Рішення № 140046654, 23.09.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1179/26

Провадження 2/718/530/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О., при секретарі Харабара А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до АТ «Сенс Банк» (м.Київ вул.Велика Васильківська, 100) про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

за участю: представника позивача, адвоката Тарновецького В.І.

представника відповідача, адвоката Самокиша В.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог позивача, з урахуванням змінених позовних вимог та заперечень відповідача.

У квітні 2026 року адвокат Тарновецький В.І. звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 з до Акціонерного товариства «Сенс - Банк» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 жовтня 2012 року між позивачкою та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було укладено Договір банківського вкладу№143 згідно якого позивач внесла в ПАТ «Укрсоцбанк» на депозит кошти у сумі 7000 доларів США терміном на 6 місяців.

Представник позивача вказує, що сам договір банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року у позивачки не зберігся, однак, збереглося письмове банківське розпорядження про первинне внесення коштів на депозит від 23.10.2012 року згідно договору банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року.

В подальшому за твердженням представника позивачки, ОСОБА_1 в період часу з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року неодноразово вносила додаткові вклади на депозит як в національній, так і в іноземній валюті.

Також позивачка ОСОБА_1 стверджує, що в неї збереглися банківські розпорядження за період часу з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року, які свідчать про подальший рух коштів на депозитному рахунку позивача, відкритому згідно договору банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року (про внесення додаткових вкладів на депозит, про внесення відсотків на депозит).

Зазначає, що згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 02.10.2014 року загальна сума її валютного вкладу згідно договору №143 від 23.10.2012 року становила 39 881 доларів США та 500 Євро, а згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 24.10.2014 року загальна сума гривневого вкладу згідно договору №143 від 23.10.2012 року становила 49 120 грн.

Представник позивача також посилається на те, що у другій половині листопада 2014 року ОСОБА_1 стало відомо, що керівник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г.В. зникла, а в Кіцманському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» вкладникам почали відмовляти у видачі вкладів, внаслідок чого вона 20.11.2014 року письмово звернулась до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою про повернення вкладів на що отримала відповідь, що вказаний нею договір банківського вкладу не укладався та в банку не обліковується.

За ініціативою ПАТ «Укрсоцбанк» було відкрите кримінальне провадження відносно начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В. щодо факту привласнення депозитних коштів фізичних осіб. В ході проведення слідства, було проведено судову почеркознавчу та судову технічну експертизу документів згідно яких підтверджується, що підписи, які виконанані набанківських розпорядженнях від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Галині Вікторівні, а відбитки банківської печатки, що нанесені на банківських розпорядженнях від імені банку нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження.

Окрім того, представник позивача зазначає, що під час досудового розслідування, ПАТ «Укрсоцбанк» долучив до кримінального провадження результати матеріалів внутрішнього службового розслідування від 06.03.2015 року, проведеного банком, за фактами порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008 2014 років, згідно яких підтверджується, що ОСОБА_3 з 2001 року по дату проведення службового розслідування (06.03.2015 року) обіймала посаду начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», і до її посадових обов`язків входило, зокрема, укладення договорів банківського вкладу та підпис документів розрахункового та фінансового характеру.

Представник позивача вказує, що основною підставою неповернення коштів є твердження банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу. Дії банку вважає неправомірними, оскільки банк не виконав своїх зобов`язань за договором банківського вкладу, а тому просить позовні вимоги задовольнити, стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу в розмірі 220 085,77 грн., що складається з 49120,00 грн.- неповернутого банківського вкладу, 154 150,58 грн. - інфляційних втрат та 16 815,19 грн. - трьох процентів річних; заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 53 533,41 доларів США, що складається з 39 881,00 доларів США - неповернутого банківського вкладу та 13 652,41доларів США - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення 2 397 563,36гривень; заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 671,16 Євро, що складається з 500,00 Євро - неповернутого банківського вкладу та 171,16 Євро - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення, 34 453,66 гривень та судовий збір у сумі 16 640 грн.

Короткий зміст відзиву відповідача та відповіді на відзив позивача.

Представником АТ «Сенс Банк» - Самокишою В.Ю. скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що АТ « Сенс Банк» не погоджується з доводами позивача та вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що зазначений позивачем договір банківського вкладу не укладався, а кошти на рахунок банку не вносилися. Позивачем не надано банківської виписки на підтвердження внесення коштів, як і не надано сам договір банківського вкладу.

Вказує, що Договір банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року є нікчемним, оскільки його письмова форма не додержана, позивачем не надано належних доказів внесення коштів за даним договором. Зазначає, що зазначений позивачем договір банківського вкладу взагалі не укладений між позивачем та Банком.

Представник відповідача звертає увагу на те, що відносно колишнього начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_3 за ч.ч.3-5 ст.191 КК України розглядається кримінальна справа №718/470/17 у Заставнівському районному суді Чернівецької області. Вироку відносно ОСОБА_3 не постановлено.

Вважає, що експертні висновки, проведені у кримінальному провадженні, не можуть бути доказом у даній справі, оскільки при проведенні експертизи було порушено порядок їх проведення, оскільки об`єкти та зразки були доставлені на дослідження нарочним не в упакованому вигляді.

Представник відповідача просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення банківського вкладу, інфляційних витрат та 3% річних, оскільки на думку відповідача такі заявлені після спливу строку позовної давності, що є підставо для відмови у задоволенні цих вимог.

Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив відповідача, представник позивача не погоджується з доводами відповідача про нікчемність укладеного ОСОБА_1 договору банківського вкладу з огляду на відсутність у неї самого примірника договору вкладу, та вказує на те, що 03 липня 2023 рокуВерховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по цивільній справі №175/4639/19 відступив від попередніх висновків Верховного Суду відносно нікчемності договорів банківського вкладу у випадку відсутності у вкладника договору банківського вкладу.

Вказує, що наявні у ОСОБА_1 письмові банківські розпорядження, видані ПАТ «Укрсоцбанк» на її ім`я, за своїм юридичним змістом (правовою природою) фактично є формою банківської виписки/довідкищодо договору банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23.04.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник відповідача, адвоката Самокиша В.Ю. подала відзив на позовну заяву, а також низку письмових заяв та клопотань, у яких просила: зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі№718/470/17 по обвинуваченню колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України; залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ; витребувати ряд доказів; призначити комплексну судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28.07.2026 року клопотання представника відповідача АТ «Сенс Банк» Самокиші Вікторії Юріївни про залучення третьої особи; зупинення провадження у справі; витребування доказів, а також призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів - залишено без задоволення. Окрім того, даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позиція представників сторін в судовому засіданні.

Представник позивачки, адвокат Тарновецький В.І., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Окрім того, зазначив, що наявність кримінального провадження відносно колишнього начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 не впливає на договірні правовідносини між сторонами та не припиняє їх. Необлікування банком депозитних коштів не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу. Просив позов задовольнити.

Представник позивачки також звернув увагу на допущену неточність у пункті 2 та 3 прохальної частини позову відносно прізвища, ім`я та по батькові позивачки, та просив вірним вважати - стягнути кошти на користь позивачки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник відповідача АТ «Сенс- Банк» Самокиша В.Ю. просила відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позовні вимоги являються необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

На підтримання поданого відзиву представник відповідача пояснила, що позивачем не надано суду сам примірних договору банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року. Даний договір не містить ознаки реального договору та взагалі не укладений між позивачем та банком. Кошти не вносились в касу банку. Зазначила, що надані позивачем висновки експертиз не можуть підтверджувати підписання договору банківського вкладу колишнім начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В., оскільки при їх проведенні було допущено порядок проведення експертизи, так як об`єкти на експертизу були надані слідчим нарочним способом та в неупакованому вигляді, а в судовій технічні експертизі документів №214 експерт не в повній мірі відповів на питання, які ставилися на експертизу.

Окрім того, представник відповідача АТ «Сенс- Банк» Самокиша В.Ю. просила застосувати суд строк позовної давності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 23.10.2012 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») було укладено договір банківського вкладу №143, підтвердженням чого є видане ПАТ «Укрсоцбанк» банківське розпорядження про внесення вкладу на депозит від 23.10.2012 року, підписане начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. з проставленням банківської печатки, згідно якого зазначено, що 23.10.2012 року Клієнтом ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 було внесено на депозит у Кіцманське відділення ПАТ «Укрсоцбанк» 7000 доларів США. Підстава внесення коштів - договір №143 від 23.10.2012 року (а.с.21).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 06.03.2013 року позивачка до суми депозиту у розмірі 7000 доларів США додатково внесла 10 000 доларів США. Загальна сума валютного вкладу згідно договору №143 від 23.10.2012 року склала 17 000 доларів США (а.с.22).

Згідно банківського розпорядження на продовження дії договору №143 від 23.10.2012 року та внесення коштів на депозит (відсотків) від 27.11.2013 року позивачка додатково внесла на депозит нараховані відсотки в сумі 2570 доларів США. Загальна сума вкладу склала 19 570 доларів США (а.с.23).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 14.02.2014 року позивачка додатково внесла на депозит 10 000 доларів США. Після чого, загальна сума вкладу згідно договору №143 від 23.10.2012 року склала 29 570 доларів США (а.с.24).

Згідно банківського розпорядження на внесення відсотків на депозит від 14.03.2014 року позивачка до суми депозиту 29 570 доларів США внесла нараховані банком відсотки у сумі 989 доларів США. Після чого, загальна сума валютного вкладу згідно договору №143 від 23.10.2012 року склала 30 559 доларів США (а.с.25).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 12.06.2014 року позивачка додатково внесла на депозит 5000 доларів США. Після чого, загальна сума вкладу згідно договору №143 від 23.10.2012 року збільшилась 35 559 доларів США (а.с.26).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 20.06.2014 року позивачка додатково внесла на депозит 10 000 доларів США. Загальна сума валютного вкладу склала 45 559 доларів США (а.с.27).

Згідно банківського розпорядження на внесення відсотків на депозит від 25.06.2014 року позивачка внесла на депозит нараховані банком відсотки у сумі 1693 доларів США. Загальна сума валютного вкладу склала 47 252 доларів США (а.с.28).

Згідно банківського розпорядження на внесення відсотків на депозит від 01.10.2014 року позивачка внесла на депозит нараховані банком відсотки у сумі 2629 доларів США. Загальна сума валютного вкладу - 59 881 доларів США (а.с.29).

Судом також встановлено, що згідно банківського розпорядження від 02.10.2014 року, виданого ПАТ «Укрсоцбанк», частина банківського вкладу ОСОБА_1 у розмірі 20 000 доларів США, за ініціативою Клієнта - ОСОБА_1 , була перенесена та зарахована на депозитний рахунок доньки позивачки - ОСОБА_4 , який також був відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк», що підтверджується банківським розпорядженням на перенесення коштів на вклад ОСОБА_4 від 02.10.2014 року згідно договору №143 (Клієнт ОСОБА_1 ) (а.с.30).

Після перенесення частини вкладу позивачки у розмірі 20000 доларів США на ім`я ОСОБА_4 , загальна сума валютного вкладу позивачки ( ОСОБА_1 ) згідно договору №143 від 23.10.2012 року зменшилася до 39 881 доларів США.

Судом також встановлено, що згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 02.10.2014 року позивачка додатково внесла на депозит 5 000 Євро. Загальна сума валютного вкладу позивачки, згідно договору №143 від 23.10.2012 року, склала 39 881 доларів США та 500 Євро. Дата закінчення депозиту 23.12.2014 року (а.с.31).

Також, як встановлено судом, окрім валютних вкладів, у позивачки у ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору №143 від 23.10.2012 року був розміщений вклад в національній валюті України.

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 13.03.2014 року позивачка згідно договору №143 від 23.10.2012 року внесла на депозит 25 000 грн. (а.с.32).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 01.10.2014 року позивачка згідно договору №143 від 23.10.2012 року до суми депозиту в розмірі 25 000 грн. внесла нараховані банком відсотки у сумі 4120 грн. Загальна сума гривневого вкладу склала 29 120 грн. (а.с.33).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 01.10.2014 року позивачка додатково внесла на депозит 10 000 грн. Загальна сума гривневого вкладу склала 39 120 грн. (а.с.34).

Згідно банківського розпорядження на внесення коштів на депозит від 24.10.2014 року позивачка додатково внесла на гривневий вклад 10 000 грн. Загальна сума гривневого вкладу позивачки, згідно договору №143 від 23.10.2012 року, склала 49 120 грн. Дата закінчення депозиту 23.12.2014 року (а.с.35).

Судом досліджено вищевказані банківські розпорядження, та встановлено, що банківські розпорядження видані ПАТ «Укрсоцбанк», та містять підпис начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В., відбиток кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», а також підпис позивача. У банківських розпорядженнях зазначено підставу внесення коштів на депозит договір №143 від 23.10.2012 року, та зазначено Клієнта банку Костюк І.В.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 20 листопада 2014 року письмово зверталася до ПАТ «Укрсоцбанк» (заява від 20.11.2014р.) стосовно укладеного договору банківського вкладу та повернення грошових коштів, про що відображено у службовому розслідуванні ПАТ «Укрсоцбанк» від 06.03.2015 року, проведеного Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м.Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років (порядковий номер за яким позивачка зазначена у службовому розслідуванні банкуу списку осіб, які звернулися до ПАТ «Укрсоцбанк» - №45. Заява від 20.11.2014 р. Реєстровий номер заяви №324.) Згідно заяви позивачкою заявлена вимога до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення банківських вкладів у розмірі 49 120,00 грн., 59 881 доларів США та 500 Євро.

Судом також встановлено, що 20.11.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області із заявою про вчинення злочину, у зв`язку із тим, що 20.11.2014 в ході проведення попередньої перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення №933 Василькова Г.В., зловживаючи своїм службовим становищем, на протязі тривалого часу отримувала у фізичних осіб значні суми коштів, як у гривні, так і у іноземній валюті, і від імені банку заключала з ними фіктивні депозитні угоди. При цьому, кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою. ОСОБА_3 періодично цим особам виплачувались депозитні проценти. Просив прийняти заяву про злочин та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст..190-192 КК України (а.с.41-42).

06.03.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» проведено службове розслідування за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років. Встановлено, що ОСОБА_3 з 2001 року (Наказ №34-ОС від 14.08.2001 року) по теперішній час обіймає посаду начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк».

В матеріалах службового розслідування також зазначено, що відповідно до п.34 Посадової інструкціїдо її обов`язків відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності, а згідно довіреності ОСОБА_3 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк».

Станом на 30.01.2015 до Банку звернулось 128 осіб із зверненнями щодо перевірки наявності депозитних вкладів та їх повернення, серед яких є і ОСОБА_1 під №45 (а.с.51-60).

Судом також встановлено, що станом на сьогоднішній день в провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області знаходиться кримінальна справа №718/470/17 (кримінальне провадження №12014260110000622 від 21.11.2014 по обвинуваченню колишнього начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 200 КК України) в межах якої ОСОБА_1 визнана потерпілою особою по епізоду щодо заволодіння начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. банківським вкладом ОСОБА_1 (а.с.44-50)

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи документів № 98-К від 28 січня 2015 року, проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області, що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622, підтверджується, що підписи на банківських розпорядженнях від 23.10.2012 року, від 06.03.2013 року, від 27.11.2013 року, від 14.02.2014 року, від 14.03.2014 року, від 12.06.2014 року, від 20.06.2014 року, від 25.06.2014 року, від 01.10.2014 року, від 02.10.2014 року, від 13.03.2014 року, від 01.10.2014 року, від 01.10.2014 року, від 24.10.2014 року, виданих на ім`я позивачки у графі «Начальник Кіцманського відділення» виконані ОСОБА_3 (а.с.79-105).

За результатом проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області в межах кримінального провадження №12014260110000622 судово-технічної експертизи документів №209-К від 24 лютого 2015 року підтверджується, що відбитки банківської печатки, що нанесені на банківських розпорядженняхвід 23.10.2012 року, від 06.03.2013 року, від 27.11.2013 року, від 14.02.2014 року, від 14.03.2014 року, від 12.06.2014 року, від 20.06.2014 року, від 25.06.2014 року, від 01.10.2014 року, від 02.10.2014 року, від 13.03.2014 року, від 01.10.2014 року, від 01.10.2014 року, від 24.10.2014 року, виданих на ім`я позивачкивід імені банку нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження (а.с.106-137)

Повернення позивачу банком коштів матеріали справи не містять.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання.

Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року).

Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).

Тлумачення частини третьої статті 1060 ЦК України свідчить, що банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу (див. постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 40, 67 та 68 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) вже вказувала, що:

- «оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми;

- суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору».

Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (див. п. 7.67 постанови Великої Палати Верховного Суду).

Дана позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц, неодноразово враховувалася Верховним Судом при розгляді аналогічних справ за позовом вкладників ПАТ «Укрсоцбанк» до правонаступника АТ «Сенс банк»: (див. постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 02.02.2026 року у справі №716/1842/24; постанова ВС від 19.02.2024 року у справі №716/1876/24; постанова ВС від 24.06.2026 року у справі №718/76/24, постанова ВС від 24.07.2026 року у справі №726/151/24, постанова ВС від 13.01.2025 року у справі №718/435/24, постанова ВС від 08.01.2025 року у справі №718/2555/23, постанова ВС від 26.11.2024 року у справі №718/1862/22, постанова ВС від 04.09.2024 року у справі №718/4344/23; постанова ВСвід 04.09.2024 року у справі №718/2832/23).

Таким чином, неналежна організація роботи структурних підрозділів банківських установ, відсутність належного рівня контролю зі сторони правління банків за роботою працівників своїх структурних підрозділів, неякісний підбір кадрів для роботи у зазначених підрозділах, низький рівень програмного комп`ютерного забезпечення роботи структурних підрозділів та інше, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні позовів споживачів про повернення банківських вкладів у разі зловживання банківськими працівниками, наділеними правами на укладання цивільно-правових угод своїми службовими обов`язками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) вказано, що: «з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів про наявність між сторонами договірних правовідносин за договорами банківського вкладу».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.

Таким чином, питання про ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за відповідними договорами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21), в якій позивач не мав змоги надати суду договір банківського вкладу, зазначено, що:

- «місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт укладення вказаних депозитних договорів підтверджується Витягом з електронного додатка до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду.

- банк не спростував ані факту укладення депозитних договорів з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника. Колегія суддів вважає неприйнятними висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту укладення договорів банківських вкладів та зарахування коштів на рахунки, оскільки доказами зарахування коштів є лише оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій про внесення грошових коштів на банківські рахунки, яких позивач не надав. Суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів на підставі наданого позивачем Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» та формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду».

У вказаній справі №175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03 липня 2023 року відступила від попередніх висновків Верховного Суду про нікчемність договору банківського вкладу внаслідок відсутності у позивача на момент розгляду справи в суді договорів банківського вкладу і касових документів на внесення коштів на депозит за цими договорами, у разі якщо наявність договірних відносин між банком і вкладником підтверджується іншими доказами, які за своїм юридичним змістом фактично можуть бути формою банківської виписки (довідки) за банківським договором позивача.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачкою у даній справі банківські розпорядження від 23.10.2012 року, від 06.03.2013 року, від 27.11.2013 року, від 14.02.2014 року, від 14.03.2014 року, від 12.06.2014 року, від 20.06.2014 року, від 25.06.2014 року, від 01.10.2014 року, від 02.10.2014 року, від 13.03.2014 року, від 01.10.2014 року, від 01.10.2014 року, від 24.10.2014 року є достатніми та належними доказами, які свідчать про наявність між сторонами договірних відносин, а також наявність у позивачки депозиту в банку та його фактичну суму, оскільки такі розпорядження за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) по банківському вкладу згідно Договору №143 від 23.10.2012 року.

Досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини в сукупності з наведеними правовими позиціями Верховного Суду повністю спростовують викладені представником відповідача у відзиві на позов доводи про те, що Договір банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачкою не укладався, а надані позивачкою на підтвердження позовних вимог докази є неналежними.

Обставини того, що ОСОБА_3 в період укладення Договору банківського вкладу №143 від 23.10.2012 року та видачі банківських розпоряджень на внесення коштів на депозит була начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» і мала повноваження на укладення депозитних договорів визнається та підтверджується службовим розслідуванням банку, а належність ОСОБА_3 підпису, як уповноваженій особі банку на банківських розпорядженнях належними та допустимими доказами з боку відповідача не спростовано.

Отже, факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними та допустимими доказами, тобто у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору, за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит, а оскільки грошові кошти за договором банківського вкладу позивачці на її вимогу не виплачені, суд приходить до переконання про стягнення вказаних коштів (суми банківського вкладу) з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до чч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).

У даній справі, на підставі зібраних та поданих сторонами доказів, висновок про наявність між позивачем та банком договірних відносин, а також висновок про внесення позивачем до банку банківського вкладу, є більш вірогіднішим ніж протилежний, оскільки банківська установа ПАТ «Укрсоцбанк» протягом багатьох років приймав від позивачки кошти на депозит, нараховував відсотки по депозиту, в підтвердження чого позивачці видавалися відповідні банківські розпорядження.

Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалась на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.

При цьому, саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), постанова Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 716/1842/24 (провадження № 61-1735сво25), зазначено, що:

- «правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження у довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто в основі виключення вимог вкладника із сфери дії позовної давності є політико-правовим;

- цей «імунітет» має поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред`явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду);

- на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені внаслідок невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання».

Таким чином, враховуючи викладе, суд вважає вірним розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат по банківських вкладахза увесь період прострочення до моменту звернення позивача до суду у даній справі.

Розрахунок №1 (вклад в гривнях). Згідно розрахунку по вкладу у розмірі 49120,00 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2014 по березень 2026 року складають 154 150,58 грн., а 3% річних за період з 21.11.2014 по 19.04.2026 року складають 16 815,19 грн. Загальна сума заборгованості по вкладу у гривні, з урахування суми вкладу, а також інфляційних втрат та 3%річних складає 220 085,77 грн.

Розрахунок №2 (вклад в доларах США). Згідно розрахунку по вкладу у розмірі 39 881,00 доларів США, 3% річних за період з 21.11.2014 по 19.04.2026 року складають 13 652,41 доларів США. Загальна сума заборгованості по вкладу у доларах США, з урахуванням суми вкладу та 3% річних, складає 53 533,41 доларів США.

Розрахунок №3 (вклад в євро). Згідно розрахунку по вкладу у розмірі 500,00 євро, 3% річних за період з 21.11.2014 по 19.04.2026 року складають 171,16 євро. Загальна сума заборгованості по вкладу в євро, з урахуванням суми вкладу та 3% річних складає 671,16 євро.

Відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивача, а тому такий взятий до уваги судом.

Щодо позовної давності до вимоги про стягнення банківського вкладу.

Відповідач просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

Суд відхиляє вимогу відповідача про застосування позовної давності, виходячи з наступного.

У цивільному законодавстві визначено об`єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України); опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги).

Згідно пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, в тому числі щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені внаслідок невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання.

Щодо сум, які підлягають стягненню.

Позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь:

- гривневий банківський вклад в розмірі 220 085,77 грн., що складається з 49120,00 грн .- неповернутого банківського вкладу, 154 150,58 грн. - інфляційних втрат та 16 815,19 грн. - трьох процентів річних;

- гривневий еквівалент банківського вкладу (долари США) урозмірі 53 533,41 доларів США, що складається з 39 881,00 доларів США - неповернутого банківського вкладу та 13 652,41 доларів США - трьох відсотків річних згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ, станом на дату прийняття рішення;

- гривневий еквівалент банківського вкладу (Євро) у розмірі 671,16 Євро, що складається з 500,00 Євро - неповернутого банківського вкладу та 171,16 Євро - трьох відсотків річних згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ, станом на дату прийняття рішення.

Станом на дату ухвалення рішення (23.09.2026 року) офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України становить 44,7863 грн за 1 долар США, та 51,3345 грн. за 1 євро.

Відтак, з урахуванням зазначеного курсу, розмір гривневого еквівалента суми заборгованості по валютних вкладах становить:

- вклад (долари США) у розмірі 53 533,41 доларів США відповідає 2 397 563 гривні 36 коп.;

- вкладу (Євро) у розмірі 671,16 Євро відповідає 34 453 гривні 66 коп.

Щодо судового збору.

Як передбачено ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову .

При зверненні до суду з даним позовом позивач звільнена від сплати судового збору.

З огляду на вказані вимоги, з відповідача Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 16 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 15, 16, 509, 526, 608, 610, 625, 1058, 1059, 1060, 1061,1068, 1070 ЦК України, ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по неповернутому банківському вкладу в розмірі 220 085,77 грн., що складається з 49120,00 грн.- неповернутого банківського вкладу, 154 150,58 грн. - інфляційних втрат та 16 815,19 грн. - трьох процентів річних.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 53 533,41 доларів США, що складається з 39 881,00 доларів США - неповернутого банківського вкладу та 13 652,41доларів США - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення 2 397 563 гривні 36 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 671,16 Євро, що складається з 500,00 Євро - неповернутого банківського вкладу та 171,16 Євро - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення, 34 453 гривні 66 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100) на користь держависудовий збір у сумі 16 640 грн.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100)

Суддя Кіцманського

районного суду: Масюк Л.О.