Ухвала суду № 140007877, 22.09.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 702/394/26

Провадження №6/141/47/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 23.07.2026 у справі № 702/394/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебувала цивільна справа № 702/394/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням суду від 23.07.2026 у справі № 702/394/26 позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 32582-07/2023 від 24.07.2023 у загальному розмірі 54198,20 грн, а також витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2525,02 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7587,20 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.08.2026.

02.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 по справі № 702/394/26.

В обґрунтування заяви від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначає, що не ухиляється від виконання судового рішення та має намір добровільно виконати рішення суду у повному обсязі. Разом з тим, боржник вказує, що одноразово сплатити усю присуджену суму не має можливості, у зв`язку із її матеріальним становищем та необхідністю утримання трьох малолітніх дітей.

ОСОБА_1 зауважує, що фактично перебуває у важкому фінансовому становищі, оскільки її дохід є обмеженим, а значна частина коштів необхідна для забезпечення основних потреб її сім`ї та дітей, тому одноразова сплата всієї суми створить для неї значні матеріальні труднощі та спричинить відсутність можливості належним чином забезпечувати дітей.

ОСОБА_1 вказує, що докладає усіх можливих зусиль для добровільного виконання рішення суду. Зокрема, на даний час їй вдалося вже зібрати 30000,00 грн власних коштів, які вона готова внести як перший платіж у рахунок виконання рішення суду, а залишок коштів вона готова сплачувати регулярно частинами відповідно до графіку, встановленого судом.

ОСОБА_1 наголошує, що не має наміру ухилятися від виконання рішення суду або перешкоджати його виконанню, та, навпаки, просить надати їй можливість виконати рішення суду поступово, з урахуванням її реальних фінансових можливостей

За вказаних обставин, з урахуванням матеріального становища, наявності на утриманні трьох малолітніх дітей, готовності добровільного виконання рішення суду, а також з урахуванням частини зібраних коштів у розмірі 30000,00 грн для першого платежу, ОСОБА_1 просить суд розстрочити виконаня рішення суду від 23.07.2026 шляхом внесення нею грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» рівними частинами.

Ухвалою суду від 02.09.2026 призначено судове засідання по розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 у справі № 702/394/26 на 22.09.2026, зобов`язано ОСОБА_1 надати інші докази в обґрунтування заявлених вимог, які не були додані до заяви від 29.08.2026.

Також ухвалою суду від 02.09.2026 зобов`язано стягувача у справі № 702/394/26 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надати власні письмові пояснення щодо заяви ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 у справі № 702/394/26.

Стягувач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.09.2026 не з`явився, повноважного представника до суду не направив.

При цьому, 09.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Гарун Р.А. від 08.09.2026 на заяву ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 по справі № 702/394/26, у якому представник стягувача зазначає, що вважає аргументи у заяві про розстрочення зобов`язання відповідача безпідставними та такими, що не підтверджують складного матеріального становища, оскільки відсутність джерела доходів не є причиною розстрочення грошового зобов`язання.

Представник стягувача зазначає, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. При цьому, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

А тому обставини, на які посилається боржник, зокрема про відсутність джерела доходу, не мають характеру виняткових та не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для розстрочення виконання рішення. Складне фінансове становище за відсутності додаткових об`єктивних доказів не є підставою для відступу від обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» Гарун Р.А. просить суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 по справі № 702/394/26 відмовити.

Боржник у справі № 702/394/26 ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.09.2026 не з`явилася, повноважного представника до суду не направила.

Натомість, 08.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 05.09.2026 про надання додаткових доказів на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2026, у якій зазначено, що ОСОБА_1 просить суд долучити документи про отримані доходи до матеріалів заяви та врахувати їх під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Інших заяв та клопотань ОСОБА_1 суду не подала.

Згідно з ч. 2 ст. 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 у справі № 702/394/26 та матеріали справи № 702/394/26, доходить наступних висновків.

23.07.2026 Оратівським районним судом Вінницької області ухвалено рішення у цивільній справі № 702/394/26, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 32582-07/2023 від 24.07.2023 у загальному розмірі 54198,20 грн, з яких 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 47198,20 грн заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2525,02 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7587,20 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.08.2026.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 за судовим рішенням від 23.07.2026 у справі № 702/394/26, становить 64310,42 грн.

Відповідно до ст. 129 - 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися (абзац 1, абзац 2 ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Варто враховувати й те, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Сам по собі закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року по справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року по справі № 796/43/2018(провадження № 61-40258ав18)

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, як підставу, що ускладнює виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначає, що її матеріальний стан на даний час не дозволяє здійснити оплату всієї суми одразу, та принагідно вказує, що зібрала 30000,00 грн для першого платежу.

Так, судом установлено, що на підтвердження заяви про розстрочку виконання рішення суду від 23.07.2026 боржником надано форму ОК-5 та форму ОК-7 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно із якими за 2020 рік отриманий ОСОБА_1 заробіток для нарахування пенсії становить 15000,00 грн, за 2021 рік отриманий ОСОБА_1 заробіток для нарахування пенсії становить 72500,00 грн, за 2022 рік отриманий ОСОБА_1 заробіток для нарахування пенсії становить 78200,00 грн, за 2023 рік отриманий ОСОБА_1 заробіток для нарахування пенсії становить 55386,67 грн, а за 2026 рік отриманий ОСОБА_1 заробіток для нарахування пенсії становить 1578,22 грн (по 0,00 грн за період з січня по травень 2026 року, 1579,22 грн за червень 2026 року).

Також, убачається із наданої ОСОБА_1 довідки про стан рахунку від 05.09.2026 загальний залишок грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (тип рахунку чорна карта monobank) складає 31702,16 грн.

Поряд з цим, згідно наданих свідоцтв про народження дітей, у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 , та ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_5 , тобто на утриманні боржника перебуває троє малолітніх дітей.

Згідно довідки про нараховану та виплачену заробіну плату, надану ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з 29.06.2026 працює у ФОП ОСОБА_6 на посаді продавця-консультанта. За липень 2026 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 8700,00 грн, з якої утримано податків та інших обов`язкових платежів у сумі 2001,00 грн та фактично виплачено 6699,00 грн.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 підтверджено обставини, які значно ускладнюють виконання нею рішення суду одразу у повному розмірі через свій незадовільний матеріальний стан, оскільки весь наявний її дохід спрямовується для забезпечення основних потреб сім`ї (зокрема, утримання трьох малолітніх дітей). Саме тому погашення суми заборгованості за рішенням суду від 23.07.2026, загальний розмір якої становить 64310,42 грн, єдиним платежем дійсно розцінюється як фінансовий тягар для боржника.

Також суд враховує, що значна кількість населення України перебуває у важкому фінансовому становищі, зумовленому наслідками повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.

Отже, з урахуванням установлених фактичних обставин справи № 702/394/26 та матеріального стану боржника, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається заявник, унеможливлюють виконання рішення суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України, при цьому заявник бажає добровільно сплатити суму боргу, а запропоноване у заяві розстрочення виконання рішення суду не обмежує права та можливості стягувача на отримання коштів за виконавчим листом по справі № 702/394/26 та спрямоване на забезпечення належного виконання вищевказаного судового рішення.

Також суд зважає на можливість та бажання ОСОБА_1 внести перший платіж на користь стягувача у розмірі 30000,00 грн.

Отже, враховуючи той факт, що рішення суду по справі № 702/394/26 було ухвалено 23.07.2026 та набрало законної сили 28.08.2026, заява ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 підлягає задоволенню шляхом погашення заборгованості протягом десяти місяців (з вересня 2026 по червень 2027 включно до 28 числа кожного місяця), оскільки розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

При цьому заперечення представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Гарун Р.А. на заяву ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення суду суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки ним висловлено власні суб`єктивні припущення без урахування майнового становища боржника, та зазначені доводи не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи № 702/394/26 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 7 ст. 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст.ст. 258-261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву ОСОБА_1 від 29.08.2026 про розстрочення виконання рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 23.07.2026 по справі № 702/394/26 задовольнити.

2.Розстрочити виконання рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 23.07.2026 у цивільній справі № 702/394/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 32582-07/2023 від 24.07.2023 у загальному розмірі 54198,20 грн (п`ятдесят чотири тисячі сто дев`яносто вісім гривень 20 копійок), витрати на оплату судового збору в розмірі 2525,02 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 02 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7587,20 грн (сім тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 20 копійок), шляхом внесення ОСОБА_1 грошових коштів на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк»)» протягом 10 (десяти) місяців, наступним чином:

- до 28.09.2026 30000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок);

- до 28.10.2026 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.11.2026 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.12.2026 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.01.2027 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.02.2027 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.03.2027 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.04.2027 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.05.2027 3815,00 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок);

- до 28.06.2027 3790,42 (три тисячі сімсот дев`яносто гривень 42 копійки).

3.Копію ухвали суду направити сторонам у справі.

Ухвалу суду оформлено та виготовлено 23 вересня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.В. Климчук