Рішення № 140003367, 23.09.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 563/502/26

Провадження №2/291/658/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23 вересня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу № 563/502/26 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 представник позивача звернувся до Корецького районного суду Рівненської області із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 790,28 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.01.2017 ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №Z41.296.70534, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти, які він зобов`язався повернути та сплачувати проценти за користування ними.

Позивач зазначає, що банк свої зобов`язання виконав, однак відповідач належним чином умов договору не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

26.11.2020 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 12/85, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 68 790,28 грн, з яких 25 372,84 грн - тіло кредиту та 43 417,44 грн - проценти.

Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 24.03.2026 вказану справу передано за підсудністю до Баранівського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 02.06.2026 вказану справу передано за підсудністю до Ружинського районного суду Житомирської області

02.07.2026 на адресу Ружинського районного суду Житомирської області надійшов вказаний позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

15.07.2026 надійшла відповідь №02-28/3849 з Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Представник позивача 27.07.2026 направив через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, 23.01.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z41.296.70534, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 29 999,00 грн, включаючи страховий платіж, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплачувати передбачені договором платежі(п.1.1). Строк кредитування становив 36 місяців - до 23.01. 2020 (п.1.2), за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту (п.1.3), за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 3,99% від початкової суми кредиту (п.1.4). Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні (п.1.9).

Договір кредиту та страхування №Z41.296.70534 від 23.01.2017 був підписаний ОСОБА_1 особистим підписом, даний факт свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх(а.с.6-7,10 зворот-11).

Згідно з виписки з 01.01.2000 по 26.11.2020 вбачається, що відповідачу видано кредит згідно з кредитним договором №Z41.296.70534 в сумі 29 999,00 грн шляхом переказу йому 23 792,74 грн кредитних коштів, 5 806,26 грн оплату договору страхування, 400 грн страховий платіж на майно.

Факт руху грошових коштів на рахунку відповідача підтверджується наданою позивачем випискою за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 (а.с.14 зворот).

Згідно довідки розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.296.70534 від 23.01.2017 станом на 26.11.2020 становила 68 790,28 грн., з яких 25 372,84 грн. - заборгованість за основним боргом, 43 417,44 грн. - заборгованість за нарахованим та несплаченими відсотками (а.с. зворот 15).

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено Договір факторингу № 12/85, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених цим Договором. (а.с.16-18).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №12/85 від 26.11.2020, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 68 790,28 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 25 372,84 грн; заборгованість за відсотками 43 417,44 грн.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, що підтверджується випискою з 01.01.2000 по 26.11.2020 (а.с. 14).

Кредитний договір №Z41.296.70534 від 23.01.2017 був підписаний відповідачем особистим підписом.

Відповідач підписання заяви на отримання кредиту та повідомлення про відступлення права вимоги не заперечував, кредитний договір не оспорював, не надав доказів того, що кредитні кошти йому не надавалися або що визначені ним у заяві платежі за рахунок кредиту не здійснювалися.

Наявні у матеріалах справи письмові докази у своїй сукупності підтверджують укладення кредитного договору, погоджений сторонами спосіб надання кредиту, розпорядження позичальника щодо використання кредитних коштів, перехід права вимоги та розмір заборгованості.

В матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку кредитного договору, з якої вбачається облік тіла кредиту, нарахування та погашення процентів, перенесення сум на прострочену заборгованість, а також залишок заборгованості за тілом кредиту, процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ураховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 на підставі укладеного з ПАТ «Ідея банк» кредитного договору №Z41.296.70534 від 23.01.2017 свої зобов`язання перед позикодавцем, який відступив права вимоги за вказаним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № 12/85 від 26.11.2020 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав, і через це у нього виникла заборгованість на загальну суму 68 790,28 грн, в т.ч. 25 372,84 грн заборгованість за тілом кредиту, 43 417,44 грн. заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком АТ «Ідея Банк», тому суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Надати оцінку аргументам відповідачки суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені, відповідачка відзив на позовну заяву не подавала.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі складаються зі судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, які позивач визначив у розмірі 8 000,00 грн та просить стягнути із відповідача, суд дійшов таких висновків.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги позивач надав договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №536 від 09.03.2026, детальний опис послуг від 09.03.2026, де вказано види послуг та затрата часу. Однак не вказано вартість послуг.

Водночас, на думку суду, виокремлення адвокатом «усна консультація..», «ознайомлення з матеріалами справи», «погодження правової позиції з клієнтом», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованими та охоплюється діями адвоката із «складання позовної заяви…», а тому визначення оплати за ці послуги є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібний підхід щодо оцінки реальності та розумності витрат викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2 000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z41.296.70534 від 23.01.2017 у сумі 68 790 (шістдесят вісім тисяч сімсот дев`яносто) грн 28 коп., у тому числі: 25 372,84 грн заборгованість за тілом кредиту, 43 417,44 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на сплату судового збору у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Повне рішення суду

складено 23.09.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук