Рішення № 140055435, 21.09.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 506/464/26

Провадження № 2/517/518/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судових засідань Грабової І.Г.,

за участю:

представника позивача (в режимі відеоконференції) Осокіна С.Ю.,

свідків ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай)

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Осокін С.Ю. звернувся до суду з позовом до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, в якому просить встановити факт належності ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 024725, площею 2,38 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області; Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 та її донькою, позивачем по справі; Визнати за позивачем, в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, яка належала ОСОБА_4 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 024725, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 248 від 17.06.1996 року.

Вимоги свого позову обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Цеханівка Красноокнянського району Одеської області померла мати позивачки, ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на право на земельну ділянку (пай) у землі, на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 024725.

Разом з тим, в сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ОД №024725 прізвище ім`я та по батькові матері позивачки зазначено « ОСОБА_4 ». Вказує, що сертифікат належав саме померлій матері позивачки,- ОСОБА_4 .

Позивачка бажаючи оформити право власності на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , 18.07.2024 року звернулась до Приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й., яка листом від 14.08.2024 року повідомила позивачку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки оригінал сертифікату був втрачений та вищевказаний сертифікат зареєстрований за ОСОБА_4 .

За таких обставин, позивачка позбавлені можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права на земельну ділянку та вимушена звернутися до суду з позовом про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай).

Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 09.06.2026 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено до підготовчого судового засідання (а.с. 40).

Ухвалою Окнянського районного суду від 09.07.2026 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано докази та задоволено клопотання про виклик свідків (а.с. 50-51).

Згідно розпорядження голови Окнянського районного суду Одеської області Бурдинюк О. від 14 серпня 2026 року цивільну справу № 506/464/26 за позовом ОСОБА_3 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) передано на розгляд до Захарівського районного суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 року, цивільну справу № 506/464/26, передано судді Захарівського районного суду Одеської області Тростенюку В.А.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 25 серпня 2026 року цивільну справу № 506/464/26 прийнято до свого провадження та призначено до судового засідання.

Представник позивача, адвокат Осокін С.Ю. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представник Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій справу просить розглянути за його відсутності (а.с. 43).

Свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердили обставини викладені в позовній заяві та пояснили, що знали померлу матір позивачки ОСОБА_4 , яка проживала з ними в одному селі та працювала в колгоспі. Вказали, що ОСОБА_4 є матір`ю позивачки ОСОБА_3 , також вказали що померла отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай). Крім того, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні вказала, що у матері позивачки були проблеми з документами, різнилися відомості щодо її прізвища в паспорті та трудовій книжці.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами розгляду наданих позивачем та витребуваних за клопотанням представника доказів судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що виконавчим комітетом Цеканівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області складено відповідний актовий запис № 5 від 23 червня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13 (зворотня сторона)).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на право на земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 024725 за № 248 від 17.06.1996 року виданого на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується листом відділу № 6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (а.с. 11 (зворотня сторона).

ОСОБА_4 за життя заповіт не залишала.

Спадкоємцем за законом першої черги є її донька ОСОБА_3 .

Згідносвідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , де батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 10).

Згідно архівного витягу з протоколу загальних зборів КСП ім. Ватутіна Красноокнянського району Одеської області № 4 від 20.09.2000 року, в додатку №1 (список членів КСП) під № 246 зазначена, - « ОСОБА_4 » (а.с. 15-20).

В додатку№1 до рішення виконкому Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області №8 від 24.03.2000 року під №64 зазначена, - « ОСОБА_4 » (а.с. 20).

Відповідно до додатку до рішення Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області №91-ХХІІІ від 10.10.2000 року під №96 зазначено, - « ОСОБА_4 » (а.с. 16-17)

Згідно погосподарської книги прізвище, ім`я та по батькові матері позивачки зазначено, - « ОСОБА_4 » (а.с. 27).

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77694304 від 18.07.2024 року, вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 була заведена спадкова справа (а.с. 13).

Позивачка бажаючи оформити право власності на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , 18.07.2024 року звернулась до Приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й., яка листом від 14.08.2024 року повідомила позивачку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки оригінал сертифікату був втрачений та вищевказаний сертифікат зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с. 12).

Інформація щодо втрати оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) розміщена в газеті «Вголос» №232 (28) від 30.11.2024 р. в розділі «Оголошення та реклама» (а.с. 28).

Згідно інформації Окнянського сектору ГУ ДМС України в Одеській області № 5137/42/5137.1-26 від 16.07.2026 року, на громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с. Устьє Дубосарського району Молкова наявні заяви про видачу паспорта (форми-1). Інформація стосовно документування паспортним документом громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в Окнянському секторі ГУ ДМС в Одеській області відсутня (а.с. 56-58).

З витребуваної судом копії спадкової справи № 64/2024 заведеної 18.07.2024 року приватним нотаріусом Плдільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що позивачка по справі через представника звертались 18.07.2024 року до нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус Сівун Ф.Й. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що серед поданих документів відсутній оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) та вищевказаний сертифікат зареєстрований за ОСОБА_4 . Інші спадкоємці відсутні (а.с. 72-94).

Отже, позивачка не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки сертифікат на право на земельну ділянку (пай) був втрачений та містяться неточності в написані прізвища спадкодавця.

Так, відповідно до ст.3, ч.1 ст. 293 ЦПК України, п.п.4,12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав за відсутності іншого порядку встановлення цих фактів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Визначаючи наявність підстав для встановлення факту належності правовстановлюючого документу у судовому порядку, суд виходить з положень п.6 ч. 1 і ч. 2 ст. 315 ЦПК про те, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За результатом дослідження та оцінки описаних у цьому рішенні доказів, суд приходить до висновку про доведеність факту належності померлій ОСОБА_4 зазначеного вище сертифікату на право на земельну ділянку (пай), що підтверджено дослідженими судом документами щодо персональних її даних про її прізвище, ім`я, по батькові, дату і місце народження та свідченнями свідків допитаних у судовому засіданні. При цьому, різне написання прізвища померлої є співзвучним, її прізвище, ім`я і по батькові та дата народження співпадають в усіх документах.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту родинних відносин між заявником ОСОБА_3 та її померлою матір`ю ОСОБА_4 .

Чинним законодавством України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право за земельну частку (пай)» не передбачена можливість видачі дубліката при втраті сертифіката

Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, що виникли між учасниками справи, суд виходить з наступних положень законодавства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа ВССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Цивільним кодексом України, чинним на час відкриття спадщини матері позивачів, було передбачено наступне:

право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1 і 2 ст. 1223);

у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261).

спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч.ч. 3, 5 ст. 1268).

За результатами дослідження описаних у цьому рішенні доказів та виходячи з наведених вище положень законодавства, що були чинними на час відкриття спадщини, суд приходить до висновку про встановлення наступних фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 заповіт щодо свого майна, а саме права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), не залишала, дане право на земельну ділянку успадкувала позивач по справі ОСОБА_3 та прийняли за фактом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини.

Нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно через відсутність оригіналу сертифікату на ім`я спадкодавця та розміжностей в написані прізвища спадкодавця.

Положеннями пунктів 4.12. і 4.14. глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» розділу ІІ. Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 і зареєстрованого в Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Статтею 2 Закону України « Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» не передбачена можливість видачі дубліката при втраті сертифіката.

Частина 1 статті 392 ЦК передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Зокрема, факт належності ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай), а також факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами та узгоджуються з поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні. Сукупність зазначених доказів є достатньою для встановлення відповідних юридичних фактів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та має право на спадкування після її смерті. Право на земельну частку (пай), яке належало спадкодавиці, входить до складу спадщини та переходить до спадкоємця у порядку, встановленому законом.

Відповідно до наведених вище результатів дослідження описаних у цьому рішенні доказів та визначення згідно закону правовідносин сторін, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та наявність законних та обгрунтованих підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 024725, площею 2,38 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Цеханівка Красноокнянського району Одеської області, та її донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, яка належала ОСОБА_4 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 024725, який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 248 від 17.06.1996 року.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2026 року.

Суддя: