Рішення № 140024709, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/21713/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 28.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/21713/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №304 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/21713/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 01.04.2025 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ, однак до його страхового стажу не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 10.07.2000 по 18.09.2003 тривалістю 3 роки 2 місяці 9 днів. Позивач зазначає, що у вказаний період був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а здійснення підприємницької діяльності підтверджується відповідними документами, зокрема записом у трудовій книжці, внесеним Дубенською міською радою на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку №334. Вважає відмову відповідача у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу протиправною, у зв`язку з чим просить зарахувати цей період до страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії з 08.01.2026.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що період здійснення підприємницької діяльності з 10.07.2000 по 18.09.2003 може бути зарахований до страхового стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків спеціальним торговим патентом, свідоцтвом про сплату єдиного податку, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян або довідкою про сплату страхових внесків. Вказує, що наведені правила застосовуються при визначенні права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як пенсія позивачу призначена за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21.06.1999 по 27.04.2004 позивач здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, на підтвердження чого нею до пенсійного органу подано відповідні документи.

20.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за місцем проживання через відділ обслуговування громадян у м. Дубно із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила зарахувати до її страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 21.06.1999 по 27.04.2004, долучивши до заяви документи на підтвердження зазначеного періоду.

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача від 20.08.2025 передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 27.08.2025 №172550009307 про відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається зі змісту рішення від 27.08.2025 №172550009307, підставою для відмови у перерахунку пенсії зазначено відсутність відомостей про систему оподаткування позивача у період здійснення підприємницької діяльності. Пенсійним органом зазначено, що підтвердженням системи оподаткування для фізичної особи-підприємця є довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності або довідка органу державної податкової служби про перебування на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.

Крім того, згідно з указаним рішенням, страховий стаж, набутий починаючи з 01.01.2004, враховується за даними системи персоніфікованого обліку. Пенсійним органом зазначено, що інформація про заробіток (дохід) та страховий стаж, яка відображається у персональній обліковій картці в реєстрі застрахованих осіб, формується на підставі звітності, поданої страхувальниками, у тому числі фізичними особами-підприємцями, а страховий стаж зараховується відповідно до сплачених страхових внесків згідно із задекларованими сумами.

Як вбачається з рішення від 27.08.2025 №172550009307, за результатами перевірки документів, наявних в електронній пенсійній справі позивача та долучених до заяви від 20.08.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області дійшло висновку про неможливість проведення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 21.06.1999 по 27.04.2004 у зв`язку з відсутністю відомостей про систему оподаткування.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.08.2025 №172550009307 та незарахуванням до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 21.06.1999 по 27.04.2004, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За правилами статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема:

громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону;

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону № 1058-IV.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону № 1058-IV).

У відповідності до приписів частина 5 статті 21 Закону № 1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.

Таким чином, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Отже, аналіз наведених норм у їх системному взаємозв`язку свідчить, що законодавець установив диференційований порядок підтвердження підприємницької діяльності залежно від періоду її здійснення. При цьому при вирішенні питання щодо страхового стажу не може бути застосований однаковий підхід до всього спірного періоду з 21.06.1999 по 27.04.2004 без урахування особливостей правового регулювання відповідних часових проміжків.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . 20.08.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, у якій просила зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 21.06.1999 по 27.04.2004. За принципом екстериторіальності заяву було передано на розгляд іншому територіальному органу Пенсійного фонду, за результатами чого 27.08.2025 прийнято рішення №172550009307 про відмову у перерахунку пенсії. Підставою для відмови зазначено відсутність відомостей про систему оподаткування, а щодо страхового стажу після 01.01.2004 відсутність необхідних відомостей у системі персоніфікованого обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення позивачем підприємницької діяльності не ґрунтується лише на її поясненнях, а підтверджується сукупністю письмових доказів.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності Дубенською районною державною адміністрацією 21.06.1999. Згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації від 27.04.2004 №199 позивача виключено з Державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності. Довідкою про взяття на облік платника податків від 25.04.2000 №64 підтверджується, що ОСОБА_1 як підприємець без створення юридичної особи перебувала на обліку в Дубенській ОДПІ з 21.06.1999 за №47. Крім того, відповідно до довідки про зняття з обліку платника податків позивач станом на момент припинення діяльності не мала заборгованості зі сплати податків і зборів та була знята з податкового обліку 19.04.2004.

Поряд із цим, матеріали справи містять свідоцтво про сплату єдиного податку від 29.12.2001, видане ОСОБА_1 , яке стосується відповідних періодів 20022003 років, а також свідоцтво про сплату єдиного податку від 22.12.2003, строк дії якого поширювався на 2004 рік. Наведені документи мають істотне значення для вирішення спору, оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку прямо передбачене пунктом 2.1 Порядку №22-1 як один із належних документів для підтвердження здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004.

Більше того, згідно з актом про результати позапланової документальної перевірки СПД ОСОБА_1 від 05.04.2004, якою охоплено період з 01.04.2001 по 05.04.2004, у зв`язку з переходом позивача на спрощену систему оподаткування 19.11.1999 її було виключено з реєстру платників податку на додану вартість. У пункті 2.1 зазначеного акта щодо єдиного податку порушень вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 не встановлено.

Отже, судом встановлено не лише факт державної реєстрації Солтис Н.В. як суб`єкта підприємницької діяльності з 21.06.1999, але й факт застосування нею спрощеної системи оподаткування, що підтверджується документами податкового обліку, свідоцтвами про сплату єдиного податку та актом документальної перевірки.

Суд також враховує, що позивач вживала заходів для отримання додаткових відомостей щодо системи оподаткування та сплати податків. Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Рівненській області від 22.09.2025, надати відповідну інформацію за період з 21.06.1999 по 27.04.2004 неможливо у зв`язку із закінченням строків зберігання особових рахунків платників податків, який становить п`ять років.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим формальний підхід пенсійного органу, за якого відсутність у державного органу через сплив строків зберігання окремих архівних відомостей фактично покладається у негативний наслідок на позивача, незважаючи на наявність інших первинних та офіційних документів, які підтверджують юридично значимі обставини.

Водночас суд зауважує, що сама лише відсутність заборгованості зі сплати податків не може автоматично ототожнюватися зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Проте в межах цієї справи така довідка оцінюється судом не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами: державною реєстрацією позивача як підприємця, її перебуванням на податковому обліку, документами про застосування спрощеної системи оподаткування, свідоцтвами про сплату єдиного податку та результатами документальної перевірки.

Щодо періоду з 21.06.1999 по 30.06.2000 суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV безпосередньо передбачено можливість зарахування підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.1998 по 30.06.2000 на підставі довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Факт реєстрації ОСОБА_1 з 21.06.1999 підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію. Відтак правові підстави для неврахування цього періоду відсутні.

Щодо періоду з 01.07.2000 по 31.12.2003 суд враховує як приписи Закону №1058-IV, так і положення Порядків №22-1 та №637. При цьому надані позивачем документи підтверджують не тільки її реєстрацію підприємцем, але й перебування на спрощеній системі оподаткування та сплату єдиного податку. Зокрема, наявні свідоцтва про сплату єдиного податку та акт податкової перевірки, який підтверджує застосування спрощеної системи оподаткування. Отже, висновок відповідача про відсутність відомостей щодо системи оподаткування не відповідає фактичним обставинам та наявним у справі доказам.

Суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень при вирішенні питання щодо пенсійних прав особи зобов`язаний оцінювати подані документи у їх сукупності, а не обмежуватися формальним встановленням відсутності певної інформації в електронних реєстрах, особливо якщо спір стосується періодів, що мали місце понад двадцять років тому.

Поряд із цим, окремої оцінки потребує період з 01.01.2004 по 27.04.2004.

Законодавством щодо цього періоду передбачено інший порядок підтвердження страхового стажу. Зокрема, відповідно до пункту 4 Порядку №637 з 01.01.2004 періоди підприємницької діяльності зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, а Порядком №22-1 передбачено підтвердження такого періоду відомостями з реєстру застрахованих осіб.

Разом з тим у цій справі суд враховує, що підприємницька діяльність позивача у 2004 році була безпосереднім продовженням діяльності, яку вона здійснювала на спрощеній системі оподаткування у попередні роки. Свідоцтво про сплату єдиного податку від 22.12.2003 було видано саме на 2004 рік, а акт документальної перевірки від 05.04.2004 охоплює діяльність позивача до 05.04.2004 та не містить відомостей про порушення нею вимог законодавства щодо єдиного податку. Крім того, при припиненні підприємницької діяльності податковим органом підтверджено відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати податків та обов`язкових платежів.

Водночас матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про наявність у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків у період з 01.01.2004 по 27.04.2004, а їх відсутність у системі персоніфікованого обліку сама по собі, за встановлених у цій справі обставин, не спростовує сукупності інших документів щодо фактичного здійснення підприємницької діяльності, застосування спрощеної системи оподаткування та виконання позивачем податкових обов`язків.

При цьому суд звертає увагу, що пенсійний орган, маючи передбачені законодавством повноваження щодо перевірки документів та відомостей, які мають значення для встановлення страхового стажу, не встановив та не довів факту несплати ОСОБА_1 страхових внесків, а фактично обмежився констатацією відсутності відповідних відомостей у персоніфікованому обліку.

За встановлених у цій справі обставин покладення виключно на позивача негативних наслідків незбереження державними органами відомостей за давній період, за наявності інших документів, які у своїй сукупності підтверджують здійснення підприємницької діяльності та виконання пов`язаних із нею обов`язків, не відповідало б принципу належного урядування та призводило б до непропорційного обмеження права особи на пенсійне забезпечення.

Таким чином, досліджені судом докази у їх сукупності підтверджують здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності упродовж усього спірного періоду з 21.06.1999 по 27.04.2004, а доводи відповідача про відсутність належного документального підтвердження такого періоду не враховують змісту та сукупності наданих позивачем документів.

Судом також встановлено, що позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії 20.08.2025, однак просить провести відповідний перерахунок з 17.02.2025, тобто з дати призначення їй пенсії. Як зазначено у позовній заяві, пенсія позивачу призначена саме з 17.02.2025.

Суд враховує, що предметом спору є правильність визначення страхового стажу позивача, який існував уже на момент первинного призначення їй пенсії. Спірний період підприємницької діяльності передував даті призначення пенсії, а документи, якими підтверджуються відповідні юридично значимі обставини, стосуються періоду 19992004 років. Відтак зарахування цього періоду має наслідком правильне визначення страхового стажу, виходячи з якого мала бути обчислена пенсія позивача.

Поряд із цим, суд зазначає, що ефективний судовий захист повинен забезпечувати реальне поновлення порушеного права, а не лише формальне констатування протиправності рішення суб`єкта владних повноважень. У цьому випадку скасування оскаржуваного рішення без зобов`язання відповідача врахувати встановлений судом страховий стаж не забезпечило б повного відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У спірних правовідносинах відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності відмови у врахуванні спірного періоду, не спростував документів про державну реєстрацію позивача як підприємця, перебування її на податковому обліку, застосування спрощеної системи оподаткування та сплату єдиного податку, а також не довів наявності заборгованості зі сплати обов`язкових платежів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 27.08.2025 №172550009307 про відмову у перерахунку пенсії прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного визначення страхового стажу позивача, без належної оцінки поданих нею документів, а тому таке рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і підлягає скасуванню.

Щодо суб`єкта, на якого належить покласти обов`язок з відновлення порушеного права, суд враховує, що заява позивача розглядалася за принципом екстериторіальності та саме територіальним органом Пенсійного фонду, визначеним для її розгляду, було прийнято оскаржуване рішення. Тому обов`язок щодо усунення наслідків такого рішення та проведення відповідного перерахунку має бути покладений на орган Пенсійного фонду України, який вирішував питання щодо перерахунку пенсії позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 27.08.2025 №172550009307 та зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 21.06.1999 по 27.04.2004 і провести з 17.02.2025 перерахунок та виплату призначеної їй пенсії з урахуванням зазначеного страхового стажу та раніше проведених виплат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат судом не проводиться, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону, а доказів понесення інших судових витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністратвиний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області №172550009307 від 27.08.2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області провести з 17.02.2025 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 21.06.1999 року по 27.04.2004 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,Чернівецька обл.,58002, ЄДРПОУ/РНОКПП 40329345)

Суддя Н.В. Друзенко