Рішення № 140064806, 25.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5807/26

Провадження № 2/127/1617/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-БАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 81243,05 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2024 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту. У зв`язку з цим ним було підписано заяву про встановлення кредитного ліміту та приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг АТ «А-БАНК», які розміщені на офіційному вебсайті банку та становлять невід`ємну частину договору.

На підставі зазначених документів банком відкрито відповідачу поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку як інструмент доступу до кредитних коштів, що забезпечувало можливість здійснення операцій у межах встановленого кредитування.

Позивач зазначає, що між сторонами фактично виникли кредитні правовідносини, які за своєю правовою природою відповідають положенням статті 1054 Цивільного кодексу України, а укладений договір є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України.

Умовами договору передбачено, що кредитні кошти надаються відповідачу у межах встановленого кредитного ліміту із нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % річних на суму фактичної заборгованості, а також можливістю зміни банком тарифів та умов обслуговування у порядку, визначеному Умовами та Правилами банку.

Банк посилається на те, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користування кредитними коштами шляхом встановлення кредитного ліміту та проведення відповідних операцій по рахунку.

Водночас відповідач, користуючись наданими кредитними коштами, належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення, а також сплати нарахованих процентів та інших передбачених договором платежів не виконав. Унаслідок цього утворилася заборгованість, яка станом на 23.02.2026 року, за розрахунком позивача, становить 81 243,05 грн.

Зазначена сума складається з 51 366,25 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 29 126,80 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 750,00 грн пеня за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Позивач вказує, що відповідач порушив умови кредитного договору, вимоги статей 525, 526, 530, 610, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим банк набув право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих платежів у повному обсязі.

Також позивач зазначає, що факт укладення договору підтверджується підписаною відповідачем заявою про приєднання до Умов та Правил банківського обслуговування, паспортом споживчого кредиту, банківськими виписками по рахунку та розрахунком заборгованості.

Окремо позивач посилається на те, що підписання договору здійснювалося в електронній формі з використанням електронного підпису, який відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію» має юридичну силу, рівну власноручному підпису за умови погодження сторонами такого способу підписання.

Позивач також зазначає, що на адресу відповідача здійснювалися заходи досудового врегулювання заборгованості шляхом направлення повідомлень та здійснення телефонних дзвінків, однак добровільного погашення боргу до моменту звернення до суду не відбулося.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 81 243,05 грн та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також у разі неявки відповідача проти ухвалення заочного рішення суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, доказів сплати заборгованості або заперечень щодо її розміру не надав, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Судом справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні без виклику сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статей 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

З наданої до матеріалів справи Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» вбачається, що 21.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, відкриття поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту, надавши визначені банком персональні дані, зокрема ідентифікаційний код, паспортні дані, адресу реєстрації, контактний номер телефону, відомості про зайнятість та рівень доходу.

Відповідач шляхом підписання Анкети-заяви власноручним або електронним підписом підтвердив ознайомлення та згоду з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», розміщеними на офіційному вебсайті банку, становлять єдиний договір про надання банківських послуг, що відповідає положенням статті 634 Цивільного кодексу України щодо договору приєднання.

Крім того, із змісту Анкети-заяви вбачається, що відповідач підтвердив факт генерації ключової пари удосконаленого електронного підпису та визнав його юридичну силу як аналога власноручного підпису, що узгоджується з положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання та користування кредитними коштами, які за своєю правовою природою є кредитним договором у розумінні статті 1054 Цивільного кодексу України, відповідно до якого банк зобов`язується надати грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання кредитних коштів підтверджується умовами заяви про встановлення кредитного ліміту, відповідно до якої відповідачу відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт із можливістю користування кредитними коштами через платіжну картку, а також положеннями паспорта споживчого кредиту, який визначає істотні умови кредитування, порядок надання та повернення кредиту, розмір процентної ставки, порядок її зміни та відповідальність за порушення зобов`язань.

Суд враховує, що відповідно до умов кредитування, погоджених сторонами, кредит надавався на споживчі цілі, зі строком кредитування до 240 місяців, із застосуванням пільгового періоду до 62 днів та базової процентної ставки у розмірі 40,8% річних у разі непогашення заборгованості у пільговий період.

Також передбачено право банку на застосування підвищеної процентної ставки у разі порушення грошових зобов`язань, а також застосування штрафних санкцій у разі прострочення обов`язкових платежів, що є елементом відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Згідно з матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу доступ до кредитних коштів у межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується змістом укладеної заяви, паспортом споживчого кредиту та умовами обслуговування рахунку.

Водночас відповідач, користуючись наданими кредитними коштами, порушив умови договору в частині своєчасного та повного погашення заборгованості, не здійснював обов`язкових платежів у визначені договором строки, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Невиконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який містить деталізацію основного боргу та нарахованих процентів.

Відповідно до ч. 1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність даного договору матеріали справи не містять.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач користувався коштами, що підтверджується випискою по рахунку, а також частково вносив кошти на погашення заборгованості, однак зобов`язання за вказаним договором не виконав в повному обсязі.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Станом на 23.02.2026 року загальна заборгованість відповідача становить 81 243,05 грн, з яких 51 366,25 грн становить основний борг, 29 126,80 грн нараховані проценти, 750,00 грн пеня.

Відповідач доказів сплати заборгованості, її зменшення або заперечень щодо правильності розрахунку суду не надав, контррозрахунок не подав, що відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України свідчить про недоведеність заперечень проти позову.

На підтвердження укладення даного кредитного договору банком до матеріалів справи долучено анкету-заяву позичальника. В даній анкеті вказані паспортні дані відповідача, стоїть його підпис.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також обов`язкові умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач отримав доступ до кредитних коштів у межах встановленого кредитного ліміту, які використовував за власним розсудом, що підтверджується виписками по рахунку та умовами договору. Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з кредитного договору, які регулюються положеннями глави 71 ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування», цей Закон регулює відносини між кредитодавцем та споживачем щодо надання споживчого кредиту. Відповідно до статті 12 зазначеного Закону, інформація про істотні умови кредиту має бути доведена до споживача до укладення договору, що у даному випадку підтверджується паспортом споживчого кредиту, який містить дані про процентну ставку, порядок погашення, наслідки прострочення та інші істотні умови.

Щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання, суд враховує положення статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та інші наслідки, передбачені договором.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, на період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а також встановлено заборону на нарахування таких санкцій у зазначений період. Крім того, неустойка, нарахована за період з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем у випадках, передбачених законом.

Вказані положення є імперативними та підлягають застосуванню незалежно від умов договору, оскільки відповідно до статті 3 ЦК України та статті 6 ЦК України, акт цивільного законодавства має вищу юридичну силу щодо договірних умов у разі їх суперечності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право кредитодавця на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягає обмеженню у період дії воєнного стану відповідно до спеціального законодавства.

Водночас, відповідно до статті 1050 ЦК України, у разі прострочення повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти за користування кредитом, якщо інше не встановлено законом. Отже, обмеження стосуються саме штрафних санкцій, однак не скасовують обов`язку повернення основної суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд встановив наявність у відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для її стягнення у судовому порядку, а саме 80 493,05 грн, з яких 51 366,25 грн становить основний борг, 29 126,80 грн нараховані проценти.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь банку судовий збір у розмірі 2 637,82 грн. = (2662,40 х 80 493,05 /81243,05), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76- 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.10.2024 року в розмірі 80 493,05 грн (вісімдесят тисяч чотириста дев`яносто три гривні 05 копійок) з яких 51 366,25 грн становить основний борг, 29 126,80 грн нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2 637 гривень 82 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, оскільки справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 25.09.2026

Суддя: