Рішення № 140057931, 18.09.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1637/25

Провадження № 2/163/20/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Кузьміної А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Климович Т.Д.,

представника відповідача, адвоката Кривошея А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про визнання за позивачем в порядку поділу майна подружжя право власності на частки домоволодіння та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач з 12.03.2000 року по 06.01.2023 року перебували у шлюбі, за цей час сторони побудували житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на спірне майно зареєстроване за Відповідачем. На даний час сторони розлучені, з приводу користування спірним майном у них виникають суперечки, добровільно дійти згоди щодо користування спільним домоволодінням у сторін не вдається за можливе.

Провадження за позовом відкрито ухвалою суду від 25 липня 2025 року, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачу визначений 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження в справі.

У зазначений в ухвалі від 25 липня 2025 року строк відповідач відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України відмовлено.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову відмовлено.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, вказала, що у цьому будинку вона проживає з неповнолітньою дитиною, доступ до будинку та документів колишньому чоловіку не обмежує, він неодноразово особисто приїжджав, однак ключів від будинку не просив, фото певних документів за його проханням вона надсилала.

Представник позивача також підтримала позовні вимоги та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема посилалася на презумпцію спільної сумісної власності, яка відповідачем не спростована.

Представник відповідача проти задоволення позовної заяви та розгляду справи в цілому заперечував з тих мотивів, що відповідач перебуває на військовій службі, не має доступу до необхідних документів щодо будівництва будинку для формування і доведення своєї позиції в суді, зокрема для визначення розміру часток сторін у спільній нерухомості, тому провадження у справі повинно бути зупинено.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

Щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі суд зазначає таке.

04 серпня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, у зв`язку з тим, що він проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується копією довідки № 1047/40/319 від 29 липня 2025 року Воєнної академії імені Євгенія Березняка в/ч НОМЕР_1 , здійснює забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави, всі документи відповідача, які мають значення для справедливого вирішення спору, зберігаються по місцю проживання, через що позбавлений можливості сформулювати позицію відповідача у справі.

У задоволенні цього клопотання відповідачу відмовлено ухвалою суду від 19 вересня 2025 року зокрема з тих підстав, що додані до клопотання документи не доводять той факт, що відповідач, перебуваючи на посаді інструктора першого навчально-тренувального центру Першого навчально-наукового інституту, на даний час виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником. Крім цього, судом враховано можливість реалізації відповідачем своїх процесуальних прав через представника та можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Доводи представника відповідача щодо неможливості отримати доступ до документів, які необхідні для формування його правової позиції та захисту прав, не підкріплені жодними належними доказами.

Оскільки питання зупинення провадження у справі вже було предметом розгляду в межах цього провадження, на обґрунтування заявлених у судовому засіданні нових клопотань про зупинення провадження представник позивача посилається на обставини, викладені у клопотанні від 04.08.2025 року, будь-яких нових доказів ним не додано та інших мотивів не наведено, суд не встановив перешкод для розгляду цієї справи та підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06.01.2023 у справі № 163/2213/22 шлюб, зареєстрований у Заболотівській сільській раді Любомльського району Волинської області 12 березня 2000 року за актовим записом №4, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторони побудували житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають позивач зі спільною з відповідачем неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , згідно з копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 та свідоцтва про народження ОСОБА_3 Серії НОМЕР_3 .

Право власності на спірне майно зареєстроване 05 січня 2015 року за відповідачем ОСОБА_2 , що стверджується копією Свідоцтва про право власності, індексний номер 32010652, та копією Витяга з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 32014763.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень інвентаризаційна вартість спірного домоволодіння становить 967 261 гривень.

У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція цієї норми свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч.1 ст.68 СК України).

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.

На підставі досліджених у справі доказів встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 побудовано позивачем та відповідачем у шлюбі, а тому він є спільною сумісною власністю сторін.

Отже, це майно підлягає поділу порівну між сторонами у відповідності до положень ст.ст.70, 71 СК України.

У частинах 1 та 2 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи факт набуття спірного нерухомого майна у період шлюбу, відсутність доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, та їх належить задовольнити та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки домоволодіння та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею 252,7 м. кв., житловою площею - 106,7 м. кв.;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки домоволодіння та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею 252,7 м. кв., житловою площею - 106,7 м. кв.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 869 (три тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 10 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання його повного тексту може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач ОСОБА_2 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Дата складання повного тексту рішення - 24 вересня 2026 року.

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук