Ухвала суду № 140061958, 23.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2347/14-ц

Провадження № 4-с/711/36/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

представника скаржника Литвин О.П.

представника Другого ВДВС у м. Черкаси Білик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин Ольга Петрівна, на дії та рішення головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольги Миколаївни, -

в с т а н о в и в:

На виконанні у Другому відділі ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Другий ВДВС), який є правонаступником Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, перебувають наступні виконавчі провадження: виконавче провадження №50838904 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/2347/14 від 15.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 1 810 468,99 грн. та виконавче провадження №50839005 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/2347/14 від 15.05.2015р. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору в сумі 3 654 грн.

Зазначені виконавчі провадження були відкриті 11.04.2016р. постановами державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, на підставі заяв представника стягувача ПАТ «Укрсоцбанк».

В той же час згідно відомостей з ЄДРПОУ, з 03.12.2019р. зареєстровано припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк» шляхом її реорганізації, внаслідок чого правонаступником такої особи є АТ «Альфа-банк» (теперішня назва АТ «Сенс Банк»). Натомість у виконавчих провадженнях №50838904 та №50839005 заміна стягувача з АТ «Укрсоцбанк» на інших осіб дотепер не здійснювалась.

Натепер виконавчі дії у виконавчих провадженнях №50838904 та №50839005 здійснюються в рамках зведеного ВП №58511121, яке наразі триває, оскільки відповідне судове рішення залишається не виконаним.

Під час виконавчого провадження державним виконавцем неодноразово виносились постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках боржника.

Згідно постанови від 09.06.2026р. у ВП №50838904, винесеною головним державним виконавцем Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О.М., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 991 515,89 грн.

18.06.2026р. ОСОБА_1 , в особі свого представника адвокат Литвин О.П., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №11637888 від 16.06.2026р., звернулась до суду зі скаргою, в якій просить: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О.М. при винесенні постанови від 09.06.2026р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №50838904; 2) скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О.М. від 09.06.2026р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 50838904.

В обґрунтування вимог у скарзі зазначається, що на момент винесення постанови про арешт коштів боржника фактично відсутній належний стягувач, як сторона виконавчого провадження, а оскільки юридична особа стягувач АТ «Укрсоцбанк» припинена ще у 2019 році, а правонаступник не був замінений у виконавчому провадженні у встановленому законом порядку, то державний виконавець не мав правових підстав для подальшого вчинення виконавчих дій в інтересах особи, яка втратила цивільну правоздатність та не є учасником цих правовідносин.

20.07.2026р. від Другого ВДВС у м. Черкаси на адресу суду надійшли заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких вказується, що скарга не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень зазначено, що арешт накладений з метою реального та своєчасного виконання рішення суду. Акцентується увага на тому, що у разі вибуття у виконавчому провадженні однієї із сторін, то заінтересована особа має право звернутися із заявою про заміну такої сторони її правонаступником. Дотепер на рахунок органу державної виконавчої служби не надходили кошти боржника у сумі, яка є необхідною для задоволення вимог усіх стягувачів, а також стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Вказується, що після заміни сторони виконавчого провадження та при сплаті виконавчого збору арешт з коштів та майна боржника буде знято.

В судовому засіданні представник боржника підтримала вимоги скарги та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Зазначила, що у виконавчому провадженні не відбулася заміна стягувача. Зауважила, що сторона боржника самостійно зверталась до суду з заявою про заміну стягувача у даному виконавчому провадженні, але судом було відмовлено у здійсненні такої заміни.

Державний виконавець Білик О.М. в судовому засіданні заперечила проти вимог скарги та зазначила, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення арешту на рахунки боржника не було порушено жодних вимог законодавства. Зазначила, що стягнуті з рахунків боржника кошти були використані в рахунок погашення її боргу з оплати виконавчого збору.

16.09.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали скарги та надані учасниками справи письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи, а основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа учасник цивільних правовідносин була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404), а також регламентується положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною четвертою статті 18 Закону №1404 на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктом 5 частини першої статті 34 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №1404 передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи), виконавець.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом №1404.

Згідно з пунктом 3 частини першої та другої статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже законом в імперативному порядку прямо передбачено, що у випадку припинення юридичної особи шляхом її реорганізації, то у правовідносинах за участі такої особи відбувається заміна сторони реорганізованої юридичної особи на її правонаступника.

Аналіз змісту вищенаведених норм законодавства свідчить, що припинення юридичної особи стягувача у виконавчому провадженні саме по собі не є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження чи зупинення виконавчих дій, якщо виконання її вимог допускає правонаступництво. До того ж слід зазначити, що виконавчі дії в рамках виконавчого провадження, можуть вчинятися виконавцем не тільки для забезпечення виконання боргу боржника перед стягувачем, а й для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця за захистом наділений учасник виконавчого провадження у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме його прав, свобод чи інтересів.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси таких осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення вимог заявника має відбуватися поновлення (захист) прав заявника або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що діяльність первісного стягувача у ВП №50838904 та №50839005 припинена 03.12.2019р. шляхом його реорганізації, а його правонаступником є АТ «Альфа-банк», яке натепер іменується АТ «Сенс-банк». Враховуючи, що вимоги АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 допускають правонаступництво, то виконавець має право на вчинення виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Відповідні виконавчі провадження тривають з 11.04.2016р. і дотепер зобов`язання боржника, як щодо вимог стягувача за виконавчими листами (1 814 122,99грн.), так і щодо вимог державного виконавця в частині покриття витрат виконавчого провадження, залишається не виконаним, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з фіксацією залишку грошового зобов`язання боржника в різні терміни: 04.04.2019р. сума стягнення 1 995 734,28грню; 08.05.2020р. 1 991 714,89грн.; 06.10.2021р., 13.02.2023р., 09.06.2026р. 1 991 515,89грн. Таким чином накладення арешту на рахунки боржника є виправданою та необхідною дією задля забезпечення належного виконання боржником її грошових зобов`язань у виконавчому провадженні.

Стосовно доводів скаржника щодо відсутності підстав для забезпечення стягнення з нього коштів у виконавчому провадженні через невчинення процесуальних дій по заміні сторони стягувача, то слід зауважити, що пунктом 16 розділу VII Інструкції передбачено, що у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.

Отже слід виснувати, що сама по собі відсутність процесуального рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні в даному випадку не звільняє боржника від обов`язку належного виконання її грошових зобов`язань у зведеному виконавчому провадженні №58511121, а відтак державний виконавець мав право вчиняти виконавчі дії, в тому числі й накладати арешт на рахунки боржника.

В той же час, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України скаржником не надано суду доказів того, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв поза межами своїх повноважень чи всупереч вимог, встановлених законом, як і не надано доказів того, що внаслідок дій державного виконавця були порушені права та законні інтереси скаржника.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, беручи до уваги, що під час розгляду справи, в межах доводів скарги, судом не було встановлено ознак протиправності у діях державного виконавця, то скарга не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольги Миколаївни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 23 вересня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко