Ухвала суду № 140061955, 23.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2345/14-ц

Провадження № 4-с/711/37/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

представника скаржника Литвин О.П.

представника Другого ВДВС у м. Черкаси Білик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин Ольга Петрівна, на дії та рішення головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольги Миколаївни, -

в с т а н о в и в:

На виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (колишній Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відносно боржника ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження №53595451 з примусового виконання виконавчого листа №711/2345/14-ц, виданого 05.11.2015р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 538 890,96 грн.

Зазначене виконавче провадження було відкрито 17.03.2017р. постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, на підставі заяви представника стягувача ПАТ «Укрсоцбанк».

Натомість згідно відомостей з ЄДРПОУ, з 03.12.2019р. зареєстровано припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк» шляхом її реорганізації, внаслідок чого правонаступником такої особи є АТ «Альфа-банк» (теперішня назва АТ «Сенс Банк). Натомість у виконавчому провадженні №53595451 заміна стягувача з АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Сенс банк» здійснена лише 17.07.2026р. і того ж дня виконавче провадження було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до постанови державного виконавця від 17.07.2026р. підставою закінчення виконавчого провадження був лист АТ «Сенс Банк» від 03.12.2025р. №53801-33.4-б/б про відсутність претензій до боржника у зв`язку з анулюванням (прощенням) заборгованості по Договору кредиту №895/06-034-438 від 04.09.2006р., на примусове стягнення якого було видано виконавчий лист №711/2345/14-ц від 05.11.2015р. Також в постанові зазначено, що сума стягнутого виконавчого збору складає 269,57 доларів США, а залишок не стягнутого виконавчого збору становить 6 032,73 доларів США.

17.07.2026р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 6 032,73 доларів США у ВП №53595451.

В той же час протягом здійснення виконавчого провадження №53595451 державним виконавцем неодноразово виносились постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках боржника.

Згідно постанови від 09.06.2026р. у ВП №53595451, винесеною головним державним виконавцем Другого ВДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О.М., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 589 046,35 грн.

18.06.2026р. ОСОБА_1 , в особі свого представника адвокат Литвин О.П., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1163781 від 16.06.2026р., звернулась до суду зі скаргою, в якій просила: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О.М. при винесенні постанови від 09.06.2026р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 53595451; 2) скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик О.М. від 09.06.2026р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №53595451.

В обґрунтування вимог у скарзі зазначається, що на момент винесення постанови про арешт коштів боржника фактично був відсутній належний стягувач, як сторона виконавчого провадження, а оскільки юридична особа стягувач АТ «Укрсоцбанк» припинена ще у 2019 році, а правонаступник не був замінений у виконавчому провадженні у встановленому законом порядку, то державний виконавець не мав правових підстав для подальшого вчинення виконавчих дій в інтересах особи, яка втратила цивільну правоздатність та не є учасником цих правовідносин.

В судовому засіданні представник боржника підтримала вимоги скарги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Зазначила, що на момент винесення оскаржуваної постанови державного виконавця у виконавчому провадженні не було здійснено заміни стягувача. Зауважила, що наразі стягувача вже замінено і виконавче провадження закрито, але арешт на рахунках боржника зберігає чинність, чим порушені права та інтереси боржника.

Державний виконавець Білик О.М. в судовому засіданні заперечила проти вимог скарги та зазначила, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення арешту на рахунки боржника не було порушено жодних вимог законодавства. Зазначила, що стягнуті з рахунків боржника кошти були використані в рахунок погашення її боргу з оплати виконавчого збору. Зауважила, що натепер виконавче провадження закрито, але арешт з рахунків боржника не скасований, оскільки не сплачений виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

16.09.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали скарги та надані учасниками справи письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи, а основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа учасник цивільних правовідносин була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404), а також регламентується положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною четвертою статті 18 Закону №1404 на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктом 5 частини першої статті 34 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №1404 передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом статті 442 ЦПК у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи), виконавець.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом №1404.

Згідно з пунктом 3 частини першої та другої статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже законом в імперативному порядку прямо передбачено, що у випадку припинення юридичної особи шляхом її реорганізації, то у правовідносинах за участі такої особи відбувається заміна сторони реорганізованої юридичної особи на її правонаступника.

Аналіз змісту вищенаведених норм законодавства свідчить, що припинення юридичної особи стягувача у виконавчому провадженні саме по собі не є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження чи зупинення виконавчих дій, якщо виконання її вимог допускає правонаступництво. До того ж слід зазначити, що виконавчі дії в рамках виконавчого провадження, можуть вчинятися виконавцем не тільки для забезпечення виконання боргу боржника перед стягувачем, а й для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця за захистом наділений учасник виконавчого провадження у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме його прав, свобод чи інтересів.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси таких осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення вимог заявника має відбуватися поновлення (захист) прав заявника або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що діяльність первісного стягувача у ВП №53595451 припинена 03.12.2019р. шляхом його реорганізації, а його правонаступником є АТ «Альфа-банк», яке натепер іменується АТ «Сенс-банк». Заміна стягувача у виконавчому провадженні відбулась 17.07.2026р. Натомість, враховуючи, що вимоги АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 допускають правонаступництво, то виконавець мав право на вчинення виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Відповідне виконавче провадження тривало з 17.03.2017р. і зобов`язання боржника, як щодо вимог стягувача за виконавчим листом (538 890,96 грн.), так і щодо вимог державного виконавця в частині покриття витрат виконавчого провадження, залишалось не виконаним, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з фіксацією залишку грошового зобов`язання боржника в різні терміни: 20.03.2017р. сума стягнення 592 780,05грн.; 17.03.2019р. 592 979,06грн.; 08.05.2020р., 23.12.2020р. 592 979,06грн.; 06.10.2021р., 13.02.2023р. 592 780,05грн.; 09.06.2026р. 589 046,35грн.

Виконавче провадження було закінчене 17.07.2026р., але через наявність залишку несплаченого виконавчого збору державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 6 032,73доларів США.

Таким чином, накладення арешту на рахунки боржника було виправданою та необхідною дією задля забезпечення належного виконання боржником її грошових зобов`язань у виконавчому провадженні.

Стосовно доводів скаржника щодо відсутності підстав для забезпечення стягнення з нього коштів у виконавчому провадженні через невчинення процесуальних дій по заміні сторони стягувача, то слід зауважити, що пунктом 16 розділу VII Інструкції передбачено, що у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.

Отже слід виснувати, що сама по собі відсутність процесуального рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні в даному випадку не звільняла боржника від обов`язку належного виконання її грошових зобов`язань у ВП №53595451, а відтак державний виконавець мав право вчиняти виконавчі дії, в тому числі й накладати арешт на рахунки боржника.

В той же час всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України скаржником не надано суду доказів того, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв поза межами своїх повноважень чи всупереч вимог, встановлених законом, як і не надано доказів того, що внаслідок дій державного виконавця були порушені права та законні інтереси скаржника.

В аспекті інших доводів представника скаржниці щодо безпідставності збереження накладеного арешту на рахунках боржника, то суд зауважує, що відповідні обставини не були предметом вимог у скарзі, яка є предметом судового розгляду. До того ж такі обставини не впливають на оцінку правомірності оскаржуваної постанови державного виконавця від 09.06.2026р.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, беручи до уваги, що під час розгляду справи, в межах доводів скарги, судом не було встановлено ознак протиправності у діях державного виконавця, то скарга не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білик Ольги Миколаївни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черка ського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 23 вересня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко