Рішення № 140019609, 24.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Справа № 914/2135/26

за позовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м.Львів,

до відповідача: до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жиленко Світлани Іванівни, с. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська обл.,

про стягнення 73773,16 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Справа розглядалася без виклику учасників процесу.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства Ідея Банк до Фізичної особи-підприємця Жиленко Світлани Іванівни про стягнення 73'773,16 грн заборгованості за кредитним договором №КБ03.00401.010868344.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.07.2026 справу № 914/2135/26 передано на розгляд судді Б. Яворському. Ухвалою суду від 14.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали суду на виправлення допущених недоліків.

20.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся із заявою про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав.

22.09.2026 позивач подав заяву, у якій повідомив, що відповідач 29.07.2026 після подання позову сплатив 37330,29 грн., у зв`язку з чим станом на 22.09.2026 сума заборгованості становить 36442,87 грн., з яких 36442,81 прострочений борг, 0,06 грн. прострочені проценти.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та обслуговування. Сторони погодили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м.Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання договору. Остання сплата відповідачем по кредитному договору здійснена 14.04.2026. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, та було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із заборгованості. Заборгованість не була погашена, тому банк звернувся з позовом до суду.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проти позову не заперечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана відповідачем 31.07.2026. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18.).

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться. З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.05.2024 Акціонерним товариством «Ідея Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Жиленко Світланою Іванівною (позичальник) укладено кредитний договір №КБ03.00401.010868344, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на поповнення обігових коштів в сумі 138'000,00 грн. зі сплатою фіксованих процентів 0,01% річних, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (який відкривається автоматично з підписанням кредитного договору), зі строком користування по 01.05.2027 включно.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору комісія за видачу кредитних коштів утримується банком в день видачі кредитних коштів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку №1 до даного договору, що знаходиться в матеріалах справи. Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.

За умовами п.2.5 кредитного договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку позичальника. Проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт» (п.3.2 договору). Згідно п. 3.3 договору базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. За п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється з настанням терміну повернення кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим договором (п.4.1 договору). Сторони погодили, що позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.4.4 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку.

Згідно з п. 5.2.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадках: надання позичальником для отримання кредиту документів/інформації, що виявилися недостовірними; виявлення обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором; наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку; порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію; в інших випадках, передбачених Законом. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п. 5.2.5 цього договору фактів.

Сторони погодили, що виникнення зобов`язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п.5.2.5 цього договору тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов`язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п. 12.1 цього договору.

У випадку порушення позичальником встановленого у відповідній вимозі строку або терміну для погашення всієї заборгованості за цим договором кінцевий термін погашення кредиту вважається таким, що настав, та позичальник зобов`язаний не пізніше наступного банківського дня після закінчення такого строку або терміну, зазначеного у відповідній вимозі, погасити кредит, нараховані проценти, комісії та інші платежі, встановлені цим договором

Позивач виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується платіжною інструкцією №115499 від 01.05.2024 з призначенням платежу: «Видача кредиту згідно кредитного договору №КБ03.00401.010868344 від 01.05.2024».

Позивач стверджує, що перед зверненням до суду остання сплата відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 14.04.2026, коли відповідач погасив 19000,00 грн заборгованості. Тому сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 09.06.2026 становила 61392,71 грн боргу, 1,85 грн прострочених процентів та 12378,60 грн за обслуговування кредиту. Вказана заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку, довідкою-розрахунком заборгованості станом на 09.06.2026. Відповідач не заперечив даної заборгованості.

На виконання умов кредитного договору банком відповідачу було надіслано вимогу від 03.02.2026 про усунення порушення та дострокове виконання кредитних зобов`язань, що підтверджується описом вкладення про надіслання вимоги відповідачу.

Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня її направлення виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір банку.

Така вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідача.

29.07.2026 після подання позову відповідач сплатив 37330,29 грн., у зв`язку з чим станом на 22.09.2026 сума заборгованості становить 36442,87 грн., з яких 36442,81 прострочений борг та 0,06 грн. прострочені проценти.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного кредитного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України).

Як вбачається з п. 3.2, 3.3 кредитного договору проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт»; базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. Згідно з п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ФОП Жиленко С.І. кредит у розмірі 138000,00 грн., проте позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит, проценти та плату за обслуговування кредиту у строки, погоджені сторонами у графіку погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перевіривши проведені банком нарахування, суд погоджується з такими і позивач правомірно заявив до стягнення 61392,71 грн боргу, 1,85 грн прострочених процентів та 12378,60 грн за обслуговування кредиту.

Як уже відзначалося, під час розгляду справи відповідач сплатив 37330,29 грн., у зв`язку з чим станом на 22.09.2026 сума заборгованості становить 36442,87 грн., з яких 36442,81 прострочений борг та 0,06 грн. прострочені проценти.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Із врахуванням наведеного, на даний час відсутній предмет спору щодо стягнення 37330,29 грн., а тому провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Решта позовних вимог суд задовольняє.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією на суму 2662,40 грн. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Законом України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 2662,40 грн визначений мінімальною ставкою при зверненні з позовною заявою до суду. Відтак вказаний розмір судового збору застосовується судом при розподілі судових витрат щодо задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі щодо стягнення 37330,29 грн.

2. Решта позовних вимог задоволити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жиленко Світлани Іванівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 36442,87 грн., з яких 36442,81 прострочений борг, 0,06 грн. прострочені проценти та 2662,40 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.