Рішення № 140049564, 23.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1439/26

Провадження №2/338/1268/26

23 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1671-1026 від 08.03.2026 року у розмірі 14350 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач 08.03.2026 року оформив кредит через інформаційну систему позивача, підписав договір № 1671-1026 одноразовим ідентифікатором, отримав 5000 грн. Відповідач не сплачував передбачених договором платежів, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. Внаслідок прострочення сплати процентів понад один календарний місяць позивач надіслав відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилася невиконаною.

Таким чином, відповідач станом на на 08.07.2026 має непогашену заборгованість в розмірі 14350 грн., з яких 5000 грн основний борг, 6100 грн проценти за користування кредитом, 2500 грн проценти за статтею 625 ЦК України, 750 грн комісія за видачу кредиту. Просить стягнути вищевказану суму заборгованості та 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.03.2026 о 10 год 00 хв між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1671-1026 продукту «MiniCredos». Роздруківка договору містить відомості про сторони, дату і час укладення, суму кредиту, порядок видачі та повернення коштів, строк кредитування, процентні ставки і спосіб електронного підписання. В її реквізитах зазначено електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором A5210.

Пунктами 3.13.3 договору передбачено оформлення заявки через вебсайт або мобільний додаток кредитодавця, реєстрацію позичальника в інформаційно-комунікаційній системі та використання особистого кабінету. Згідно з пунктами 3.73.10 позичальнику надають паспорт споживчого кредиту й оферту, після чого акцепт здійснюється введенням надісланого погодженим каналом одноразового ідентифікатора та натисканням кнопки «Підписати». Договір визначає окреме надсилання ідентифікаторів для паспорта та акцепту оферти. За пунктом 3.10 моментом підписання договору є використання позичальником одноразового ідентифікатора.

У роздруківці наведено персональні дані сторін, узгоджені істотні умови, дату й час підписання та конкретний ідентифікатор A5210. Паспорт споживчого кредиту й таблиця вартості узгоджуються з основними числовими умовами договору. Ці документи підтверджують зміст зафіксованої пропозиції та спосіб акцепту, але не є самі по собі доказом технічної незмінності електронного файла або належності платіжної картки; ці питання суд оцінює з урахуванням усієї сукупності матеріалів.

Пунктами 2.12.3 і 4.1 договору передбачено, що кредит надається для особистих потреб у сумі 5000 грн. Дата видачі 08.03.2026; строк кредитування 365 календарних днів. Договір передбачає перерахування суми за зазначеними позичальником реквізитами платіжного засобу. Пункт 4.10 встановлює фіксовану стандартну ставку 1 % на день протягом перших 180 календарних днів, нараховувану на залишок неповерненої суми кредиту. У пункті 4.11 установлено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % його суми. Тотожні основні умови відображено в паспорті споживчого кредиту та таблиці обчислення його вартості.

Кредитна лінія за умовами договору може існувати довше окремого строку користування виданими коштами. Для цього спору вирішальними є саме дата фактичної видачі 5 000 грн, погоджена ставка на перші 180 днів і обов`язок повернути фактично одержану суму. Положення про можливість подальшого збільшення ліміту чи укладення додаткових угод не доводять видачі інших коштів, і таких сум позивач у цій справі не заявляє.

Квитанція фінансово-розрахункової установи й довідка про перерахування кредиту підтверджують переказ 08.03.2026 суми 5000 грн за договором № 1671-1026 із зазначенням відповідача в призначенні платежу на платіжну картку із закінченням номера **02. Номер операції 1766720328; у квитанції її статус позначено «Виконано». Узгодженість номера операції, дати, суми та призначення платежу в обох документах підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку щодо видачі коштів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Щодо виконання зобов`язання та основного боргусуд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пункт 4.8 договору визначає тривалість кожного базового періоду 30 календарними днями, починаючи з дня видачі. За пунктом 4.9 проценти слід сплатити не пізніше останнього дня відповідного базового періоду. Отже, перший обов`язковий платіж мав бути внесений після завершення першого такого періоду, а не лише після спливу всього 365-денного строку кредитування. У розрахунку немає жодного погашення процентів чи основної суми.

У пункті 8.3 договору сторони прямо передбачили право кредитодавця вимагати повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за строк фактичного користування ним до договірної дати повернення, якщо позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом або передбаченої договором комісії на строк понад один календарний місяць. У цій справі для застосування зазначеної умови суд бере до уваги саме прострочення процентів; висновок про відмову у стягненні комісії не усуває самостійної договірної підстави, пов`язаної з несплатою процентів.

Частина друга статті 1050 ЦК України допускає вимогу про дострокове повернення залишку кредиту за порушення строку чергового платежу.

За статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець може вимагати повернення всієї суми, строк сплати якої ще не настав, якщо затримка сплати процентів становить щонайменше один календарний місяць і таке право передбачене договором. Закон також встановлює 30 календарних днів від одержання повідомлення для виконання дострокової вимоги та можливість усунути порушення протягом цього строку.

Погоджена дата повернення всієї основної суми 07.03.2027 (пункт 4.14). Проте прострочення першого платежу за процентами тривало понад календарний місяць уже до 10.07.2026: за розрахунком відповідач не сплатив ані першого, ані наступних обов`язкових платежів. Кредитодавець реалізував це право письмовою вимогою від 10.07.2026, в якій вказав на прострочення понад місяць, навів склад боргу й запропонував сплатити його протягом 30 днів від одержання; до матеріалів додано документи про направлення вимоги. На час судового розгляду заборгованість не погашена, строк дострокового повернення всієї основної суми настав. За таких обставин вимога про стягнення 5000 грн підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитомсуд зазначає таке.

Поданий розрахунок охоплює 122 дні з 08.03.2026 до 07.07.2026 включно. За незмінного залишку 5000 грн щоденна сума процентів за ставкою 1 % становить 50 грн; загалом 122 ? 50 грн = 6100 грн. Проценти нараховано до складення дострокової вимоги та в межах погодженого строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Отже вимога про стягнення 6100 грн договірних процентів є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення процентів за статтею 625 ЦК України суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 зазначено, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на відповідальність за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Такий підхід підтверджено постановою Пленуму Верховного Суду від 7 лютого 2025 року № 6, у якій узагальнено практику застосування цієї норми та вказано, що вона охоплює кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, і звільняє позичальника від сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану.

Заявлені 2500 грн мають не регулятивну природу плати за користування кредитом, а є відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, прямо названою сторонами процентами річних за ст. 625 ЦК України. Вони нараховані в період дії воєнного стану, тому стягненню не підлягають.

Щодо комісії за видачу кредиту суд доходить такого висновку.

Пункт 4.11 договору передбачає одноразову комісію 15 % суми кредиту, тобто 750 грн, нараховану в день видачі.

За частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець безоплатно надає споживачеві інформацію про поточний розмір його заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачене законом. Частиною п`ятою статті 12 цього Закону визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання суми кредиту є виконанням основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором та здійснюється у його власних інтересах, а не є окремою додатковою чи супровідною послугою для споживача. Договір не містить переліку самостійних послуг, за які встановлена комісія, та не розкриває їх змісту. Фактично комісія визначена як ще одна складова плати за саме надання кредиту поряд із процентами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 наголосила, що об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, а умова договору про оплату послуг, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемною. Подібний підхід щодо відсутності правових підстав для комісії за надання кредиту застосовано Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Тому умови договору про комісію за видачу кредиту є нікчемними, а вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

У ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. Оскільки судом позов задоволено частково на суму 11100 грн, що становить 77,3519 %заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2059,42 грн (2662,40 грн ? 77,3519 %).

На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статей 8, 11, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування», пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 280284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1671-1026 від 08.03.2026 у розмірі 11100 грн, із яких 5000 грн основний борг, 6100 грн проценти за користування кредитом за період з 08.03.2026 до 07.07.2026 включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2059 грн 42 коп. судового збору.

У задоволенні вимог про стягнення 2500 грн процентів за статтею 625 ЦК України та 750 грн комісії за видачу кредиту відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко