Рішення № 140008144, 21.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30518/26

Провадження № 2-а/127/326/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через представника-адвоката Мазура О. В. звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради №1075 від 21 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, а провадження у справі закрити. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 23 червня 2026 року щодо нього складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВМ№001166 за ст. 152 КУпАП в якому зазначено про самовільне зайняття та використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,0153 га, розташованої у м. Вінниці по вул. Гонти в районні автобусної зупинки «Станція Вантажна» без належних документів. 21 серпня 2026 року відповідачем винесено оскаржувану постанову, якою позивача притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Позивач вважає її протиправною, вказуючи на невірне застосування норм матеріального права та відсутність доказів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідачем неправильно кваліфіковано його дії, оскільки самовільне зайняття земельної ділянки не належить до порушень правил благоустрою, та є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а посилання відповідача на Правила благоустрою не змінює правової природи інкримінованої поведінки.

Також вказує, що відповідачем не конкретизовано, у чому саме полягає протиправна поведінка позивача, у зв`язку з чим неможливо визначити об`єктивну сторону правопорушення. З огляду на вказані обставини неможливо визначити і день вчинення або виявлення правопорушення. Крім того, під час винесення оскаржуваної постанови не встановлено власника вказаної земельної ділянки, її межі та кадастровий номер, а також відомості про належність вказаної земельної ділянки до земель комунальної власності.

Позивач також звертає увагу, що в оскаржуваній постанові не конкретизовано, які саме документи були обов`язковими для позивача та якою нормою закону встановлено обов`язок щодо їх отримання.

Крім того, зазначає, що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови не враховано заяву позивача від 14 серпня 2026 року та в постанові відсутні мотиви її відхилення.

Позивач також вказує, що Вінницька міська рада, її виконавчий комітет та Муніципальна варта не є органами, уповноваженими здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель і встановлювати факт самовільного зайняття земельної ділянки, а тому складені ними матеріали не можуть підміняти результати належного державного контролю. Крім того звертає увагу на порушення його права на участь у розгляді справи та необхідність врахування його інвалідності. Також зазначає про неправильне зазначення номера постанови у її платіжній частині.

За викладених обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2026 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву та визначено дату розгляду справи.

Користуючись своїм правом відповідач надав суду відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а судові витрати залишити за позивачем. Відзив мотивував тим, що на території Вінницької міської територіальної громади діють Правила благоустрою території Вінницької міської територіальної громади, затвердженні рішенням Вінницької міської ради від 22 травня 2020 року № 2254 зі змінами. У разі порушення цих Правил передбачена адміністративна відповідальність за ст.152 КУпАП.

23 червня 2026 року інспектором КП «Муніципальна варта» Вінницької міської ради Олександром Чабаном розглянуто лист Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради щодо використання ФОП ОСОБА_1 комунальних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (автобусна станція « АДРЕСА_2 , без відповідних дозвільних документів.

Під час обстеження земельної ділянки площею 0,0153 га за вказаною адресою встановлено розміщення тимчасової споруди, у якій ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Встановлено також, що з 17 квітня 2014 року він користувався цією земельною ділянкою на підставі договору про встановлення земельного сервітуту, дію якого додатковою угодою від 29 квітня 2024 року продовжено на два роки з подальшим демонтажем тимчасової споруди.

На момент комісійного обстеження ФОП ОСОБА_1 втратив право сервітутного землекористування та був зобов`язаний після закінчення дії договору демонтувати МАФ і повернути земельну ділянку у попередньому стані. Однак зазначені зобов`язання ним не виконано.

Відповідач вказує, що позивач помилково вважає, що його дії мають бути кваліфіковані саме за ст. 53-1 КУпАП, оскільки працівником комунального підприємства «Муніципальна варта» Вінницької міської ради не порушувалося питання щодо правомірності володіння земельною ділянкою. Суть адміністративного правопорушення, на думку відповідача, полягає у самовільному розміщенні тимчасової споруди, яка є елементом благоустрою міста та облаштована без відповідних дозвільних документів (договору сервітуту), що прямо заборонено Правилами благоустрою Вінницької міської територіальної громади.

Вказує, що працівник комунального підприємства діяв у межах наданих йому повноважень та правильно кваліфікував дії ФОП ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП, а оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що 22 травня 2026 року Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради проведено обстеження земельних ділянок Вінницької міської територіальної громади та складено акт №36 із змісту якого слідує, що під час обстеження земельних ділянок Вінницької міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 (авт. зуп. «Станція Вантажна») встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує за даною адресою земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,0153 га, яка знаходяться в зоні транспортної інфраструктури, в межах «Червоних ліній», за відсутністю оформлених правовстановлюючих документів в порушення умов договору про встановлення земельного сервітуту укладеного 17 квітня 2014 року.

28 травня 2026 року Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради надіслав вимогу ФОП ОСОБА_1 та просив усунути перешкоди в користуванні за призначенням земельних ділянок, вказаних у вищевказаному акті, шляхом демонтажу розташованих на них об`єктів та привести земельні ділянки в стан придатний для подальшого їх використання за призначенням. Про виконання вимоги повідомити письмово до 15 червня 2026 року.

29 травня 2026 року Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради звернувся до КП «Муніципальна варта» із службовою запискою та повідомив про викладені вище обставини і направив до відома матеріали обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади.

23 червня 2026 року головним інспектором КП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 складено протокол серії ВМ №001166 відносно ОСОБА_1 в якому зазначено, що останній порушив вимоги п.п. 2.12.1 (21), 8.1.1 Правил благоустрою території Вінницької міської територіальної громади, а саме: 23 червня 2026 року ФОП ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку комунальної власності, яка розташована в АДРЕСА_1 (авт. зуп. «Станція Вантажна»), площею 0,0153 га без відповідного дозвільного документу, виданого у встановленому порядку.

В цей же день головним інспектором Чабаном О.А. за участю свідка ОСОБА_3 складено акт відмови від надання ФОП ОСОБА_1 письмових пояснень та зауважень за суттю вчиненого правопорушення, яке вноситься до протоколу і засвідчується підписом зазначеної особи.

З доповідної записки головного інспектора Олександра Чабана від 23 червня 2026 року слідує, що 23 червня 2026 року ним спільно з головним інспектором Ярославом Савковим було розглянуто лист Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради №31/01/34181 від 29 травня 2026 року щодо використання ФОП ОСОБА_1 комунальних земельних ділянок Вінницької міської територіальної громади, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (автобусна станція « АДРЕСА_2 , без відповідних на те дозвільних документів. При виході на адресу, вказану у листі, встановлено, що на земельній ділянці, загальною площею 0,0153 га, розміщено тимчасову споруду, в якій ФОП ОСОБА_1 , здійснює підприємницьку діяльність. Оскільки у ФОП ОСОБА_1 станом на 23 червня 2026 року відсутні відповідні дозвільні документи, видані у встановленому порядку виконавчим органом міської ради, тому за порушення вимог п.п. 2.12.1 (21), 8.1.1 Правил благоустрою території Вінницької міської територіальної громади було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, а також були доведені його права, що передбачені ст. 268 КУпАП. В ході складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 відмовився надавати письмове пояснення та ставити підпис у протоколі про адміністративне правопорушення, в результаті чого було складено акт відмови від підпису. Збирання фактичних доказів було здійснено згідно ст.251, 256 КУпАП, а саме було здійснено відкрите проведення зйомки у відповідності до ст. 307 ЦК України і п. 5.1.9 Статуту КП «Муніципальна варта».

Матеріали справи також містять фотофіксацію до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВМ№001166 від 23 червня 2026 року.

Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради листом від 31 липня 2026 року №813 повідомила ФОП ОСОБА_1 про розгляд вказаного протоколу про адміністративне правопорушення.

14 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради в якій повідомив про перебування на розгляді в судах справ щодо знесення МАФ, звільнення земельної ділянки та визнання права власності на МАФ.

21 серпня 2026 року Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради за результатами розгляду протоколу винесла постанову №1075 та на ФОП ОСОБА_1 наклала адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Як вказано в постанові, 23 червня 2026 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 (автобусна зупинка «Станція Вантажна»), площею 0,0153 га, без відповідних дозвільних документів, виданих виконавчим органом міської ради, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП порушення правил благоустрою території населеного пункту, а саме п.п. 2.12.1 (21), 8.1.1 «Правил благоустрою території Вінницької міської територіальної громади» і посягнув на встановлений громадський порядок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

Позивача притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене ст.152 КУпАП.

Стаття 152 КУпАП передбачає відповідальність у разі порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Диспозиція ст. 152 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають правила благоустрою територій населених пунктів.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила благоустрою території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади затверджені 22 травня 2020 року рішенням 52 сесії Вінницької міської ради 7 скликання №2254 (надалі - Правила благоустрою).

Відповідно до п.п. 2.11.1 (21) Правил благоустрою на об`єктах, елементах благоустрою забороняється займати самовільно земельні ділянки, використовувати не за цільовим призначенням, за відсутності документа, що засвідчує право власності або використання.

Пункт 8.1.1 Правил благоустрою забороняється самовільне встановлення тимчасових споруд, об`єктів торгівлі.

Саме порушення вказаних пунктів, як зазначено в оскаржуваній постанові, стало підставою для притягнення позивача до відповідності за самовільне зайняття та використання земельної ділянки комунальної власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі ФОП ОСОБА_1 , починаючи з 17 квітня 2014 року, користувався земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади на підставі договору про встановлення земельного сервітуту. Додатковою угодою від 29 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_1 продовжено строк сервітутного землекористування на два роки з подальшим демонтажем тимчасової споруди. Зазначене сервітутне землекористування діє з моменту прийняття рішення Вінницької міської ради від 26 квітня 2024 року № 2279 та до 26 квітня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту є правом власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). При цьому, згідно з частиною другою зазначеної статті, земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Згідно п. в ч. 1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Пункт «г» частини 1 статті 102 ЗК України передбачено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.

Вказані обставини свідчать про те, що право користування земельною ділянкою виникло у ФОП ОСОБА_1 не внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки чи фактичного заволодіння нею, а на підставі відповідного правочину, укладеного з власником земельної ділянки, яким є територіальна громада в особі уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Крім того, на час первісного встановлення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 мав належну правову підставу для користування відповідною земельною ділянкою, а саме чинний договір про встановлення земельного сервітуту.

Таким чином, саме по собі встановлення тимчасової споруди у період чинності земельного сервітуту не може бути кваліфіковане як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки використання земельної ділянки здійснювалося за наявності правової підстави, передбаченої земельним законодавством.

При цьому після припинення земельного сервітуту у зв`язку із закінченням строку, на який його було встановлено, правова підстава для подальшого користування земельною ділянкою припиняється. Відтак саме з цього моменту перед особою постає обов`язок припинити користування земельною ділянкою на умовах сервітуту та виконати передбачений відповідним правочином обов`язок щодо демонтажу тимчасової споруди та звільнення земельної ділянки.

За наведених обставин сам факт встановлення тимчасової споруди у період дії земельного сервітуту не утворює складу самовільного зайняття земельної ділянки, а закінчення строку сервітуту не перетворює заднім числом законне встановлення тимчасової споруди на самовільне. Не демонтаж тимчасової споруди після закінчення строку сервітуту не є її самовільним встановленням, як-то зазначено в п.8.1.1 Правил благоустрою.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові позивачу інкримінується не самовільне встановлення тимчасової споруди, а самовільне зайняття та використання земельної ділянки. Таке діяння охоплюється поняттям «самовільне зайняття земельної ділянки», а не порушенням п. 8.1.1 Правил благоустрою. При цьому посилання на п. 2.12.1 (21) Правил благоустрою не змінює правової природи інкримінованого діяння.

Статтею 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів» встановлено вичерпний перелік обмежень при використанні об`єктів благоустрою, серед яких відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки не відноситься до порушення правил благоустрою, оскільки є окремим складом іншого адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, яким у цьому випадку є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а не Правила благоустрою території міста Вінниці, затверджені рішенням Вінницької міської ради №2254 від 22 травня 2020 року.

Отже, висновок відповідача про вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що полягає у порушенні вимог підпунктів 2.12.1 (21) та 8.1.1 Правил благоустрою території міста Вінниці, затверджених рішенням Вінницької міської ради №2254 від 22 травня 2020 року, є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що самовільне зайняття земельної ділянки, яке полягає у її використанні при відсутності документа, що засвідчує право на використання та володіння землею, не відноситься до порушення правил благоустрою, оскільки є окремим складом іншого адміністративного правопорушення.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 127/14792/17.

Встановлення органом місцевого самоврядування у Правилах благоустрою заборони щодо самовільного зайняття земельної ділянки саме по собі не може змінювати чи розширювати визначений законом склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

Що стосується доводів позивача про залишення адміністративною комісією без належного розгляду його заяви від 14 серпня 2026 року, то суд зазначає, що оскаржувана постанова не містить жодних відомостей щодо розгляду зазначеної заяви та правової оцінки викладених у ній обставин. Водночас адміністративною комісією не наведено мотивів відхилення доводів, викладених позивачем у зазначеній заяві, а також не зазначено, з яких підстав наведені ним обставини не були враховані під час вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Доводи позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справи у зв`язку з наявністю в нього інвалідності І групи по зору, суд оцінює критично, оскільки ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні в заяві від 14 серпня 2026 року позивач не повідомляв про обставини, пов`язані з його інвалідністю, які, на його думку, перешкоджали його участі у розгляді справи або зумовлювали необхідність створення для нього додаткових умов для реалізації процесуальних прав. Крім того, жодних клопотань з цього приводу позивачем до адміністративної комісії не заявлялося.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У той же час, у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспані» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З урахуванням вимог ст. 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України у даній справі поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Суд також звертає увагу, що принцип верховенства права передбачає необхідність забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, який неможливий без ретельного дослідження всіх доказів. Формальний підхід до встановлення факту вчинення правопорушення створює ризик ухвалення необґрунтованого рішення, що суперечить як вимогам законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

З огляду на задоволення позову та зважаючи на звільнення позивача від сплати судового збору з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 152, 210, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради №1075 від 21 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП - закрити.

Стягнути з Виконавчого комітету Вінницької міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, ЄДРПОУ 03084813, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 85.

Суддя: