Рішення № 140060546, 24.09.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/710/26

Провадження № 2/533/612/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 вересня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року позивач Товариство з обмеженою «Фінансова компанія «Процент» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 27.05.2025 № 34531 у розмірі: 24500,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 27.05.2025 по 12.05.2026, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом; 14000,00 грн - штраф за порушення умов кредитного договору; 2662,40 грн - судові витрати та 10000,00 грн - витрати на правову допомогу.

Розгляд справи просив проводити без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Також у позовній заяві позивач просив витребувати від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 20 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 24 вересня 2026 року (а.с. 67-68).

Цією ж ухвалою клопотання позивача задоволено та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію.

04 серпня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація (а.с. 70-71).

У судове засідання 24.09.2026 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. У заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечував (а.с. 76).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 24.09.2026 не з`явився, у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 72-73), про причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-13)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 34531.

Відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень строком на 730 днів (до 27.05.2027) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365,0 % річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті у мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 27.05.2025 по 12.05.2026.

Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України « Про споживче кредитування».

У зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 22.05.2026 становить 24500,00 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 27.05.2025 по 12.05.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) та графіку платежів та 14000,00 грн - штраф за порушення умов кредитного договору.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 15, 16, 204, 205, 207, 509, 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 627, 629, 634, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статті 4, 19, 27, 81, 84, 89, 175, 211, 263, 274, 376 ЦПК України, статті 11, 12, 13 Закону України «Про електронну комерцію», статті 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1, 4, 31 Закону України «Про платіжні послуги», статті 11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 16, 21 Закону України «Про споживче кредитування», правові висновки Верховного Суду України у справі № 925/1265/16 (постанова від 22 серпня 2018 року), у справі № 520/14132/18 (постанова від 22 серпня 2018 року).

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

27.05.2025 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (за договором - товариство) та відповідачем ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 34531 (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 6.1, 8.1, р. 9 кредитного договору (а.с. 14-19).

У кредитному договорі містяться визначення термінів, що використовуються у договорі:

- Сайт - сайт товариства в мережі інтернет за адресом: https://procent.com.ua;

- Інформаційно-комунікаційна система товариства (ІКС) - програмний комплекс, який включає облікову, реєструючу систему товариства, сайт товариства, особистий кабінет;

- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником та надсилаються заявником товариству для ідентифікації підпису на цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику та за домовленістю сторін договору та своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису;

- Особистий кабінет - це персональна захищена паролем та логіном веб-сторінка позичальника, в якій позичальник має можливість отримувати інформацію та документи пов`язані з обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, договір, повідомлення, інше), здійснювати погашення кредитної заборгованості через віртуальний POS-термінал. Вхід до особистого кабінету здійснюється позичальником шляхом введення логіна та пароля на сайті https://procent.com.ua.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору на умовах встановленим цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 гривень (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить - 1,0 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00 %) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку, визначеного в п. 1.3 договору.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з додатком № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом товариство рекомендує позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно з таким розрахунком: дата видачі кредиту - 27.05.2025; дата платежу процентів першого періоду - 06.06.2025; сума кредиту - 7000,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом - 700,00 грн; разом до сплати - 7700,00 грн.

Невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», які розміщені на сайті https://procent.com.ua(п. 1.5 кредитного договору).

Згідно з п. 1.6 кредитного договору товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами згідно з п. 1.6. договору (п. 1.14 кредитного договору).

У відповідності до п. 2.1.2 кредитного договору товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та повернути кредит (п. 2.4.1); у разі порушення строків повернення кредиту, відповідно до умов договору, сплатити проценти за неправомірне користування кредитом (грошовими коштами) відповідно до п. 3.3 договору (п. 2.4.5).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором. Порушення умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 1120,00 гривень на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 3.5.1 кредитного договору); та у розмірі 280,00 гривень, починаючи з 5-го дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.3.5.2 кредитного договору).

Роз`яснення щодо штрафу: - економічна сутність штрафу - грошова сума, яку позичальник повинен сплатити товариству у випадку порушення строків сплати кредиту та/або процентів. Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України штраф є іншим видом забезпечення виконання зобов`язання; - база для розрахунку штрафу - для цілей цього договору «база розрахунку» не використовується, оскільки штраф встановлено в абсолютному значені, як результат використання відповідної бази до укладення договору; - порядок обчислення штрафу здійснюється відповідно до формули: штраф = «розмір штрафу, встановлений за 4-ри дні порушення» + («розмір штрафу, що встановлений з 5-го дня» помножити на « кількість днів порушення, починаючи з 5-го дня»).

Відповідно до п. 3.5.3 кредитного договору штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення позичальником зобов`язань за цим договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 8.1 кредитного договору цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІКС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

У р. 9 кредитного договору зазначені такі відомості щодо позичальника: ОСОБА_1 ; відомості про паспорт; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер мобільного телефону НОМЕР_3 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 841513.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором № 345531 від 27.05.2025, яка є додатком № 1 до кредитного договору, яку було підписано електронним підписом позичальника (відповідача), передбачено: дати платежів; кількість днів у розрахунковому періоді; суму платежу за розрахунковий період тощо (а.с. 19 (на звороті) -20).

У додатку № 3 до кредитного договору зазначено додаткові контактні номери телефонів позичальника - НОМЕР_3 (а.с. 21 на звороті).

У паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який було підписано електронним підписом споживача (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 017472, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 27.05.2025, інформація зберігає чинність та є актуальною до 28.05.2025 (а.с. 22-24).

З листа ТОВ «Пейтек» до ТОВ «ФК «Процент» (а.с. 25) вбачається, що відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 02.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 27.05.2025 17:37:56 на суму 7000,00 грн, призначення платежу: перерахування коштів за договором 34531 від 27.05.2025 на умовах фінансового кредиту.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 ) на яку 27.05.2025 надійшли грошові кошти у сумі 7000,00 грн (а.с. 70).

З виписки за договором за період 27.05.2025-30.05.2025, наданої АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , 28.05.2025 відбулося зарахування переказу на суму 7000,00 грн (а.с. 71).

З детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за договором № 34531 від 27.05.2025 (а.с.26-30), вбачається, що ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» за кредитним договором має заборгованість у загальному розмірі 45500,00 грн, яка складається зі:

- строкова заборгованості за сумою кредиту - 7000,00 грн;

- простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом - 24500,00 грн;

- заборгованість за штрафами - 14000,00 грн.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме протягом 351 днів кредитування нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1 %.

Застосовані судом норми права

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2025 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи. Такі факти не спростовані відповідачем.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; податковий номер відповідача; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачу); адресу реєстрації, що відповідає зареєстрованій адресі реєстрації відповідача за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 66).

Відповідач своїх заперечень щодо факту укладення кредитного договору чи отримання кредиту не надав.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідач суду не надав, про таке не повідомляв, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надав.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачем.

Факт видачі кредиту та зарахування грошових коштів у сумі, що відповідає розміру кредиту, у день укладення кредитного договору на банківський рахунок відповідача також підтверджено та судом встановлено.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом тощо.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Доказів проведення розрахунку у строки у розмірі, що визначені додатком № 1 до кредитного договору, матеріали справи не містять.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснював вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів.

Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування отримання кредиту до суду не надав.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за кредитним договором суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 27.05.2025 по 12.05.2026 - 24500,00 грн; штраф - 14000,00 грн.

За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. У кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 730 днів з дати його надання та періодичність платежів зі справи процентів - кожні 10 днів (п. 1.3 кредитного договору). У таблиці обчислення загальної вартості кредиту, графіку платежів (додаток № 1 до кредитного договору) сторони установили графік погашення кредиту та сплати процентів, відповідно до якого відповідач зобов`язаний був сплачувати, починаючи з 27.05.2025 кожні десять днів по 700,00 грн у рахунок погашення процентів.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами позивачем здійснено за 350 днів по 70,00 грн за кожен день користування кредитом, тобто 700,00 грн за кожні 10 днів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку.

Проценти за користування кредитом нараховані за ставкою, визначеною у договорі, - 1 % (п. 1.2). Щоденна сума процентів нарахована за правомірне користування кредитом цілком відповідає умовам кредитного договору, а саме з 27.05.2025 по 12.05.2026 позивачем нараховано проценти з розрахунку 1 % за один день користування кредитом (7000,00 х 1 % = 70,00 грн).

Отже, нарахування процентів за користування кредитними у сумі 24500,00 грн відбувалося відповідно до умов договору.

Щодо нарахування неустойки суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

-на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

-на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд уважає, що розрахунок заборгованості в частині штрафу не відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування позивачем неустойки (штрафу) за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором введено воєнний стан на території України.

Суд зазначає, що відповідач на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню), сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за таким договором.

Сума штрафу 14000,00 грн за період з 10.06.2025 по 26.07.2025 нараховувалася позивачем неправомірно. Така сума неустойки (штрафу) підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідача по сплаті неустойки (штрафу) припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Посилання позивача на Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, є помилковим, оскільки, як уже зазначено вище судом тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюють свою дію і на договір про споживчий кредит. Саме лише виключення відповідних норм зі спеціального закону не надає дозвіл кредиторам здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, як помилково уважав позивач.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача заборгованості за кредитним договором № 34531 у розмірі 24500,00 грн (заборгованість за процентами за правомірне користування кредитом).

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом) у розмірі 14000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с.1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (63,64 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1694,35 грн (2662,40 х 63,64 % = 1694,35).

Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року № 03/06/2024, укладений між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (а.с. 49-50), відповідно до умов якого у рамках цього договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018, виданого на підставі рішення адвокатів Полтавської області № 18 від 23.10.2018, зобов`язується надати замовнику такі юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором;

2) акт приймання - передачі наданих послуг від 30 квітня 2026 року № 144 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року (а.с. 53), відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послугу «складання та подання позовних заяв про стягнення заборгованості по боржниках ТОВ «ФК «Процент» згідно з реєстром № 1 від 30.04.2026», вартість якої складає 100000,00 грн;

3) витяг з реєстру № 1 до акту приймання - передачі наданих послуг № 144 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 від 30 квітня 2026 року, відповідно до якого виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників у кількості 10 штук на загальну вартість 100 000,00 грн, у тому числі надав послугу: складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 34531 від 27.05.2025 та клопотання про витребування доказів - вартість послуги складає 9000,00 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором № 34531 від 27.05.2025 - вартість послуги складає 1000,00 грн (а.с.54);

4) платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 30.04.2026 № 70, відповідно до якої ТОВ «ФК «Процент» сплатило ОСОБА_2 100000,00 грн за надання юридичних послуг відповідно до договору № 03/06/2024 від 03.06.24 згідно з актом № 144 від 30.04.2026 (а.с. 55).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги; платіжну інструкцію тощо. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.

Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги не заявляв.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню частково (63,64 % від ціни позову), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі (10000,00 грн х 63,64 % = 6364,00 грн)

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, ураховуючи власну практику розподілу витрат в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; по цій справі відбулося лише одне судове засідання; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не заперечував проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 1364,00 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн (6364,00 - 1364,00 = 5000,00) у рахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими.

Керуючись статтями 12, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 288, 289, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором від 27.05.2025 № 34531 по нарахованим та несплаченим процентам за період з 27 травня 2025 року по 12 травня 2026 року у розмірі 24500 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 14000 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір у сумі 1694 гривень 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: вул. Гавела Вацлава, буд. 4, місто Київ, 03124; ідентифікаційний код 41466388; адреса електронної пошти: legal@procent.com.ua; тел.: 0665938547; IBAN: НОМЕР_7 в АТ "Сенс Банк").

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 24 вересня 2026 року.

Суддя В.П. Козир