Рішення № 140024715, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/10452/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача адвоката В.О.Коритнюка; представника відповідача І.Л.Довгалюк; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2026 №569817000705-22.

Стислий виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача.

Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.04.2026 №56981700075-22 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковим органом порушені процедурні питання щодо призначення та проведення перевірки: наказ про проведення фактичної перевірки, окрім іншого, повинен містити підстави для проведення перевірки, визначені нормами ПК України, проте такого посилання не містить; в наказі не наведені докази на підтвердження існування підстав для призначення фактичної перевірки згідно із підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України; у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки; підстав для проведення перевірки не було взагалі. По суті виявлених порушень Позивач зазначає, що інспектори не вимагали під час перевірки надання конкретних документів, а облік товарних запасів вівся в електронному вигляді. Тому застосування штрафних санкцій до Позивача за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним. Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач зазначає, що у контролюючого органу були наявні усі правові підстави для призначення та проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. По суті виявленого порушення Відповідач зазначає, що платник податків не надав на початок проведення перевірки облікові документи щодо товару, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому застосування штрафних санкцій є правомірним. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21.07.2026.

Ухвалою суду від 21.07.2026 підготовче засідання відкладене на 04.08.2026.

Ухвалою суду від 04.08.2026, постановленою без оформлення окремого документа, підготовче засідання відкладене на 18.08.2026.

Ухвалою суду від 18.08.2026 клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про виклик свідків залишене без задоволення.

Ухвалою суду від 18.08.2026, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15.09.2026.

Представник Позивача, який брав участь у судовому засіданні 15.09.2026 в режимі ВКЗ, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 15.09.2026 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 15.09.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 24.09.2026 о 15:00, в порядку статті 227 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Керівником Головного управління ДПС України у Рівненській області винесений Наказ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » від 03.03.2026 №456-п (далі Наказ №456-п), яким наказано провести фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 04.03.2026 терміном 10 діб, з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та / або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими) особами; період діяльності, що перевіряється згідно статті 102 Податкового кодексу України (а.с. 13).

На підставі Наказу №456-п контролюючим органом оформлені Направлення на перевірку від 03.03.2026 №830/Ж3/17-00-07-05-15 та №831/Ж3/17-00-07-05-15 (а.с. 84, 85).

За результатами перевірки контролюючим органом складений Акт фактичної перевірки від 13.03.2026 реєстраційний №3777/ж5/17-00-07-05-17/3559405130 (далі Акт перевірки).

Графа 2.2.20 Акта перевірки «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки»:

не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у відповідності до вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: на початок перевірки, 13.03.2026 в реалізації знаходились технічно-складні побутові товари, які відображені в акті зняття залишків на загальну суму за ціною реалізації 700830,00 грн, проте будь яких документів, які б підтверджували облік та походження товарів до перевірки не надано. Під час перевірки проводилася відео фіксація з використанням нагрудного відео реєстратора з інв. №11130001187.

Розділ 3 Акта перевірки «Встановлено порушення»: пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час фактичної перевірки здійснена контрольна розрахункова операція (а.с. 89).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 03.04.2026 №569817000705-22 (далі ППР №569817000705-22), яким застосовано штрафні санкції у розмірі 700830,00 грн в порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 48).

Позивач оскаржує ППР №569817000705-22 з підстав порушення контролюючим органом процедурних питань та по суті виявлених порушень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №160/7797/23 (адміністративне провадження № К/990/34645/23) зазначено: «Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства»; «Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуючи саме наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень (рішень) платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка»; «Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення ППР №569817000705-22, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Щодо підстав призначення та проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Зі змісту Наказу №456-п вбачається, що підставою для призначення фактичної перевірки зазначено: підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункт 80.8 статті 80, пункт 82.3 статті 82, пункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 Розділу XX ПК України; «у зв`язку з отриманою інформацією, в рамках проведеного аналізу, яка свідчить про можливі порушення розрахункових операцій в готівковій / безготівковій формі».

За приписами пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, в наказі про проведення фактичної перевірки в обов`язковому порядку підлягає зазначення, зокрема: підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2026 року (справа №340/3794/25) зазначив, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.

Відповідач зазначає, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

До відзиву на позовну заяву Відповідач надав Доповідну записку від 03.03.2026 та лист ДПС України від 03.07.2024, зазначаючи, що саме така отримана інформація слугувала підставою для призначення та проведення фактичної перевірки.

Так, в матеріалах справи міститься Лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00 (а.с. 96), в якому зазначено:

«Департаментом податкового аудиту ДПС з метою організації та координації роботи підвідомчих структурних підрозділів територіальних органів ДПС щодо проведення фактичних перевірок платників податків з питань порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) на постійній основі здійснюється аналіз податкової інформації, отриманої із наявних баз даних ДПС, та з урахуванням Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС від 04.09.2020 № 470 (далі - Методичні рекомендації) здійснюється аналіз іншої інформації з зовнішніх джерел (медіа).

З метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_2 на офіційному YouTube каналі «Плинский media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, слід повідомити наступне.

Так, згідно опублікованої ОСОБА_3 інформації на території України здійснюється реалізація дороговартісної техніки «APPLE», при продажу якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, у тому числі, безготівковими коштами (з банківської картки на банківську картку фізичної особи), віртуальними коштами (криптовалюта) тощо. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та/або програмних РРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа.

Також, згідно наведеної інформації, окремі продавці дороговартісної техніки «APPLE» не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу.

Окремо слід зауважити, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265).

Згідно з пунктами 1, 2 та 12 статті 3 Закону № 265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265, у тому числі, але не виключно, передбачена:

пунктом 1 статті 17 Закону № 265 - у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

статтею 20 Закону № 265 - до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

З метою вжиття заходів, спрямованих на очищення роздрібного ринку технічно-складних побутових товарів від «сірої» (контрабандної) техніки «APPLE» доручаємо територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції.

Враховуючи викладене вище, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, вважаємо за необхідне:

детально проаналізувати зазначену інформацію, з урахуванням підпункту 1.2.2 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій самостійно провести додатковий та ретельний аналіз діяльності господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE», який надасть змогу забезпечити ідентифікацію (реквізити) суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких господарських об`єктах, та надалі сформувати якісну доказову базу щодо можливих порушень;

активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), які розпочати не пізніше 08.07.2024;

під час проведення фактичних перевірок у межах функцій та процедур, що закріплені за відповідним структурним підрозділом, опрацьовувати всі питання, що є предметом фактичної перевірки, зокрема, але не виключно, на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, на початку проведення перевірок забезпечити зняття всіх залишків товарних запасів, що знаходяться у місці продажу, та перевірити вимоги щодо забезпечення платником податків ведення обліку товарних запасів за місцем продажу в порядку, встановленому законодавством, з обов`язковим відображенням у матеріалах перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів;

на підставі підпунктів 20.1.46 та 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 Кодексу забезпечувати отримання детальних письмових пояснень від платника податків (роботодавця) та всіх працівників, що забезпечуватимуть функціонування господарських об`єктів, з питань, що стосуються предмета перевірки та відображені у даному листі;

на підставі пункту 80.6 статті 80 Кодексу забезпечувати перевірку наявності у платника податків наказів про призначення найманих осіб (трудових договорів), правил внутрішнього трудового розпорядку, ведення обліку робочого часу (табель обліку робочого часу, графік змінності тощо), відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати найманим особам, графіка відпусток тощо.

При цьому наголошуємо на тому, що посадові (службові) особи територіальних органів ДПС зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Водночас у разі необхідності, у тому числі в робочому порядку, бути готовими доповідати про хід та результати фактичних перевірок.

Інформацію про фактичні перевірки та їх результати необхідно надавати ДПС за формою та у терміни відповідно до листа ДПС від 22.03.2024 № 8251/7/99-00-07-04-02-07 з обов`язковою деталізацією приналежності до бренду та / або марки, наявності інтернет сайту тощо».

На підставі зазначеного вище Листа ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00 начальником правління податкового аудиту А.Пашкович оформлена Доповідна записка від 03.03.2026, в якій зазначено:

«Суть питання: На виконання листа ДПС № 19312/7/99-00-04-02-07 від 03.07.2024 щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію технічно- складних побутових товарів (ТСГІТ), що піддягають гарантійному ремонту, що відповідає ризикам доведених операційним планом за номером 4.59. наявна інформація про використання праці найманих осіб - без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, що відповідає ризикам доведених операційним планом за номером 4.53 та наявна інформація про незначну кількість чеків, створених за добу СГ, які мають зареєстровані РРО/ПРРО, що відповідає ризикам доведених операційним планом за номером 4.50 у магазині «I Cover» за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Пропозиції: Організувати проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою; АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)».

Тобто Доповідна записка від 03.03.2026 містить посилання виключно на Лист ДПС України, який сформований ще у 2024 році - 03.07.2024.

Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2026 року (справа №340/3794/25) зазначив: «Крім того, суд першої інстанції, вказуючи, що джерелом інформації про виявлене порушення в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у цій справі є лист ДПС України, направлений ГУ ДПС в областях та м. Києві 03.07.2024 за № 19312/7/99-00-07-04-02-07 та одержаний ГУ ДПС у Рівненській області 03.07.2024 вх. №2185/8/17-00, дійшов висновку про достатність підстав для проведення фактичної перевірки. Однак судом не надано оцінки зазначеному документу та не перевірено, яка саме конкретна інформація містилася у цьому листі ДПС України: чи стосувалася вона діяльності саме позивача, чи були в ній описані факти можливих порушень, допущені безпосередньо ФОП. Натомість апеляційний суд не надав оцінки доводам скаржника щодо відсутності у відповідача отриманої в установленому законодавством порядку інформації від визначеного кола суб`єктів, яка вказувала б на можливе порушення платником податкового законодавства. Згідно з усталеною правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 16.12.2025 у справі № 300/670/25, від 24.12.2025 у справі № 580/4426/25, від 21.01.2026 у справі № 140/14221/24 у випадках, коли фактичною підставою проведення перевірки визначено отримання інформації про порушення (пп. 80.2.2 ПК України) або звернення споживача (пп. 80.2.3 ПК України), суди зобов`язані не обмежуватися формальним посиланням на наявність відповідних документів, а повинні ретельно дослідити зміст та правову природу такої інформації. Відтак, для визнання перевірки законною/незаконною суди мали переконатися у предметності інформації, що надійшла до податкового органу, та встановити, чи містить вона опис конкретних фактичних порушень, допущених безпосередньо позивачем, і чи дозволяє вона однозначно пов`язати ймовірне порушення з конкретним суб`єктом господарювання. Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі № 520/7463/25 зазначив, що у кожному конкретному випадку, якщо підстави позову обґрунтовані неправомірністю призначення перевірки, суди повинні перевірити наявність фактичних підстав більш предметно. Натомість суди першої та апеляційної інстанцій наявність фактичних підстав перевірили формально, а не предметно».

Отже, у даному випадку необхідно здійснити аналіз інформації, яка зазначена в Листі ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, оскільки Доповідна записка від 03.03.2026 не містить будь-якого іншого посилання на інформацію, що свідчить про можливі порушення норм законодавства саме Позивачем.

Із зазначеного вище змісту Листа ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00 слідує, що він не містить жодного опису конкретних фактичних порушень, допущених безпосередньо Позивачем; зміст листа не дозволяє пов`язати описані в ньому ймовірні порушення з конкретним суб`єктом господарювання Позивачем.

Зазначене вище свідчить про те, що у Відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення фактичної перевірки Позивача в порядку підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України на підставі Листа ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00.

Зазначене вище свідчить про протиправність призначення та проведення самої фактичної перевірки на підставі Наказу №456-п.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Отже, Відповідачем допущено таке процедурне порушення (відсутність правових підстав для призначення та проведення перевірки), яке є істотним (фундаментальним) та безпосередньо впливає на суть порушення ненадання платником податків документів на початок проведення фактичної перевірки.

Такі допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки платника призводять до відсутності правових наслідків таких, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятим за її результатами.

Поряд з тим, враховуючи, що Позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, а також вказує на відсутність встановлених під час перевірки порушень законодавства, суд вважає доцільним надати оцінку спірним правовідносинам і в частині виявлених контролюючим органом під час перевірки порушень платником вимог податкового законодавства по суті.

ФОП ОСОБА_4 здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку ІІ групи, за ставкою 20%, застосовує програмний реєстратор розрахункових операцій із фіскальним номером 4001279707.

Перед початком перевірки проведено контрольну розрахункову операцію з придбання кабеля живлення на загальну суму 700,00 грн, операція проведена із застосуванням програмного РРО, з наданням розрахункового документа встановленої форми та змісту.

Як зазначалося вище, в Графі 2.2.20 Акта перевірки «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» зазначено:

не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у відповідності до вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: на початок перевірки, 13.03.2026 в реалізації знаходились технічно-складні побутові товари, які відображені в акті зняття залишків на загальну суму за ціною реалізації 700830,00 грн, проте будь яких документів, які б підтверджували облік та походження товарів до перевірки не надано. Під час перевірки проводилася відео фіксація з використанням нагрудного відео реєстратора з інв. №11130001187.

Розділ 3 Акта перевірки «Встановлено порушення»: пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що перевірку розпочато 13.03.2026 о 10:51, закінчено 13.03.2026 о 12:30.

Так, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, Актом перевірки встановлено відсутність на момент проведення перевірки будь-яких документів, які підтверджують облік та походження ТМЦ. Наявність ТМЦ, що знаходились у місці здійснення торгівлі встановлено виключно згідно акту зняття залишків.

Відповідач зазначає, що вказані обставини підтверджено актом ненадання документів від 13.03.2026 №242/ж6/17-00-07-05-18, в якому зазначено, що до перевірки, яка проводилася на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області не надано документів, які б підтверджували облік та походження товарів, які фактично знаходяться в продажу та вказані в акті зняття залишків.

При цьому, Позивач зазначає, що облік товару здійснювався в електронній формі та надав суду Форму ведення обліку товарних запасів (а.с. 16).

Верховний Суд у постановах від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22, від 30 вересня 2025 року у справі № 520/22949/24 та від 11 лютого 2026 року у справі № 300/7407/24 сформував підхід, за яким після 01 січня 2022 року обов`язок надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, має бути виконаний на початок проведення перевірки.

При цьому ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, становить самостійну передбачену статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підставу для застосування фінансової санкції.

Суд зазначає, що ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, можливе у разі їх повної відсутності (не ведення обліку взагалі) або ж шляхом прояву активної поведінки платника податків щодо відмови у наданні таких документів.

Проте, в будь-якому випадку, інспектори зобов`язані повідомити платника податків про необхідність надання таких документів на початку чи під час проведення фактичної перевірки, тобто здійснити запитування таких документів.

Суд зазначає, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 2 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Так, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність (окремо або в сукупності) за:

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, відповідальність до суб`єкта господарювання може бути застосована як вчинення одного із таких порушень, так і за їх сукупність.

У постанові від 27 грудня 2023 року у справі №280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу.

Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 р. за № 1411/37033) затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі Порядок №496).

Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

За змістом пункту 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: - документи, які підтверджують облік та походження товарів Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі Форма обліку), та первинні документи; - первинні документи опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку №496, Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Отже, Форма обліку надається посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.

При цьому, контролюючий орган не надав суду належних і допустимих доказів того, що під час проведення фактичної перевірки інспектори формували вимогу про надання документів (усну чи письмову).

Формування письмової вимоги про надання документів означає викладення змісту вимоги у паперовому вигляді, вручення платнику податків такої вимоги із зазначенням дати та часу виконання такої вимоги контролюючого органу.

Доказів формування письмової вимоги про надання документів Відповідачем не надано.

Підтвердженням формування усної вимоги про надання документів може слугувати відео фіксація проведення фактичної перевірки.

Суд зазначає, що в Акті перевірки містить посилання на те, що під час перевірки проводилася відео фіксація з використанням нагрудного відео реєстратора з інв. №11130001187. Проте, такого доказу суду не надано.

Також, Відповідачем не надано суду доказів того, що інспектори контролюючого органу вимагали візуалізувати Форму обліку, яка велася Позивачем в електронній формі.

Отже, в магазині «I Cover» за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в силу зазначених вище норм законодавства, була наявна форма обліку на товари, які перебували на реалізації, яка формувалася в електронній формі.

Таким чином, факту формування вимоги контролюючого органу щодо надання документів Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами; підстави для висновку про ненадання документів до перевірки відсутні.

Суд зазначає, що контролюючий орган не може обмежуватися лише загальним формулюванням про те, що платник податків не надав на початок проведення фактичної перевірки облікових документів щодо товарів. Натомість, необхідним є доведення факту формування інспекторами відповідної вимоги про надання документів.

Зазначене вище свідчить про протиправність оскаржуваного ППР №569817000705-22, яке підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення ППР №569817000705-22 в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом виконання протиправним та скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 7008,30 грн, сплачена відповідно до квитанції від 09.06.2026.

Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Рівненській області від 03.04.2026 №569817000705-22.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 7008 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС України у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська