Рішення № 139971223, 18.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/752/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання Бомбушкаря В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Моісеєнко Олена Миколаївна, до заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 року

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Моісеєнко О.М., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом у якому зазначає, що 18 грудня 2023 року капітаном поліції заступником командира взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томеєм Юрієм Юрієвичем (надалі поліцейський) було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №293559 (далі - Постанова). Даною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень. Накладаючи стягнення поліцейський вважав, що позивач 18.12.2023 року о 14:55 керуючи по трасі М06 Київ-Чоп 774 км транспортним засобом Mercedes номерний знак НОМЕР_1 перевищив дозволену максимальну швидкість в населеному пункті м.Мукачево на 32 км/год, а саме рухався зі швидкістю 82 км/год, чим порушив п.12.4 ПАР України. Проте, є всі підстави вважати, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №293559 від 18.12.2023 року складена капітаном поліції заступником командиру взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томеєм Юрієм Юрієвичем без достатніх на те правових підстав, а тому є незаконною та необґрунтованою.

Представника позивача вказує, що постанова підлягає скасуванню, по перше, через відсутність складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки відсутні докази, що позивач перевищив допустиму швидкість у населеному пункті.

Так, в наданому поліцією матеріалі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази перевищення швидкості позивачем, немає жодного відеозапису чи показань свідків з даного факту тощо. Відповідно до ч. 3 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про, зокрема, технічний запис, яким здійснено фото або відеозапис. У відповідній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відсутні дані про наявність фото- або відео матеріалів фіксації зазначеного правопорушення, крім того відповідачем на вимогу позивача не було надано фактичних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення. Крім того, під час складання оскаржуваної постанови, інспектор поліції не надав жодного доказу який би підтверджував факт порушення позивачем правил дорожнього руху. Відсутність доказів порушення позивачем правил дорожнього руху є відсутність зазначення будь-яких доказів в п.7 оскаржуваної постанови.

Отже, пред`явлене позивачу обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а не на конкретних доказах, що прямо суперечить ст.62 Конституції України. Також, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №293559 від 18.12.2023 року поліцейським не були врахована незгода позивача з адміністративним правопорушенням, а саме те, що він здійснював рух з дотриманням ПДР України. Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладється, то уповноважена особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Таким чином, враховуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні підстави щодо складення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №293559 від 18.12.2023 року.

По друге представник позивача посилається на те, що адміністративне правопорушення передбачене ст. 121 КУпАП не підлягає розгляду у скороченому провадженні та при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано процедури розгляду справи, не роз`яснено в повному обсязі прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не досліджено всіх обставин справи та не перевірено їх доказами, не надано доказам належної оцінки, що у підсумку призвело до необґрунтованого притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

По третє представник позивача посилається на те, що поліцейським при винесені оскаржуваної постанови не встановив особу належним чином. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №293559 від 18.12.2023 року поліцейський накладає адміністративне стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 , що фактично є іншою особою, оскільки: адресу реєстрації зазначає: АДРЕСА_1 , однак дійсна адреса реєстрації позивача є: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 01.12.2023 року; не зазначено повністю марку транспортного засобу, на якому перебував позивач; позивач не є власником транспортного засобу Мерседес з номерним знаком НОМЕР_1 , однак в оскаржуваній постанові зазначається, що позивач є власником. Отже, можна вважати, що при винесенні постанови по адміністративне стягнення поліцейський в достатній мірі не встановив особу правопорушника та правильні відомості про нього, що в свою чергу фактично призвело до накладення стягнення на іншу особу.

По-четверте посилання поліцейського лише на постанову серії БАВ №293559 від 18.12.2023 року є необґрунтованими та не можуть бути беззаперечною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП без чіткого виконання Закону щодо складання матеріалів адміністративного протоколу та перевірки усіх обставин.

А тому на підставі вищенаведеного просить задовольнити позов, визнати незаконними дії капітана поліції заступника командира взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томея Юрія Юрійовича щодо винесення постанови серії БАВ №293559 від 18.12.2023 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 (триста сорок) гривень на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначає, що 18.12.2023 року під час несення служби екіпажем управління патрульної поліції в Закарпатській області на 774 кілометрі автомобільної дороги М-06 "Київ - Чоп" було виявлено транспортний засіб марки Mercedes-Benz S550, державний номерний знак якого НОМЕР_2 , що рухався в населеному пункті - місті Мукачево з перевищенням максимально дозволеної швидкості руху на 32 км/год, а саме рухався зі швидкістю 82 км/год при дозволеній 50 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіль було зупинено, водієм вищевказаного автомобіля виявився ОСОБА_1 , в подальшому інспектор представився належним чином, назвав причину та підставу зупинки та попросив надати документи передбачені п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «про Національну поліцію». Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимоги пункту 12.4. ПДР України - перевищення швидкості руху на 32 км/год в населеному пункті - місті Мукачева на 774 км. автомобільної дороги М-06 "Київ - Чоп" за що передбачена відповідальніссть ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо водія за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та в п. 8 копії постанови про адміністративне правопорушення серії БАВ 293559 від 18.12.2023 р. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав з приводу предмета позову. За усним клопотанням водія пред`явити докази скоєння правопорушення йому було пред`явлено до перегляду відеозапис з лазерного вимірювача швидкості Tru Cam №008427, після чого він погодився з скоєнням правопорушення. Інспектор виніс постанову за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн., що дорівнює 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію.

Представник відповідача зазначає, що при розгляді справи та винесення оскаржуваної постанови працівники поліції діяли відповідно до Закону та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, 18.12.2023 року заступником командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю. винесена постанова у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 відносно ОСОБА_1 за порушення ним ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме, 18.12.2023 року о 14 год. 55 хв. ОСОБА_1 на 774 км. траси М-06 керуючи транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 перевищив дозволену максимальну швидкість в населеному пункті м. Мукачево на 32 км/год., а саме: рухався зі швидкістю 82 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

Згідно зазначеної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як випливає зі змісту 254 КУпАП фіксація виявленого адміністративного правопорушення здійснюється шляхом складання протоколу уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, зокрема, зазначається місце, час і суть адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У підтвердження порушення позивачем вимог ч.1 ст. 122 КУпАП відповідачем до відзиву долучено відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського на якому зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, при перегляді якого судом встановлено, що позивач клопотань не заявляв, не оспорював інкриміноване йому порушення ПДР України. Також, з дослідженого відеозапису убачається, що інспектором було ознайомлено позивача з доказами вчинення ним порушення ПДР України, правами передбаченими ст. 268 КУпАП та строками оскарження постанови.

Також на долученому до відзиву диску міститься відеозапис фіксації перевищення швидкості водієм автомобіля марки «Mercedes", д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідачем також надано суду фотоматеріали, які містять зображення автомобіля позивача під час руху, визначення швидкості руху 82 км/год., позначення широти та довготи місця події 48*2744.48 № 22*4313.86Е, а також дані приладу за допомогою якого здійснювалося вимірювання швидкості TruCAM ІІ серійний номер ТС008427, ІD оператора 169739.

Відповідно до сервісу Google Maps GPS місце вчинення правопорушення із широтою 48*2744.48 та довготою № 22*4313.86Е знаходиться у населеному пункті м. Мукачево.

А тому твердження позивача щодо ненадання доказів щодо місця розташування транспортного засобу позивача під час вимірювання його швидкості та дорожнього знаку, який вказує, що транспортний засіб знаходився в межах населеного пункту м. Мукачево, та не зазначення яким саме приладом зафіксовано вимірювання швидкості транспортного засобу позивача є необґрунтованими.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16 у якій Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

За умови підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.4 ПДР України, відеозаписом з місця події суд вважає, що відсутність посилання в п. 7 оскаржуваної на відео та фото фіксацію саме з TruCAM ІІ серійний номер ТС008427, яким здійснено відеофіксацію правопорушення, не може вплинути на зміст прийнятого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП. При цьому, посилання на такий серійний номер приладу за допомогою якого здійснювалося вимірювання швидкості міститься у п. 5 оскаржуваної постанови.

Також суд вважає, що не впливає на зміст прийнятого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП дійсна адреса позивача, не зазначення повністю марки транспортного засобу та належність такого.

Особа правопорушника встановлена працівниками поліції згідно наданого посвідчення водія, та містить відомості про особу передбачені п.3 ч.2 ст. 283 КУПАП, прізвище, ім`я по батькові, дату народження, а також адресу встановлену згідно бази даних ІПНП.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач, зазначаючи, що не порушував ПДР України, не надає жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень ч.2,5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

У випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 258 КУПАП встановлено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас, передбаченого винятки з даного правила та встановлено, що положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

З огляду на вищевикладене, суд доходить переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, беручи до уваги, те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, відсутні підстави для визнання незаконними дій інспектора щодо складення оскаржуваної постанови скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 20, 77, 121, 242, 286, 294 КАС України

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Моісеєнко Олена Миколаївна, до заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Томей Ю.Ю., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293559 від 18.12.2023 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Придачук