Рішення № 139960422, 22.09.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 141/484/26

Провадження №2/149/1637/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Дигасеві І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 31 серпня 2020 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31.08.2020-010000285, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту в розмірі 7 000,00 грн за кредитним договором № 17.08.2020-010000185 від 17 серпня 2020 року, строком на 14 днів, зі сплатою процентів.

06 серпня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ "Новий колектор" було укладено договір факторингу № СЦ-060824-13, відповідно до умов якого ТОВ "Споживчий центр" відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем в сумі 11 900,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4 900,00 грн - заборгованість за відсотками. Вказана сума заборгованості не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 31.08.2020-010000285 від 31 серпня 2020 року у розмірі 11 900,00 грн, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дні отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог ТОВ "Новий Колектор"та відмовити у задоволенні позову. Крім цього, відповідач зазначив, що долучений позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім внутрішнім документом позивача, який є неналежним та недопустимим доказом.

Позивач надав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем. Щодо застосування наслідків спливу строків давності вказав, що перебіг позовної давності був зупинений у силу прямої імперативної норми закону, а тому на момент подання позову не сплинув.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України«Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України«Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 31 серпня 2020 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31.08.2020-010000285.

Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту: 7 000,00 грн, строк користування кредитом за умовою "Короткий кредит": 14 календарних днів з дати отримання; строк користування кредитом за умовою "Довгий кредит": 28 календарних днів з дати отримання.

Проценти за умовою "Короткий кредит": 1 960,00 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); проценти за умовою "Довгий кредит": 4 900,00 грн, що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).

Графік платежів за умовою "Короткий кредит": сума кредиту 7 000,00 грн та проценти 1 960,00 грн сплачуються до 14 вересня 2020 року включно; за умовою "Довгий кредит": сума кредиту 7 000,00 грн та проценти 4 900,00 грн сплачуються до 28 вересня 2020 року включно.

Позичальник обирає умову "Короткий кредит" шляхом здійснення дій - повернення кредиту у дату, вказану в графіку платежів за умовою "Короткий кредит" та сплати вищевказаних процентів за користування кредитом (проценти) за умовою "Короткий кредит". Сторони погоджуються, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою "Довгий кредит", а позичальник зобов?язаний повернути кредит у дату. вказану в графіку платежів за умовою "Довгий кредит" та сплатити вищевказані проценти за користування кредитом (проценти) за умовою "Довгий кредит".

Одночасно із укладення вищевказаного кредитного договору, відповідач звернувся до ТОВ "Споживчий центр" із заявою про перекредитування, у якій просив зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 7 000,00 грн за кредитним договором 31.08.2020-010000285 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 7 000,00 грн за кредитним договором 17.08.2020-010000185 від 17 серпня 2020 року. Кредитор погодився на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов?язань позичальника в обліку кредитора. Зобов?язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 31.08.2020-010000285 та зобов?язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 17.08.2020-010000185 від 17 серпня 2020 року вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов?язань позичальника в обліку кредитора.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G7999, який було відправлено на вказаний відповідачем номер мобільного телефону.

06 серпня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ "Новий колектор" укладено договір факторингу № СЦ-060824-13, відповідно до умов якого ТОВ "Споживчий центр" передає (відступає) ТОВ "Новий колектор" за плату, а останнє приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 31.08.2020-010000285 від 31 серпня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Отже внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ "Новий колектор" набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 31.08.2020-010000285 від 31 серпня 2020 року, наданої позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04 березня 2026 року становить 11 900,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4 900,00 грн - заборгованість за відсотками.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитними коштами. Відповідач контррозрахунку не надав, сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, відповідає умовам кредитного договору, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення»" ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу "Прикінцеві положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року.

Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Таким чином, оскільки спірний договір було укладено 31 серпня 2020 року, а від 11 березня 2020 року на території України оголошено карантин та, згодом, воєнний стан, на період яких строк позовної давності зупинено, позов заявлено в межах строку позовної давності.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 512, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" заборгованість за кредитним договором № № 31.08.2020-010000285 від 31 серпня 2020 року в розмірі 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок копійок) та витрати, пов`язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи 180 (сто вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення складено 22 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор", код ЄДРПОУ: 43170298, адреса: вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, м. Київ.

Представник позивача: Таранущенко Катерина Василівна, адреса: вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: