Ухвала суду № 139970213, 01.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8171/26

Провадження №4-с/751/48/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Островської А.С.,

представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Неупокоєвої Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції заявника.

Представник скаржника адвокат Неупокоєва Н.К. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 43912617, просить зобов`язати усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом винесення постанови про зняття арешту з усього майна боржника, накладеного постановами державного виконавця від 09 липня 2014 року та 17 листопада 2015 року у виконавчому провадженні № 43912617.

Заяву обґрунтовує тим, що ухвалою Новозаводського районного суду

міста Чернігова від 04 березня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 грудня 2013 року, винесеного по цивільній справі № 2369-12/626/13 третейського суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500285685 від 22 червня

2012 року. 09 липня 2014 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва відкрито виконавче провадження № 43912617 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. У цей же день, постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника та заборонено його відчуження. 17 листопада 2015 року державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт майна боржника та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить. 08 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. При цьому у постанові прямо зазначено, що арешт на все майно боржника продовжує існувати. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження № 43912617 має статус «Завершено». Останні процесуальні дії у 2025 році були пов`язані виключно з передачею матеріалів виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби у зв`язку з реорганізацією, а не з поновленням примусового виконання. З метою поновлення порушеного права представник боржника звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з майна, однак державний виконавець відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав для винесення постанови про зняття арешту.

Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту порушує право заявника на володіння, користування та розпорядження належним йому майном і підлягає визнанню неправомірною з покладенням на орган державної виконавчої служби обов`язку усунути встановлене порушення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від

12 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судове засідання скаржник не з`явилася, її представник зазначила, що позиція із ОСОБА_1 погоджена, скаргу підтримала та просила її задовольнити. Звернула увагу, що виконавче провадження було завершено, стягувач повторно не пред`являв виконавчий лист до виконання, крім того строк звернення закінчився.

Представник відділу державної виконавчої служби та представник стягувача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 березня 2014 року в справі

№ 751/1568/14 задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа та видано виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 грудня 2013 року, винесеного у по цивільній справі № 2369-12/626/13 третейського суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500285685 від 22 червня 2012 року, всього на суму 164 198 гривень 20 копійок та судових витрат

(а.с. 9-10).

09 липня 2014 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва відкрито виконавче провадження № 43912617 з примусового виконання виконавчого листа № 751/1568/14 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі 164 198 гривень 20 копійок (а.с. 11).

09 липня 2014 року та 17 листопада 2015 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва винесено постанови у виконавчому провадженні № 43912617 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

(а.с. 12, 13).

Постановою від 08 червня 2016 року державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 14).

26 листопада 2025 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 43912617 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 15).

Постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 26 листопада 2025 року виконавче провадження № 43912617 прийнято до виконання (а.с. 16).

Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 05 серпня 2026 року виконавче провадження № 43912617 завершено (а.с. 17-18).

Згідно відповіді старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 липня 2026 року № 75075 у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 43912617 з примусового виконання виконавчого листа № 751/1568/14 від 06 травня

2014 року, що видав Новозаводський районний суд міста Чернігова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу у розмірі 164 598 гривень 20 копійок. В ході проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. Постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника та внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого майна. 08 червня

2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 43912617. Станом на 29 липня

2026 відомості про сплату боржником боргу до відділу не надходили. Враховуючи викладене, у державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника (а.с. 19).

Відповідно до інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», наявний запис про обтяження 14916123, а саме арешт нерухомого майна ОСОБА_2 (а.с. 21).

Згідно відомостей із автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 01 вересня 2026 року відсутні відкриті будь-які виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , в Єдиному реєстрі боржників інформація щодо вказаного боржника відсутня.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом

05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, суб`єкт оскарження не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що виконавче провадження № 43912617 з примусового виконання виконавчого листа № 751/1568/14 від 06 травня

2014 року, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором перебувало у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві, станом на 01 вересня 2026 року виконавче провадження завершено.

Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року у справі

№ 932/5808/25 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Арешт, який є об`єктом судового розгляду, перешкоджає скаржнику користуватися та розпоряджатися належною йому власністю на власний розсуд, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі

№ 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі

№ 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Існування арешту майна ОСОБА_1 наразі не направлено на виконання рішення суду, а лише створює обмеження у вільному володінні майном. Внаслідок арешту його нерухомого майна він по цей час перебуває у ситуації, в якій до нього на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановами державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 липня 2014 року та

17 листопада 2015 року у виконавчому провадженні № 43912617.

У задоволенні решти вимог скарги про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 12, 19, 258-260, 448-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.

Зобов`язати посадових Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешти, накладені на все майно ОСОБА_1 , постановами державного виконавця від 09 липня 2014 року та

17 листопада 2015 року у виконавчому провадженні № 43912617.

У задоволенні решти вимог відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суб`єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Г.Гонгадзе, 5 Б, ЄДРПОУ 34482497)

Стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714)

Суддя Р.М. Топіха