Рішення № 140051657, 24.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/2914/26

Номер провадження 2/337/2379/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача Нечет О.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Мальцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП «Водоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі за текстом відповідачі), про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання та водовідведення.

В позові зазначив, що КП «Водоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі, які користуються послугами КП «Водоканал», водночас, вчасно за надання послуг не сплачують, внаслідок чого утворилася заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2016 по 28.02.2026 в розмірі 35 058,66 грн, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів. Крім того, позивач просить стягнути понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 гривень.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.

12.08.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мальцевої О.О. надійшло клопотання про витребування доказів з посиланням на недостовірність розрахунків та необхідність з`ясування особи, яка здійснила платіж в погашення заборгованості, оскільки, на їхню думку, цей платіж був здійснений не відповідачами, а третьою особою, з метою переривання строку позовної давності.

07.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо порядку нарахувань плати за послуги водопостачання та водовідведення, щодо взяття на облік приладів розподільного обліку, щодо перерахунку за послуги. Крім того, надано детальний розрахунок обсягу нарахування плати та отриманих платежів за період з 01.03.2016 до 28.02.2016.

Також 07.09.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій було зменшено розмір заборгованості до стягнення, а саме за період з 01.03.2016 по 28.02.2026 у розмірі 34 522,22 гривні.

24.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності за період з 01.12.2015 до 30.02.2026.

В судовому засіданні 24.09.2026 позивач просила задовольнити позовні вимоги з підстав, наданих у відзиві. Представник відповідача визнала обгрунтованість позовних вимог, водночас, просила застосувати позовну давність до окремих місяців нарахування заборгованості, уточнивши в усному порядку період з грудня 2015 року по лютий 2017 року (включно). Зазначила, що відповідач ОСОБА_1 не здійснювала жодних платежів в погашення заборгованості. Водночас, невідома особа нібито здійснила платіж в листопаді 2017 року, наслідком чого стало переривання строку позовної давності. Просила не враховувати цей платіж, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що платіж був здійснений саме відповідачами. Відповідач додатково повідомила, що заборгованість виникла у зв`язку з тим, що відповідачами не було здійснено вчасно повірку приладів обліку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Сторони на його особистій участі не наполягали.

Суд встановив, що відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» № 546 від 28.10.1999 КП «Водоканал» є суб`єктом, уповноваженим на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підключена до мережі водопостачання та водовідведення. У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується відповідями Департаменту адміністративних послуг, та є споживачами послуг, наданих позивачем. За адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до уточненого розрахунку заборгованості у період з 01.12.2015 по 28.02.2026

заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення складає 34 522,22 грн, яка відповідачами не сплачена.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 67,68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житла. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок в рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з ст. 20 вказаного Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3), оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 32 Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частиною 1 статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд бере до уваги, що сторона відповідача визнала позовні вимоги, водночас, просила застосувати позовну давність до платежів з грудня 2015 року до лютого 2017 року, з посиланням на те, що перебіг позовної давності не було перервано.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.

Суд бере до уваги, що Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» перебіг позовної давності було поновлено з 04.09.2025.

Оскільки строк дії карантину, а також частково воєнного часу, зупиняв перебіг позовної давності з 02.04.2020 до 04.09.2025, суд дійшов висновку, що періоди заборгованості з грудня 2015 року до лютого 2017 року дійсно лежать за межами строку звернення до суду. Тому суттєвим є питання, чи переривався строк дії позовної давності платежем 300 грн у листопаді 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Конструкція вказаної норми передбачає, що для встановлення факту переривання перебігу позовної давності необхідно переконатися, що дії дійсно вчинила саме та особа, якій належить обов`язок щодо виконання боргового зобов`язання.

В судовому засіданні сторона відповідача заперечила факт визнання нею боргу та здійснення платежу, пославшись на те, що вказаний платіж можливо здійснений третіми особами виключно з метою переривання строку позовної давності.

Представник позивача заперечила вказаний факт, зазначивши, що під час здійснення платежу у відповідного оператора (банківська установа або поштове відділення зв`язку) вказання платника у платіжних документах є необов`язковим, а тому зараз неможливо встановити, хто здійснював платіж відповідач чи третя особа.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22) зазначав, що враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з постачальником послуг фактично не є рівними.

Тому, на переконання суду, саме на позивачі як постачальнику послуг лежить тягар доказування того, що спірний платіж як дія, яка свідчить про визнання боргу споживачем було здійснено саме відповідачем (відповідачами), а не іншою особою.

Оскільки позивач не довів, що платіж у розмірі 300 грн у листопаді 2017 року був здійснений одним з відповідачів, суд дійшов висновку про непереривання перебігу позовної давності та наявність підстав для задоволення заяви сторони відповідача про застосування позовної давності до заборгованості за сукупністю щомісячних платежів в період з грудня 2015 року до лютого 2017 року (всього на суму 597,34 гривні). Отже, вказана сума підлягає виключенню із загальної суми позовних вимог.

Суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись стандартом доказування, що грунтується на балансі ймовірностей, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 33 924,88 грн. Заборгованість у розмірі 597,34 грн, що виникла в період з грудня 2015 року до лютого 2017 року, стягненню не підлягає у зв`язку з застосуванням позовної давності.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень (платіжна інструкція від 29.04.2026 № 20782), отже підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3 270,42 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання та водовідведення задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Водоканал» заборгованість за надані послуги у розмірі 33 924,88 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот двадцять чотири гривні 88 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити, застосувавши позовну давність.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Водоканал» судові витрати у розмірі 3 270,42 грн, з кожного окремо по 1 635,21 грн (одна тисяча шістсот тридцять п`ять гривень 21 копійка).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач комунальне підприємство «Водоканал» (м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 61, ЄДРПОУ 03327121).

Відповідач 1 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 2 ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ