.с.105-108).

Інформацію ВДРАЦС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління міністерства юстиції України №21.16-36/597 від 11.05.2026, щодо відсутності актового запису про шлюб ОСОБА_1 (Том 10 а.с.163).

Також судом за клопотанням позивача було заслухано пояснення свідків.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що проживає за адресою АДРЕСА_15 , позивача та померлу ОСОБА_4 знала як подружню пару. ОСОБА_1 став проживати спільно з ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_16 з початку 90-х років. Вони спільно з ОСОБА_4 здійснювали комерційні поїздки за кордон. Вона була у правління житлового кооперативу та ОСОБА_4 брала довідки про те, що ОСОБА_1 є її чоловіком для спільного поселення у готелях.

Зазначила, що з початком спільного проживання з позивачем, матеріальний стан ОСОБА_4 значно покращився.

Вказала, що вони спільно робили ремонт у квартирі, здійснили заміну вікон, встановлення кондиціонеру.

Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що вони спільно з ОСОБА_1 купили квартиру доньці померлої та допомагали їй матеріально.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що позивача знає з 1986 чи 1987 року. З ОСОБА_4 познайомився приблизно у 1995 році. ОСОБА_1 відрекомендував її як жінку з якою спільно проживає та яка є адвокатом.

Зазначив, що доволі часто бував у них в гостях у квартирі на АДРЕСА_17 .

Стверджував, що у 1995 році позивач сам та інколи з ОСОБА_4 здійснював комерційні поїздки за кордон.

Вказав, що за проханням позивача допомагав влаштувати ОСОБА_4 до Інституту серця у м.Києві.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з 1979 року проживає у будинку АДРЕСА_11 .

Позивача знає як сусіда, який проживав у квартирі на другому поверсі разом з ОСОБА_31 з 90-х років.

Зазначив, що він та інші мешканці будинку сприймали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як подружню пару.

Пояснив, що зі слів ОСОБА_32 йому було відомо, що вони разом з ОСОБА_1 придбали квартиру на АДРЕСА_18 та робили там ремонт.

Вказав, що був присутнім на поминальних обідах після смерті ОСОБА_4 , на які його запрошував позивач.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що познайомився з позивачем у середині 90-х років та з того часу вони перебувають у дружніх стосунках.

У позивача була дружина ОСОБА_33 , яка займалася адвокатською діяльністю.

Він був переконаний, що ОСОБА_1 перебуває з нею у зареєстрованому шлюбі.

Спілкувалися сім`ями, разом проводили свята. ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проживали у квартирі на АДРЕСА_17 .

Вказав, що часто бував у квартирі по АДРЕСА_18 на стадії ремонту. Квартира знаходиться на шостому чи сьомому поверсі.

На прохання ОСОБА_1 він та їх знайомі доставляли до квартири будівельні матеріали, у ці дні ОСОБА_4 постійно перебувала у квартирі та контролювала проведення ремонту.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що з початку 2000 років знає сім`ю ОСОБА_34 . Підтримували подружні стосунки. Зазначила, що була переконана, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були теплі сімейні відносини. Особисто вона більше спілкувалася з ОСОБА_35 , яка розповідала, що вони з ОСОБА_1 у 90-х роках їздили за кордон у комерційні поїздки. Окрім того розказувала що вони хотіли народити спільну дитину, протягом трьох років лікувалися.

ОСОБА_36 за весь час їх спілкування з позивачем та ОСОБА_35 , вона бачила два рази. Людмила розказувала, що вони з ОСОБА_1 купили квартиру для її доньки,та зробили в ній ремонт. Також зі слів померлої їй відомо, що її донька хворіла та позивач давав гроші на її лікування.

Вони з чоловіком часто бували в гостях у сім`ї ОСОБА_34 в квартирі на АДРЕСА_17 .

Особисто ОСОБА_37 говорила їй, що вони разом з ОСОБА_1 придбали квартиру на АДРЕСА_18 , саме для їх спільного проживання. Спільно робили ремонт та облаштовували квартиру.

Вона зі своїм чоловіком, приблизно з 2008 року приходили в гості до позивача та ОСОБА_38 у нову квартиру, у якій на той час повністю було зроблено ремонт та частково облаштовано меблями та технікою.

Останній раз були в гостях у сім`є позивача та ОСОБА_38 зимою 2020 року.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що позивача знає з 90-х років, познайомилися під час спільної гри у футбол. Дружину позивача ОСОБА_39 перший раз також побачив на футбольному матчі, куди вона прийшла до ОСОБА_1 ..

Їх сім`я проживала у квартирі на АДРЕСА_17 , куди він з дружиною часто приходив у гості за запрошенням як позивача так і ОСОБА_38 .

Вони дружили сім`ями, проводили спільно вихідні, виїжджали на відпочинок.

Зазначив, що у 90-х роках позивач часто їздив у комерційні поїздки. ОСОБА_33 займалася адвокатською діяльністю та працювала у мікрорайоні Варварівка.

Зі слів як позивача так і ОСОБА_38 йому відомо про їх намір та бажання народити дитину.

У 2000 роках позивач та ОСОБА_33 придбали п`ятикімнатну квартиру, адресу він не пам`ятає. Зі слів як позивача так і ОСОБА_38 , йому відомо, що квартира була придбана за спільні кошти.

Йому достеменно відомо, що за кілька років до окупації Криму позивач та ОСОБА_4 придбали квартиру у м. Ялті, на купівлю якої він позичав ОСОБА_1 5000 доларів США. Розписку не складали, гроші йому були повернуті.

Доньку ОСОБА_38 бачив один раз, вони гуляли по АДРЕСА_17 , випадково зустрілися, та ОСОБА_33 сказала, що це її донька. Потім ОСОБА_2 бачив лише на похоронах.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що позивача знає з 1981 року. З ОСОБА_31 позивач познайомив його в 1993 році.

На той час він та позивач працювали у фірмі яка виробляла пам`ятники, окрім того ОСОБА_1 працював тренером та кочегаром та мав стабільний значний дохід.

Потім позивач став спільно з ОСОБА_35 їздити у комерційні поїздки, які приносили їм стабільний дохід. Так після однієї з таких поїздок вони придбали автомобіль.

Йому достеменно відомо, що позивач спільно з ОСОБА_35 купили квартиру на АДРЕСА_19 , у якій ОСОБА_1 та їх спільний знайомий ОСОБА_40 , самотужки зробили ремонт. Після чого віддали квартиру доньці ОСОБА_38 .

На початку 2000 років позивач спільно з ОСОБА_35 придбали п`ятикімнатну квартиру на АДРЕСА_18 , особисто він був у них в гостях у даному помешканні, святкували Новий рік та день народження ОСОБА_38 .

На той час у квартирі був зроблений ремонт та облаштовано меблями, технікою.

Пояснив, що йому відомо про придбання квартири в Криму, однак в ній він особисто не був.

Померла ОСОБА_4 постійно говорила, що все нерухоме майно вони купували з ОСОБА_1 за спільні кошти для спільного користування.

Вказав, що відповідачку бачив лише один раз на похороні матері.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що знайомий з сім`єю ОСОБА_34 з 2000х років. Спочатку він познайомився з позивачем,. В подальшому, коли у нього виникли питання, що потребували юридичних знань, ОСОБА_1 познайомив його з ОСОБА_4 ..

Стверджував, що позивач та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю до моменту її смерті. Він часто бував у них в гостях у квартирі на АДРЕСА_17 .

Надавав ОСОБА_1 допомогу у здійсненні ремонтних робіт помешкання даної квартири. Позивач за власні кошти купив бойлер, який він (свідок) встановлював.

Зазначив, що йому відомо що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали квартиру на АДРЕСА_18 , він консультував позивача по технічним питанням проведення у цій квартирі ремонту та один раз допомагав вивозити будівельне сміття.

Вказав, що точно не пам`ятає дату, але це було за день до смерті ОСОБА_4 , йому зателефонував позивач та попросив допомоги транспортувати ОСОБА_39 , якій стало погано, з квартири до карети швидкої допомоги, на що він погодився.

Зазначив, що одного разу надавав позивачу у борг гроші, які були потрібні для лікування доньки ОСОБА_4 ..

Свідок ОСОБА_41 суду пояснив, що з позивачем познайомився на початку 2000-х років. В послідуючому позивач познайомив його з ОСОБА_4 , представивши її як свою дружину. Вони стали дружити сім`ями, проводили разом час, свята.

Позивач та ОСОБА_4 говорили, що планують спільно придбати квартиру. Коли це сталося він допомагав ОСОБА_1 з ремонтом, а саме піднімали будівельні матеріали у квартиру по АДРЕСА_18 .

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що позивача знає з 1982 року. На початку 90-х років, він познайомив його з ОСОБА_4 , яку представив як свою дружину.

Вони тісно спілкувалися. ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_4 у квартирі по АДРЕСА_17 до часу її смерті.

На початку їх знайомства у квартирі також проживала ОСОБА_2 .

Квартира була зі старим ремонтом і в досить занедбаному стані. Він особисто допомагав позивачу робити в ній ремонт.

Вказав, що позивач спільно з ОСОБА_4 здійснювали комерційні поїздки, заробляючи спільні кошти.

Пояснив, що ними спільно була придбана квартира на АДРЕСА_19 де він особисто з ОСОБА_1 робили ремонт. У цей час він (свідок) протягом приблизно шести місяців, проживав у квартирі на АДРЕСА_17 з сім`єю Папу- ОСОБА_42 .

Квартиру на АДРЕСА_19 спочатку хотіли здавати в оренду, однак в силу певних обставин, які склалися, передали її ОСОБА_2 .

Вказав, що позивач спільно з ОСОБА_35 придбали автомобіль, яким користувався ОСОБА_1 ..

Йому відомо, що позивач спільно з ОСОБА_4 придбали квартиру по АДРЕСА_18 , у якій робили ремонт.

Пояснив, що зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що вони хотіли народити спільну дитину, вона завагітніла, однак вагітність була втрачена. Після чого вони спільно з ОСОБА_1 проходили курси лікування.

Зазначив, що ОСОБА_1 розповідав йому, що давав грошові кошти на лікування доньки ОСОБА_4 , відповідачки у справі.

Оцінка наданих доказів судом:

Так Довідки ОСББ «Темп-3» за змістом яких ОСОБА_1 постійно проживав за адресою АДРЕСА_12 з ОСОБА_4 та проживає по теперішній час. З травня 2020 року сплачує комунальні послуги.

Медичні документи позивача, копії декларацій ОСОБА_1 про доходи за 2001, 2002, 2004, 2006, 2009 роки, у яких своїм місцем проживання ОСОБА_1 зазначав адресу АДРЕСА_12 , можуть слугувати підтвердженням лише факту проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою, що не є ні головною ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу позивача з померлою.

При цьому, суд звертає увагу, що протягом періоду, у який за твердженням позивача він проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 , та який є тривалим за часом, а саме з 1993 року по день її смерті, місце його проживання було зареєстровано за іншою адресою.

Наявність у позивача особових та медичних документів ОСОБА_4 , правовстановлюючих документів на нерухоме майно померлої, її особистих записів, які перелічені вище, як і той факт, що позивач здійснив оплату поминальних обідів та на теперішній час користується приміщенням квартири АДРЕСА_9 , не є достатніми та належними доказами на підтвердження факту його спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а можуть свідчити лише про факт їх спільного проживання за вказаною адресою, внаслідок чого позивач і отримав вільний доступ до документів померлої та приміщення квартири.

Особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_1 , який містить відомості щодо місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_12 та відомості про перебування у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , не може бути прийнятий судом як доказ, оскільки датований 07.09.1999, а отже не може бути доказом обставин, які встановлюються за період часу, починаючи з 01.01.2004.

З цих же підстав суд відкидає надані позивачем Карту амбулаторного хворого при чоловічому безплідді, датовану 25.11.2002 (Том 4 а.с.185-186) та рукописний текст ОСОБА_4 датований 23.02.2000 (Том 4 а.с.176-177).

Копію бланку з графами щодо відомостей про особу, без належних реквізитів, у графі сімейне становище зазначено цивільна дружина ОСОБА_4 ; у графі домашня адреса зазначено АДРЕСА_14 . Дата 08.12.2006 року (Том 7 а.с.80-83), суд вважає недостовірним доказом, оскільки він не відповідає критеріям ст.95 ЦПК України та не містить необхідних реквізитів, для його ідентифікації.

Рукописні записи ОСОБА_4 не містять відомостей які б беззаперечно підтверджували факт її проживання з ОСОБА_1 у фактично шлюбних відносинах, оскільки стосуються планування та виконання особисто нею певних побутових дій та, окрім «взять у ОСОБА_25 500 грн. для ОСОБА_43 », не містять жодного запису щодо спільного бюджету чи спільних майнових витрат позивача та покійної.

Виписки по карткових рахунках ОСОБА_1 відповідно до яких позивачем здійснювалися розрахункові операції у аптеках та об`єктах торгівельної мережі, територіально розташованих поблизу будинку АДРЕСА_11 , не підтверджують, що дані витрати здійснювалися ОСОБА_1 на їх спільні потреби чи за домовленістю з ОСОБА_4 ..

Зміст листування між сторонами у месенджері за 12.05.2020, за відсутності інших доказів, не може підвереджувати факт спільного проживання позивача з ОСОБА_4 саме як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Відомості, які містяться у даному листуванні, як і факт оплати позивачем поминальних обідів, можуть лише свідчити про характер близьких особистих відносин між чоловіком та жінкою, дбайливе ставлення один до одного, добровільну підтримку, вшанування пам`яті померлої.

Надаючи оцінку світлинам та показам свідків, суд зазначає наступне.

Так у показах, свідки зазначали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, та вони сприймали їх як подружжя. Обидва працювали, у дев`яностих роках здійснювали закордонні комерційні поїздки, мали спільний бюджет, спільно придбали спірні квартири, ремонтні роботи в яких, придбання меблів та техніки здійснювали за спільні кошти.

Як зазначили свідки про те, що було витрачено саме спільні кошти, їм відомо зі слів як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 ..

Разом з тим, жоден зі свідків у своїх показах не вказав, що особисто був очевидцем, придбання позивачем та ОСОБА_4 будь-якого майна, зокрема меблів, техніки, саме за спільні кошти.

Покази свідка ОСОБА_18 в тій частині, що він передавав у борг особисто ОСОБА_1 5000 доларів на придбання квартири у м.Ялта, суд вважає неспроможними, оскільки, з урахуванням розміру позики, її передача відповідно до положень ч.1 ст.1046 ЦК України, мала бути оформлена у письмовій формі. Та факт передачі грошових коштів не може бути підтверджено показами позикодавця як свідка.

Покази свідка ОСОБА_20 про те, що він особисто передавав гроші ОСОБА_1 для лікування доньки ОСОБА_4 , відповідачки у справі, а також про проживання разом з позивачем та померлою за адресою АДРЕСА_12 , як і проведення спільно з ОСОБА_1 ремонтних робіт у квартирі по АДРЕСА_19 , є недостатніми на підтвердження факту взаємних обов`язків чи спільних витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..

Надані суду світлини містять зображення ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_4 , у період часу до 2004 року, 2004 року, 2006 року, 2008 року, 2019 року, як у двох так і у колі рідних та друзів.

Разом з тим, показання свідків та спільні світлини, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу (Постанови Верховного суду від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 08.12.2021 у справі №531/295/19).

Окрім вище перелічених, судом були досліджені надані сторонами докази.

Аркуш з рукописним текстом виконаним ОСОБА_4 який містить записи «Квартира в Ялте», «12.ІІІ.2012 г. отдала задаток 1000 дол.», «30.ІІІ.2012 г. отдала 44000 дол.» (Том.2 а.с.233)

Накладна ТОВ «Литком» від 30.03.2020, про надання ритуальних послуг на суму 21700 грн. на поховання ОСОБА_4 , замовник ОСОБА_44 (Том 3 а.с.8)

Квитанція до прибуткового касового ордеру від 30.05.2020, про сплату ОСОБА_45 ритуальних послуг за поховання ОСОБА_4 у сумі 21700 грн. (Том 3 а.с.9).

Довідка ГУПФ України в Миколаївській області №1400-0206-6/7001 від 28.01.2021, відповідно до якої разове доручення на отримання допомоги на поховання ОСОБА_4 було оформлено ОСОБА_46 (Том 3 а.с.10).

Майнові декларації, які подавав ОСОБА_1 як особа уповноважена на виконання функцій держави за 2015-2018 роки без зазначення ОСОБА_4 , як члена своєї сім`ї (Том 3 а.с.11-29)

Договір купівлі-продажу від 06.03.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою Н.В. за реєстровим номером 506, за яким ОСОБА_4 продала належну їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу №1478 від 18.06.1997 року, квартиру АДРЕСА_7 . У п.18 Договору, ОСОБА_4 підтвердила, що відчужувана квартира не є спільною сумісною власністю, а є її особистою приватною власністю, оскільки на момент придбання квартири та на сьогоднішній день, вона в зареєстрованому шлюбі не перебувала та не перебуває, ні з ким не проживала і не проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру (її частку), у тому числі відповідно до статтей 60-74, 97 СК України немає (Том 6 а.с.63-64).

Копії Довідок Ф-3 ОСББ «Темп», за адресою АДРЕСА_12 , які видавалися ОСОБА_4 протягом 2016-2017 років, за змістом яких у вказаній квартирі зареєстрована та проживає лише ОСОБА_4 (Том 6 а.с.194-197).

Пояснення, ОСОБА_4 за фактом ДТП, складені 16.07.2009, яка у своїх анкетних даних зазначає сімейний стан - розведена (Том 8 а.с.82).

Скріншот листування померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у месенджері за 20.04.2020, 27.04.2020. 03.05.2020, зміст якого вказує, що у зазначені дати вони спілкувалися виключно по телефону Том 2 (а.с.65-67)

Оцінюючи вказані докази суд зазначає наступне.

Так досліджені документи, а саме складені особисто померлою пояснення та зміст укладеного та нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу, рукописний запис про особисту передачу ОСОБА_4 грошових коштів, містять відомості, зазначені безпосередньо померлою, та які обґрунтовано спростовують твердження позивача, про проживання з померлою однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Дані твердження на переконання суду, спростовуються і відомостями про те, що витрати на ритуальні послуги поніс та державну грошову допомогу на поховання ОСОБА_4 отримав не ОСОБА_1 , а інша особа.

Заслуговує на увагу і той факт, що позивач у майнових деклараціях, які подавав як особа уповноважена на виконання функцій держави за 2015-2018 роки не зазначав ОСОБА_4 , як члена своєї сім`ї.

Суд не приймає до уваги заперечення сторони позивача в тій частині, що вказані докази, були подані відповідачем з порушенням вимог ч.9 ст.83 ЦПК України, оскільки роздруківки декларації з офіційного сайту НАЗК, позивачем було долучено до матеріалів справи відповідно до заяви від 24.02.2021 з долученням квитанцій про їх направлення сторонам (Том 3 а.с.4-6).

Про відсутність між позивачем та ОСОБА_4 стосунків, які притаманні подружжю, у свої показах зазначала ОСОБА_2 , будучи допитаною у якості свідка, за власною ініціативою, стверджувала,що її матір була самостійною жінкою, фаховим юристом, займалася адвокатською діяльністю та мала стабільний дохід. З ОСОБА_1 дійсно перебувала у особистих стосунках, багато в чому допомагала йому. Однак вони не мали спільного побуту, спільного бюджету, та їх відносини не були притаманні подружжю. Спростовувала той факт, що за станом здоров`я її матір потребувала сторонньої допомоги, яку їй нібито надавав позивач.

Посилання представника відповідача на те, що покази відповідача як свідка не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони отримані з порушенням вимог ст.219 ЦПК України, так як ОСОБА_2 була присутня при допиті інших свідків, суд вважає неспроможними.

Правило про те, що свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі засідань (ч. 2 ст. 230 ЦПК), стосується виключно свідків, які не є сторою у справі. Позивач і відповідач мають абсолютне процесуальне право брати участь у кожному судовому засіданні, слухати показання інших свідків, ставити їм запитання.

Клопотання про свій допит у якості свідка, ОСОБА_2 подала на стадії підготовчого провадження, а її допит був проведений, відповідно до визначеного порядку дослідження доказів.

Судом були досліджені надані сторонами докази, що стосуються придбання спірного майна.

Договір №6-81 д на участь у пайовому будівництві від 05.11.2004, та Додаткова угода до нього від 05.11.2004 укладені між ЖБК «Екватор- 2» та ОСОБА_2 .. Додаткова угода до вказаного договору від 28.07.2009, укладена між ЖБК «Еквавтор-2» та ОСОБА_4 (Том 2 а.с.84, 85,90).

Договір від 28.07.2009, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про передачу майнових прав за Договір №6-81 д на участь у пайовому будівництві від 05.11.2004 (Том 2 а.с.91)

Квитанції оформлені як від імені ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 на оплату грошових коштів по вказаним договорам у період з 2004 по 2010 роки (Том 2 а.с.88, 224; Том 4 а.с.149, 153, Том 6 а.с.168, Том 8 а.с.91)

Рішення Виконкому Миколаївської міської ради №1790 від 25.09.2009 про оформлення права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (Том 4 а.с.146, Том 7 а.с.45-46))

Розписка складена від імені ОСОБА_2 28.07.2009, про підтвердження сплати ОСОБА_4 172273,57 грн. в якості оплати вартості будівництва квартири АДРЕСА_1 нва підставі Договору №6-81 д на участь у пайовому будівництві від 05.11.2004 (том 4 а.с.148).

Договір купівлі-продажу №1611 від 26.08.2005, за яким ОСОБА_4 придбала частку нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 (Том 4 а.с.149-150).

Договір підряду №14.07 від 06.07.2006, укладений між ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_47 на ремонт гаража, Акт прийому-передачі виконаних робіт за вказаним договором від 02.08.2006 (Том 6 а.с.43-44).

Квитанція про сплату послуг ВАТ «Укртелеком» за адресою АДРЕСА_20 за лютий 2009 ОСОБА_4 (Том 6 а.с.47).

Акти технічної перевірки електролічильника за адресою АДРЕСА_20 (Том 6 а.с.48-49).

Копії чеків про придбання побутової техніки від 31.07.2005, без зазначення платіжника та адреси доставки, та квитанцієя до прибуткового касового ордеру №547 від 03.08.2006 ПП ОСОБА_48 , платник ОСОБА_4 , сума 250 грн. розрахунок за підвіконня з ПВХ (Том 6 а.с.50)

Замовлення від 24.10.2005, замовник ОСОБА_4 , виконавець ПП Мільцежевич, на виготовлення меблів на суму 6717, 60 грн. (Том 6 а.с.51)

Товарні чеки ПП Мільцежевич від 24.10.2005 на суму 6717,60 грн.; від 27.05.2026 на суму 1010 грн.; від 13.06.2006 на 5136 грн., платник та підстави внесення грошових коштів не зазначені (Том 6 а.с.52).

Аркуш паперу з другованим текстом «Декабристов, 40 кв.81 Людмила. Водоснабжение. Канализация. Работа», з зазначенням переліку матеріалів, робіт, вартості. Та рукописними записами (Том 6 а.с.53).

Копія Договору дарування квартири №1-685 від 30.03.2012, за якою ОСОБА_4 отримала у дар від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_6 (Том 8 а.с.14-15)

Копія Проекту Договору пайового будівництва №1594/409-69(р) від 11.08.2009 між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_4 щодо будівництва квартири у АДРЕСА_8 (Том 8 а.с.20-21).

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що вони містять відомості які підтверджують факт набуття даного майна безпосередньо ОСОБА_4 ..

Відомості, встановлені Висновком почеркознавчої експертизи №СЕ-19/111-23/68581-ПЧ від 02.01.2024, проведеної Київським НДКЦ МВС України (Том 8 а.с.24-36), а саме, щодо виконання підпису у Договорі №6-81д від 05.11.2004, у графі «сторона 2» ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 .. Та виконання рукописного запису та підпису « ОСОБА_2 » у розписці від 28.07.2009 безпосередньо ОСОБА_2 , можуть свідчити лише про той факт, що квартира АДРЕСА_1 була придбана померлою, однак не підтверджують таке придбання за спільні кошти з позивачем.

Надані платіжні документи на придбання техніки, копії договору на проведення ремонтних робіт та виготовлення меблів, складені на ім`я ОСОБА_4 також підтверджують саме її майнові витрати на придбання та утримання майна.

Надані ОСОБА_1 довідка ОСББ «Темп-3» №1 від 05.01.2024, щодо технічних характеристик будинку АДРЕСА_11 на момент введення в експлуатацію. Та щодо самостійного встановлення мешканцями пластикових вікон, решіток та кондиціонерів у квартирах (Том 8 а.с.81) та Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №СЕ-19/111-24/1301-)Б, проведеної Київським НДЕКЦ МВС України 12.02.2024, за яким визначено вартість квартири АДРЕСА_4 станом на 25.12.2023, за умови її перебування у задовільному стані та за умови її перебування у доброму стані 939769 грн. та 1140736 грн. відповідно. (Том 8 а.с.162), можуть підтверджувати лише факт проведення ремонтних робіт у квартирі, з метою її належного утримання.

Покази свідків ОСОБА_22 , в тій частині, що він допомагав ОСОБА_1 робити ремонт у квартирі АДРЕСА_4 та свідка ОСОБА_20 , в тій частині, що особисто ОСОБА_1 передав йому грошові кошти на придбання бойлера, який він в послідуючому встановив у вказаній квартирі, самі по собі, за відсутності інших доказів, не можуть свідчити про факт спільних трат ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на утримання майна, як складову підтвердження факту їх перебування у фактично шлюбних відносинах.

Надані ОСОБА_1 довідка про розмір його доходів з 01.01.1998 по 30.09.2020 (Том 2 а.с.247-252), довідка про розмір його заробітної плати за період з січня 2011 року по травень 2020 року (Том 2 а.с.244-246) з посиланням на те, що розмір його доходів значно перевищував розмір доходів ОСОБА_4 (відомості ГУ ДПС у Миколаївській області про доходи ОСОБА_4 з 01.01.1998 по 31.12.2019 (Том 3 а.с. 87-90)).

Довідка про розмір пенсії ОСОБА_4 №16512/06 від 01.10.2009 УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва (Том 1 а.с.47), копії Податкових декларацій ОСОБА_4 (Том 1 а.с.48-54), пояснення складені ОСОБА_4 до податкової інспекції за 07.11.2012 (Том 9 а.с.99-105), заяви ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про надання матеріальної допомоги на лікування датовані 06.02.2018, 14.05.2019, 02.11.2016 (Том 2 а.с.228-230), з посиланням на відсутність у померлої майнових статків у достатньому розмірі, за відсутності інших доказів про безпосередню участь позивача у витратах на придбання майна, та понесені спільно з ОСОБА_4 майнові трати на його утримання, не є доказом того, що отримані у вказаний період грошові кошти були витрачені ОСОБА_1 саме на придбання спірного нерухомого майна, чи були частиною грошових вкладів на банківських рахунках померлої.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що грошові кошти на придбання зокрема квартири АДРЕСА_1 , були отримані ним спільно з ОСОБА_4 , як дохід від комерційних поїздок у період з 1993 року, суд зазначає наступне.

Враховуючи усталену судову практику, положення КпШС України та Закону України «Про власність», майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»).

На підтвердження своїх тверджень, позивачем суду було надано копію паспорту який дає право на виїзд за кордон, виданого 14.11.1991, що містить відмітки про перетинання державного кордону з метою туризму та виїзду 14.11.1992 до Польщі, 13.11.1993 до Болгарії, 31.12.1993 до Польщі (Том 7 а.с.66-69). Також про факт здійснення позивачем та ОСОБА_4 спільних комерційних закордонних поїздок зазначали у своїх показах свідки.

Разом з тим, вказані докази не містять відомостей, щодо розміру грошових коштів отриманих позивачем та ОСОБА_4 у якості доходу від комерційних поїздок.

Одночасно будь-яких доказів наявності спільних з померлою ОСОБА_4 заощаджень станом на 2004 рік та їх розмір, як і доказів, що вказані заощадження були витрачені на придбання спірної квартири, проведення в ній ремонтних робіт та придбання меблів та техніки, позивачем суду не надано.

Окрім того, в судовому засіданні були досліджені надані сторонами письмові докази, які на переконання суду не містять будь-яких відомостей на підтвердження факту проживання позивача з померлою ОСОБА_4 у період з 01.01.2004 по 29.05.2020 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та спільного придбання майна, а саме.

Копія членської книжки садовода №232 на ім`я ОСОБА_4 (Том 1 а.с.34)

Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , власником якого вказана ОСОБА_4 (Том 1 а.с.35).

Копія Довіреності №554 від 28.10.201, виданою ОСОБА_4 - ОСОБА_49 та ОСОБА_50 на право представляти її інтереси, як власника транспортного засобу ВАЗ 21043 НІС, з правом експлуатації та розпорядження (Том 1 а.с.36)

Розписка складена ОСОБА_4 на бланку автоцентру «Autopodium» 07.11.2017 року, про те, що вона передала автомобіль «Хандай Акцент» з правом володіння та користування третій особі та отримала 6000 дол. США. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_2 (Том 2 а.с.238).

Копії медичних документів ОСОБА_4 за різні роки її життя, а саме медичні довідки за 09.07.2015, 25.01.2018 , виписний епікриз №3220 Міської лікарні №4 від 23.06.2017, Виписка з історії хвороби Міської лікарні №1 від 22.05.2007; Копія листка непрацездатності від 05.01.2000; Копія виписки з історії хвороби Міської лікарні №1 від 29.06.2004; копія виписки Миколаївського міського травмпункту від ..06.09. №311 та довідка Міської поліклініки №15 від 21.08.2009; висновок лікаря - травматолога від 02.03.2020 (Том 1 а.с.37,38,39, 40, Том 6 а.с.151, 152, Том 9 а.с.98, 99)

Копії висновків медичних обстежень ОСОБА_1 (Том 1 а.с.42, 43)

Характеристики ОСОБА_1 за місцем роботи в МВ АК АПБ «Україна» за 07.09.1999 та за місцем роботи у ЗАО «ПМК 40» від 08.09.1999 (Том 1 а.с.45, Том 8 а.с.93)

Постанова про відмову у порушені кримінальної справви від 24.07.2009 (Том 1 а.с.46)

Виписки по особовим рахункам ОСОБА_4 у АТ КБ «Приватбанк» за 2013-2020 роки (Том 1 а.с.59-60, Том 2 а.с.54-63, Том 3 а.с.101-173).

Копії квитанцій про сплату ОСОБА_1 комунальних платежів за адресою АДРЕСА_12 за травень, жовтень 2020 (Том 1 а.с.79-87).

Копія трудової книжки ОСОБА_1 (Том 1 а.с.119-134)

Довідка про підтвердження факту роботи ОСОБА_1 у прокуратурі Миколаївської області від 27.11.2020 №07-240 вих-20 (Том 1 а.с.135).

Копії розрахункових книжок по сплаті житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_4 (Том 2 а.с.225-227, Том 6 а.с.82-87).

Копія квитанції №599 від 01.03.2009 про сплату ОСОБА_1 200 доларів США за навчання та Довідка від 15.11.1996 про навчання ОСОБА_4 у Одеському ДУ ім..І.І.Мечникова (Том 2 а.с.239).

Копія студентського квитка ОСОБА_1 . ЮІ ОДУ ім..І.І.Мечникова (Том 8 а.с.83)

Фототаблиця зображень будинку та приміщення квартири АДРЕСА_4 (Том 3 а.с.33-42).

Копія Постанови про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 01.02.2010 (Том 7 а.с.72).

Копія заяви ОСОБА_4 до Миколаївського обласного центру Екстреної медичної допомоги та медицина катастроф від 26.07.2017 з запиом про надання інформації про виїзди швидкої медичної допомоги за адресою АДРЕСА_21 , з вересня 2016 року (Том 9 а.с.97)

Копія військового квитка, Посвідчення майстра спорту, водійського посвідчення диплома про вищу освіту, пенсійного посвідчення ОСОБА_1 (ТО 9 а.с.109-118).

Копії документів, які стосуються доходів ОСОБА_2 , та її боргових зобов`язань (Том 8 а.с.87-90)

Таким чином, слід прийти до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу на час придбання спірного нерухомого майна та придбання цього майна під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

За відсутності правових підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , квартиру АДРЕСА_1 , 1/40 частку нежитлового об`єкту за адресою АДРЕСА_10 , 15/10000 часток нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_22 та грошові кошти на депозитних рахунках у АТ КБ «Приват Банк» таким, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та померлій ОСОБА_4 , як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

За приписами положень ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати ОСОБА_1 слід залишити за позивачем.

З урахуванням відмови у задоволені позову, та приписів ч.9 ст.158 ЦПК України, слід скасувати заходи забезпечення позову застосовані за ухвалами від 15.01.2021, 05.02.2024.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76, 158,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2», ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Любов Костянтинівна про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання учасником договору про участь у пайовому будівництві, визнання договору дарування удаваним правочином, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти реєстраційні дії, відчуження: квартири за адресою: АДРЕСА_12 ; квартири за адресою: АДРЕСА_20 ; 5/1000 часток нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/40 частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 .

Заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти дії щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на рахунках № НОМЕР_1 (послуга «Стандарт безподатковий»), № НОМЕР_2 (послуга «Стандарт срочний»), а також інших можливих рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 у АТ КБ «Приватбанк», зокрема відділенні банківської установи за адресою: 54008, м. Миколаїв, пр. Центральний, 173/1, застосовані за ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.01.2021 (справа №490/8356/20 провадження №2-з/490/8/2021) скасувати.

Заходи забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_6 яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2251698301119, застосований за ухвалою суду від 05.02.2024 (справа №490/8356/20 провадження №2/487/104/24) скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаює за адресою АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_20 , НОМЕР_12 .

Відповідач: ОСББ «Екватор-2», місце знаходження вул.Зазисників Миколаєва, 40 м.Миколаїв, ЄДРПОУ 23397678

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_23 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, місце знаходження вул.Маріупольська, 13-а м.Миколаїв.

Третя особа Державний нотаріус першої Ялтинської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим Шедько Любов Костянтинівна, місце знаходження вул.Партизанська, 5 м.Ялта АРК.

Головуючий суддя: І.О.Притуляк