Ухвала суду № 139969154, 22.09.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1261/26

Провадження №2/672/1015/26

УХВАЛА

22 вересня 2026 року м. Городок

Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Шинкоренко С.В в ході розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін цивільної справи № 672/1261/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту, пояснивши суду, що відповідно до укладеного договору, відповідач отримав визначену суму коштів у кредит. Однак всупереч підписаній угоді, відповідач не виконав умови кредитного договору, не сплатив відсотки за користування кредитом, своєчасно не здійснив повне погашення кредиту, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

Ухвалою судді від 03.09.2026 р. було відкрито провадження по вказаній справі.

18.09.2026 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній висловив свої заперечення щодо позовних вимог, а також заявив клопотання про витребування доказів.

Відповідач просить витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 26.12.2025 №26.12.2025- 100002674 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами) з метою перевірки факту підписання електронного документу за допомогою електронного цифрового підпису за допомогою сервісу Центрального засвідчувального органу (ЦЗО).

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення вказаного клопотання відповідача, суддя приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26.12.2025-100002674 від 26.12.2025 р. за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер телефону відповідача.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За таких обставин враховуючи той факт, що спірний кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний за допомогою одноразового ідентифікаторам, а не ЕЦП/КЕП, суддя приходить до висновку про безпідставність заявленого клопотання.

Керуючись ст.ст. 84, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу електронного доказу: кредитного договору від 26.12.2025 №26.12.2025- 100002674 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікату ЕЦП/КЕП - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: