Рішення № 140051658, 25.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/1249/25

Номер провадження 2-о/337/30/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні,

УСТАНОВИВ:

12.03.2025 заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_6 . Зазначила, що з вересня 2005 року проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 . Ними була створена сім`я, з урахуванням того, що ОСОБА_7 протягом всього часу існування шлюбних відносин проходив службу у Збройних Силах України. Пара мала намір зареєструвати шлюб до кінця 2024 року. ОСОБА_8 їй постійно переказував гроші, передавав значні суми готівкою, робив подарунки. Заявниця регулярно надсилала ОСОБА_5 посилки «Новою поштою». Під час приїздів до Запоріжжя ОСОБА_5 проживав разом з заявницею.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув під час виконання обов`язку з захисту Батьківщини. Заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак їй було відмовлено, оскільки вона не надала підтверджуючих документів, які б давали їй право на отримання коштів.

З посиланням на вказані обставини заявниця просила в судовому порядку встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_6 .

Процесуальні питання, які вирішувалися судом під час розгляду справи, позиції сторін.

Ухвалою суду від 27.03.2025 було відкрито окреме провадження.

Від Міністерства оборони України надійшли пояснення, у яких особа заперечила проти розгляду справи в порядку окремого провадження, пославшись на наявність спадкоємців та можливий спір про право. Крім того, особа заперечила по суті вимог, зазначивши, що заявниця не довела факт проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також перебування на його утриманні. Надані заявницею докази є неналежними, стосунки між ними були несерйозними, в анкеті старший сержант ОСОБА_5 про близьких родичів ОСОБА_5 зазначав не ОСОБА_1 , а свого дядька ОСОБА_3 . Крім того, заявниця не надала доказів того, що кошти, які їй передавав ОСОБА_5 , були постійним та основним джерелом засобів для існування заявниці, а тому заява задоволенню не підлягає.

Крім того, від Міністерства оборони України надійшло клопотання про витребування доказів від органів РАЦС про батьків, дружину, дітей ОСОБА_5 для вирішення питання про залучення їх як заінтересованих осіб, а також про залучення дядька ОСОБА_5 . ОСОБА_3 (якого загиблий указував у анкеті військовослужбовця як близьку людину для зв`язку).

23.04.2025 заявниця уточнила вимоги заяви. Додатково просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 23.04.2025 було задоволено клопотання Міністерства оборони України, у Дніпровського відділу ДРАЦС у м. Запоріжжі витребувано відомості про батьків, дружину та дітей ОСОБА_5

03.05.2025, 13.05.2025, 27.05.2025 від Дніпровського відділу ДРАЦС у м. Запоріжжі надійшли відповіді, з яких вбачається, що:

- батько ОСОБА_5 . ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- мати ОСОБА_10 . ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

- дружина ОСОБА_5 . ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (шлюб укладено 09.03.2017), померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

- дитина ОСОБА_5 була мертвонародженою (дата 10.03.2020, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть від 12.03.2020).

Ухвалою суду від 19.05.2026 справу було прийнято до провадження судді Завгороднього Є.В. (у зв`язку з відрахуванням зі штату суду судді Мальованого В.О.).

15.07.2025 від представника заявниці надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 (дядька померлого військовослужбовця) як заінтересованої особи. Крім того, з метою встановлення інших родичів, та залучення їх до участі у справі представник подав клопотання про витребування спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 16.07.2025 у приватного нотаріуса Задорожного О.С. було витребувано спадкову справу.

Ухвалою суду від 23.07.2025 до участі у справі було залучено ОСОБА_3 як заінтересовану особу.

Від заінтересованої особи ОСОБА_3 протягом всього часу судового розгляду заяв по суті справи не надходило.

05.08.2025 до суду надійшла копія спадкової справи, на підставі якої було встановлено наявність двох спадкоємиць ОСОБА_6 (його неповнорідних сестер):

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (12.05.2016 змінила власне ім`я та прізвище з ОСОБА_13 );

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (законний представник її матір ОСОБА_14 ).

Обидві спадкоємиці прийняли спадщину, їм було видано відповідні свідоцтва.

18.08.2025 від представника заявниці надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як заінтересованих осіб.

Ухвалою суду від 18.08.2025 у задоволенні клопотання відмовлено, заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки вбачається спір про право. Не погодившись з судовим рішенням, сторона заявниці оскаржила вказану ухвалу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду. Зокрема, суд апеляційної інстанції виснував, що рішення суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносяться до 2 черги спадкування, а ОСОБА_1 потенційно може відноситися лише до 4 черги (як особа, яка просить визнати факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу). Крім того, сама ОСОБА_1 заявила, що не претендує на спадщину взагалі.

Ухвалою суду від 24.12.2025 до участі у справі залучено як заінтересованих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_14 ).

06.02.2026 від ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, у зв`язку з перебуванням за межами України.

19.02.2026 від представника ОСОБА_5 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

19.02.2026 від представника заявниці надійшло клопотання про зупинення справи до завершення перегляду Великою Палатою Верховного суду подібної справи № 308/17634/23.

Ухвалою суду від 20.02.2026 провадження у справі було зупинено, а 31.03.2026 поновлено, у зв`язку з завершенням розгляду Великою Палатою Верховного суду подібної справи № 308/17634/23.

04.05.2026 від представника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі заінтересованої особи та її представника. Представник заінтересованої особи заперечив проти вимог заяви про встановлення фактів, зазначив, що не підтримує заяву, і вважає її такою, що задоволенню не підлягає (без додаткових обгрунтувань).

28.05.2026 від представника заінтересованої особи ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони, у якій представник також заперечила проти вимог заяви, зазначила, що заява задоволенню не підлягає. До заяви долучила письмові пояснення, у яких зазначила, що встановлення заявницею ОСОБА_1 фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_5 порушують права та законні інтереси спадкоємців, мають намір усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині. Про заявницю ОСОБА_1 та те, що вона перебувала у стосунках з їхнім братом майже ніхто не знав. ОСОБА_5 і брат ОСОБА_8 були дуже близькі, постійно бачились, у тому числі у Києві, коли брат був у відрядженні. Коли брат загинув, сестрам стало відомо, що він зустрічався із ОСОБА_1 , однак брат за життя про стосунки з нею ніколи не згадував. Інших родичів у ОСОБА_8 , які б після нього могли прийняти спадщину (крім сестер) немає. ОСОБА_1 не довела, що підпадає під категорію утриманців, не є непрацездатною особою. ОСОБА_1 не довела факт проживання однією сім`єю, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання. Спільна присутність на святах та пересилання коштів не може свідчити, що між ними склались усталені відносини, притаманні подружжю. Наявність документів, пов`язаних зі смертю та захороненням померлого, також не є доказом перебування у фактичних відносинах. ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, непрацездатною особою, а тому не може вважатися такою, що перебувала на утриманні ОСОБА_5 . Відтак, заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення, задоволенню не підлягає.

08.09.2026 від заінтересованої особи ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів, у яких вона повторно повідомила, що не погоджується з вимогами заяви, зазначила про те, за її заявою Голосіївським управлінням поліції ГУНП у м. Києві внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 357 КК України за фактом незаконного утримання документів померлого ОСОБА_5 .

Також від заінтересованої особи ОСОБА_4 23.09.2026 (тобто після завершення стадії судового розгляду та переходу до стадії ухвалення рішення) надійшли додаткові пояснення, у яких вона зазначила, що вона як сестра ОСОБА_5 не може підтвердити факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства та спільного побуту. ОСОБА_4 не виключила, що вони могли періодично зустрічатися або перебувати у певних особистих стосунках, однак її брат ( ОСОБА_5 ) більшу частину часу перебував на військовій службі, а тому їй невідомі обставини, які б свідчили про постійне спільне проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_1 . Про існування ОСОБА_1 заінтересована особа дізналася лише після смерті ОСОБА_8 . Також ОСОБА_4 , повідомила, що заявния не передає родичам загиблого документи та особисті речі загиблого. Просила долучити пояснення до справи та врахувати під час розгляду.

Мотиви суду щодо продовження розгляду справи в порядку окремого провадження.

Оцінюючи позиції учасників справи, зокрема заінтересованих сторін ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які висловили свої заперечення по суті заяви, суд констатує наявність напруги в стосунках між заявницею та спадкоємицями загиблого ОСОБА_5 , що підтвердила і сама ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Водночас, досліджуючи обставини, на які заінтересовані особи посилаються у своїх запереченнях, та оцінюючи їх на предмет наявності спору про право, суд дійшов висновку про відсутність нових обставин, які б не були предметом апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції в частині залишення заяви без розгляду. Зокрема, Запорізький апеляційний суд виснував, що чинні спадкоємиці померлого та заявниця (у випадку задоволення заяви) відносяться до різних черг спадкування за законом (друга і четверта відповідно), а тому незважаючи на наявність конфлікту між сторонами, суперечності між сторонами не можуть вважатися спором про право. Жодних інших обставин, які б достеменно свідчили про виникнення або існування спору про право, та призвели до переоцінки висновків суду апеляційної інстанції, викладених у постанові від 12.11.2025, заінтересовані особи суду не надали.

Суд вжив належних заходів для залучення усіх заінтересованих осіб до участі у справі, забезпечив можливість кожній стороні висловити свої заяви, клопотання; заінтересовані сторони (чинні спадкоємиці) були обізнані про розгляд справи та скористалися своїм правом взяти участь у розгляді через своїх представників, про що свідчать відповідні заяви та клопотання.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення заяви без розгляду та необхідність продовжити розгляд справи по суті в порядку окремого провадження.

Щодо розгляду справи по суті.

В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву, просили встановити обидва юридичні факти (факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, факт перебування на утриманні). Представник заявниці заявив клопотання про дослідження письмових доказів та про допит свідків. Також, на запитання суду щодо уточнення моменту початку та кінця періоду, коли заявниця та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, представник заявниці в усному порядку просив вважати період «з вересня 2022 року до моменту загибелі ОСОБА_5 ».

Заслухавши пояснення заявниці, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та пояснення заінтересованих осіб, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, і сторонами не оспорюється.

Щодо вимоги заяви в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Водночас, відповідно до ч. 9 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку (тобто таких, що мають право на одноразову грошову допомогу), належитьжінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу Українисім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку (постанова від 03.07.2019, справа № 554/8023/15-ц), що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 17.01.2024, справа № 759/14906/18) зазначав, що втановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є «конкубінат», тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ЕСН-1986-5-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.

З метою встановлення обставин стосунків між заявницею та ОСОБА_15 були допитані свідки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив, що він є рідним дядьком ОСОБА_1 (братом її матері). Свідок підтвердив, що був особисто знайомий із загиблим ОСОБА_17 . Племінниця запросила ОСОБА_8 для знайомства з ним та його матір`ю (бабусею ОСОБА_18 ) у 2022 році. Тоді ОСОБА_18 представила ОСОБА_8 як свого хлопця. Під час спілкування ОСОБА_8 висловлював серйозні наміри щодо ОСОБА_18 , зокрема планував одружитися після закінчення війни. Свідок, який фактично заміняв ОСОБА_18 батька, мав із ОСОБА_8 розмову, під час якої з`ясовував серйозність його планів. Протягом 20222023 років ОСОБА_8 та ОСОБА_18 неодноразово приїжджали в гості до свідка та бабусі, де вони разом проводили час, влаштовували сімейні обіди. За словами свідка, пара була змушена жити «спільне життя на відстані», що було зумовлено військовою службою ОСОБА_8 . Вони постійно зідзвонювалися, листувалися, ОСОБА_18 передавала йому посилки, займалася його справами. ОСОБА_8 фінансово підтримував ОСОБА_18 , Зокрема, загиблий передав 6 000 доларів США на придбання автомобіля для ОСОБА_18 , який вона планувала навчитися водити. Свідок особисто допомагав племінниці з вибором цього транспортного засобу за дорученням ОСОБА_8 . У розмовах зі свідком ОСОБА_8 згадував, що має квартиру, де планував зробити ремонт і жити разом із ОСОБА_18 однією родиною після війни. Щодо родини ОСОБА_8 свідок зазначив, що ОСОБА_8 не спілкувався зі своїм батьком, оскільки той залишився на окупованій території та підтримував ОСОБА_19 («він не на нашій стороні»), також від ОСОБА_8 свідок дізнався, що його попередня сім`я (дружина та дитина) померли. Свідок підтвердив, що після загибелі ОСОБА_8 всіма питаннями організації поховання займалася ОСОБА_18 , він особисто допомагав їй, возив до моргу та на кладовище. За спостереженнями свідка, родичі ОСОБА_8 не відвідували його в лікарні в Харкові перед смертю і не брали участі в організації похорону. ОСОБА_20 підсумував, що ОСОБА_18 та ОСОБА_8 проживали як сім`я з 2022 року, мали спільний бюджет, спільні витрати, вели спільно господарство, мали серйозні плани на майбутнє, а ОСОБА_8 був надійною людиною, що дбала про його племінницю як про дружину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила, що вона є військовослужбовцем. Познайомилася зі ОСОБА_17 на початку квітня 2023 року на Запорізькому напрямку, під час взаємодії військових підрозділів, до яких вони належали. ОСОБА_22 працювала разом зі ОСОБА_8 протягом двох місяців на ОСОБА_23 та Донецькому напрямках. Їхнє спілкування було тісним, оскільки ОСОБА_8 перейшов у її сферу діяльності (пілотування FPV-дронів) і приїжджав на базу для навчання. Свідок зазначила, що особисто познайомилася з заявницею ОСОБА_18 лише після смерті ОСОБА_8 , водночас знала про неї заочно, оскільки під час служби ОСОБА_8 постійно згадував про ОСОБА_18 , називаючи її «дружиною» або «жінкою». ОСОБА_21 настільки була впевнена, що вони офіційно одружені, що навіть здивувалася, коли пізніше зайшла мова про майбутнє весілля. ОСОБА_18 проявляла турботу про ОСОБА_8 , дбала про побут. Свідок підтвердила, що ОСОБА_18 регулярно передавала ОСОБА_8 посилки з продуктами (солодощі, печиво). Крім того, ОСОБА_18 приїжджала до ОСОБА_8 до навчального центру у Житомирі, коли він там проходив навчання. ОСОБА_8 проводив свої відпустки разом із ОСОБА_18 , свідок згадала, як запрошувала пару до себе в гості на захід України (в гори), але ОСОБА_8 відмовився, зазначивши, що вони з ОСОБА_24 воліють побути вдвох вдома. Наприкінці 2024 року, коли підрозділи перебували на Куп`янському напрямку та в районі Часового ОСОБА_25 , ОСОБА_8 у розмові з ОСОБА_26 запросив її на своє майбутнє весілля, запропонувавши «прискочити» на святкування після завершення бойового завдання. Зі спілкування зі ОСОБА_8 свідок дізналася, що він не підтримував зв`язків зі своїм батьком, оскільки той залишився на окупованій території та підтримував Росію. Щодо інших родичів ОСОБА_8 також зазначав, що не спілкується з ними, оскільки вони не підтримували його вибір. Свідок підтвердила суду, що, на її переконання, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 жили як сім`я, мали взаємні права та обов`язки як подружжя, а також спільні плани на майбутнє, сприймали одне одного як чоловік і дружина.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 повідомила, що вона є матір`ю заявниці ОСОБА_28 та була особисто знайома із загиблим ОСОБА_17 . Свідок розповіла, що пара познайомилася у 2022 році, а з вересня того ж року вони почали зустрічатися та підтримувати близькі стосунки. Оскільки ОСОБА_8 був військовослужбовцем, він постійно перебував на зв`язку з ОСОБА_18 через телефон та інтернет, а під час відпусток (зокрема взимку 2023 року та влітку 2024 року) або службових відряджень завжди приїжджав до Запоріжжя та проживав разом із ОСОБА_18 у їхній квартирі. Пара вела спільний побут, разом купували меблі та планували придбати власне житло у Запоріжжі, проте свідок пропонувала їм на час служби ОСОБА_8 залишатися жити з ними. ОСОБА_8 всіляко підтримував прагнення ОСОБА_18 до розвитку, зокрема сприяв тому, щоб ОСОБА_18 навчилася керувати автомобілем. Він також передав кошти на придбання автомобіля через брата свідка, щоб ОСОБА_18 могла навчитися водити. Свідок підтвердила наявність у пари спільного бюджету: ОСОБА_8 регулярно залишав ОСОБА_18 гроші на поточні потреби, оплачував великі покупки та продукти в магазинах зі своєї картки, щоб вона ні в чому не відчувала потреби. ОСОБА_18 , у свою чергу, постійно дбала про ОСОБА_8 , разом із матір`ю вони готували та відправляли йому на фронт посилки з продуктами й необхідними речами, а також ОСОБА_18 їздила до нього в навчальний центр у Житомирі, де вони спільно проводили час. Щодо сімейного стану ОСОБА_8 , свідку відомо, що він був удівцем; його матір померла раніше; а з батьком, який залишився на окупованій території, він не спілкувався, через різні політичні погляди. ОСОБА_8 згадував про квартиру в Києві, де він робив ремонт і планував жити там із ОСОБА_18 як із дружиною після закінчення війни; вони навіть показували свідкові проєкт цього ремонту. Після поранення ОСОБА_8 у 2024 році ОСОБА_18 негайно поїхала до нього в госпіталь у Харків, тоді як родичі ОСОБА_8 не дуже охоче виявляли намір приїхати, зазначаючи, що не бачать у цьому сенсу, оскільки там є медичний персонал, який може надати потрібну допомогу. Після смерті ОСОБА_8 його сестра (яка раніше цікавилася лише документами для спадщини) та дядько з`явилися лише на опізнання тіла в морзі Запоріжжя для отримання свідоцтва про смерть, проте жодної участі в організації чи оплаті поховання не брали. Дядько загиблого відмовився займатися поминальним обідом, заявивши, що не збирається «годувати сторонніх людей», тому всіма ритуальними питаннями та витратами займалася виключно ОСОБА_18 . ОСОБА_18 та ОСОБА_8 фактично проживали однією сім`єю, мали спільні плани, спільний побут, вели разом господарство, сприймалися рідними й оточенням як подружжя.

Допитаний в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_29 повідомив, що був командиром взводу, в якому проходив службу головний сержант взводу ОСОБА_30 . Свідок зазначив, що ОСОБА_30 та ОСОБА_31 фактично були сім`єю та перебували у близьких стосунках («цивільному шлюбі»), про що було достеменно відомо йому як командиру ОСОБА_8 та іншим побратимам. Між ОСОБА_18 та ОСОБА_8 були прямі сімейні відносини, всі свої відпустки та звільнення ОСОБА_8 проводив з ОСОБА_18 , вони постійно підтримували зв`язок по телефону (коли була можливість робити дзвінки чи спілкуватися через Інтернет). Святослав, який займався ремонтом безпілотних апаратів та часто перебував у відрядженнях, вказував номер телефону ОСОБА_18 як контактної особи, з якою слід зв`язатися у разі потреби. ОСОБА_18 активно допомагала ОСОБА_8 в його службовій та волонтерській діяльності, зокрема брала участь у зборах коштів на потреби підрозділу (придбання антен та дронів), через що її знали багато побратимів ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_8 отримав поранення, ОСОБА_18 негайно кинула все і поїхала до нього у госпіталь, тоді як його дядько, приїхав пізніше, коли ОСОБА_8 уже перебував у стані коми. Після загибелі ОСОБА_8 на його банківській картці (« ОСОБА_32 ») залишилися значні кошти, які складалися з внесків бійців та їхніх родичів, якими ті скидалися на потреби підрозділу. ОСОБА_18 допомогла налагодити комунікацію з сестрами загиблого щодо врегулювання питання повернення цих коштів військовослужбовцям (для придбання необхідних речей). На переконання свідка, ОСОБА_18 та ОСОБА_8 за життя проводили час разом як родина, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки подружжя і сприймалися оточенням як чоловік і дружина.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_18 по сходовій площадці та знайома з нею тривалий час. Свідку було відомо про близькі стосунки ОСОБА_18 та ОСОБА_8 ще з моменту їхнього знайомства, про що вона вперше дізналася від матері ОСОБА_18 . Свідок особисто спостерігала за розвитком їхніх взаємин, зокрема згадувала епізод, як вони з матір`ю ОСОБА_18 спостерігали з балкона, як ОСОБА_8 приїхав знайомитися з родиною ОСОБА_18 , з великим букетом квітів. Пізніше свідок неодноразово зустрічала пару на сходовій клітці; у розмовах вони часто жартували про майбутнє весілля, на що ОСОБА_8 відповідав, що треба «трохи почекати». ОСОБА_34 неодноразово бачила ОСОБА_8 безпосередньо в квартирі ОСОБА_18 та її матері в домашній, побутовій обстановці, що свідчило про їхнє фактичне спільне проживання в періоди, коли ОСОБА_8 мав відрядження у ОСОБА_35 або звільнення. ОСОБА_8 як інженер часто надавав сусідам практичну допомогу та консультації з побутових та інженерних питань; навіть під час його відсутності ОСОБА_18 за запитом сусідів телефонувала йому, щоб він проконсультував їх дистанційно. Свідку також відомо, що ОСОБА_18 їздила до ОСОБА_8 у Житомир під час його навчання в навчальному центрі. Про тяжке поранення ОСОБА_8 та його перебування в госпіталі в Харкові свідок дізналася від вітчима ОСОБА_18 , ОСОБА_18 негайно поїхала до ОСОБА_8 і встигла застати живим. Після смерті ОСОБА_8 саме ОСОБА_18 повністю займалася організацією поховання, забезпечивши транспорт для великої кількості людей з їхнього будинку, друзів та військових побратимів. Під час поминального обіду військові побратими ОСОБА_8 зазначали, що завжди знали про його стосунки з ОСОБА_18 На підставі тривалого сусідства та особистих спостережень свідок впевнено стверджує, що ОСОБА_18 та ОСОБА_8 жили однією сім`єю як чоловік і дружина, свідок їх сприймала як родину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 повідомила, що працює разом із заявницею ОСОБА_18 понад 9 років в одній перукарні (свідок на посаді адміністратора) та була особисто знайома із ОСОБА_8 . Свідок зазначила, що їй достеменно відомо про близькі стосунки пари, оскільки ОСОБА_8 часто приїжджав до них на роботу, щоб забрати ОСОБА_18 , особливо в періоди, коли його підрозділ перебував на Запорізькому напрямку. У спілкуванні ОСОБА_8 називав ОСОБА_18 своєю «дружиною» і часто жартома просив свідка як адміністратора «відпустити його жінку» з роботи. Пара планувала спільне майбутнє, зокрема вони обговорювали придбання квартири в Запоріжжі, проте реалізації цих планів завадила складна воєнна обстановка. На переконання свідка, ОСОБА_18 та ОСОБА_8 фактично проживали однією сім`єю та мали спільний бюджет, що підтверджується постійною взаємною підтримкою: ОСОБА_18 регулярно збирала та відправляла ОСОБА_8 на фронт численні посилки з продуктами й необхідними речами, а ОСОБА_8 фінансово підтримував ОСОБА_18 . Також свідок підтвердила, що ОСОБА_18 брала відпустку та їздила до ОСОБА_8 , коли він проходив перепідготовку в навчальному центрі у Житомирі, звідки надсилала колегам фотографії та відео їхнього спільного дозвілля. Пара перебувала у сталих сімейних стосунках, проявляла турботу один про одного та сприймалася оточенням як справжня родина.

В судовому засіданні був досліджений диск, наданий заявницею (відеофайли всього 26 одиниці; фотографії всього 65 одиниць; скріншоти приватного листування в месенджерах всього 95 одиниць). Також на диску містяться електронні документи: договір купівлі-продажу автомобіля від 23.02.2023, медична документація ОСОБА_5 .

Крім того, заявницею були надані:

- виписки по картці ОСОБА_1 , які свідчать про неодноразові поповнення її рахунку ОСОБА_37 (перший платіж 16.01.2023, останній 02.10.2024),

- експрес-накладні Нової Пошти (в кількості 12 штук) щодо регулярної відправки речей ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_5 (перша накладна датована 27.07.2023, остання 15.10.2024);

- копію пояснення ОСОБА_10 за фактом ДТП з його участю від 25.07.2024, в якому він своєю адресою проживання зазначив адресу проживання заявниці ( АДРЕСА_1 ).

Вказані докази у своїй сукупності є достатніми для того, щоб дійти переконливого висновку про факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 без шлюбу. Показання свідків, аналіз листувань, відео- та фотодокази, наявні письмові документи свідчать про те, що пара дійсно спільно проживала, мала спільний побут, бюджет та витрати, між ними існували взаємні права та обов`язки, а також встановилися усталені відносини, притаманні подружжю.

Окремо суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 05.08.2026, справа № 484/82/25), відповідно до якої факт перебування особи на військовій службі, особливо в період воєнного стану, коли місцеперебування військовослужбовця не прив`язано до військової частини, де він проходить службу, чи його місця проживання, не може переривати його спільне проживання однією сім`єю.

Суд не може погодитися з запереченнями Міністерства оборони України, представник якого посилався на незазначення відомостей про ОСОБА_1 в анкеті військовослужбовця ОСОБА_5 , оскільки анкета, в якій ОСОБА_5 зазначав свого дядька ОСОБА_3 як особу для контакту, датована 15.07.2022, тобто раніше, ніж у нього встановилися стосунки з заявницею, а відтак, вказаний доказ не спростовує факту більш пізнього встановлення стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Щодо заперечень заінтересованих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Представники обох сторін у своїх заявах просто заперечили проти визнання фактів, що мають юридичне значення. Водночас, жодних доказів в спростування обставин, наведених заявницею, зі свого боку не навели. При цьому обидві заінтересовані особи мали представників, які не були позбавлені можливості взяти участь в судовому розгляді (в тому числі в режимі відеоконференції) та надати докази в обгрунтування своїх заперечень.

Щодо втановлення періоду проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В письмовій (уточненій) заяві заявниця просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюби без зазначення періоду.

На запитання суду в судовому засіданні представник заявниці в усному порядку уточнив період «з вересня 2022 року до моменту загибелі ОСОБА_5 », без уточнення дати початку періоду.

Суд не може погодитися з таким формулюванням.

Слід зазначити, що встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку, породжує юридичні наслідки, що в свою чергу може вплинути на момент виникнення прав та обов`язків. Так, наприклад, відповідно до положень ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

На переконання суду, формулювання «з вересня 2022 року» суперечить принципу правової визначеності та в подальшому може породити нові спори, а тому суд вважає за доцільне та необхідне самостійно встановити момент виникнення факту 30 вересня 2022 року, оскільки заявниця не довела більш ранній початок перебігу строку.

Під час судового розгляду суд не встановив фактів перебування заявниці та ОСОБА_5 в інших шлюбах (з 30.09.2022 до моменту смерті останнього).

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 30.09.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги заяви в частині встановлення факту перебування на утриманні.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1996 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17) зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Крім того Верховний Суд (постанова від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18) виснував, що у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

В обгрунтування факту перебування на утриманні ОСОБА_5 заявниця зазначала, що за період з січня 2023 року і до моменту загибелі ОСОБА_5 перерахував їй 89 тис грн, у той час як її заробітна плата склала 91 866,08 грн, також передавав їй кошти готівкою, робив їй подарунки, зокрема, передав кошти на придбання вживаного автомобіля Opel Signum, 2003 року випуску, за 184 230 гривень.

На підтвердження вказаних обставин заявниця надала виписку зі свого банківського рахунку, довідку про заробітну плату за період з червня 2022 до листопада 2024 року, копію договору купівлі-продажу автомобіля. Крім того, факт придбання автомобіля за кошти, які передавав ОСОБА_5 , в судовому засіданні підтвердили свідки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 31.03.2026 у справі № 754/15529/24) дійшов такого висновку. Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Непрацездатними членами сім`ї вважаються дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункт «д» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітня особа мала у випадку, якщо, в розумінні цього закону, була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні. Установивши, що заявниця на момент загибелі брата була повнолітньою, а доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нею не надано, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні. При цьому суди правильно прийняли до уваги, що допомога, яку заявниця отримувала від брата, була для неї додатковою підтримкою, а не єдиним або основним джерелом засобів існування, а тому вказані обставини також не підтверджують наявність правових підстав для визнання особи утриманкою загиблого військовослужбовця у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Оцінюючи докази, надані ОСОБА_1 , на предмет того, чи була вказана допомога ОСОБА_5 єдиним або основним джерелом засобів до існування (а не додатковою підтримкою), суд критично ставиться до наведених заявницею обставин.

Суд встановив, що заявниця є працездатною особою, має професію (перукар) та стабільний дохід.

На запит суду від 24.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримано інформацію, що ОСОБА_1 з 11.08.2021 є також фізичною особою-підприємцем (види економічної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; обслуговування напоями; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; надання інших допоміжних комерційних послуг).

Відповідно до відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів за період 1 кварталу 2020 року до 4 кварталу 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 отримувала також інші доходи, крім тих, про які вона зазначила в заяві (перукар у ФОП ОСОБА_38 ). Зокрема, за 2023 рік ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець задекларувала дохід платника єдиного податку у розмірі 2 840 329,70 гривень. Також ОСОБА_1 декларувала і інші доходи від інших податкових агентів, у тому числі як самозайнята особа).

Лише по одній банківській картці, що належить ОСОБА_1 (АТ «Універсалбанк», виписку отримано на підставі ухвали суду від 24.12.2025), за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 сума витрат заявниці склала 194 998,18 гривень, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 сума витрат склала 219 037,48 гривень.

Вказані факти у своїй сукупності не дозволяють дійти переконливого висновку про те, що кошти, які отримувала ОСОБА_1 від ОСОБА_5 , були основним джерелом її доходу, а тому вона перебувала на його утриманні.

На переконання суду систематичний переказ коштів ОСОБА_5 заявниці є демонстрацією звичайною сімейної практики, формою ведення спільного бюджету, за якої один з подружжя переказує частину свого доходу іншому з подружжя, а останній планує та здійснює витрати родини. Цей факт додатково доводить, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склалися стабільні сімейні стосунки, притаманні подружжю (що встановив суд вище). Проте, наведені обставини не доводять, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_5 .

Відтак, у цій справі суд дійшов висновку, що вимоги заявниці в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 81-82, 89, 258-259, 263-265, 273, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в період з 30 вересня 2022 року і до моменту смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_12 .

В іншій частині вимоги заяви задоволенню не підлягають.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та інші учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заінтересована особа Міністерство оборони України (місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітряних Сил, б. 6, ЄДРПОУ 00034022).

Заінтересована особа ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Заінтересована особа ОСОБА_4 (останнє відоме місце проживання як ВПО: АДРЕСА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Заінтересована особа ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , останнє відоме місце проживання як ВПО: АДРЕСА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , законний представник ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ).

Інша особа ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ