Рішення № 140064021, 16.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Справа № 925/640/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Черкаської обласної прокуратури Вібе С.В. - прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури,

м. Золотоноша, Черкаської області в інтересах держави в особі:

відділу освіти Драбівської селищної ради, с-ще Драбів,

Золотоніського району, Черкаської області

до ОСОБА_1 , м. Черкаси

про визнання недійсною частини договору

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти Драбівської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсними пункту 2.2. розділу 2 «Якість робіт» та пункту 7.2. розділу 7 «Гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів)» договору на виконання будівельних робіт № 226 від 14 серпня 2024 року, укладеного між відділом освіти Драбівської селищної ради та фізичною особою-підприємцем Ткаченко Вікторією Олександрівною щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта в 3 (три) роки.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09 год. 00 хв. 15 червня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15 червня 2026 року, суд вирішив, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 16 липня 2026 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалу суду від 15 червня 2026 року було доставлено позивачу до його електронного кабінету 15 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Ухвалу суду від 15 червня 2026 року було направлено відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Сумгаїтська, 61, кв. 106, м. Черкаси.

Однак вищевказана ухвала повернулася до суду 22 червня 2026 року, у зв`язку з відсутністю одержувача за адресою місцезнаходження.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу суду в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (22 червня 2026 року).

У визначені процесуальним законом строки відповідач відзиву на позов суду не надав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 липня 2026 року, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/640/26.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що визначення сторонами у спірному договорі гарантійного строку, меншого ніж 10 років, не відповідає положенням частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду відділом освіти Драбівської селищної ради, як замовником, було проведено відкриті торги з особливостями за кодом ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи, а саме: капітальний ремонт вимощення навколо найпростішого укриття з водовідведенням та облаштуванням пандусу у закладі загальної середньої освіти I-III ступенів с. Білоусівка Драбівської селищної ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Білоусівка, вул. Козацька, 14 А (ідентифікатор закупівлі UA-2024-08-14 002772-a).

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2024-08-14-002772-а відповідач фізична особа-підприємець Ткаченко Вікторія Олександрівна відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації; відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (а.с. 21-зворотна сторона).

В подальшому, 14 серпня 2024 року між відділом освіти Драбівської селищної ради, як замовником, та фізичною особою-підприємцем Ткаченко Вікторією Олександрівною, як підрядником, було укладено договір на виконання будівельних робіт № 226.

Умовами договору передбачено наступне:

п.1.1. замовник доручає, а підрядник зобов`язаний відповідно до проектної документації, в межах договірної ціни та умов договору, виконати наступні види робіт: «капітальний ремонт вимощення навколо найпростішого укриття з водовідведенням та облаштуванням пандусу у закладі загальної середньої освіти I-III ступенів с. Білоусівка Драбівської селищної ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Білоусівка, вул. Козацька, 14 А (ідентифікатор закупівлі UA-2024-08-14 002772-a Інші завершальні будівельні роботи);

п. 2.1. підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам та технічним умовам;

п. 2.2. на всі види робіт встановлено гарантійний термін 3 роки;

п. 3.1. ціна цього договору на момент підписання визначається кошторисною документацією та становить 545 677 грн. 94 коп. без ПДВ.

п. 7.2. підрядник гарантує досягнення об`єктом показників, визначених у кошторисній документації, якість закінчених робіт, визначених у кошторисній документації та можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом трьох років після прийняття об`єкта замовником;

п. 7.4. гарантійні строки якості закінчених робіт та експлуатації змонтованих конструкцій визначаються сертифікатами обладнання та діючими нормативними документами від дня їх прийняття замовником, пусконалагоджувальних робіт та випробування при умові виконання балансоутримувачем належних вимог по експлуатації об`єкта;

п. 7.5. початком гарантійних строків вважається день підписання акту про приймання-передачу закінчених робіт (об`єкта);

п. 7.6. у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів) замовник протягом двох днів після їх виявлення повідомляє про це підрядника і запрошує його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Виконання робіт з капітального ремонту підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 01 жовтня 2024 року та актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 08 жовтня 2024 року загальною вартістю 480 430 грн. 51 коп.

Оплата вказаних коштів замовником підтверджується платіжними інструкціями № 3 від 03 жовтня 2024 року та № 4 від 10 жовтня 2024 року.

Прокурор стверджує про недійсність пунктів 2.2 та 7.2 договору щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта в 3 (три) роки, що і стало причиною виникнення спору та звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Преамбулою Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, одними з основних є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів особи.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З аналізу вказаної норми вбачається, що правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов`язки; це вольова дія суб`єктів цивільного права.

Правочин породжує правовий наслідок, є дією, яка повинна бути правомірною, тобто не суперечити закону.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами частини 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до норм пункту 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45, та розділу 3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво включає нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об`єктів будівництва.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45, пункту 1.2 розділу І Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, об`єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з пунктом 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 за договором підряду підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об`єкт будівництва), а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх; сторони є вільними в укладенні договору підряду, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про архітектурну діяльність", інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Істотними умовами договору підряду, поміж іншого, є гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків (пункт 5 Загальних умов).

Відповідно до частини першої статті 859 Цивільного кодексу України договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

В свою чергу, частиною 1 статті 857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності чи неповноти вимогам, що звичайно ставляться роботи відповідного характеру.

Відповідно до пункту 103 Загальних умов підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку; гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації (надалі - гарантійний строк якості); гарантійний строк експлуатації об`єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором підряду або законом.

Відповідно до частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, умовами пунктів 2.2 та 7.2 договору на виконання будівельних робіт № 226, підрядник гарантує якість виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом 3-х років.

Початком гарантійних строків вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (об`єкта будівництва); у разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у закінчених роботах (об`єкті будівництва) і змонтованих конструкціях він повідомляє про них підрядника в порядку, передбаченому договором підряду; гарантійні строки продовжуються на час, протягом якого закінчені роботи (об`єкт будівництва) і змонтовані конструкції не могли експлуатуватися внаслідок виявлених недоліків (дефектів), відповідальність за які несе підрядник (пункти 104, 105 Загальних умов).

Таким чином, встановлений договором гарантійний строк експлуатації об`єкта будівництва становить менше десяти років від дня прийняття його замовником, що не відповідає нормам частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Тобто, недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин.

Отже, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків.

Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

За таких обставинах, наявні підстави для визнання пункту 2.2. розділу 2 та пункту 7.2. розділу 7 договору на виконання будівельних робіт № 226 від 14 серпня 2024 року, укладеного між відділом освіти Драбівської селищної ради та фізичною особою-підприємцем Ткаченко Вікторією Олександрівною, недійсними в порядку статті 217 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач доводи прокурора належними та допустимими доказами не спростував.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає, що стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

В даному випадку прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі відділу освіти Драбівської селищної ради.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, які стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (п. 7.23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

У Конституції України (ст. 142) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 16) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у власності територіальних громад міст.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма відділу освіти Драбівської селищної ради (ЄДРПОУ 44045138) орган місцевого самоврядування.

Також згідно Положення про відділ освіти, затвердженого рішенням Драбівської селищної ради від 31 липня 2024 року № 43-14/VIІI, відділ освіти є виконавчим органом ради, юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, бланк, штампи встановленого зразка зі своїм найменуванням.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, Європейською хартією місцевого самоврядування, іншими міжнародними договорами та правовими актами, ратифікованими Верховною Радою України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту, «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями Драбівської селищної ради та її виконавчого комітету і цим Положенням

Відділ освіти у межах своїх повноважень вирішує такі завдання: відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на території Драбівської селищної територіальної громади, забезпечує доступність та безоплатне здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти для всіх громадян, які проживають на території Драбівської селищної територіальної громади; вживає заходів для забезпечення потреби громадян, які проживають на території Драбівської селищної територіальної громади, у дошкільній та позашкільній освіті (п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Положення).

Порушенням інтересів держави у даному випадку є те, що відділ освіти, як орган місцевого самоврядування, уповноважений на управління майном закладів освіти, отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний забезпечувати ефективне та законне використання бюджетних коштів.

Матеріалами справи встановлено, що Золотоніською окружною прокуратурою у листі від 02 березня 2026 року № 51-315-вих-26, було повідомлено відділ освіти Драбівської селищної ради про виявлені порушення при укладенні вказаного договору, а саме: частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, та з`ясовано питання щодо вжиття заходів відділом освіти, у тому числі в судовому порядку, до усунення виявлених порушень.

Відділ освіти Драбівської селищної ради своїм листом від 04 березня 2026 року № 68/01-11 повідомив, що у зв`язку з відсутністю у штатному розписі посади юриста та відсутністю коштів для сплати судового збору відділом освіти не здійснювались і не будуть здійснюватися заходи з метою визнання недійсними пунктів договору щодо гарантійних строків якості робіт в судовому порядку.

Вказане свідчить, що відділ освіти Драбівської селищної ради, будучи повідомленим про допущені порушення при укладенні договору підряду належних заходів для захисту інтересів держави та до усунення порушень не вжив.

Таким чином, враховуючи нездійснення відділом освіти Драбівської селищної ради в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, а також враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Отже, з урахуванням вищенаведеного позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Визнати недійсними пункт 2.2. розділу 2 «Якість робіт» та пункт 7.2. розділу 7 «Гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів)» договору на виконання будівельних робіт № 226 від 14 серпня 2024 року, укладеного між відділом освіти Драбівської селищної ради та фізичною особою-підприємцем Ткаченко Вікторією Олександрівною щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта в 3 (три) роки.

3. Стягнути з Ткаченко Вікторії Олександрівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 2 662 грн. 40 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович