Ухвала суду № 140064932, 21.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/32756/26

Провадження №1-кс/127/12503/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №62024240040000201 від 13.07.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №62024240040000201 від 13.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 22/к від 04.01.2018 «Про переміщення» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_5 з 10.01.2018 призначено на посаду начальника державної установи «Літинська виправна колонія (№ 123)».

Наказом начальника державної установи «Літинська виправна колонія (№ 123) №39/ОС-22 від 01.03.2022 майора внутрішньої служби ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення начальника відділу інтендантського та господарчого забезпечення державної установи «Літинська виправна колонія (№ 123)».

Таким чином, в розумінні ст. 18 КК України ОСОБА_5 , обіймаючи посаду начальника державної установи «Літинська виправна колонія (№ 123)» та ОСОБА_4 обіймаючи посаду заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення начальника відділу інтендантського та господарчого забезпечення державної установи «Літинська виправна колонія (№ 123)» є службовими особами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРМ» (далі - ТОВ «ВОРМ»), (код ЄРДПОУ 45394529, місцезнаходження: м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 60/5, кв. 20) засноване 18.01.2024 року громадянкою України ОСОБА_6 .

Згідно рішення № 1 засновника (учасника) ТОВ «ВОРМ» директором з моменту державної реєстрації Товариства призначено ОСОБА_6 , про що видано відповідний наказ директора ТОВ «ВОРМ» № 1 від 18.01.2024.

У подальшому, ТОВ «ВОРМ» від імені якого діє директор ОСОБА_6 , 24.01.2024 надано нотаріально засвідчену довіреність, якою уповноважено ОСОБА_7 представляти інтереси Довірителя у взаємовідносинах з іншими підприємствами, установами, закладами, організаціями, державними органами влади, органами місцевого самоврядування, незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, фізичними особами, банківськими установами, органами Державної фіскальної служби, органами нотаріату (приватними та державними нотаріусами), центрами надання адміністративних послуг з усіх без виключення питань, що стосуються діяльності Товариства, терміном на 7 років.

Крім того, директор ТОВ «ВОРМ» ОСОБА_6 виготовила факсимільне відтворення власного підпису, гербову печатку ТОВ «ВОРМ», відкрила відповідні банківські рахунки та отримала у встановленому порядку електронні ключі подання податкової та іншої звітності, які в момент підписання вказаної довіреності 24.01.2024, передала ОСОБА_7 , для подальшого здійснення ним управління ТОВ «ВОРМ», без її відома.

У подальшому, директором ТОВ «ВОРМ» 16.06.2025 призначено ОСОБА_7 та останній на вказаній посаді почав самостійно здійснювати загальне управління Товариством, згідно положень Статуту ТОВ «ВОРМ».

Таким чином, начальник ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)» ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із заступником начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення начальника відділу інтендантського та господарчого забезпечення ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)» ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем, забезпечили укладання, підписання та фактичне виконання договорів між ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)» та ТОВ «ВОРМ» № Г-227 від 25.11.2024, № Г-263 від 19.12.2024, № Г-19 від 29.01.2025, № Г-191 від 31.10.2025, № Г-19 від 30.01.2026 про закупівлю послуг з теплопостачання у яких до вартості тарифу з постачання теплової енергії, безпідставно включено вартість послуги з транспортування теплової енергії на загальну суму 1 569 017,70 грн., що у 943 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому відповідно до примітки ст. 185 КК України є особливо великими розмірами, чим сприяли представнику/директору ТОВ «ВОРМ» ОСОБА_7 у привласненні ним грошових коштів на вказану суму.

У подальшому, після отримання на банківський рахунок ТОВ «ВОРМ» грошових коштів в якості оплати виконання договорів про закупівлю послуги з теплопостачання укладених із ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)» та ТОВ «ВОРМ» № Г-227 від 25.11.2024, № Г-263 від 19.12.2024, № Г-19 від 29.01.2025, № Г-191 від 31.10.2025, № Г-19 від 30.01.2026, ОСОБА_7 у період часу з 25.11.2024 по 16.06.2025 діючи на підставі довіреності від імені директора ТОВ «ВОРМ» ОСОБА_6 , без її відома, а після 16.06.2025 по 12.03.2026 діючи самостійно, як директор ТОВ «ВОРМ», усвідомлюючи, що грошові кошти, виплачені за послугу з транспортування теплової енергії на загальну суму 1 569 017,70 грн., одержані злочинним шляхом, так як ТОВ «ВОРМ» не вправі отримувати прибуток за надання послуг з транспортування теплової енергії, розпорядився ними на власний розсуд, та здійснив їх легалізацію шляхом здійснення фінансових операцій перерахування грошових коштів на інші банківські рахунки, а також шляхом здійснення правочинів щодо оплати придбаних товарів та послуг під час проведення безготівкових операцій з грошовими коштами на вищевказаному банківському рахунку.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, у пособництві у привласненні чужого майна, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану у особливо великих розмірах.

Вище вказані обставини стали підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру в учинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що на праві власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстровані наступні об`єкти нерухомого майна: квартира загальною площею (кв.м) 93,6 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку набуте 26.10.2018.

Санкція статті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладені арешту на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Частиною 2 ст. 172 КПК України, визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024240040000201 від 13.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках вказаного провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкція статті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що на праві власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстровані наступні об`єкти нерухомого майна: квартира загальною площею (кв.м) 93,6 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку набуте 26.10.2018.

Підставою накладення арешту на майно підозрюваного є забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, докази, які наявні в матеріалах клопотання в їх сукупності, а також те, що слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, враховуючи, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України вищевказане майно може бути предметом конфіскації, як виду покарання, слідчий суддя, з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення цілей та завдань кримінального провадження, з огляду на розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 .

Накласти арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на квартиру загальною площею (кв.м) 93,6 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку набуте 26.10.2018, із забороною відчуження та розпорядження нею, а також із забороною будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Виконання ухвали про арешт майна доручити старшому слідчому в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 .

Зобов`язати старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 повідомити зацікавлених осіб про накладення арешту на майно.

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя