Ухвала суду № 140064931, 23.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22973/26

Провадження 2/127/6302/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Куцого Ростислава Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/22973/26 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до наказу відповідача від 28 травня 2026 року № 35-к ОСОБА_1 було звільнено за прогул, який, на думку роботодавця, мав місце 26 травня 2026 року.

Представник позивача зазначає, що після видання вказаного наказу відповідач уже п`ять разів вносив до нього зміни, що, на думку заявника, свідчить про можливість подальшого коригування його змісту та створює ризик зміни підстав звільнення.

Крім того, заявник посилається на те, що з 28 травня 2026 року позивач перебуває на лікуванні, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності.

Також у заяві зазначено, що існує загроза припинення або скасування бронювання позивача у зв`язку з припиненням трудових відносин, а також загроза заміщення спірної посади іншою особою.

Посилаючись на положення статей 149153 ЦПК України, представник позивача просить до набрання законної сили рішенням суду у справі № 127/22973/26 заборонити Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області:

вносити зміни, доповнення, скасовувати, викладати в новій редакції або приймати нові розпорядчі акти щодо наказу про звільнення від 28 травня 2026 року № 35-к;

вчиняти дії, спрямовані на припинення чи скасування бронювання ОСОБА_1 , у тому числі виключати його зі списків військовозобов`язаних, які заброньовані за відповідачем, подавати до Пенсійного фонду України та інших уповноважених органів повідомлення або відомості, що є підставою для припинення чи скасування такого бронювання;

вчиняти дії, спрямовані на заміщення посади першого заступника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, у тому числі призначати іншу особу на зазначену посаду та укладати з нею трудовий договір.

У судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу, а також необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших осіб.

При цьому обов`язок доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову, покладається на заявника.

Метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, для застосування заходів забезпечення позову недостатньо самого лише припущення про можливість ускладнення виконання майбутнього рішення суду. Заявник повинен навести конкретні обставини та надати докази, які свідчать про реальну загрозу невиконання або істотного утруднення виконання такого рішення.

Судом встановлено, що предметом спору у справі є, зокрема, законність звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, скасування відповідного наказу, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим надані заявником доводи не свідчать про наявність обставин, за яких невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Посилання представника позивача на неодноразове внесення відповідачем змін до наказу від 28 травня 2026 року № 35-к саме по собі не підтверджує існування реальної загрози невиконання або істотного утруднення виконання можливого рішення суду.

Питання законності наказу про звільнення, його змісту, правомірності внесених до нього змін, а також дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача є предметом розгляду справи по суті та не можуть бути вирішені судом на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Заборона відповідачу вносити зміни, доповнення, скасовувати, викладати в новій редакції або приймати нові розпорядчі акти щодо наказу від 28 травня 2026 року № 35-к фактично обмежувала б роботодавця у здійсненні кадрових та організаційно-розпорядчих повноважень до вирішення спору по суті.

При цьому заявником не наведено конкретних доказів того, що саме невжиття такого заходу призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Не встановлено судом і достатніх підстав для заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на припинення чи скасування бронювання ОСОБА_1 .

Зазначені у заяві посилання на можливість припинення або скасування бронювання мають припустимий характер. Заявником не доведено, що на момент звернення із заявою відповідач уже вчиняв конкретні дії, спрямовані на припинення чи скасування бронювання позивача, або що існувала реальна та безпосередня загроза вчинення таких дій.

Крім того, наведений захід не має необхідного безпосереднього зв`язку із виконанням можливого рішення суду про поновлення позивача на роботі. Питання правомірності бронювання та його припинення або скасування регулюються спеціальним законодавством і не є предметом вирішення спору про законність наказу про звільнення.

Саме припущення про можливі негативні наслідки припинення трудових відносин для бронювання позивача не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Не знаходить суд достатніх підстав і для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на заміщення посади першого заступника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Дійсно, такий захід формально пов`язаний із предметом позову, оскільки позивач просить поновити його на відповідній посаді. Однак самого факту можливого заміщення посади іншою особою недостатньо для висновку про те, що виконання можливого рішення суду буде істотно ускладнене або стане неможливим.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, є самостійною підставою для розірвання трудового договору з іншим працівником, який займає відповідну посаду. Отже, законодавство передбачає правовий механізм виконання рішення про поновлення на роботі і в ситуації, коли після звільнення працівника його посаду було заміщено іншою особою.

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Верховний Суд також наголошує, що роботодавець зобов`язаний негайно виконати рішення про поновлення працівника на роботі, незалежно від його оскарження.

Таким чином, заявником не доведено, що можливе призначення іншої особи на спірну посаду саме по собі створює реальну загрозу невиконання або істотного утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому заборона відповідачу здійснювати кадрові дії щодо спірної посади фактично втручалася б у його господарську та організаційно-розпорядчу діяльність без встановлення судом факту незаконності звільнення позивача та без доведення реальної загрози невиконання майбутнього судового рішення.

Суд також враховує, що заходи забезпечення позову не повинні фактично вирішувати спір між сторонами по суті. На стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не встановлює остаточно законність чи незаконність звільнення та не вирішує питання про наявність у позивача права на поновлення на посаді.

Отже, наведені у заяві обставини у своїй сукупності не свідчать про наявність передбачених статтею 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову.

Заявником не доведено ані реальної загрози невиконання або істотного утруднення виконання можливого рішення суду, ані необхідності застосування кожного із заявлених заходів для ефективного захисту прав позивача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що з огляду на відмову у застосуванні заходів забезпечення позову підстави для вирішення питання про зустрічне забезпечення відсутні.

Керуючись статтями 149154, 260, 261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя