Рішення № 140038783, 22.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3008/26

провадження № 2/753/6564/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, у якій позивач просить визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати відповідача закрити картковий рахунок № НОМЕР_1 , здійснити перерахунок коштів, що знаходяться на даному картковому рахунку та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, а також витрати пов`язані з розглядом справи.

Позовна заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 10.12.2024 уклав договір SAMABWFC10079630052 про банківське обслуговування (відкриття та користування поточними рахунками (у т.ч. з випуском та використанням платіжних карток) та/або отримання споживчого кредиту (без застави) Кредитна картка "Зелена" у вигляді готівкових або безготівкових коштів (в тому числі у вигляді овердрафтів), та/або здійснення валютно-обмінних операцій, та/або розрахунково-касових операцій, та/або розміщення коштів на вклади (депозити) строком на 90 років з відповідачем АТ «Акцент-Банк» шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» у електронному вигляді. Зазначений договір був укладений мною для задоволення особистих потреб як користувача платіжних послуг. На виконання умов цього договору позивач підписав в електронному вигляді Анкету-Заявку. Відповідач після проходження позивачем ідентифікації/верифікації відкрив основний картковий рахунок НОМЕР_1 , випустив електронний платіжний інструмент у вигляді платіжної картки "Зелена" № НОМЕР_2 . На день укладання вказаного договору та випуску картки загальний ліміт (обмеження) на проведення видаткових фінансових операцій за всіма рахунками Клієнта в Банку становили до 400 000 грн. на місяць та до 400 000 грн на рік. В межах зазначених договірних відносин позивач 17.12.2024 поповнив свій картковий рахунок у відповідача за рахунок власних коштів зі свого рахунку в іншому банку на суму 2500,00 грн. У січні 2025 року загальна сума поповнень карткового рахунку становила 34 580,00 грн, це перекази власних коштів з рахунку в інших банках на загальну суму 22 500,00 грн, переказ коштів від іншої особи на суму 10 500,00 грн та зарахування після неуспішно виконаного переказу на суму 1 580,00 грн. При вказаних поповненнях карткового рахунку відповідач чітко ідентифікував джерело коштів - власні кошти з рахунку в іншому банку. 25.01.2025 на картковий рахунок позивача відповідач без жодних вимог та застережень після онлайн моніторингу зарахував переказ на суму 10 500,00 грн. При цьому особа відправника була ідентифікована. У січні 2025 року загальна сума успішно проведених видаткових операцій за картковим рахунком становила 30 180,00 грн. Зокрема, 21.01. 2025 позивач за рахунок власних коштів, що зберігалися на картковому рахунку, здійснив переказ на суму 22 500,00 грн., а 26.01.2025 успішно здійснив перекази на суму 2 000,00 грн та з другої спроби на 1 580,00 грн. Станом на цю дату залишок власних коштів позивача на рахунку становив 9 420,00 грн. 29.01.2025 позивач успішно здійснив перекази зі свого карткового рахунку у відповідача на суми 1 650,00 грн, 450,00 грн та 2 000,00 грн. При спробі виконати четвертий переказ на суму 2 820,00 грн відповідач заблокував вчинення цієї видаткової операції та запросив документи щодо задекларованих доходів позивача, а саме: довідку про доходи за місцем роботи та/або копію декларації про майновий стан та доходи з відміткою контролюючого органу про отримання, довідки ОК 7 та ОК 5, договір купівлі-продажу нерухомого майна, авто, за яким позивач виступав як продавець, виписка з Пенсійного фонду про отримані доходи/ заробітну плату. Залишок власних коштів на картковому рахунку у відповідача на кінець 29.01.2024 року становив 5 320,00 грн. На виконання вимоги відповідача про надання документів через мобільний додаток відповідача abank24 30.01.2025 позивач відправив податкову декларацію платника єдиного податку за 9 місяців 2024 року з квитанцією фіскального органу про її прийняття. У відповідь відповідач вказав на те, що поданої податкової декларації недостатньо для прийняття рішення про розблокування операцій порахунку та поставив вимогу про надання додаткової інформації щодо проведених операцій по картковому рахунку. У лютому 2025 року позивач звернувся зі скаргою на дії банку до Національного Банку України, у відповідь на що отримав лист, в якому Національний Банк України запропонував надати запитувані банком документи, посилаючись на самостійність банків у визначенні порядку дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з належної перевірки клієнта. Позивач зазначає, що проведені ним операції з огляду на підтвердження обсягів та джерел доходів не підпадали під ознаки «порогових» та «підозрілих» фінансових операцій, як і не викликали жодних сумнівів у відповідача підчас відповідних зарахувань та списань коштів. Вважає, що у цьому випадку відповідач перевищив свої повноваження суб`єкта первинного моніторингу, визначені чинним законодавством, а тому його дії є неправомірними. 17.02.2025 позивач прийняв рішення закрити рахунок та розірвати ділові відносини з банком, для чого направив відповідачу заяву про закриття рахунку, в якій просив закрити картковий рахунок та перерахувати залишок коштів на його рахунок в іншому банку, надав реквізити свого карткового рахунку в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». 11.03.2025 листом банк повідомив про те, що 29.01.2025 позивач начебто досягнув ліміту поповнень за картками (суму, яка становить ліміт поповнень за картками, та що є підставою для встановлення ліміту у саме такому розмірі відповідач не вказав), тому відповідач тимчасово призупинив можливість поповнення рахунку та використання кредитних коштів. При подальшій перевірці 05.02.2025 відповідачем начебто було виявлено сумнівні операції, а тому банк був повинен провести уточнення суті діяльності позивача. Також повідомив, що банком будуть розірвані усі укладені між позивачем та відповідачем договори та будуть закриті рахунки за умови заповнення та надіслання шаблону заяви для переведення коштів в інший банк, що містилась в прикріпленому до листа файлі, та надання підтвердження належності позивачеві рахунку, на який здійснити переказ залишку коштів. 18.03.2025 позивач подав скаргу до Національного Банку України про неправомірні дії відповідача. Листом від 02.04.2025 НБУ повідомив, що відповідач станом на 26.03.2025 очікує від позивача заяву на закриття рахунку та переказ залишків коштів на рахунок, відкритий в іншому банку. 06.05.2025 позивач звернувся до відповідача із повторним зверненням щодо закриття рахунку та перерахування залишку коштів на свій рахунок в іншому банку. 29.05.2025 відповідач повідомив листом Вих. № 29464/55-250507/18 про те, що необхідно заповнити шаблон заяви про закриття рахунку та переказ залишків коштів на рахунок, відкритий в іншому банку. Звернення зі скаргами на дії банку до Національного Банку України результатів не дали, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав споживача фінансових послуг. У зв`язку з даною ситуацією позивач зазнав моральної шкоди, оскільки через дії відповідача був позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїми коштами на рахунку. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди оцінений позивачем у 10 000,00 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 14.04.2026 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на підставі поданих сторонами доказів.

29.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник банку просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 17.04.2026, а матеріали позовної заяви з додатками в електронному вигляді - 11.02.2026, однак відзив до суду подано лише 27.05.2026, тобто з пропуском встановленого п`ятнадцятиденного строку, клопотання про поновлення зазначеного строку до суду не подане, тому суд ухвалив залишити поданий відзив без розгляду.

18.06.2026 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про витребування доказів.

За результатами вивчення матеріалів справи суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та відмову у його задоволенні, оскільки предметом позову є грошові кошти у сумі 5 320,00 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи (частина шоста статті 279 ЦПК України).

Суд також вважає, що клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, зміст вказаних вище норм права вказує на те, що для витребування доказу судом учаснику справи необхідно навести вжиті ним заходи для отримання цього доказу самостійно, надати докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, позивачем не обґрунтована неможливість самостійного отримання доказів, про витребування яких подано клопотання, не вказано відомостей про те, які дії, спрямовані на їх отримання ним вживалися, не надано доказів, які це підтверджують.

Також 18.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що проведені ним операції з огляду на підтвердження мною обсягів та джерел доходів не підпадали під ознаки «порогові» та «підозрілі» фінансові операції, які визначені ст.ст. 20 та 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» операцій, як і не викликали жодних сумнівів у відповідача підчас відповідних зарахування та списання коштів (онлайн моніторингу). Твердження відповідача про відсутність заяви позивача на перерахування залишку коштів на його рахунок не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи.

31.08.2026 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Також суд звертає увагу на загальні правила доказування, визначені положеннями статей 76-81 ЦПК України. Згідно з цими нормами доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено фундаментальний принцип оцінки доказів, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Акцент-Банк» існували договірні відносини про надання банківських послуг, які виникли на підставі підписання клієнтом відповідної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У межах виконання цього договору позивачу було відкрито поточний картковий рахунок фізичної особи, який використовувався ним для проведення розрахунково-касових операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2025 автоматизованими системами фінансового моніторингу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» було зафіксовано спрацювання внутрішнього правила контролю щодо рахунку позивача, причиною якого стало перевищення встановленого ліміту надходжень грошових коштів на рахунок фізичної особи протягом одного календарного місяця. Реагуючи на цей факт, банк того ж дня встановив тимчасові обмеження на проведення певних видаткових операцій, що характеризуються підвищеним ступенем ризику, зокрема заборону на перекази з картки на картку та зняття готівки, і одночасно звернувся до позивача із запитом щодо уточненя суті його діяльності та надання документів, що підтверджують джерела походження коштів, а також надати пояснення щодо економічної суті та мети систематичних надходжень.

Судом досліджено листування між клієнтом та банком, з якого випливає, що у відповідь на запит фінансової установи позивач надав декларацію про доходи ФОП, однак не надано пояснень щодо суті проведених операцій.

У зв`язку з цим, 30.01.2025 банк звернувся до позивача з уточнюючим запитанням щодо мети переказів від інших фізичних осіб. Позивач у відповідь зазначив, що вказані перекази є поверненням боргу або дрібних позичок, а також допомога частині, де він раніше проходив службу. Отримавши таку інформацію, представники банку, діючи в межах процедури належної перевірки клієнта, запросили у позивача копії відповідних розписок чи договорів із зазначенням даних позикодавця та позичальника для верифікації заявлених обставин.

Позивач відмовився надати запитувані документи, мотивуючи свою відмову тим, що складання таких розписок є його правом, а не обов`язком, і закон цього не вимагає, а щодо суті операцій він вважав свої попередні усні пояснення цілком достатніми.

11.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до банку з вимогою про розірвання відносин.

Після отримання відмови, відповідач провів комплексний аналіз наявної інформації та дійшов висновку про наявність у діяльності позивача індикаторів підозрілості фінансових операцій, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

На підставі цього аналізу, встановивши клієнту неприйнятно високий рівень ризику через ненадання документів, необхідних для здійснення належної перевірки, та неможливість зрозуміти економічну суть фінансових операцій, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» прийняло рішення про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем шляхом розірвання укладеного договору банківського обслуговування, здійснити закриття поточних рахунків клієнта та повідомити клієнта про необхідність надання реквізитів його рахунку в іншому банку для перерахування залишку коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2025 позивач склав та подав до банку заяву із зазначенням реквізитів його рахунку в іншій фінансовій установі, та 06.05.2026 - повторне звернення щодо закриття рахунку та перерахування залишків коштів.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам та відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають між банком та клієнтом з приводу відкриття та ведення банківського рахунку, регулюються положеннями глави 72 ЦК України та спеціальним законодавством у сфері банківської діяльності та фінансового моніторингу.

Згідно зі статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Згідно з п.3 ч.2 ст.1075 ЦК України Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами ( ч.3 ст.1075 ЦК України)..

Відповідно до п. 150 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164, Емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (у тому числі під час здійснення діяльності з перестрахування), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику. Банк зобов`язаний здійснювати оцінку та переоцінку ризиків, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо ризик-профілю клієнтів. Згідно з частиною 2 статті 11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати заходи належної перевірки клієнта, при цьому обсяг дій визначається суб`єктом самостійно з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій.

Аналізуючи доводи позивача щодо неправомірності вимог банку щодо надання додаткових документів по проведених позивачем операціях та про видачу заяви про закриття рахунку та перерахування залишку котів на рахунок у іншому банку виключно у формі заповненого шаблону заяви, суд доходить висновку про помилковість такого трактування норм права в контексті процедур фінансового моніторингу. Норми Цивільного кодексу України дійсно визначають правила щодо форми правочинів та регулюють приватноправові відносини між кредитором та боржником, впливаючи на дійсність чи можливість доказування такого правочину в суді. Натомість відносини між клієнтом та банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу мають публічно-правовий характер. Запитуючи розписки чи письмові договори, банк не ставив під сумнів їх дійсність у цивільно-правовому сенсі і не виступав арбітром у відносинах між позивачем та третіми особами. Банк виконував свій прямий обов`язок, покладений на нього державою, щодо верифікації джерела системних та масових надходжень коштів на рахунок фізичної особи. Якщо клієнт, пояснюючи транзакції від різних осіб, заявляє, що це є процесом «повернення боргів» чи «дрібних позичок», суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний отримати об`єктивне, документальне підтвердження таких фінансових операцій. Категорична відмова клієнта надати будь-які підтверджуючі документи або твердження про те, що такі документи принципово не складалися через відсутність законодавчої вимоги про їх обов`язковість, об`єктивно унеможливлює здійснення банком належної перевірки суті фінансових операцій, що автоматично унеможливлює управління ризиками та переводить клієнта до категорії високого ризику.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин та закриття рахунка, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей.

Підсумовуючи викладене, на основі всебічного та повного аналізу встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що дії Акціонерного товариства «Акцент-Банк» щодо тимчасового обмеження обслуговування клієнта для проведення належної перевірки та подальше розірвання договору банківського обслуговування в односторонньому порядку були вчинені у відповідності до статті 1075 ЦК України та вимог статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Позивач у встановленому законом порядку не спростував наявність об`єктивних підстав для відмови банку від підтримання ділових відносин.

Зважаючи на правомірність та обґрунтованість дій відповідача, позовні вимоги про визнання таких дій незаконними не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання АТ «Акцент-Банк» закрити картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Акцент-Банк» та перерахувати залишок коштів в сумі 5 320,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відкритий на ім`я ОСОБА_1 , то суд вважає, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено подання позивачем до банку відповідної заяви про закриття рахунку та перерахувння залишку коштів, яка відповідає вимогам Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків. Однак, як зазначає позивач, вказані кошти перераховані банком не були. Відповідачем до суду не надано жодних доказів на спростування вказаних обставин.

Щодо позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 23 та 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за умови наявності її вини та доведення факту вчинення нею протиправних дій, що спричинили моральні чи фізичні страждання потерпілому.

Враховуючи, що позивачем, всупереч вимогам статей 76-81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами характеру стверджуваних моральних страждань, їх інтенсивності, наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями банку та настанням негативних наслідків, а також жодним чином не обґрунтовано заявленої до стягнення суми у 10 000 грн, відповідно, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов`язання Акціонерне товариство «Акцент-Банк» закрити картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Акцент-Банк» та перерахувати залишок коштів в сумі 5 320,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 22.09.2026.