Рішення № 140064020, 23.09.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Справа № 925/691/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом фізичної особи - підприємця Марчук Наталії Володимирівни,

с. Ташлик, Черкаського району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський

м`ясокомбінат», м. Черкаси

про стягнення 271 063 грн. 70 коп.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась фізична особа - підприємець Марчук Наталія Володимирівна до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» про стягнення з відповідача 271 063 грн. 70 коп. заборгованості, а саме: 251 056 грн. 12 коп. - суми основного боргу, 15 308 грн. 08 коп. - пені, 3 218 грн. 08 коп. - інфляційних втрат та 1 481 грн. 42 коп. - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №20/05-2025 від 20 травня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував.

Зокрема, відповідач зазначав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують постачання товарів відповідачу, оскільки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, уповноваженою на те особою відповідача не підписувалися. Окремо відповідач зазначав, що між позивачем та відповідачем договір поставки не укладався.

На переконання відповідача наявність в нього товарно-транспортної накладної має бути обов`язковою, адже він являється вантажоодержувачем. В наданих позивачем ТТН відсутній підпис водія (експедитора), що суперечить вимогам Правил, тому додані позивачем до позову ТТН не можуть бути належними та допустимими доказами в цій справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 20 травня 2025 року між фізичною особою - підприємцем Марчук Наталією Володимирівною (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» (покупець) було укладено договір поставки № 20/05-2025 (далі договір).

Умовами договору сторони погодили:

п. 1.1. постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, з урахуванням домовленості з покупцем, поставити покупцю передбачений цим договором товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати і оплачувати товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором;

п. 1.2. конкретна кількість і номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього договору, його ціна, строки та місце поставок за цим договором визначаються у видаткових накладних та рахунку;

п. 3.1. загальна сума договору не обмежується сторонами і визначається на підставі фактично поставленого (переданого) покупцю товару і складається із сум, підписаних та скріплених печатками сторін (у разі їх наявності) видаткових накладних (актів передачі-приймання), відповідно до яких була здійснена поставка, та які є невід`ємною частиною цього договору;

п. 3.4. розрахунок за товар, що є предметом цього договору проводиться шляхом здійснення оплати протягом 5 (п`ять) календарних днів після отримання товару покупцем. Підставою для проведення оплати покупцем постачальнику в повному обсязі за отриманий товар є належним чином оформлена та підписана сторонами видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок - фактура та належним чином складена та зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - «ЄРПН»);

п. 3.5. сторони прийшли до згоди, що у випадку ненадання постачальником покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної у встановлений в п. 3.4 договору строк для проведення розрахунків, покупець здійснює оплату отриманого товару у розмірі 80% від загальної суми, належної до сплати ним за отриманий від постачальника Товар. Залишок суми за отриманий товар (20% від загального розміру, належної до сплати) покупець сплачує постачальнику протягом 2 календарних днів після отримання від постачальника належним чином оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної;

п. 5.1. поставка товару здійснюється постачальником в погоджені сторонами строк (термін) на умовах DDP (згідно із офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (в редакції 2010 року) із урахуванням особливостей визначених в договорі, якщо інше не визначено сторонами в відповідних документах, за наступною адресою: склад покупця. У випадку розбіжностей між умовами цього договору та умовами «Інкотермс», умови договору мають переважну силу;

п. 6.5. за прострочення оплати товару (тільки якщо не передплата), а також у випадку порушення термінів перерахування сум штрафів, компенсацій збитків, інших платежів, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення. Збитки/штрафи, інші платежі, строк оплати по яким не встановлено договором, мають бути компенсовані покупцем протягом 7 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги з підтвердженням або з моменту укладення сторонами відповідного доповнення до договору;

п. 6.10. постачальник в терміни, встановлені п. 201.10 розділу V Податкового кодексу України після виникнення податкових зобов`язань, зобов`язаний зареєструвати податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом, в ЄРПН. Реєстрації підлягають усі без виключення податкові накладні, незалежно від їх суми;

п. 6.17. у разі зміни уповноважених осіб покупця на отримання товару, останній повинен негайно надати постачальнику нову довіреність, в протилежному випадку вся відповідальність за отриманий товар неуповноваженими особами покладається на покупця, а особи, якими був прийнятий товар вважаються уповноваженими особами покупцем на отримання товару і не підлягає оскарженню з боку покупця у будь-який спосіб;

п. 9.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на період дії договору, до повного виконання їх сторонами;

п. 9.2. у випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 календарних днів до терміну його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

Письмових заяв щодо розірвання або зміни договору будь-якої із сторін матеріали справи не містять, тому в силу п. 9.2. договір є пролонгованим та станом на момент розгляду справи є чинним.

На виконання умов договору позивач за період з 22 травня 2025 року по 27 січня 2026 року включно поставив відповідачу товар на загальну суму 1 502 220 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними та складеними і зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідними податковими накладними на вказану суму.

Водночас, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1 251 163 грн. 88 коп., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи.

У зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 251 056 грн. 12 коп. основного боргу за поставлений товар згідно видаткових накладних від 26 грудня 2025 року № 50 на суму 7 802 грн. 92 коп., від 30 грудня 2025 року №51 на суму 40 213 грн. 20 коп., від 09 січня 2026 року № 1 на суму 52 057 грн. 20 коп., від 16 січня 2026 року № 2 на суму 66 326 грн. 40 коп., від 23 січня 2026 року № 3 на суму 50 816 грн. 40 коп. та від 27 січня 2026 року № 4 на суму 33 840 грн. 00 коп.

Матеріали справи містять претензію від 11 травня 2026 року, яка адресована відповідачу, з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 251 056 грн. 12 коп.

Доказів сплати боргу матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позивачем заявлено позов.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 3.4 договору, розрахунок за товар, що є предметом цього договору проводиться шляхом здійснення оплати протягом 5 (п`ять) календарних днів після отримання товару покупцем. Підставою для проведення оплати покупцем постачальнику в повному обсязі за отриманий товар є належним чином оформлена та підписана сторонами видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок - фактура та належним чином складена та зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - «ЄРПН»).

Судом встановлено, що остання поставка товару відбулась 27 січня 2026 року.

Отже, строк оплати товару по спірним поставкам на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідач у відзиві на позов заперечував факт поставки йому товару по договору.

Щодо твердження відповідача про те, що видаткові накладні не підписані єдиною уповноваженою на підписання документів від імені ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" особою - директором Іванченком О.Л. суд зазначає таке.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Суд встановив, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов`язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи представників сторін в графі "від постачальника" та "отримав(ла)".

Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов суд відхиляє з урахуванням наявних у справі доказів поставки товару, умов п. 6.17 договору та часткової оплати відповідачем поставленого товару.

Отже, суд дійшов висновку, що докази, які надані позивачем на підтвердження факту поставки товару на виконання умов договору є більш вірогідними ніж докази, що надані відповідачем на спростування цієї обставини.

Водночас відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 251 056 грн. 12 коп. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 1 481 грн. 42 коп. за період: з 01 січня 2026 року по 01 квітня 2026 року та 3 218 грн. 08 коп. інфляційних втрат за період з 01 січня 2026 року по 28 лютого 2026 року.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних витрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що розрахунок є вірним, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 6.5. договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару (тільки якщо не передплата), а також у випадку порушення термінів перерахування сум штрафів, компенсацій збитків, інших платежів, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 308 грн. 08 коп. пені, нарахованої за період з 01 січня 2026 року по 01 квітня 2026 року.

Перевіривши нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично неправильно, оскільки з 01 січня 2026 року по 29 січня 2026 року облікова ставка НБУ становила 15,5%, а з 30 січня 2026 року по 01 квітня 2026 року - 15,0 %.

Таким чином розмір пені за період з 01 січня 2026 року по 01 квітня 2026 року становить 14 885 грн. 33 коп.

Враховуючи викладене заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» (вул. Панченка Олексія, буд. 15, кв. 512, м. Черкаси, Черкаська обл., 18029, ідентифікаційний код 44785285) на користь фізичної особи - підприємця Марчук Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 251 056 грн. 12 коп. основної заборгованості, 14 885 грн. 33 коп. пені, 1 481 грн. 42 коп. 3 % річних, 3 218 грн. 08 коп. інфляційних витрат та 4 059 грн. 62 коп. судового збору.

3. В решті вимог в позові відмовити

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Суддя А.В.Васянович