Рішення № 140055434, 24.09.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 511/3160/25

Провадження № 2/517/495/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Гончар І.В., за участі: секретаря Заболотної Л.В., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В:

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 157 500 грн 00 коп., посилаючись на те, що відповідач, будучи водієм забезпеченого транспортного засобу, після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце її скоєння, у зв`язку з чим після здійснення страхової виплати у позивача виникло право регресної вимоги.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 20.08.2026 позовну заяву прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однією із сторін або власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЛТ-5752547 щодо автомобіля «SKODA OCTAVIA А5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача як водія зазначеного транспортного засобу була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

09 січня 2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «SKODA OCTAVIA А5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Mercedes-Benz S 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №757/4207/25-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Крім того, зазначеною постановою встановлено факт залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди.

Вказана постанова суду є належним доказом обставин, встановлених у ній, та в частині встановлених фактів підлягає врахуванню судом при вирішенні даного спору.

Пошкоджений унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mercedes-Benz S 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований за договором добровільного страхування у ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

У зв`язку з настанням страхового випадку ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження зазначеного транспортного засобу.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Отже, після здійснення ПрАТ «СК «Українська страхова група» страхової виплати до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а зазначена страхова компанія звернулася до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» як страховика цивільно-правової відповідальності винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Як убачається зі страхового акта № ОЦВ-Р-25-33-3722/2 від 25 червня 2025 року та платіжних документів, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 157 500 грн 00 коп.

Таким чином, факт понесення позивачем витрат у заявленому до стягнення розмірі підтверджений матеріалами справи.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на стягнення зазначеної суми саме в порядку регресу з відповідача, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Разом із тим, спірні правовідносини виникли з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного 24 серпня 2024 року, тобто до введення в дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX.

Відповідно до пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, визначених законодавством, що діяло на день набрання чинності такими договорами.

Отже, до спірних правовідносин у частині визначення підстав виникнення права регресної вимоги підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у редакції, чинній на момент укладення договору страхування.

Відповідно до підпункту «а» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Отже, для виникнення у страховика права регресної вимоги за вказаною нормою необхідна сукупність таких обставин: настання дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу; спричинення ДТП водієм цього транспортного засобу; самовільне залишення ним місця ДТП; здійснення страховиком відповідної страхової виплати.

У даній справі зазначена сукупність обставин знайшла своє підтвердження.

Так, факт участі відповідача у дорожньо-транспортній пригоді та його вини у її скоєнні підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №757/4207/25-п.

Факт залишення відповідачем місця дорожньо-транспортної пригоди також встановлений зазначеною постановою суду.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована позивачем за договором № ЛТ-5752547.

Здійснення ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхової виплати у розмірі 157 500 грн 00 коп. підтверджується страховим актом та платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, після здійснення страхової виплати у позивача виникло передбачене законом право регресної вимоги до відповідача як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП та після її скоєння самовільно залишив місце пригоди.

Суд також бере до уваги, що позивачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору. Зокрема, 02 серпня 2025 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звернулося до відповідача з вимогою № 08-03-14/1-04/9218 про відшкодування виплаченої суми, однак доказів добровільного погашення відповідачем заявленої суми матеріали справи не містять.

При цьому відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За змістом частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем заявлених вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки заявлені позивачем вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, а правові підстави для регресного стягнення передбачені законом.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що позивач довів факт здійснення страхової виплати у розмірі 157 500 грн 00 коп., наявність передбаченої законом підстави для виникнення права регресної вимоги до відповідача та розмір заявленої до стягнення суми.

Відповідач доказів, які б спростовували обставини, на які посилається позивач, або свідчили про відсутність у позивача права регресної вимоги, суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 157 500 грн 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Як встановлено судом, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі до початку розгляду справи по суті, про що зазначив у судовому засіданні.

Згідно з платіжним документом, наданим позивачем, при зверненні до суду з позовом ним сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Таким чином, 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору становить 1 514 грн 00 коп., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Інші 50 відсотків сплаченого судового збору, що становлять 1 514 грн 00 коп., відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов задоволено в повному обсязі.

Враховуючи наведене, судовий збір підлягає розподілу таким чином: 1 514 грн 00 коп. повернути ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з державного бюджету та 1 514 грн 00 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186, IBAN: НОМЕР_4 ) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 157 500 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Ірина ГОНЧАР