Ухвала суду № 140041288, 24.09.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер судової справи №678/1512/26

Номер провадження №1-кс-678-608/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні №12026243360000071, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Богрівка, Богородчанського району Івано - Франківської області, українець, громадянин України, із середньо освітою, пенсіонер, особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

встановив:

24 вересня 2026 року надійшло клопотання, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , попередньо вступивши у змову між собою та підготувавшись, достовірно знаючи, де працює та коли прибуває на роботу ОСОБА_8 , 20.08.2026 близько 07.30 год. разом прибули до входу до магазину «Світлана» по вул. Центральній, 78, в с. Шрубків Меджибізької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, де стали очікувати на появу ОСОБА_8 з наміром грубо порушити громадський порядок шляхом побиття останньої в людному місці на очах сторонніх осіб. При цьому ОСОБА_7 для досягнення фізичної переваги при нанесенні тілесних ушкоджень узяла із собою предмет, зовні схожий на дерев`яну палицю, про що був обізнаний ОСОБА_5 .

При наближенні ОСОБА_8 , яка прибула на робоче місце, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 почали реалізовувати свій злочинний умисел, діючи спільно та опираючись на дії один одного. Для цього ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці на людній вулиці поряд із входом до магазину та до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діють на очах працівників вказаної служби і випадкових перехожих, серед яких були ОСОБА_9 та її неповнолітня донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розуміючи, що діють у присутності дитини, розпочали грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилась у насильстві, що спричинило тілесні ушкодження, тимчасовому порушенні нормальної роботи установи, відволіканні працівників установи від виконання трудових і службових обов`язків, проявах зневаги до громадського порядку та загальноприйнятих правил поведінки і моральності.

Так, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , яка тримала у правій руці заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет, зовні схожий на дерев`яну палицю, з різних боків підійшли до ОСОБА_8 і почали виражались до неї нецензурною лайкою. Тоді ОСОБА_7 почала наносити ОСОБА_8 неодноразові удари вказаним предметом по голові на тулубу, а ОСОБА_5 намагався своїми руками стримувати ОСОБА_8 , котра захищалась від ударів. В подальшому ОСОБА_5 руками, а ОСОБА_7 зазначеним дерев`яним предметом продовжили наносити ОСОБА_8 неодноразові удари по голові та іншим частинам тіла.

У цей час до учасників бійки підійшла ОСОБА_9 , яка знаходилась поряд, будучи разом зі своєю неповнолітньою донькою очевидцями події. Коли ОСОБА_9 розпочала припиняти хуліганські дії ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , намагаючись розборонити і розтягнути їх та потерпілу, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 вдались до опору. Так, ОСОБА_7 розпочала наносити ОСОБА_9 удари по тілу дерев`яним предметом, котрий тримала в руці, відтісняючи її від потерпілої. Коли ж потерпіла впала на асфальтове покриття вулиці, то ОСОБА_7 почала замахуватись на ОСОБА_9 вищевказаним дерев`яним предметом, намагаючись продовжити нанесення їй ударів, а ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_9 та почав руками відштовхувати її.

В цей же час, ставши свідками події, на місце суперечки прийшли інспектор прикордонної служби 1 категорії фельдшер ОСОБА_11 та технік-механік ОСОБА_12 , які вимушено залишили місце своєї роботи та несення служби в Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, яка розташовується поряд за адресою: АДРЕСА_2 , для припинення хуліганських дій та надання ОСОБА_8 медичної допомоги. Внаслідок цього тимчасово порушено нормальний режим діяльності зазначеної установи. Після приходу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 свої дії ОСОБА_5 і ОСОБА_7 припинили.

Загалом ОСОБА_5 і ОСОБА_7 спільно завдали ОСОБА_8 не менше 17 травмуючих дій та умисно заподіяли потерпілій тілесні ушкодження у виді підшкірних крововиливів задньої поверхні грудної клітки справа в проекції 6-9 ребер, зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, зовнішньої поверхні середньої третини лівого плеча, задньої поверхні середньої третини лівого плеча, задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, задньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, тильної поверхні лівої кисті з переходом на пальці, бокової поверхні грудної клітки зліва в проекції 7, 8 ребер, зовнішньо-задньої поверхні верхньої третини правого плеча, зовнішньо-задньої поверхні нижньої третини правого плеча, зовнішньої поверхні верхньої третини правого передпліччя, внутрішньої поверхні нижньої третини лівого стегна, внутрішньої поверхні верхньої третини правого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а також у виді підшкірних крововиливів нижньої губи зліва, бороди справа, рани шкіри лобно-скроневої ділянки волосистої частини голови зліва, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи наявність даних ризиків та те, що досудове розслідування триває, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий вказує на необхідність у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням на неї, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, з підстав, наведених у ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечують проти обрання вказаного запобіжного заходу, просять зважаючи на стан здоров`я підозрюваного обрати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріли, додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В силу ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, обмеження прав особи може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2, ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

22 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яка вручена йому особисто та він належним чином з нею ознайомився.

При обранні запобіжного заходу, судом враховується, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за як законом передбачено покарання у вигляді покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а також, те, що їй загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі та її реальне відбування у місцях позбавлення волі, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. При цьому ризик переховування підлягає оцінці у сукупності з фактичними обставинами провадження, зокрема попередньою узгодженістю дій ОСОБА_5 із ОСОБА_7 , їх цілеспрямованим прибуттям до місця роботи потерпілої та подальшим вчиненням насильницьких дій щодо неї у громадському місці (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, є наявний обґрунтований ризик незаконного впливу на потерпілу ОСОБА_8 та свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказаний ризик є конкретним, оскільки ОСОБА_5 особисто знайомий із потерпілою, достовірно знав місце її роботи та час прибуття на роботу, а під час події безпосередньо брав участь у застосуванні до неї фізичного насильства. Крім того, ОСОБА_5 відомо про осіб, які стали очевидцями події та надалі були залучені до кримінального провадження як свідки, зокрема ОСОБА_9 , а також працівників Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . За таких обставин, перебуваючи без належних обмежень, ОСОБА_5 може здійснювати незаконний вплив на потерпілу або свідків шляхом умовлянь, переконування, психологічного тиску, погроз або інших форм впливу з метою зміни ними показань, відмови від надання показань чи зміни їх змісту. Особливої уваги заслуговує поведінка ОСОБА_5 безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення, оскільки, коли ОСОБА_9 намагалася припинити хуліганські дії та розборонити учасників події, ОСОБА_5 не припинив протиправної поведінки, а, навпаки, підійшов до ОСОБА_9 та почав відштовхувати її руками, перешкоджаючи припиненню хуліганських дій та наданню допомоги потерпілій. Отже, встановлена поведінка підозрюваного свідчить про його готовність чинити фізичний вплив не лише щодо потерпілої, а й щодо сторонньої особи, яка намагалася припинити протиправні дії. (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Також існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на те, що кримінальне правопорушення, за встановленими обставинами, було вчинено ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_5 , між підозрюваними наявні фактичні можливості для погодження позиції щодо обставин події, узгодження змісту показань та спільного визначення лінії поведінки під час досудового розслідування. Окрім того, перебуваючи на свободі та маючи можливість безперешкодного пересування, підозрюваний може контактувати з потерпілою та свідками, створюючи тим самим перешкоди для повного, всебічного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Існує також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Такий ризик обумовлюється безпосереднім характером його поведінки під час події. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 цілеспрямовано очікував потерпілу за місцем її роботи, після її прибуття спільно розпочав насильницькі дії, утримував її за верхній одяг та завдавав ударів руками й ногами. При цьому після втручання ОСОБА_9 , спрямованого на припинення хуліганських дій, підозрюваний не припинив протиправну поведінку, а вчинив фізичний опір особі, яка намагалася припинити правопорушення. Наведене свідчить про те, що застосування насильства не було випадковою чи одноразовою реакцією на розвиток події, а становило частину послідовної поведінки підозрюваного, що обумовлює необхідність належного процесуального контролю за його поведінкою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, тобто ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.

При цьому, суддя враховує похилий вік підозрюваного, його позитивну характеристику, стан його здоров`я, а саме, те, що він є особою з інвалідністю 3 групи, хворіє, проходить лікування, вину у скоєному визнає, щиро розкаюється.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена за умови застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Строк дії ухвали визначається в межах строку досудового розслідування згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, починаючи з дня повідомлення особі про підозру.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 30, 31, 107, 110, 131-132, 176-178, 181, 186-187, 193-194, 196, 205, 309-310, 369-372, 392-395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати до відділу поліції №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження за першим викликом;

- не відлучатися за межі Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання чи роботи;

- не спілкуватися з потерпілою ОСОБА_8 та свідками у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 .

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Строк дії ухвали до 19 листопада 2026 року включно (в межах строку досудового розслідування).

Копію ухвали негайно після проголошення вручити підозрюваному та прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя підпис ОСОБА_1

Слідчий суддя ОСОБА_1