Рішення № 140012762, 22.09.2026, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1433/26

Провадження № 2/386/786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Голованівськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» адваокат Рудзей Ю.В. через систему «Електронний суд» 10.08.2026 надіслав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором №2001305140901 від 06.05.2019 у розмірі 30670,29 грн. стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

На обґрунтування позову вказано, що 06.05.2019 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001305140901, шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. З умовами якого відповідач погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній заяві, що додається до даної позовної заяви. На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі 15 000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав відповідно до змісту заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку Відповідач підписав власноручно, розмір річної процентної ставки складає 35,88%.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується відповідним банківським документом, який додається, а також випискою з банківського рахунку Позичальника, яка є первинним бухгалтерським документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такий кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, хоч і є споживчим кредитом, проте не надається на рахунок позичальника одноразово з подальшим його поверненням частинами згідно графіку до повного погашення. Кредит на кредитній картці використовується клієнтом кожного разу з можливістю у разі сплати повторного використання цих коштів. За даних обставин, ніяких інших документів, крім виписки по рахунку та/або довідки про встановлення/збільшення кредитного ліміту неможливо надати чи взагалі виготовити.

Відповідачем не подавались заяви (листи) про незгоду з розміром кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 26 червня 2026 р. складала 30670,29 грн., з яких: 21592,16 грн. заборгованість за кредитом; 9078,13 грн. заборгованість по процентам.

26 червня 2026 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу склала за кредитним договором №2001305140901 від 06.05.2019 в розмірі 30670,29 грн., з яких: 21592,16 грн. заборгованість за кредитом; 9078,13 грн. заборгованість по процентам .

Вказана суми боргу була нарахована банком та не змінювалась з дати відступлення права вимоги за договором від 26.06.2026 року.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 22 .09.2026.

14.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з позовом та просить відмовити у його задоволенні повністю з огляду на те, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості по кредитному договору. Договір на який посилається позивач датований 06.05.2019 , а позов поданий лише 08.08.2026 . Просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, разом з позовною заявою подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.14.09.2026 надіслав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву . Його неявку не вважати визнанням позовом

Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2.ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Судом встановлено, що 06.05.2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001305140901 шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням цієї заяви відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погодився з тим, що обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує згоду на укладення договору страхування (а.с.7).

На підставі заяви №2001305140901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 06.05.2019 року ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок в гривні № НОМЕР_1 та останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 15 000 грн, який 24.09.2019 був збільшений до 20000,00 грн., 29.01.2020 до 25000,00 грн., 10.07.2020 до 30000,00 грн., що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 8), випискою по особовому рахунку відповідача (а.с.17-21), де чітко відображено розмір коштів, які він використовував.

26 червня 2026 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. ( а.с. 32-34)

Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу склала за кредитним договором №2001305140901 від 06.05.2019 в розмірі 30670,29 грн., з яких: 21592,16 грн. заборгованість за кредитом; 9078,13 грн. заборгованість по процентам .( а.с.- 6)

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором №2001305140901 від 06.05.2019 року станом на 26.06.2026 року складала 30670,29 грн., з яких: 21592,16 грн. заборгованість за кредитом; 9078,13 грн. заборгованість по процентам (а.с. 15-16).

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості, враховуючи, що позивачем надані докази отримання кредитних коштів, проте умови кредитного договору відповідачем виконані не були, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, як не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 порушив умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню .

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно зіст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

За змістом ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).

У даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що право вимоги від первісного кредитора АТ «Пумб» перейшло до ТОВ «ФК «Смарт Пей» на підставі договору факторингу № 1 від 26.06.2026 року відповідно. Примірник даної угод був наданих позивачем та наявний у матеріалах справи, як і витяг з реєстру боржників до нього та докази на підтвердження оплати, тобто платіжну інструкцію.

Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, щост. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Слід зауважити, що як договір факторингу № 1 від 26.06.2026 року, так і попередній договір з первісним кредитором у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, враховуючи усі наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідачка відповідно до договору факторингу, а твердження відповідача у поданому ним відзиві не знайшли свого підтвердження.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, то слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до норми ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідача, обґрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності зазначає, що строки звернення позивача до суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором №2001305140901 від 06.05.2019 є пропущеними, оскільки пройшов загальний трирічний строк звернення до суду .

Проте, згідно п. 12Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(зі змінами внесенимипостановою КМУ від 19.08.2022 №928) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленогопостановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» тавід 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Таким чином, враховуючи вказані обставини, позовна давність (три роки) на момент звернення з позовом до суду не сплинула і тривала щонайменше аж до закінчення дії карантину в Україні.

Також, згідно п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, позовна давність (три роки) на даний час не сплинула і буде тривати щонайменше аж до закінчення дії воєнного стану в Україні.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн., згідно платіжної інструкції № 23632 від 08.08.2026 Крім того представник ТОВ «СМАРТ ПЕЙ» зазначив про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн..

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133,137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ СМАРТ ПЕЙ»» та адвокатом Рудзей Ю.В. укладено договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, актом наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 26.03.2026 року на суму 10000, 00 грн. з детальним описом наданих послуг..

Враховуючи, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн., вони підлягають стягненню з відповідача, адже такі витрати підтверджено документально

Керуючись ст.ст4, 12, 19, 23, 81, 83, 89,133, 137, 141. 263-265 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 610, 628, 629, 634,1048 , п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Пей" (ідентифікаційний код 43696954) заборгованість за кредитним договором №2001305140901 від 06.05.2019 в розмірі 30670( тридцять тисяч шістсот сімдесят) грн..,29 коп., з яких: 21592,16 грн. заборгованість за кредитом; 9078,13 грн. заборгованість по процентам ;

-судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві), 40 грн.,

-витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) ,00 грн.,

Місцезнаходження позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ»: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6 , копрус А, офіс 303, м. Київ, поштовий індекс 01042.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Суддя: Гут Ю. О.