Рішення № 140049563, 23.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1434/26

Провадження №2/338/1265/26

23 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24862 грн заборгованості за кредитним договором № 24.12.2025-100002767 від 24 грудня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 грудня 2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачкою було укладено кредитний договір № 24.12.2025-100002767, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 7500 грн

Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Так 24 грудня 2025 року відповідачка в інформаційній системі кредитодавця прийняла пропозицію укласти кредитний договір і підписала акцепт одноразовим ідентифікатором. Їй перераховано 7500 грн на вказану під час оформлення картку. Договором передбачено кілька чергових періодів сплати процентів та повернення всієї суми кредиту до 28 липня 2026 року.

За умовами заявки проценти за користування кредитом визначено у розмірі 1 % за день протягом перших трьох чергових періодів та 0,5 % за день у наступних періодах. Окрім цього, передбачено 675 грн комісії за надання кредиту і по 675 грн комісії за обслуговування в другому та третьому періодах. За порушення строків сплати погоджено підвищені проценти відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 24862 грн, з яких: 7500 грн основний борг, 9299,50 грн проценти за користування кредитом, 6712,50 грн проценти за статтею 625 ЦК України та 1350 грн комісія.

Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасила, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки 24862 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн судового зборута 120,18 грн витрат за направлення позову.

Представник позивача клопотала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідачка про розгляд справи повідомлялася належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 24 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24.12.2025-100002767 про надання кредитних коштів у розмірі 7500 грн шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У заявці зазначено позичальницю ОСОБА_1 , суму кредиту 7500 грн, строк 217 днів із кінцевою датою 28 липня 2026 року, платіжну картку із закінченням номера 5092, процентну ставку 1 % на день до 26 березня 2026 року та 0,5 % на день із 27 березня 2026 року. Час оформлення вказано як 23 год 18 хв 24 грудня 2025 року; підтвердження акцепту містить одноразовий ідентифікатор E169.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України зміст письмового правочину може бути зафіксовано, зокрема, в електронних документах і він має бути підписаний його стороною.

За статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти й акцепту; одним зі способів підписання є електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 виходив із того, що використання отриманого одноразового ідентифікатора разом з іншими відомостями про дії позичальника може підтверджувати укладення договору.

Номер телефону в заявці збігається з номером, наведеним у матеріалах ідентифікації BankID. Картка із закінченням номера 5092 збігається з платіжним реквізитом у договорі й листі платіжної установи. Останній документ указує дату, суму 7500 грн, номер транзакції та призначення переказу за конкретним кредитним договором.

Із матеріалів випливає така послідовність оформлення правочину. На сайті кредитодавця розміщено пропозицію укласти договір. Після ідентифікації особи та визначення умов кредитування сформовано заявку, яка є частиною оферти. У заявці зазначено номер конкретного договору, дату й час укладення 24 грудня 2025 року о 23 год 18 хв, суму 7500 грн, строк 217 днів, кінцеву дату повернення 28 липня 2026 року, ставки, графік платежів і реквізит картки із закінченням номера 5092. Відповідь позичальниці про прийняття пропозиції містить той самий номер договору, її персональні дані, посилання на оферту із заявкою і зазначення про безумовне прийняття їхніх умов. Відтак зміст оферти та акцепту стосується одного правочину з визначеними сторонами, предметом і порядком повернення коштів.

Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 квітня 2026 року повідомляє про успішну операцію 24 грудня 2025 року о 23 год 18 хв 43 с на суму 7500 грн: названо повний номер картки, номер транзакції НОМЕР_1 і призначення «Видача за договором кредиту №24.12.2025-100002767». Дата операції відповідає даті укладення договору, останні цифри картки заявці, а призначення номеру правочину.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Отже, сукупністю поданих документів підтверджено укладення сторонами електронного кредитного договору на зазначених умовах і перерахування позивачем 7500 грн.

Щодо процентів за статтею 625 ЦК Українисуд зазначає таке.

Позивач нарахував 6712,50 грн підвищених процентів через прострочення чергових платежів. За умовами договору ці суми визначені як проценти річних за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України, тобто є мірою відповідальності, а не платою за користування кредитом за погодженими ставками 1 % і 0,5 % на день.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії воєнного стану і протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, встановленої статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Касаційний цивільний суд у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 розмежував спеціальне звільнення саме позичальників за кредитними договорами та відповідальність за інші грошові зобов`язання. Оскільки спірне нарахування стосується прострочення за кредитом у період дії воєнного стану, вимога про його стягнення задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд доходить такого висновку.

Заявка передбачає 675 грн комісії за надання кредиту та по 675 грн за обслуговування у другому і третьому періодах. Позивач відніс 675 грн із платежу відповідачки на комісію і заявив до стягнення 1350 грн її залишку. Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця. В описі послуг з обслуговування зазначені інформаційна підтримка, технічна можливість сплати, відновлення пароля та нагадування; належних доказів окремої платної послуги, фактично наданої відповідачці за дві заявлені комісії, не подано.

Згідно з статтями 8, 11 Закону України «Про споживче кредитування» вартість кредиту може включати плату за дійсні послуги з його обслуговування, проте інформація про стан заборгованості на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць надається безоплатно.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду визнала нікчемною умову щодо оплатності інформації, яку закон зобов`язує надавати безоплатно, та наголосила на необхідності перерахунку боргу з урахуванням платежів, віднесених на таку комісію.

Зміст спірних умов і відсутність доказів окремих наданих послуг не підтверджують права позивача на заявлені 1350 грн. У цій частині позову слід відмовити, а уже зараховані на комісію 675 грн враховати при перерахунку фактичних оплат.

Щодо розміру розміру заборгованості суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 договірні проценти як плата за правомірне користування кредитом нараховуються протягом визначеного договором строку кредитування. У цій справі нарахування заявлені до 28 липня 2026 року включно, тобто в межах погодженого строку.

Разом із тим поданий позивачем підсумок 9299,50 грн процентів не враховує зміни залишку основного боргу після здійснених платежів. Враховуючи викладені вище висновки про відмову у стягненні комісій і процентів за статтею 625 ЦК України, зарахування платежів у рахунок цих сум не може збільшувати підтверджений борг за основним зобов`язанням. Суд перераховує борг, відносячи сплачене насамперед на належні договірні проценти, а залишок на основну суму кредиту.

На 28 січня 2026 року належні проценти за 36 днів становили 2700 грн (7500 грн ? 1 % ? 36). Після зарахування сплачених цього дня 1000 грн залишилося 1700 грн процентів. За 29 і 30 січня нараховано ще 150 грн (7500 грн ? 1 % ? 2). Із платежу 2787,50 грн від 30 січня 1850 грн погашають нараховані проценти, а 937,50 грн основний борг. Починаючи з 31 січня його залишок становить 6562,50 грн.

За період із 31 січня до 26 березня 2026 року включно, тобто за 55 днів, проценти становлять 3609,375 грн (6562,50 грн ? 1 % ? 55). За період із 27 березня до 28 липня 2026 року включно, тобто за 124 дні, 4068,75 грн (6562,50 грн ? 0,5 % ? 124). Платіж 0,50 грн від 23 лютого 2026 року зменшує залишок процентів. Загалом до стягнення належить 7677,63 грн процентів та 6562,50 грн основного боргу, разом 14240,13 грн.

У стягненні решти заявлених договірних процентів 1621,87 грн слід відмовити.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Частка задоволених вимог становить 57,2767 % (14240,13 грн із 24862 грн), тому з відповідачки підлягає стягненню 1524,93 грн судового збору.

Позивач також підтвердив квитанцією та описом вкладення оформлення і надсилання відповідачу одного відправлення з позовом та додатками вартістю 120,18 грн. Ця загальна сума включає встановлені оператором складові плати: пересилання 72 грн, друк документів 46,08 грн, сервісний збір 2,10 грн. Усі ці складові відображені в оплаті саме зазначеного відправлення, тому відокремлювати їх лише за найменуваннями в квитанції підстав немає. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України такі підтверджені витрати на необхідну процесуальну дію належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. У додатковій постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 Верховний Суд визнав можливість відшкодування підтверджених витрат на надсилання процесуальних документів іншим учасникам. Пропорційно задоволеним вимогам стягненню підлягає 68,83 грн.

На підставі викладеного, статей 11, 16, 207, 525, 526, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 259, 263265, 268, 273, 280284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.12.2025-100002767 від 24 грудня 2025 року в сумі 14240 грн 13 коп., з яких: 6562 грн 50 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 7677 грн 63 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1524 грн 93 коп. судового збору та 68 грн 83 коп. витрат на пересилання копії позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко