Рішення № 140024713, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/15031/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс", про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" (далі - третя особа), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, як розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 858768 від 23 червня 2026 року відображаються відомості про порушення. ОСОБА_1 послідовності навчання та відмову Міністерства освіти і науки України № 5/2376-26 від 30.06.2026 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Міністерство освіти і науки України, як розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України Про освіту, а саме: в розділі На підставі даних, що її містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частини другої статті 10 Закону України Про освіту - вказати Так, не порушує. Позов обґрунтований тим, що з 01.09.2025 позивач навчається за денною формою у Відокремленому структурному підрозділі «Рівненський технічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування» за спеціальністю Е2 «Екологія» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. У сформованій 23.06.2026 за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти довідці № 858768 у графі щодо дотримання послідовності здобуття освіти відображено значення «Ні, порушує». Позивач зазначає, що раніше навчався у закладах освіти, у тому числі для здобуття ступеня бакалавра, однак відповідних освітніх програм не завершив, був відрахований та жодного документа про здобуття відповідного рівня вищої освіти не отримував. Тому, на його переконання, факт попереднього незавершеного навчання не може ототожнюватися із здобуттям певного рівня освіти. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами позивача. Відповідач зазначив, що при автоматичному формуванні довідки враховуються всі наявні в ЄДЕБО записи про попереднє навчання особи. Якщо в ЄДЕБО наявна інформація про навчання на рівні, який не є нижчим від рівня поточного навчання, у відповідному полі автоматично зазначається «Ні, порушує». На думку відповідача, попереднє навчання позивача за освітнім ступенем бакалавра, який відповідає вищому рівню Національної рамки кваліфікацій, порівняно з поточним навчанням для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра, свідчить про недотримання послідовності здобуття освіти. Також Міністерство освіти і науки України зазначає, що відповідна довідка безпосередньо ним не формувалася та не видавалася, а інформацію про здобувачів освіти до ЄДЕБО вносять суб`єкти освітньої діяльності. Вказує на участь Державного підприємства «Інфоресурс» як адміністратора ЄДЕБО. Отже відповідач діяв в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що відповідач неправильно ототожнює факт навчання за освітньою програмою з фактом здобуття відповідного рівня освіти. Звернув увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, відповідно до якого незавершене навчання без отримання відповідного диплома не є здобуттям рівня освіти.

Третя особа правом подати письмові пояснення щодо позову не скористалася.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.08.2026 залучено до участі у справі третю особу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , виданим у 2018 році.

Згідно з відомостями ЄДЕБО у 2016-2018 роках позивач навчався у Рівненському міжшкільному ресурсному центрі за професією «Водій автотранспортних засобів» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник», однак був відрахований.

У 2018-2019 роках позивач навчався у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» для здобуття ступеня бакалавра та був відрахований за невиконання вимог навчального плану.

У 2020-2022 роках навчався у Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Демянчука» за спеціальністю «Компютерні науки» для здобуття ступеня бакалавра та також був відрахований за невиконання вимог навчального плану.

Доказів успішного завершення позивачем будь-якої з указаних освітніх програм, проходження підсумкової атестації та одержання диплома бакалавра або документа про фахову передвищу освіту матеріали справи не містять.

14.08.2025 наказом № 33-К позивача зараховано до Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський технічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування».

З 01.09.2025 позивач навчається за денною формою за спеціальністю Е2 «Екологія» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Строк навчання визначено до 30.06.2028.

23.06.2026 за даними ЄДЕБО сформовано довідку про здобувача освіти № 858768.

У цій довідці в полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено: «Ні, порушує».

У зв`язку з цим позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з вимогою виправити відповідні відомості.

Листом № 5/2376-26 від 30.06.2026 Міністерство освіти і науки України повідомило про відсутність підстав для внесення змін.

Відповідач мотивував таку позицію тим, що алгоритм формування довідки враховує не тільки документи про вже здобутий рівень освіти, а й усі записи про попереднє навчання. За наявності запису про навчання на рівні не нижчому від рівня поточного навчання система формує значення «Ні, порушує».

Не погодившись із такими діями та відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з тією метою, з якою його надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Правові засади функціонування системи освіти визначені Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 цього Закону кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про освіту» до складників системи освіти віднесено, серед іншого, професійну освіту, фахову передвищу освіту та вищу освіту.

Частина друга статті 10 цього Закону визначає рівні освіти у відповідній законодавчо встановленій послідовності: професійна освіта, фахова передвища освіта, початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, другий (магістерський) рівень вищої освіти та третій рівень вищої освіти.

При цьому поняття рівня освіти пов`язане не лише із самим фактом навчання особи за певною освітньою програмою, а із завершеним етапом освіти та набуттям визначеної сукупності компетентностей.

Законодавство розмежовує поняття «здобуває освіту» та «здобув освіту». Сам факт зарахування особи до закладу освіти та перебування у статусі здобувача освіти не свідчить про завершення відповідного рівня освіти. Завершення освітньої програми має бути підтверджене результатом її успішного виконання та відповідним документом про освіту.

Так, документом про фахову передвищу освіту є диплом фахового молодшого бакалавра, який видається особі, що успішно виконала відповідну освітньо-професійну програму.

Отже для цілей визначення послідовності здобуття освіти істотне значення має саме раніше здобутий рівень освіти, а не сам факт перебування особи певний час у статусі здобувача освіти за програмою відповідного рівня.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що продовження навчання особою, яка раніше не завершила здобуття відповідного рівня освіти через відрахування та не отримала диплома, не може ототожнюватися з повторним здобуттям уже здобутої освіти. Верховний Суд також звернув увагу, що лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 не є нормативно-правовим актом і не може змінювати законодавчий зміст поняття послідовності здобуття освіти.

Суд вважає наведений правовий висновок застосовним до спірних правовідносин у частині розмежування факту навчання та факту здобуття певного рівня освіти.

Матеріалами цієї справи встановлено, що позивач раніше навчався за освітніми програмами бакалаврського рівня, однак був відрахований.

Доказів присудження йому ступеня бакалавра, успішного завершення відповідної освітньої програми чи видачі диплома бакалавра матеріали справи не містять.

Таким чином, попереднє навчання позивача на бакалаврському рівні не може вважатися здобутим ним бакалаврським рівнем вищої освіти.

Сама лише обставина, що освітня програма, за якою позивач раніше навчався, відповідала вищому рівню Національної рамки кваліфікацій, не надає підстав прирівнювати незавершене навчання до здобутої кваліфікації.

Інше тлумачення фактично означало б, що відрахування особи з освітньої програми без її завершення прирівнюється до успішного здобуття відповідної освіти, що не відповідає змісту освітнього законодавства.

При цьому суд звертає увагу, що освітньо-професійний ступінь «фаховий молодший бакалавр», який наразі здобуває позивач, належить саме до фахової передвищої освіти, а не до початкового рівня вищої освіти.

Тотожність окремих рівнів Національної рамки кваліфікацій сама собою не означає тотожності різних видів та рівнів освіти, визначених Законом України «Про освіту».

Отже, застосований відповідачем підхід, за яким будь-який попередній запис про навчання на тому самому або вищому рівні НРК автоматично свідчить про порушення послідовності, виходить за межі змісту частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

Щодо листа Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24.

Як убачається з матеріалів справи, алгоритм, застосований під час формування спірної довідки, ґрунтується, зокрема, на листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти».

Вказаний лист містить алгоритм, за яким у разі наявності в ЄДЕБО інформації про попереднє навчання особи на рівні не нижчому від поточного система формує значення «Ні, порушує». Однак такий лист не є нормативно-правовим актом. Він не може доповнювати чи змінювати встановлені законом критерії визначення послідовності здобуття освіти.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 також критично оцінив посилання Міністерства освіти і науки України на цей лист, вказавши на його ненормативний характер.

Отже, технічний алгоритм роботи ЄДЕБО повинен відповідати законодавству, а не формувати додаткові, не передбачені законом умови реалізації права особи.

Щодо статусу Міністерства освіти і науки України як належного відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Міністерство освіти і науки України не є належним суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах у зв`язку з тим, що довідку безпосередньо формує заклад освіти, а адміністратором ЄДЕБО є Державне підприємство «Інфоресурс».

Відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872, МОН є володільцем інформації, яка міститься в ЄДЕБО, та одним із суб`єктів її ведення.

Державне підприємство «Інфоресурс» є адміністратором відповідних реєстрів ЄДЕБО та належить до сфери управління МОН.

Формування довідки здійснюється автоматизовано, однак зміст автоматично сформованого результату є наслідком функціонування програмного забезпечення та алгоритмів, запроваджених у межах системи ЄДЕБО.

Заклад освіти, який формує довідку через програмні засоби ЄДЕБО, не визначає самостійно правовий алгоритм оцінювання послідовності навчання та не має можливості довільно змінити автоматично сформоване значення відповідного поля.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 також визнав МОН належним відповідачем у спорі щодо формування довідки ЄДЕБО, оскільки порядок її формування та відповідне програмне забезпечення є результатом реалізації Міністерством визначених законом повноважень щодо функціонування ЄДЕБО.

Таким чином, участь Державного підприємства «Інфоресурс» як адміністратора ЄДЕБО не виключає відповідальності Міністерства освіти і науки України як суб`єкта владних повноважень, рішення та організаційні дії якого визначають алгоритм формування спірних відомостей.

Щодо довідки № 858768 від 23.06.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Вона, зокрема, містить відомості про те, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Спірна довідка № 858768 сформована з відображенням значення «Ні, порушує». При цьому матеріалами справи підтверджено, що жодного документа про здобуття позивачем бакалаврського або іншого рівня освіти, який міг би бути підставою вважати поточне здобуття фахової передвищої освіти повторним здобуттям уже завершеного рівня, не існує.

Факт попереднього навчання за програмами бакалаврату та подальшого відрахування не є тотожним факту здобуття бакалаврського рівня освіти. Тому інформація «Ні, порушує», сформована на підставі самого факту незавершеного навчання, не відповідає правовому змісту частини другої статті 10 Закону України «Про освіту». Відтак відмова Міністерства освіти і науки України, викладена у листі № 5/2376-26 від 30.06.2026, усунути наслідки такого алгоритму не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Суд ваховує, що встановлення у цій справі факту дотримання позивачем законодавчо визначеної послідовності здобуття освіти не потребує здійснення відповідачем адміністративного розсуду.

Матеріали ЄДЕБО містять усі необхідні відомості щодо попереднього навчання позивача, фактів його відрахування та відсутності документа про здобуття відповідного рівня освіти. Тому повторне направлення питання на розгляд Міністерства освіти і науки України без визначення належного результату не забезпечило б ефективного поновлення порушеного права.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту є зобов`язання Міністерства освіти і науки України як уповноваженого суб`єкта забезпечити внесення відповідних змін до даних ЄДЕБО щодо позивача таким чином, щоб при формуванні довідки про здобувача освіти в полі щодо дотримання послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відображалося значення «Так, не порушує».

Це не становить втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених обставин відсутні декілька правомірних варіантів вирішення питання.

Згідно із вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач, відповідно до вимог статті 77 КАС України, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, тому позов належить до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, як встановлено судом, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 1331,20грн, в той час, як сума судового збору мала б бути сплачена у розмірі 1064,96грн (одна позовна вимога + знижена ставка судового збору за позов, поданий через систему «Електронний суд»).

Отже, сума судового збору у розмірі 266,24грн сплачена позивачем надмірно та належить йому до повернення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що зазначена у позовній заяві сума 25000 грн є попереднім орієнтовним розрахунком, а представник позивача повідомила про намір подати остаточні докази таких витрат у строк, встановлений КАС України. Тому за відсутності на час ухвалення рішення повного обсягу доказів, необхідних для визначення остаточного розміру таких витрат, питання їх розподілу в цьому рішенні не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України як суб`єкта, що забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, внаслідок яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 858768 від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 у полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» відображено значення «Ні, порушує», а також визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, викладену у листі № 5/2376-26 від 30 червня 2026 року, у внесенні відповідних змін щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України як суб`єкта, що забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, забезпечити внесення змін до відомостей Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 таким чином, щоб при формуванні довідки про здобувача освіти у полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» відображалося значення «Так, не порушує».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у сумі 266,24грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Міністерство освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 38621185)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» Адреса: вул. О.Довженка, буд.3, м. Київ, 03057, ЄДРПОУ 37533381.

Суддя Т.О. Комшелюк