Ухвала суду № 139978767, 21.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

21 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1264/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору від 30.01.2023 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 50976,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа Вознесенська виправна колонія (№72) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 22.08.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021.

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 30.08.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 27.09.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 18.10.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 30.03.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 06.04.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 05.06.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди від 19.07.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди від 24.08.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 27.10.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- стягнення надмірно сплачених грошових коштів за договором № 50/479 від 28.12.2021 року та договором № 50/479 від 30.01.2023 року в розмірі 89555,80 грн.

В обґрунтування позову заявник посилається на порушення відповідачем вимог Закону України Про публічні закупівлі при укладанні додаткових угод № 2 від 26.08.2022, № 3 від 30.08.2022, № 4 від 27.09.2022 та № 5 від 18.10.2022 до договору № 50/479 від 28.12.2021 та додаткових угод № 2 від 30.03.2023, № 3 від 30.04.2023, № 4 від 05.06.2023, від 19.07.2023, від 24.08.2023 та № 5 від 27.10.2023 до договору № 50/479 від 30.01.2023 р., оскільки відповідачем було перевищено максимальний ліміт збільшення ціни згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, і внаслідок безпідставного підвищення ціни товару позивачем зайво було сплачено 89555,80 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 89555,80 грн. поверненню останньому з боку відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2026 р. (з урахуванням виправлень, внесених згідно з ухвалою суду від 05.08.2026 р.) вказану позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) залишено без руху, оскільки заявником в порушення приписів ч. 3, 7 ст. 162, ч. 1, 2, 7 ст. 164 ГПК України додано до позовної заяви нечитаємі документи, зокрема: оспорювані додаткові угоди № 3 від 30.08.2022 до договору № 50/479 від 28.12.2021, та № 2 від 30.03.2023, № 3 від 06.04.2023, № 4 від 05.06.2023, № 5 від 27.10.2023 до договору № 50/479 від 30.01.2023, від 09.02.2022 до договору №50/479 від 28.12.2021 р.; копії акту №2 від 10.02.202, акту №50/479/2/1 від 28.02.2022 (ст. 5, 8 файлу платіжки 2022 року.pdf відповідно); рахунку №50/479/2/1 від 01.03.2022 р.; актів №16 від 25.10.20_, №15 від 13.10.20_, №19 від 30.11.20_ (ст. 38, 40, 42 файлу платіжні доручення 2023 рік.pdf відповідно); не зазначено правових підстав для об`єднання вказаних позовних вимог за двома окремими договорами в одному провадженні; не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.08.2026 від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. 12086/26), в якій позивач вказує, що не заперечує проти роз`єднання позовних вимог, а також позивачем зазначено реквізити банківського рахунку позивача. Також до вказаної заяви позивачем додано копії: додаткової угоди № 3 від 30.08.2022 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 28.12.2021 р.; додаткової угоди від 09.02.2022 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 28.12.2021 р.; додаткової угоди № 2 від 30.03.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; додаткової угоди № 3 від 06.04.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; додаткової угоди № 4 від 05.06.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; додаткової угоди № 5 від 27.10.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; акту № 2 від 10.02.2022 р акту № 50/479/2/1 від 28.02.2022 р. рахунку № 50/479/2/1 від 01.03.2022 р.; акту № 15 від 13.10.2023 р. акту № 16 від 25.10.2023 р. акту № 19 від 30.11.2023 р. Крім того, до заяви позивачем надано докази доплати судового збору у розмірі 29286,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2026 р. вказану позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1131/26 за позовом Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 89555,08 грн. Також вказаною ухвалою суду роз`єднано позовні вимоги Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72), виділивши позовні вимоги за кожним правочином окремо, при цьому постановлено позовні вимоги Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 28.12.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 38578,96 грн. розглядати у справі № 915/1131/26. Водночас позовні вимоги Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 30.01.2023 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 50976,12 грн. виділено в самостійне провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2026 р. позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 30.01.2023 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 50976,12 грн. (вх. № 12470/26 від 21.08.2026 р.) прийнято до розгляду, та відкрито провадження у справі № 915/1264/26 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21 вересня 2026 року о 16:30.

03.09.2026 р. від представника відповідача - Компанійця О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13170/26), у якому відповідач вказує, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

16.09.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №13772/26), в якій заявник спростовує твердження відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву. Разом з цим, представником заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

17.09.2026 від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №13875/26), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи копію наказу про призначення №38/ОС-26 від 05 травня 2026 р. та копію посадової інструкції юрисконсульта.

21.09.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №13970/26), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи як електронні докази: знімки екрана (скріншоти) з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» із відображенням середньозважених помісячних цін на ринку «на добу наперед» (РДН) за розрахункові періоди (місяці) 2023 року.

Наразі під час підготовчого засідання 21.09.2026 р. судом з`ясовано, що особа, якою подано та підписано позовну заяву від імені позивача, а також відповідь на відзив та інші клопотання, не надала доказів на підтвердження своїх повноважень.

При цьому матеріали позовної заяви (вх. №12470/26 від 21.08.2026 р.) не містять належних доказів на підтвердження повноважень Довганюк Д.О. на представництво інтересів позивача.

Так, позовна заява від імені Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» (вх. № 12470/26 від 21.08.2026 р.) подана та підписана Довганюком Денисом Олександровичем, на підтвердження повноважень якого до позову додано довіреність в порядку передоручення від 07.05.2026 р., відповідно до якої Негруца Олег Борисович, який діє на підставі витягу з ЄДР від 03.03.2025 р., щодо Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» уповноважує, в порядку передоручення Довганюк Дениса Олександровича представляти інтереси Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Згідно ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Наразі слід зазначити, що інтереси позивача у даній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, може представляти особа виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва (ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Матеріали позовної заяви також не містять доказів того, що Довганюк Д.О. є адвокатом, і довіреність на представництво інтересів позивача в порядку передоручення від 07.05.2026 р. видана Довганюку Д.О. як адвокату.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Разом з тим, положеннями частин 1, 3 статті 56 ГПК України установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Разом з цим представником надано до суду в якості доказів на підтвердження своїх повноважень, крім вищезазначеної довіреності в порядку передоручення, також:

- наказ Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» №38/ос-26 від 05.05.2026 р. «Про призначення», згідно якого Довганюка Д.О. призначено на посаду юрисконсульта юридичної групи Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)»;

- посадову інструкцію юрисконсульта юридичної групи державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)».

З вищенаведеного наказу та посадової інструкції юрисконсульта вбачається, що Довганюка Д.О. як юрисконсульт може представляти інтереси позивача в суді виключно на підставі довіреності, а не в порядку самопредставництва.

Водночас представництво інтересів позивача на підставі довіреності у даній справі, яка розглядається в загальному позовному провадженні, є неможливим з огляду на вищенаведені приписи ГПК України.

Отже, в даному випадку довіреність в порядку передоручення не є належним доказом на підтвердження повноважень Довганюка Д.О. на представництво Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)».

При цьому суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідно до закону, статуту, положення або витягу юридичної особи з Єдиного державного реєстру, трудового контракту, наказу Довганюк Д.О. має повноваження діяти від імені Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» в порядку самопредставництва.

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості, що керівником юридичної особи Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» є Негруца Олег Борисович, також наявні відомості щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи: Бунь Віталій Миколайович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (без обмежень).

Отже, позивачу необхідно надати належні докази на підтвердження повноважень Довганюка Д.О. на подання та підписання вказаної позовної заяви від імені Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)».

Згідно з ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при зверненні Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» до господарського суду з поданою позовною заявою останнім не виконано вимоги ч. 5 ст. 162, ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору від 30.01.2023 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 50976,12 грн. залишити без руху.

2. Встановити Державній установі «Вознесенська виправна колонія (№72)» 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня отримання даної ухвали суду.

3. Роз`яснити Державній установі «Вознесенська виправна колонія (№72)», що у разі невиконання вимог даної ухвали позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 21.09.2026 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Ільєва