Ухвала суду № 140022527, 24.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 вересня 2026 рокуСправа №160/29764/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

21.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 37806243) прийняти від громадянина рф ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до розгляду наявний у нього пакет документів, необхідний для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, у тому числі паспорт громадянина рф з відміткою про зняття з реєстрації за останнім місцем проживання на території рф та листок вибуття, без вимоги надання окремої довідки про відсутність реєстрації місця проживання на території рф та з урахуванням того, що станом на 26 січня 2026 року паспорт громадянина рф ОСОБА_1 для виїзду за кордон тип Р, № паспорта - НОМЕР_2 від 18.03.2021 року, дійсний до 18.03.2026 року, був чинним, розглянути подані документи та за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення у встановленому законодавством порядку, з наданням ОСОБА_1 письмової відповіді про результати такого розгляду та правові підстави прийнятого рішення;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) утриматися від вчинення щодо громадянина рф ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 ) дій, спрямованих на прийняття нового рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, складання протоколу про адміністративне правопорушення, прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, а також складання інших процесуальних документів, пов`язаних із нібито незаконним перебуванням на території України, до моменту належного врегулювання правового статусу ОСОБА_1 ;

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посвідка на тимчасове проживання в Україні припинила дію 17.11.2022 року. Ще до завершення строку дії посвідки позивач неодноразово вчиняв дії, спрямовані на її продовження, діючи виключно в рамках чинного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року у справі №160/19930/22, позовні вимоги позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було частково задоволено. Зокрема, суд визнав протиправним та скасував рішення ДМС від 17.10.2022 року №12031500051467, яким було скасовано посвідку позивача на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 .

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року по справі №160/19930/22 було відкрито апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДМС у Дніпропетровській області.

Постановою цього ж суду від 09 січня 2024 року апеляційні скарги ДМС та СБУ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін (колія постанови додається).

Таким чином, судовий процес було остаточно завершено 09.01.2024.

10 липня 2025 року Відділом №17 у місті Самар Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області стосовно позивачу було винесено Рішення №1235130100018820 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Того ж дня Відділом №17 у місті Самар ГУ ДМС України в Дніпропетровській області стосовно мене було також складено протокол серії ПР МДН № 007264 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий - статус іноземців та осіб без громадянства) та винесено постанову серії ПН МДН №007253 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Ухвалення вказаних рішень знову позбавило мене можливості звернутися до органів ДМС для продовження строку дії моєї посвідки на тимчасове проживання.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року у справі №183/7371/25, адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу №17 у місті Самар ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було задоволено повністю.

Судом визнано протиправним та скасовано рішення про примусове повернення, а також скасовано постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 2033 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача закрито.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №183/7371/25 апеляційну скаргу Відділу № 17 у місті Самар ГУ ДМС України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

26.01.2026 позивач подав заяву до Відділу №17 у місті Самар Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області з такими проханнями: надати позитивну відповідь щодо можливості мого особистого звернення до органу ДМС та надати вичерпний перелік усіх документів, необхідних саме у моїй ситуації для подання заяви на оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні.

У відповідь на зазначену заяву позивача Головне управління ДМС України у Дніпропетровській області листом від 10.02.2026 року виклало лише загальні положення законодавства, без надання будь-яких конкретних роз`яснень саме щодо моєї ситуації.

Листом від 21.02.2026 року відділом №17 у місті Самар ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач вважає, що було зазначено лише загальний механізм анулювання штампа про прийняте рішення щодо примусового повернення.

06.03.2026 року позивач прибув за вказаною адресою з метою подання документів, а також для з`ясування питання щодо можливості прийняття у позивача документів на підставі судового рішення, яким було встановлено неправомірність позбавлення посвідки, та можливості легалізації перебування на території України іншим передбаченим законом способом.

Однак у прийнятті документів та у розгляді будь-яких можливих варіантів легалізації перебування позивачу було відмовлено.

Позивач вважає, що саме такий спосіб захисту є необхідним та ефективним у цій ситуації, оскільки дозволяє усунути наслідки неправомірної поведінки органу ДМС та відновити позивачу можливість реалізувати право на оформлення посвідки на постійне проживання в Україні.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 26.01.2026 позивач звернувся із заявою до Відділу №17 у місті Самар Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області щодо можливості звернення до органу ДМС та надання вичерпного переліку документів для оформлення посвідки.

У відповідь на зазначене звернення Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області 10.02.2026 року надало відповідь (лист), у якій виклало загальні положення законодавства.

Відділ №17 у місті Самар ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 21.02.2026 року направив лист, яким, на думку позивача, було зазначено лише загальний механізм анулювання штампа про прийняте рішення щодо примусового повернення.

Доводи позивача про те, що він в березні 2026 року в усній формі звертався до відповідача і йому відмовили в прийнятті пакету документів не підтверджено належними доказами.

Тобто, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом щодо наслідків відмови в прийнятті документів від позивача, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, пропущено.

Позивачем не було додано до позовної заяви клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин та наданням відповідних доказів.

Крім того, пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до положень статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Позивач у прохальній частині позовної заяви просить виключно зобов`язати відповідача вчинити певні дії, без вимог визнати протиправними відповідні дії чи бездіяльність, у зв`язку з існуванням яких виник спір.

Тобто, позивач на виконання вимог пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України має надати уточнену позовну заяву з викладенням змісту позовних вимог щодо відповідача (прохальна частина позову), зазначивши, якими саме діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача і коли саме вчиненими порушено право позивача, та внаслідок вчинення/не вчинення яких виник публічно правовий спір, який підлягає вирішенню судом.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) або у паперовій формі:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду;

- уточненої позовної заяви з конкретизацією змісту позовних вимог.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.Г. Секірська