Рішення № 140064124, 17.09.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/166/26

За позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Приватного підприємства «Велес-Буд», м. Чернівці

про стягнення безпідставно збережених коштів - 184904,51 грн

Суддя Гончарук О.В.

Секретар судового засідання Медвідчук І.В.

Представники сторін:

від позивача - Сьоміна І.В.

від відповідача не з`явився.

Обставини справи: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «Велес-Буд» з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 184904,51 грн за період з 22.11.2023 до 29.09.2025.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч вимог чинного земельного законодавства, користується земельною ділянкою за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 31, м. Чернівці, площею 0,2246 га, кадастровий номер 7310136900:41:001:0026, без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2026.

Підготовче засідання, призначене на 12.02.2026, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гончарука О.В.

Ухвалою суду від 17.02.2026 призначено підготовче засідання на 05.03.2026.

Ухвалою суду від 05.03.2026 відкладено підготовче засідання на 26.03.2026.

24.03.2026 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання про зобов`язання позивача направити позовну заяву з додатками на юридичну адресу відповідача (вх. №1324), що обґрунтовується неотриманням зазначених документів відповідачем.

Ухвалою від 26.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026.

20.04.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання про призначення судової земельнотехнічної експертизи (вх. №1533), у зв`язку із необхідністю встановлення фактичної площі земельної ділянки, що необхідна для експлуатації майна відповідача.

20.04.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1750), у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає про невідповідність площі земельної ділянки обсягу фактичного користування.

28.04.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання про призначення земельнотехнічної експертизи (вх. №1907), у зв`язку з тим, що відповідач користується земельною ділянкою пропорційно частці нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці, а у матеріалах справи наявний витяг з державного земельного кадастру та витяг про нормативно грошову оцінку, на підставі яких здійснюється розрахунок безпідставно збережених коштів.

У судовому засіданні 28.04.2026 оголошено перерву до 07.05.2026.

04.05.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшла заява про відкликання клопотання про призначення експертизи та клопотання про долучення доказів (вх. №2029), у якій останній просить долучити до матеріалів справи фотофіксацію кадастрової карти.

Ухвалою суду від 07.05.2026 вирішено повернутися до розгляду справи №926/166/26 у підготовчому провадженні. Продовжено підготовче засідання у цьому ж засіданні 07.05.2026. Долучено до матеріалів справи №926/166/26 роздруківку фотофіксації кадастрової карти. Оголошено у підготовчому засіданні перерву до 26.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 долучено до матеріалів справи запит Чернівецької міської ради до КП «Бюро технічної інвентаризації» щодо надання інформації №01/05 18/325 від 05.05.2026 та відповідь на запит КП «Бюро технічної інвентаризації» №795 від 13.05.2026. Вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві (вх. №166 від 15.01.2026), вважає, що відповідач, всупереч вимог чинного земельного законодавства, користується земельною ділянкою за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 31, м. Чернівці, площею 0,2246 га, кадастровий номер 7310136900:41:001:0026, без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим з останнього необхідно стягнути безпідставно збережені кошти в сумі 188189,56 грн за період з 22.11.2023 по 29.09.2025.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечує щодо задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №1750 від 20.04.2026), зазначає, що позивачем здійснено надмірне нарахування заборгованості, оскільки відповідач не користується всією земельною ділянкою, а на її території перебуває інше підприємство, яке має свій заїзд, рампу та інше нерухоме майно. Вказує, що на роздруківці кадастрової карти вбачається наявність іншого майна, яке не належить відповідачу, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 04.06.2026 оголошено перерву до 18.06.2026.

У судовому засіданні 18.06.2026 представник позивача просить надати час для вирішення спору мирним шляхом, а представник відповідача не заперечує щодо мирного врегулювання спору. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.07.2026.

07.07.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшли письмові пояснення (вх. №3319), у яких останній зазначає, що частка фактичного користування загальної площі земельної ділянки відповідачем складає 8,54% від площі забудови та 3,15% від загальної площі.

10.07.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшло клопотання про виклик свідка та залучення до участі у справі третьої особи (вх. №2840), у якому останній просить викликати у судове засідання ОСОБА_1 .

10.07.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшли письмові пояснення щодо застосування доктрини належного урядування та принципу пропорційності нарахувань (вх. №3318).

10.07.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшло клопотання про виклик свідка та участь у справі третьої особи (вх. №2841), у якому останній просить залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «ГРАНІТДЕВЕЛОПМЕНТ» та викликати його керівника у якості свідка.

У судовому засіданні 14.07.2026 представник позивача просить повернутися до стадії підготовчого провадження із підстав, зазначених у заяві від 14.07.2026 (вх. №2881), оскільки Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, площею 0,6983 га, за результатами якого встановлено, що розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно, а саме: насосна оборотна водозабезпечення навіс, цегла, літ. В, яке позначено на схематичному плані земельної ділянки, викопійованому з топографічного плану масштабу 1:500 та у витязі з державного реєстру правочинів від 26.06.2008 №6148684, належить Приватному підприємству «Граніт Девелопмент». Зазначає, що ці обставини мають істотне значення під час розгляду справи, оскільки впливають на здійснені позивачем нарахування. Крім того, зауважує, що дані обставини стали відомі 23.06.2026, тобто після закриття підготовчого провадження, у зв`язку з чим просить повернутися до стадії підготовчого провадження та долучити до матеріалів справи лист Департаменту урбаністики та архітектури щодо з`ясування фактичних обставин у судовій справі №926/166/26 №24/01 08/1 2410/1218 від 23.06.2026 разом зі схематичним планом земельної ділянки, витягом з державного реєстру правочинів №6148684 від 26.08.2026 та договором купівліпродажу частини приміщень від 26.06.2008, та надати позивачу можливість здійснити уточнений розрахунок безпідставно збережених коштів, що здійснюватиметься на користь відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечує щодо повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки вважає, що позивач повинен був знати про наявність майна, що належить Приватному підприємству «Граніт Девелопмент» на стадії звернення до суду.

Разом з цим, представник відповідача просить долучити до матеріалів справи: заяву свідка ОСОБА_2 від 13.07.2026, акт натурного обстеження та фіксації фактичного стану землекористування від 13.07.2026 та фотодокази. Представник позивача не заперечує щодо долучення наданих відповідачем доказів.

Ухвалено повернутися до розгляду справи №926/166/26 у підготовчому провадженні. Продовжено підготовче засідання у цьому ж засіданні 14.07.2026. Долучено до матеріалів справи №926/166/26: лист Департаменту урбаністики та архітектури щодо з`ясування фактичних обставин у судовій справі №926/166/26 №24/01 08/1 2410/1218 від 23.06.2026 разом зі схематичним планом земельної ділянки, витягом з державного реєстру правочинів №6148684 від 26.08.2026 та договором купівліпродажу частини приміщень від 26.06.2008; заяву свідка ОСОБА_2 від 13.07.2026; акт натурного обстеження та фіксації фактичного стану землекористування від 13.07.2026; фотодокази. Оголошено у підготовчому засіданні перерву до 16 год. 00 хв. « 21» липня 2026 року в залі судових засідань №2 Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 14.

17.07.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2931), що обґрунтовується уточненням розрахунку безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, кадастровий номер 7310136900:41:001:0026, яка знаходиться за адресою вул. Ярослава Мудрого, 31, м.Чернівці яким зменшився розмір суми заборгованості 184 904,51 грн, у зв`язку з чим позивач просить зменшити розмір позовних вимог з 188189,56 грн до 184 904,51 грн.

20.07.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшли додаткові письмові заперечення (вх. №3451), у яких просить застосувати до спірних правовідносин імперативні норми частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, оскільки на переконання останнього відповідач є добросовісним користувачем, а позивач самостійно зупинив процес укладення договору оренди.

Ухвалою суду від 21.07.2026 заяву Чернівецької міської ради про зменшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду. Вирішено закрити підготовче провадження у справі №926/166/26 та призначити справу №926/166/26 до судового розгляду по суті на 21.08.2026.

18.08.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічяної експертизи, визнання поважними причини повторного звернення на стадії позгляду справи по суті та, у разі необхідності, повернення до стадії підготовчого провадження (вх. №3360), у яких відповідач зазначає про необхідність встановленя площі забудови, доступу до неї та її обслуговування , спільні проїзди та території, що пов`язані з іншими власниками та можливість відмежування території відповідача від інших власників, що на переконання відповідача впливає на розмір нарахувань.

18.08.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшло клопотання про витребування доказів та визнання поважними причини не заявлення клопотання до закриття підготовчого провадження (вх №3361), а саме: рішення Чернівецької міської ради №685 від 11.09.2008 із додатками, планами, схемами та графічними матеріалами у частині земельних відносин Приватного підприємства «Граніт-Девелопмент»; рішення Чернівецької міської ради №280 від 29.09.2011 із додатками, матеріалами інвентаризації земель та конфігурацією землекористування у частині Приватного підприємства «Граніт-Девелопмент»; договір оренди землі №7688 від 20.02.2012; повну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий номер:7310136900:41:001:0022 включаючи текстову і графічну частини, кадастровий та ситуаційний плани, матеріали встановлення меж, каталоги координат, експлікацію та схеми розташування будівель та споруд; документи, плани, схеми акти обстеження та інші матеріали, які містять відомості про те, які саме об`єкти Приватного підприємства «Граніт-Девелопмент» враховувалися при оформленні земельних відносин, у тому числі щодо об`єкта площею 77,3 кв.м; наявне службове листування, службові записки, запити та відповіді між Чернівецькою міською радою, її юридичним департаментом, департаментом урбаністики та архітектури, КП «БТІ» та іншими підрозхділами виключно в частині, що безпосередньо стосується: встановлення або уточнення належності площі об`єкта 77,3 кв.м, до вихідних даних уточненого розрахцнку 17.07.2026; документи, розрахункову записку, службову записку, довідку або інший наявний матеріал, на підставі якого показник 77,3 кв.м. було включено до вихідних даних уточненого розрахунку від 17.07.2026 із зазначенням джерела цієї велечини; документи в яких зафіксовано алгоритм/формулу розподілу загальної суми плати між власниками/об`єктами після включення до вихідної бази об`єкта Приватного підприємства «ГранітДевелопмент» площею 77,3 кв.м, якщо такий окремий документ існує, що обґрунтовує зміною позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів.

18.08.2026 від представника відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшли додаткові пояснення та заперечення щодо уточненого розрахунку позивача (вх. №3992).

У судовому засіданні 21.08.2026 оголошено перерву до 27.08.2026.

Присутній у судовому засіданні 27.08.2026 представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, зазначає, що відповідач користується земельною ділянкою за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 31, м. Чернівці, площею 0,2246 га, кадастровий номер 7310136900:41:001:0026, без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим з останнього необхідно стягнути безпідставно збережені кошти в сумі 184904,51 грн за період з 22.11.2023 по 29.09.2025.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, додатково зазначаючи, що 20/100 у праві на нерухоме майно, площі окремого об`єкту Приватного підприємства «Граніт-Девелопмент» 77,3 кв.м та площа фактичного користування землею є різними за правовою і технічною природою величинами. Вказує, що двоповерхність майна Приватного підприємства «Велес-Буд», одноповерхність майна інших власників, спільні та транзитні проїзди, окремий давній об`єкт Приватного підприємства «Граніт-Девелопмент» 77,3 кв.м, майно «ПЕТ Пляшка» та його логістична зона, відмінності між архівними та фактичними матеріалами, зміна позивачем вихідних даних впливають на встановлення площі фактичного користування відповідачем спірної земельної ділянки.

У судовому засіданні 27.08.2026 оголошено перерву до 08.09.2026, після чого продовжено розгляд справи, відкладено ухвалення та оголошення рішення на 17.09.2026.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Велес-Буд» є юридичною особою (код 35753829), зареєстрованою за адресою: м. Чернівці, вул. Авангардна, 43а, кв. 49.

На земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:41:001:0026, площею 0,6983 га, за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 31, розташований об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2590867373060), що складається з приміщень будівлі цеху літ. Г площею 535,1 кв. м, будівлі літ. Г1 площею 709,3 кв. м та електроцеху літ. Д площею 1617,1 кв. м.

Зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності, зареєстрована у Державному земельному кадастрі 22.11.2023, категорія земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

У період з 22.11.2023 до 10.10.2024 співвласниками розташованого на ділянці об`єкта нерухомого майна у праві спільної часткової власності були: ОСОБА_3 22/100, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська Надія» 58/100, Приватне підприємство «Велес-Буд» 20/100.

У період з 11.10.2024 до 29.09.2025 співвласниками цього ж об`єкта були: ОСОБА_3 22/100, ОСОБА_4 29/100, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська Надія» 29/100, Приватне підприємство «Велес-Буд» 20/100.

Договір оренди земельної ділянки між Чернівецькою міською радою та власниками розташованого на ній нерухомого майна, зокрема ПП «Велес-Буд», у період з 22.11.2023 до 29.09.2025 укладений не був.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначена витягом з технічної документації №НВ-9931605542025 від 06.02.2025, становить 66 465 777,03 грн.

14.06.2024 департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надіслав співвласникам об`єкта нерухомого майна лист з інформацією про необхідність оформлення права оренди земельної ділянки.

30.09.2025 департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надіслав співвласникам лист-претензію з розрахунком безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлених прав та запропонував сплатити ці кошти протягом місяця з дня отримання претензії.

Відповіді на претензію та оплати запропонованих коштів від ПП «Велес-Буд» не надійшло.

Первісно розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений позивачем пропорційно розміру частки кожного співвласника у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (22/100, 29/100, 58/100, 20/100).

У процесі розгляду справи, встановлено, що частина розташованого на земельній ділянці нерухомого майна насосна станція оборотного водозабезпечення площею 77,3 кв. м належить іншій юридичній особі, яка не є співвласником об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 2590867373060.

У зв`язку з чим розрахунок здійснено пропорційно фактичній площі: вартість користування 77,3 кв. м, що припадають на об`єкт Приватного підприємства «Граніт-Девелопмент», обчислена окремо й виключена із суми, заявленої до стягнення з інших співвласників, у тому числі з Приватного підприємства «Велес-Буд». За результатами цього уточненого, побудованого на фактичній площі розрахунку позивач зменшив ціну позову.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будьяких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівліпродажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівліпродажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельним кодексом України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будьяке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативногрошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будьякому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативногрошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податкового кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як встановлено судом, відповідач, будучи власником об`єкта нерухомого майна, у спірний період з 11.10.2024 до 29.09.2025 користувався земельною ділянкою, кадастровий номер: 7310136900:41:001:0026, за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 31, м. Чернівці, площею 0,2246 га за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави, за рахунок позивача власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, повинен сплатити за користування ними, повернувши ці кошти власнику земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-5301308562025 від 29.09.2025, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-9931605542025 від 06.02.2025, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів Приватне підприємство «Велес-Буд» за період з 11.10.2024 до 29.09.2025 складає 184904,51 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати слід обраховувати пропорційно фізичній площі контакту конкретного поверху чи приміщення із поверхнею землі, суд зазначає, що право користування земельною ділянкою є похідним від права власності на об`єкт (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим розрахунок здійснюється пропорційнно розміру частки (площі приміщення) співвласника в праві власності на об`єкт та не залежить від поверху на якому перебуває така власність. Разом з цим, відповідач не надав доказів існування окремого правового режиму, який би змінював вказаного порядку розподілу для багатоповерхових об`єктів спільної власності.

Згідно із приписами частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Системний аналіз статті 80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі N 5011-15/10488-2012).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі N 910/13407/17.

Суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) до Приватного підприємства «Велес-Буд» (38023, м. Чернівці, вул. Авангардна, 43-а, кв. 49, код 35753829) задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Велес-Буд» (38023, м. Чернівці, вул. Авангардна, 43-а, кв. 49, код 35753829) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 184904,51 грн безпідставно збережених коштів та 2822,84 грн судового збору.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 25.09.2026.

Суддя О.В. Гончарук