Постанова № 140038224, 24.09.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1327/26

Провадження № 3/438/450/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 вересня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 повторно протягом року, 20.07.2026 року о 01:13:00 в с. Східниця по вулиці Тараса Шевченка керував транспортним засобом автомобілем марки «Ford Mustang», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України.

Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 в судові засідання призначені 11.08.2026 року, 09.09.2026 року, 24.09.2026 року не з`явився, неодноразово повідомлявся про час та місце їх проведення завчасно та належним чином.

04.08.2026 року від ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до матеріалів справи.

05.08.2026 року ОСОБА_1 надано повний доступ до матеріалів електронної справи, в тому числі до відеозапису наданого до протоколу.

07.08.2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Василенко А.М. надійшла заява про вступ у справу як представника і надання доступу до матеріалів електронної справи.

10.08.2026 року представнику ОСОБА_1 адвокату Василенко А.М. надано повний доступу до матеріалів електронної справи.

31.08.2026 року від адвоката Василенко А.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 09.09.2026 року, в зв`язку з її перебуванням у відпустці та перенесення розгляду справи до Оболонського районного суду м. Києва.

08.09.2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Фоменко М.В. надійшло клопотання про вступ у справу як представника.

24.09.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на надання йому достатнього часу для пошуку та залучення нового захисника.

Положеннями ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі у розгляді особи, стосовно якої складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/ 97- ВР гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Суд вважає необхідним зазначити про те, що у своєму рішенні від 26.04.2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», Європейський суд з прав людини вказав на те, що розумність тривалості провадження в суді повинна оцінюватись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника (в даному випадку порушника) та відповідних органів влади, а також важливості для заявника (порушника) питання, що розглядається.

Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а непонесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 та його захисників в судовому засіданні, суд неодноразово задовільняв їх клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи положення ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 126 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його вчинення, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , який за думкою суду зловживає своїми процесуальними правами, ухиляється від явки до суду з метою уникнення відповідальності через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності .

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.

Таким чином, суд вважає за необхідне проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні в ній докази, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у скоєному підтверджується наступним:

Даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №723971 від 20.07.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 повторно протягом року, 20.07.2026 року о 01:13:00 в с. Східниця по вулиці Тараса Шевченка керував транспортним засобом автомобілем марки « Ford Mustang», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України.

Суд звертає увагу, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.

Крім того, провина ОСОБА_1 підтверджується даними довідки від 20.07.2026 року в якій вказано ОСОБА_1 26.11.2003 року притягався 28.01.2026 року УПП у Рівненській області до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Також, суд звертає увагу, що із відеозапису подій від 20.07.2026 року наданого до протоколу, вбачається, що він складається з двох відеофайлів на яких зафіксовано факт зупинки поліцією транспортного засобу марки «Ford Mustang» під керуванням ОСОБА_1 , який вийшов з т.з. до поліції з місця водія, під час складання протоколу останній не заперечував, що вже притягався до відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а також не спростовував викладені в протоколі обставини.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.35 КУпАП є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, без оплатного вилучення транспортного засобу, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 33-38, 126, 276, 279, 283-285 КУпАП, суд,-

постановив:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років.

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп судового збору на користь держави (реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача 37993783, банк отримувача: казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (реквізити для сплати адміністративного штрафу: одержувач: ГУК у Львів. Обл./Львів. Обл./21081300; код ЄДРПОУ одержувача: 38008294; банк одержувача: казначейство України (ЕАП) № рахунку: UA268999980313040149000013001).

Роз`яснити правопорушнику, що відповідно до положень статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ