Ухвала суду № 140048030, 24.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11620/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.І.

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пітух Василя Івановича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики грошей від 28.09.2006 року в розмірі 1 134 246, 58 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2025 року становить 47 228 326, 22 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.09.2026 року провадження у справі зупинено до надходження відповіді від відповідного компетентного органу Словацької Республіки на судове доручення про вручення документів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2026 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики для розгляду заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пітух Василя Івановича про забезпечення позову.

17.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пітух Василь Іванович подано до суду через систему "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд завод, загальною площею 2872,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 та складається з:- Адміністративно-побутовий площею367,7кв.м.,; корпус, літ. - Котельня, літ. «А'» загальною площею 14,1 кв.м.; «А» - Склад готової продукції літ. «Б» загальною площею 357,2 кв.м.;- Цех по розливу соків з котельнею літ. «Б' Б''» 379,4 кв.м.;- Склад олії літ. «В» загальною площею 948,6 кв.м.;- Цех по розливу олії зі складом літ. «В'» 793,5 кв.м.;- Водонасосна станція літ. «Г» 6,5 кв.м.; Трансформаторна літ. «Д» 5,7 кв.м.; Фундамент під рефрежератор літ. «Е»;- Огорожа;- Споруди І-І., та заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 28 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та громадянином Словаччини Міхал Карх укладено Договір позики грошей на суму 500 000,00 дол. США, зі сплатою 10,00% річних (п. 2 Договору) з кінцевим терміном повернення 28 вересня 2025 року (п. 3 Договору). Факт отримання ОСОБА_4 суми позики у повному обсязі підтверджується особистим підписом Позичальника на Договорі позики грошей (п.1 Договору).

Згідно п. 5 договору позики грошей, виконання цього Договору забезпечується іпотекою, належним Позичальнику нерухомим майном, а саме: завод, виробничий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Позичальнику на праві приватної власності. Згідно п. 6 договору позики грошей, після повернення суми позики у повному обсязі та нарахованих процентів Позикодавцем, буде передано Позичальнику відповідну розписку про одержання грошей. Без цієї розписки борг вважається таким, що не повернутий. Згідно п. 11 Договору позики грошей, строк позовної давності за цим Договором сторонами встановлено тривалість в 10 (десять) років.

Станом на 04.06.2025 заборгованість Відповідача ОСОБА_5 за договором позики грошей від 28.06.2006 року перед ОСОБА_1 не погашена, та становить 1 134 246,58 дол. США 58 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2025 року (1 USD= 41,6385 UAH) становить 47 228 326 гривні 22 копійок, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 04.06.2025 року.

Згідно Звіту про оцінку майна проведеного ТОВ «ОЦНОЧНА КОМПАНІЯ ЗАХІДЕКСПЕРТ» оціночна вартість предмету іпотеки згідно звіту про незалежну оцінку вартості, (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1400/2022, виданий 05.08.2022року Фондом державного майна України), станом на 10.09.2026 року, становить 6 654 897 (шість мільйонів шістсот п`ятдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім) гривень 00 копійки.

Також Позивач у заявленому позові зазначив суду, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває цивільна справа №308/15150/25 за позовом ОСОБА_5 (Позивача) в інтересах якого діє представник адвокат Михалків Богдан Степанович до відповідача: до ТОВ «BFS s.r.o.», ідентифікаційний код юридичної особи за законодавством Словацької Республіки 36782998, адреса: 81108, Словацька Республіка, м. Братислава, вул. Мали Трг, 2/А, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053766, адреса: вул. Шевченка, 2, м. Тячів Закарпатської області про визнання зобов`язання припиненим та припинення іпотеки. Вирішення спору в даній справі на користь ОСОБА_6 призведе до відсутності обтяження на заставному майні та безперешкодного його відчуження Відповідачем на користь третіх осіб.

Представник вказує, що як доказом неправомірних дій Відповідача-1 є передача нерухомого майна в наступну іпотеку без згоди первісного іпотекодержателя та ініціювання спору про припинення зобов`язання та іпотеки (справа №308/15150/25).

У відповідності до положень частини 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Так, Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачами на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Згідно з положенням ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, generalinterest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думку суду, заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна №491744225 від 27.08.2026 об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . При цьому, в такому міститься запис про обтяження , а саме:заборона на все нерухоме майно на підставі договору іпотеки №4639 від 21.12.2006.

Будь-яких підтверджень скасування такого обтяження нерухомого майна матеріали цивільної справи не містять. Таким чином судом встановлено, що на теперішній час стосовно нерухомого майна, на яке представник позивача просить накласти арешт вже зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки на підставі договору №4639 від 21.12.2006.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року, справа б/н, провадження № 61-16635ав20.

Таким чином, представником позивача не доведено перед судом, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для позивача, оскільки спірне нерухоме майно вже перебуває під забороною, що унеможливлює його відчуження на користь третіх осіб. Так само,.

Таким чином, заявником не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, що може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Наявність самого по собі позову про стягнення боргу не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а також представником позивача не наведено жодних обставин на підтвердження того, що на теперішній час існує реальна необхідність у забезпеченні позову шляхом повторної заборони вчиняти певні дії щодо майна, яке вже перебуває під забороною на підставі договору іпотеки, та враховуючи, що безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів відповідача, суд приходить до висновку що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-150, 153, 154,Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пітух Василя Івановича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило