Рішення № 139977770, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/8194/26Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (54020, Миколаївська область, місто Миколаїв, Каботажний узвіз, будинок 1; ідентифікаційний код 14291113)

до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 56 926,31 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 56 926,31 грн - збитків, завданих внаслідок втрати вантажу під час перевезення.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.07.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Українська залізниця» подало відзив на позовну заяву.

31.07.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ СП «Нібулон» подало відповідь на відзив.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

ТОВ СП «Нібулон» позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок втрати вантажу під час перевезення залізницею за накладною №44139996 від 22.04.2026 та досильною накладною №44140432 від 22.04.2026 позивачу завдано збитків,

Позиція відповідача.

АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що вагон №98214315 прибув на станцію призначення у технічно справному стані зі справними ЗПП вантажовідправника та був прийнятий вантажоодержувачем під час приймально-передавальних операцій без будь-яких зауважень, відтак, відсутні правові підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу на відповідача.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22.04.2026 ТОВ СП «Нібулон» завантажило вантаж - насіння пшениці насипом та передало вантаж для перевезення АТ «Укрзалізниця» за залізничною накладною №44139996 та досильною накладною №44140432 у вагон № 98214315 в кількості 70 250 кг.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України та пункту 2.1. Правил оформлення перевізних документів, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Так, згідно накладної №44139996 та досильної накладної №44140432 АТ «Укрзалізниця» прийняло у ТОВ СП «Нібулон» на станції відправлення «Скороходове» Південної залізниці вантаж - насіння пшениці насипом у кількості 70 250 кг і зобов`язалось доставити його на станцію призначення «Чорноморська» (експ. для ТІС) Одеської залізниці для вантажоодержувача - ТОВ «ТІС».

24.04.2026 по прибутті вагону №98214315 на станцію призначення - «Чорноморська» (експ. для ТІС) Одеської залізниці було складено Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 650, яким зафіксовано такі обставини: після виводу з-під ЛЕМ на 12 неелектрофікованій колії був оглянутий вагон № 98214315. Виявлено: ЗПП В785868, В785869. 2-й люк справа по ходу поїзда зароблений ганчір`ям, течі вантажу немає. Всі інші люки щільно закриті, течі вантажу немає. ЗПП справні, виконують свої функції, відповідають документу.

В подальшому, 30.04.2026 на підставі заявки вантажоодержувача ТОВ «ТІС», проводилось комісійне зважування вагону № 98214315 та було складено акт загальної форми (форма ГУ-23) №659, в якому зафіксовано таке: «Після комісійного огляду на 19 колії вагону №98214315, що прибув по досильній накладній №44140432 до основної накладної №44139996, було виявлено: на нижніх розвантажувальних люках ЗПП №В785868 справна, виконує свої функції та відповідає перевізному документу, люка щільно закриті течі вантажу немає. На перехідній площадці ЗПП №В785869 справна, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. В другому розвантажувальному люці нещільне прилягання, яке затулене ганчір`ям. Верхні завантажувальні люки щільно закриті. При відкритті верхніх завантажувальних люків було виявлено: навантаження рівномірне без поглиблень, під 2,3 завантажувальними люками є поглиблення, довжина, ширина 1 500 мм, визначення вагона на технічну справність буде після вивантаження».

Також, за встановлених обставин нестачі вантажу у вагоні №98214315 складено комерційний акт від 30.04.2026 №401100/12 (форма ГУ-22), відповідно до якого: «На підставі акта загальної форми №659 від 30.04.2026 на станції Чорноморська, проводилось комісійне зважування вагона №98214315, за досильною накладною Скороходове - Чорноморська №44140432 від 22.04.2026 до основної накладної Скороходове - Чорноморська №44139996 від 22.04.2026. За документом значиться вантаж пшениця, насипом, вага брутто не вказана, тара - 23 300 кг, нетто - 70 250 кг. При переваженні вагону у присутності ДСЗМ Майданова О.В., начальника вантажного района Поселенової Т.В., агента комерційного Расторопнової О.В., нач. ком. служби ТОВ «ТІС» Поліщука С.В., представника поліції ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Байди Ю.Ф., на справних 100 т. вагонних вагах 5001ВВ - 100Є/2СД №19 вантажоодержувача, що пройшли повірку 06.08.2025, виявилось, брутто - 88 000 кг, тара перевірена - 23 300 кг, нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 5 550 кг. При огляді встановлено: ЗПП № В785868 вантажовідправника на нижніх розвантажувальних люках справне, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. ЗПП № В785869 вантажовідправника на перехідній площадці справне, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. В другому розвантажувальному люці нещільне прилягання, яке затулене ганчір`ям, інші люка щільно закриті, течі вантажу немає. При відкритті завантажувальних люків виявилось навантаження рівномірне, під 2 і 3 завантажувальним люком є поглиблення, довжиною 1 500 мм, шириною 1 500 мм, глибиною 1 500 мм. Вагон технічно справний, про що складено акт ГУ-106 №6 від 30.04.2026.

Проте, представник вантажоодержувача ТОВ «ТІС» Поліщук С.В. комерційний акт №401100/12 (форма ГУ-22) від 30.04.2026 підписав із зауваженнями такого змісту: «У третьому від драбини люку виявлена воронка шириною 2 м на 3м і глибиною 1 м з чітко позначеною смугою у бік другого (середнього) розвантажувального люка, де заткнута ганчірка. Ці обставини підтверджуються актом експертизи РТПП Миколаївської області №120-0048 від 30.04.2026 (копія додається). Зважування проводилось на підставі акта загальної форми №650 від 29.04.2026.

Крім того, за заявою ТОВ СП «Нібулон» від 29.04.2026 №2852/3-26/35 щодо вагону №98214315 здійснювалось приймання вантажу за участю експерта Миколаївської регіональної Торгово-промислової палати, за результатами якої складено акт експертизи від 30.04.2026 №120-0048, в якому зазначено, що зважування і огляд вагона здійснювалися комісійно за участю представників: начальника відділу МАСВ ТОВ СП «Нібулон» Даценко А.А., регіонального фахівця Карася А.О., представника ТОВ «ТІС» Поліщука С.В., оператора вагової №7 Натуральнова Т.В., комерційного агента ст. Чорноморська Одеської залізниці Поселеновой Т.В., слідчого ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області та за участі експерта РТПП Миколаївської області Назарова М.

Відповідно до п. 6 акту експертизи №120-0048, завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній вигляд вагону.

Згідно з п. 13 акту експертизи №120-0048, експертизою встановлено:

- Вагон опломбований 2-ма непорушними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відтиском: номери ЗПП (з таблиці В785868, В785869), відтиск відповідає даним, вказаним у залізничній накладній.

- При зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено: на середньому розвантажувальному бункері зі сторони запірних штурвалів, в місті з`єднання кришки до корпусу бункера виявлено заткнуту ганчірку.

- При знятті ЗПП та розкритті (у присутності експерта) верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки: поверхня вантажу нерівна, у третьому від драбини люку виявлена воронка шириною 2 на 3 метри і глибиною 1 метр з чітко позначеною смугою у бік другого (середнього) розвантажувального люка, де заткнута ганчірка.

- На вимогу замовника експертизи проведено зважування вагону, в результаті якого фактично виявлено масу: брутто 88 000 кг, тара перевірена 23 300 кг, нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 5 550 кг. Зважування вагону (брутто і тара) проводилось на вагонних вагах 5001ВВ-100Є/2СД №19 вантажоодержувача, що пройшли державну повірку 06.08.2025.

У відповідності до п. 14 акту експертизи №120-0048, при зважуванні і огляді залізничного вагону (Хопера) за № 98214315 завантаженого зерном пшениці, фактична маса нетто складає 64 700 кг, що на 5 550 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній.

Отже, за твердженням позивача, відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого зобов`язаний відшкодувати вартість недостачі вантажу, прийнятого до перевезення згідно залізничної накладної № 44139996 та досильної накладної №44140432 у загальному розмірі 56 926,31 грн.

За таких обставин, ТОВ СП «Нібулон», як відправник, який має право звертатися до суду з позовом до перевізника на підставі відповідного напису вантажоодержувача у залізничній накладній, звернулося до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення 56 926,31 грн вартості недостачі вантажу, внаслідок незбереження під час його перевезення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частиною 1 ст. 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Статтею 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення частини 2 статті 623 ЦК України кореспондується зі змістом статті 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Матеріалами справи підтверджується, що завантаження у вагон №98214315 здійснено вантажовідправником.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами частини 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Судом встановлено, що вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізнична накладна № 44139996 та досильна накладна №44140432 таких відміток не містять.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Так, в залізничній накладній №44139996 від 22.04.2026 зазначено, що вантажоодержувачем є ТОВ «ТІС» для ТОВ СП «Нібулон».

Суд зазначає, що факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом №401100/12 (форма ГУ-22) від 30.04.2026 та актом експертизи №120-0048 від 30.04.2026.

Зокрема, відповідно до комерційного акту №401100/12 (форма ГУ-22) від 30.04.2026 виявилось, що брутто - 88 000 кг, тара перевірена - 23 300 кг, нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 5 550 кг. При огляді встановлено: ЗПП № В785868 вантажовідправника на нижніх розвантажувальних люках справне, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. ЗПП № В785869 вантажовідправника на перехідній площадці справне, виконує свої функції та відповідає перевізному документу. В другому розвантажувальному люці нещільне прилягання, яке затулене ганчір`ям, інші люка щільно закриті, течі вантажу немає. При відкритті завантажувальних люків виявилось навантаження рівномірне, під 2 і 3 завантажувальним люком є поглиблення, довжиною 1 500 мм, шириною 1 500 мм, глибиною 1 500 мм. Вагон технічно справний, про що складено акт ГУ-106 №6 від 30.04.2026.

Крім того, згідно з п. 13 акту експертизи №120-0048від 30.04.2026, складеного експертом Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області, експертизою встановлено:

- Вагон опломбований 2-ма непорушними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відтиском: номери ЗПП (з таблиці В785868, В785869), відтиск відповідає даним, вказаним у залізничній накладній.

- При зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено: на середньому розвантажувальному бункері зі сторони запірних штурвалів, в місті з`єднання кришки до корпусу бункера виявлено заткнуту ганчірку.

- При знятті ЗПП та розкритті (у присутності експерта) верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки: поверхня вантажу нерівна, у третьому від драбини люку виявлена воронка шириною 2 на 3 метри і глибиною 1 метр з чітко позначеною смугою у бік другого (середнього) розвантажувального люка, де заткнута ганчірка.

- На вимогу замовника експертизи проведено зважування вагону, в результаті якого фактично виявлено масу: брутто 88 000 кг, тара перевірена 23 300 кг, нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 5 550 кг. Зважування вагону (брутто і тара) проводилось на вагонних вагах 5001ВВ-100Є/2СД №19 вантажоодержувача, що пройшли державну повірку 06.08.2025.

У відповідності до п. 14 акту експертизи при зважуванні і огляді залізничного вагону (Хопера) за № 98214315 завантаженого зерном пшениці, фактична маса нетто складає 64 700 кг, що на 5 550 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній.

Слід зазначити, що відповідно до п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

У відповідності з п. 2.1. Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, усі вагони (контейнери), що прибувають та відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) повинні оглядатися у комерційному відношенні.

Пунктом 3.8. роз`яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з частиною першою ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Отже, оскільки вагон прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України покладається на залізницю, тобто на відповідача.

Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Матеріали справи не містять доказів наявності несправностей вагону №98214315 в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху його слідування.

При цьому, акт загальної форми та комерційний акт підписані представниками АТ «Українська залізниця» без заперечень.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з частиною третьою ст. 917 ЦК України, перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Водночас, як зазначалось вище, вантаж був прийнятий АТ «Українська залізниця» до перевезення без зауважень.

Отже, встановлені комерційним актом та актом експертизи обставини, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справному вагоні, придатному для цієї господарської мети (перевезення пшениці), то саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №905/96/17 та в постанові від 13.03.2019 у справі №905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Положеннями ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга ст. 22 ЦК України).

Водночас, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга ст. 1166 ЦК України).

Водночас зі змісту частини другої ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку про вартість пшениці, яка була відправлена за залізничною накладною №44139996 та досильною накладною №44140432 у вагоні № 98214315 та складає 10 950,00 грн за 1 тону.

У пункті 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України і статей 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

За змістом пункту 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Отже, підсумовуючи наведене вище, сума втраченого вантажу розраховується наступним чином: вартість 1 тони вантажу * фактичну недостачу вантажу з урахуванням норми природної втрати 0,5%.

Таким чином, під час здійснення відповідачем перевезення за залізничною накладною №44139996 та досильною накладною №44140432 у вагоні № 98214315 відбулась втрата вантажу на загальну суму 56 926,31 грн.

При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що недостача вантажу у вагоні №98214315 сталась не з вини залізниці або з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, зокрема вартості нестачі насіння пшениці, є обґрунтованими.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ СП «Нібулон» про стягнення з АТ «Українська залізниця» 56 926,31 грн - збитків, завданих внаслідок втрати вантажу під час перевезення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо розподілу витрат, понесених позивачем на проведення експертизи, суд зазначає таке.

Частиною першою ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина четверта ст. 127 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою ст. 127 ГПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома ст. 127 ГПК України).

За приписами частини першої ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (частина друга ст. 101 ГПК України)

Положеннями частини п`ятої ст. 101 ГПК України передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, ГПК України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертних висновків відбулося за ініціативою ТОВ СП «Нібулон» до звернення до суду з позовом, при цьому в акті експертизи та доданих до нього документах відсутнє посилання, що даний висновок підготовлено для подання до суду, суд дійшов висновку, що такі витрати не є судовими, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку акту експертизи.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (54020, Миколаївська область, місто Миколаїв, Каботажний узвіз, будинок 1; ідентифікаційний код 14291113) 56 926 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 31 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК