Рішення № 140016383, 24.09.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/199/26

Провадження № 2/517/491/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Гончар І.В., за участі: секретаря Заболотної Л.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ "СВЕА ФІНАНС" - адвокат Паладич Аліна Олександрівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17.08.2024 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_2 було укладено електронний договір №1701524 про надання споживчого кредиту. Відповідачу було надано кредит в розмірі 4000,00 грн. шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_1 . 26.08.2025 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було укладено договір факторингу №01.02-34/25. Відповідно до реєстру боржників, заборгованість ОСОБА_2 складає 23 339,94 грн. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому ТОВ "СВЕА ФІНАНС" змушене звернутися до суду. Заочним рішенням Захарівського районного суду Одеської області від 25.03.2026 позовні вимоги позивача було задоволено повністю. Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 11.08.2026 заочне рішення від25.03.2026 було скасовано і справу призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу за відсутності представника позивача. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі. Відповідач в судове засідання також не з`явився, його інтереси представляв його представник - адвокат Хлопко В.Ф., який в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити частково - він не заперечував факт отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту, однак заперечував проти стягнення процентів та штрафу, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. А також не згідний з процентною ставкою 1,5%, так як ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, щомаксимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 17.08.2024 між ТОВ СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_2 було укладено електронний договір №1701524 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію". Відповідно до Розділу І Кредитного договор, ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" надає позичальнику кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути коштикредиту, сплатити проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 дні, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжноїінфраструктури Національного Банку України. ОСОБА_2 здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1701524 від 17.08.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором за тілом кредиту - на суму 0,06 грн та по відсотках - 10 320,00 грн. - в загальній сумі 10 320,06 грн. Сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палатиКасаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/1-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». 26.08.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було укладеноДоговір факторингу№ 01.02-34/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає)Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту завідступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-34/25від 26.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором№1701524 складає: 23 339,94 грн.. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №1701524 від 17.08.2024 року становить 23 339,94 грн., з яких: - 3 999,94 грн. - заборгованість по тілу кредиту; - 11 340,00 тгрн. - заборгованість по відсотках; - 8 000,00 грн. - пеня. Зазначені суми підтверджуються розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками, доданих до матеріалів справи. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено способи підписання електронного правочину, зокрема шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Судом встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронній формі, він містить відомості про розмір кредиту та умови його надання, а факт його укладення відповідачем не спростований. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Відповідач отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, доказів належного виконання зобов`язання щодо повернення суми кредиту суду не надав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 999,94 грн. При цьому між сторонами відсутній спір щодо факту отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту. Відповідач не заперечував факту отримання кредитних коштів та не надав доказів їх повернення. Спір між сторонами виник, зокрема, щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом. Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування та розміру процентів за користування кредитними коштами, суд виходить із наступного. Відповідно до пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 1701524 від 17 серпня 2024 року стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.3 цього договору. Пунктом 1.7.1 договору також визначено, що денна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 1,5 % в день. Таким чином, умова договору щодо розміру процентної ставки сформульована сторонами чітко та однозначно. При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), відповідно до якого суд без окремої позовної вимоги споживача може застосувати такий спосіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору, якщо вони є нечіткими або двозначними. Водночас за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без відповідної позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. У даній справі умови пунктів 1.5.1 та 1.7.1 договору щодо встановлення стандартної процентної ставки у розмірі 1,5 % на день є чіткими та однозначними, а тому підстав для їх тлумачення суд не вбачає. Разом з тим наведений висновок Верховного Суду не позбавляє суд обов`язку перевірити заявлений позивачем розмір заборгованості на відповідність імперативним вимогам закону, оскільки суд не може стягнути суму, нарахування якої суперечить встановленим законом обмеженням. Так, частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Водночас Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було встановлено перехідний порядок застосування обмеження максимальної денної процентної ставки. З урахуванням зазначених перехідних положень у період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, а починаючи з 20 серпня 2024 року 1 %. Таким чином, на дату укладення сторонами договору 17 серпня 2024 року погоджена сторонами процентна ставка у розмірі 1,5 % на день не перевищувала встановленого законом на той момент максимального розміру денної процентної ставки. Разом з тим з 20 серпня 2024 року застосуванню підлягало встановлене законом обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %. Отже, при визначенні розміру заборгованості суд виходить не зі зміни умов укладеного сторонами договору, а з необхідності дотримання встановленого законом імперативного обмеження розміру платежів, які можуть бути стягнуті з позичальника. Крім того, суд враховує спеціальні гарантії, встановлені законом для військовослужбовців. Відповідно до пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям у період дії особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання або неналежне виконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та іншими фінансовими установами, а також проценти за користування кредитом, за винятком кредитів на придбання житла та кредитів, наданих на придбання автомобіля. З матеріалів справи встановлено, що відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 02 липня 2025 року, що підтверджується довідкою військової частини № НОМЕР_2 від 29 травня 2026 року. З огляду на наведене, починаючи з 02 липня 2025 року нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами суперечить наведеним положенням спеціального закону. При цьому матеріалами справи не підтверджено, що кредит було надано відповідачу на придбання житла або автомобіля. Отже, при визначенні розміру заборгованості суд враховує проценти лише за період до початку проходження відповідачем військової служби, тобто по 01 липня 2025 року включно. За період з 17 серпня 2024 року по 01 липня 2025 року включно кількість календарних днів становить 319. За період з 17 серпня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно, тобто за 3 дні, з урахуванням встановленого на цей період максимального розміру денної процентної ставки 1,5 %, розмір процентів становить: 4 000,00 грн ? 1,5 % ? 3 дні = 180,00 грн. За період з 20 серпня 2024 року по 01 липня 2025 року включно, тобто за 316 днів, з урахуванням встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки 1 %, розмір процентів становить: 4 000,00 грн ? 1 % ? 316 днів = 12 640,00 грн. Таким чином, загальний розмір процентів, який може бути врахований судом за період до початку проходження відповідачем військової служби, становить: 180,00 грн + 12 640,00 грн = 12 820,00 грн. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено 10 320,00 грн процентів за користування кредитними коштами. Отже, розмір процентів, який залишився несплаченим та може бути стягнутий з відповідача, становить: 12 820,00 грн 10 320,00 грн = 2 500,00 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 999,94 грн та проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 500,00 грн, а всього 6 499,94 грн. У решті вимог про стягнення процентів суд відмовляє, оскільки їх нарахування та стягнення у відповідному розмірі суперечить імперативним обмеженням, встановленим законодавством України, а також спеціальним гарантіям, передбаченим для військовослужбовців. Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18. Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткового виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, наведена норма поширюється на спірні правовідносини, оскільки позивач заявляє до стягнення пеню, нараховану у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором. З огляду на імперативні приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відповідач звільнений від обов`язку сплати пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахована за відповідний період пеня підлягає списанню кредитодавцем. За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 8 000,00 грн відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про її стягнення слід відмовити. Таким чином, суд доходить висновку, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 999,94 грн підлягає стягненню з відповідача. З урахуванням наведеного, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 6 499,94 грн, а саме: 3 999,94 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 500,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позовної заяви в електронній формі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що відповідає ставці судового збору, визначеній законом, із застосуванням коефіцієнта 0,8. Ціна позову становила 23 339,94 грн, з яких судом задоволено позовні вимоги на суму 6 499,94 грн. Частка задоволених позовних вимог становить 27,849 %. Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 741,45 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 741,45 грн. Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС», представник позивача адвокат Паладич Аліна Олександрівна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість у розмірі 6 499,94 (шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 94 копійки. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 741,45 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ірина ГОНЧАР