Рішення № 140049561, 23.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1447/26

Провадження №2/338/1275/26

23 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 25800 грн за кредитним договором № 101421812 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.11.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 101421812, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 6000 грн строком на 30 днів. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за договором.

12 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір відступлення прав вимоги № 12.03/2, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги до відповідачки заборгованості за кредитним договором № 101421812 від 26.11.2020 року.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість за кредитним договором № 101421812 від 26.11.2020 року в розмірі 25800 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000 грн та заборгованості за процентами 19800 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25800 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Представник позивача просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідачка про розгляд справи повідомлялася належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 листопада 2020 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 101421812. Згідно з його індивідуальною частиною кредитодавець зобов`язався надати позичальниці 6000 грн, а позичальниця повернути кредит і сплатити проценти. Строк кредитування становив 30 днів, із 26 листопада до 26 грудня 2020 року. За користування кредитом протягом цього строку встановлено фіксовану ставку 1 % від фактичного залишку кредиту за кожний день, що за умови непогашення 6000 грн становить 1800 грн.

Анкета-заява на кредит № 101421812 містить відомості про позичальницю, обрану суму і строк кредиту, номер платіжної картки, а також записи про послідовність оформлення заяви 26 листопада 2020 року. Зокрема, у ній відображено додавання картки та етап підписання договору. Подана довідка інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» містить відомості про надсилання на вказаний у заяві номер телефону одноразового ідентифікатора для підписання договору.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» прийняття пропозиції укласти електронний договір може бути здійснене в електронній формі, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Надання кредиту підтверджується платіжним документом від 26 листопада 2020 року та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 13 травня 2026 року. Згідно з довідкою через платіжну систему проведено переказ 6000 грн на ім`я ОСОБА_1 за договором № 101421812 на банківську картку вказану в анкеті-заяві.

Оцінивши наведені докази в сукупності, суд вважає доведеними укладення договору на зазначених індивідуальних умовах і виконання кредитодавцем обов`язку з надання 6000 грн.

12 березня 2021 року ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор і ТОВ «ФК «Профіт Капітал» як новий кредитор уклали договір відступлення прав вимоги № 12.03/2. За умовами цього договору первісний кредитор передав новому кредиторові права грошової вимоги за кредитними договорами, боржники за якими визначені в реєстрі боржників.

У поданому реєстрі боржників міститься окремий запис щодо ОСОБА_1 із зазначенням її ідентифікаційного номера та кредитного договору № 101421812 від 26 листопада 2020 року. У цьому записі наведено, зокрема, залишок основного боргу 6000 грн. Таким чином, реєстр дає змогу співвіднести відступлену вимогу з конкретними позичальницею та кредитним договором, які є предметом цієї справи.

Відповідно до пункту 6.2.3 договору відступлення права вимоги переходять до нового кредитора після внесення плати первісному кредиторові. Позивач подав платіжну інструкцію № 32 від 12 березня 2021 року, за якою ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 656 748,50 грн з призначенням платежу «Оплата за відступлення права вимоги згідно договору № 12.03/2 від 12.03.2021 року». Отже, наявні докази не лише ідентифікують вимогу в реєстрі, а й підтверджують виконання умови договору про оплату її відступлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 та статтею 514 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання права вимоги за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 звернула увагу, зокрема, на оплатний характер відступлення грошової вимоги в межах договору факторингу.

Сукупність договору відступлення, іменного запису в реєстрі боржників і платіжної інструкції підтверджує перехід до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги за кредитним договором № 101421812.

Щодо розміру заборгованості та строку нарахування процентів суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору строк повернення кредиту настав 26 грудня 2020 року. Поданий позивачем розрахунок не містить відомостей про платежі відповідачки, а залишок основного боргу становить 6000 грн. Проценти за погодженою ставкою 1 % на день за 30 днів строку кредитування становлять 1800 грн: 6 000 грн ? 1 % ? 30 днів.

Пункти 2.3.12.3.2 договору передбачають можливість продовження строку користування кредитом на підставі прийнятої позичальницею відповідної пропозиції та здійснення платежу, що підтверджує її волевиявлення. Матеріали справи не містять ні такого платежу, ні іншого підтвердження прийняття пропозиції або погодження нової дати повернення кредиту. Тому підстав вважати строк кредитування продовженим немає.

Передбачення в пункті 2.2.3 договору стандартної ставки 5 % на день після дати повернення кредиту саме по собі не свідчить про пролонгацію. Позивач нарахував за цією ставкою після 26 грудня 2020 року ще 18000 грн, тобто 300 грн на день протягом 60 днів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Права кредитора після цього захищаються за правилами частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач обґрунтував вимогу про стягнення 18000 грн як заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими після завершення строку кредитування. Окремого розрахунку сум, належних за частиною другою статті 625 ЦК України, не подав. Отже, підстав для стягнення зазначених 18000 грн як договірних процентів за користування кредитом немає.

Таким чином, із заявлених 25800 грн обґрунтованими є 6000 грн основного боргу та 1800 грн процентів за погоджений строк кредитування разом 7800 грн. У решті вимог про стягнення 18000 грн процентів належить відмовити.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач підтвердив сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. Вимоги про стягнення боргу задовольняються на 7800 грн із заявлених 25800 грн, тобто на 30,23 %. За частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам 804,91 грн: 2662,40 грн ? 7800 грн / 25800 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір з АО «Правовий курс», акт № 76 від 20 липня 2026 року, у якому зазначено договір ОСОБА_1 та вартість послуг 7000 грн, а також платіжну інструкцію від 23 липня 2026 року про сплату загальної суми 210000 грн за надану правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що встановлення фіксованого гонорару не вимагає погодинного обчислення послуг. Водночас при вирішенні питання про покладення витрат на іншу сторону суд перевіряє їх реальність, необхідність та обґрунтованість.

Враховуючи характер спору, обсяг підготовлених матеріалів і результат розгляду справи, суд визнає обґрунтованими для покладення на іншу сторону витрати на правничу допомогу в базовому розмірі 4000 грн. Цей висновок не змінює погодженого між позивачем та адвокатським об`єднанням розміру гонорару. Пропорційно задоволеним позовним вимогам із відповідачки належить стягнути 1209,30 грн таких витрат: 4000 грн ? 7800 грн / 25800 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статей 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 280284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101421812 від 26 листопада 2020 року в розмірі 7800 (сім тисяч вісімсот) грн, із яких 6000 грн основний борг та 1800 грн проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення решти 18000 грн процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 804,91 грн судового збору та 1209,30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко