Рішення № 139960017, 22.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 712/9090/26

2/709/1139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Шарая Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Кіян С.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач мотивує позов тим, що 26.10.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою веб-сайту позивача було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1617-8802 (далі Договір), за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн зі строком кредитування 365 днів, базовим періодом 16 днів, зниженою процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та стандартною ставкою 0,74 % за кожен день користування після спливу 180 днів, а також комісією за видачу кредиту (докредитування) у розмірі 15 % від суми відповідного траншу. Договір підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, отриманого на телефонний номер, вказаний відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Позивач зазначає, що впродовж дії Договору сторони послідовно уклали сім додаткових угод до Договору про відкриття кредитної лінії № 1617-8802, а саме: Додаткову угоду № 1 від 06.11.2025 на суму докредитування 4 200,00 грн; Додаткову угоду № 2 від 20.11.2025 на суму 3 400,00 грн; Додаткову угоду № 3 від 04.12.2025 на суму 2 100,00 грн; Додаткову угоду № 4 від 12.12.2025 на суму 600,00 грн; Додаткову угоду № 5 від 18.12.2025 на суму 3 900,00 грн; Додаткову угоду № 6 від 26.12.2025 на суму 11 400,00 грн; Додаткову угоду № 7 від 31.12.2025 на суму 2 100,00 грн. Кожною з додаткових угод сторони також погоджували продовження строку кредитування на 365 днів з дати її укладення та підтверджували розмір наявної на відповідну дату заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

Позивач вказує про те, що видача кредитних коштів здійснювалася не позивачем безпосередньо, а третьою особою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» на підставі договору № 02.06.2020 від 10.06.2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів, укладеного між позивачем та вказаним товариством, яке має ліцензію Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023, що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів. Кошти перераховувались на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , номер якої зазначений відповідачем у Договорі та кожній з додаткових угод як номер його особистого електронного платіжного засобу.

Позивач зазначає, що відповідач не повернув у встановлений строк отримані кредитні кошти, не сплатив нараховані проценти та комісію, внаслідок чого станом на 05.05.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 77 278,14 грн, з яких: заборгованість за кредитом 24 976,81 грн; заборгованість за нарахованими процентами 32 136,33 грн; заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 19 850,00 грн; заборгованість по комісії 315,00 грн.

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача направлялася вимога про дострокове повернення кредиту № 1617-8802 від 07.05.2026, яка залишена відповідачем без задоволення.

Послуговуючись нормами цивільного законодавства та законодавства про споживче кредитування, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 77 278,14 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що не укладав і не підписував кредитний договір, роздруківку якого долучено позивачем до позовної заяви, оскільки позивачем не надано оригіналу електронного документа чи кваліфікованого електронного підпису, а подана паперова копія не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Вказує, що строк кредитування, який він міг розуміти як погоджений, обмежується базовим періодом у 16 днів (з 26.10.2025 по 10.11.2025), позаяк жодних доказів вчинення ним дій, які б свідчили про добровільну пролонгацію кредиту, не надано; наполягає на застосуванні принципу contra proferentem та обмеженні нарахованих процентів сумою 1 920,00 грн (12 000,00 грн ? 1 % ? 16 днів), а решту заявлених процентів у розмірі 30 216,33 грн просить не стягувати.

Також відповідач посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а нараховані з 24.02.2022 неустойка та інші платежі підлягають списанню кредитодавцем; вважає нарахування 19 850,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, здійснене за період з 14.01.2026 по 22.02.2026, тобто в період дії воєнного стану, безпідставним.

Відповідач вважає нікчемною умову Договору про сплату комісії, посилаючись на приписи ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції до 10.06.2017, ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, за якими встановлення плати за дії кредитодавця, вчинені у власному інтересі (зокрема, за обслуговування заборгованості), є нікчемним.

На думку відповідача є недоведеним факт перерахування йому коштів (тіла кредиту), оскільки долучені позивачем документи (довідки про перерахування коштів) не є первинними документами бухгалтерського обліку, не містять повних реквізитів електронного платіжного засобу відповідача та повністю залежать від волевиявлення позивача.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.

Рух справи в суді.

28.06.2026 представниця позивача Білоус Д.В., діючи в порядку самопредставництва юридичної особи, через систему «Електронний Суд» скерувала до Соснівського районного суду м. Черкаси позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Марцішевської О.М. від 06.07.2026 матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Матеріали справи надійшли до Чорнобаївського районного суду Черкаської області 05.08.2026, згідно зі ст. 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу суддю Шарую Л.О.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07.08.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказу направлення копій документів на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача.

11.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, за результатами розгляду якої ухвалою судді від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено, що розгляд справи буде проведено після 10.09.2026.

14.08.2026 через систему «Електронний Суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від жодного з учасників справи не надходило.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.09.2026 у клопотанні відповідача про витребування доказів відмовлено.

Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка судом аргументів учасників справи.

Щодо укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1617-8802 від 26.10.2025 та доводів відповідача про його неукладеність.

Судом установлено, що 26.10.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою веб-сайту позивача (creditkasa.com.ua) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1617-8802, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію на умовах, визначених Договором, Правилами відкриття кредитної лінії та Паспортом споживчого кредиту, з якими відповідач був ознайомлений під час укладення Договору. Договір підписаний з боку відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на телефонний номер, зазначений відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Судом встановлено, що Договором визначено такі істотні умови кредитування: предмет Договору відкриття Кредитодавцем Позичальнику кредитної лінії та надання Кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума кредиту 12 000,00 грн; дата надання (видачі) кредиту 26.10.2025; строк кредитування 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 25.10.2026; базовий період сплати відсотків 16 календарних днів; процентна ставка за користування кредитом (стандартна) 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми виданого кредиту, що нараховується одноразово в день видачі кредиту; відповідальність позичальника за прострочення грошового зобов`язання сплата суми заборгованості з нарахуванням 401 500 % річних від суми заборгованості на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з обмеженнями, встановленими пунктом 8.2 Договору (не більше 2 % від неповернутої суми Кредиту за кожен день прострочення; сукупна сума нарахованих процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати половини одержаної Позичальником суми Кредиту);

Судом установлено, що в межах відкритої Договором кредитної лінії між тими самими сторонами позивачем-кредитодавцем та відповідачем-позичальником було послідовно укладено сім додаткових угод до Договору про відкриття кредитної лінії № 1617-8802, кожна з яких є окремим двостороннім правочином, вчиненим сторонами дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом акцепту позичальником відповідного одноразового ідентифікатора. Судом досліджено кожну з додаткових угод окремо.

1) Додаткова угода від 06.11.2025 (09 год. 48 хв.)

Судом встановлено, що 06.11.2025 о 09 год. 48 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A0258. Станом на момент укладення цієї додаткової угоди заборгованість Позичальника за раніше отриманим Кредитом становила 9 000,00 грн, а сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом 90,00 грн. Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику додаткові грошові кошти у Кредит у розмірі 4 200,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 13 200,00 грн. Сторони погодили продовження строку кредитування на 365 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди (сукупний строк кредитування за Договором з урахуванням цієї угоди становив 376 днів), а також комісію за видачу додаткових коштів у розмірі 15,00 % від суми додаткових коштів.

2) Додаткова угода від 20.11.2025 (12 год. 00 хв.)

Судом встановлено, що 20.11.2025 о 12 год. 00 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A4844. Станом на момент укладення заборгованість Позичальника за Кредитом становила 9 768,00 грн, несплачених процентів Позичальник не мав. Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у Кредит у розмірі 3 400,00 грн, у зв`язку з чим сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 13 168,00 грн. Строк кредитування продовжено на 365 календарних днів з дати укладення цієї угоди (сукупно 390 днів). Комісія за видачу додаткових коштів становила 15,00 %.

3) Додаткова угода від 04.12.2025 (17 год. 35 хв.)

Судом встановлено, що 04.12.2025 о 17 год. 35 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A7111. Станом на момент укладення заборгованість Позичальника становила 9 872,64 грн, несплачених процентів Позичальник не мав. Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 2 100,00 грн, у зв`язку з чим сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 11 972,64 грн. Строк кредитування продовжено на 365 календарних днів з дати укладення угоди (сукупно 404 дні). Комісія за видачу додаткових коштів становила 15,00 %.

4) Додаткова угода від 12.12.2025 (18 год. 11 хв.)

Судом встановлено, що 12.12.2025 о 18 год. 11 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A9828. Станом на момент укладення заборгованість Позичальника становила 12 308,64 грн, а сума несплачених процентів 984,72 грн. Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 600,00 грн, у зв`язку з чим сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 12 908,64 грн. Строк кредитування продовжено на 365 календарних днів з дати укладення угоди (сукупно 412 днів). Комісія за видачу додаткових коштів становила 15,00 %.

5) Додаткова угода від 18.12.2025 (20 год. 57 хв.)

Судом встановлено, що 18.12.2025 о 20 год. 57 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A6389. Станом на момент укладення заборгованість Позичальника становила 9 036,01 грн, несплачених процентів Позичальник не мав. Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 3 900,00 грн, у зв`язку з чим сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 12 936,01 грн. Строк кредитування продовжено на 365 календарних днів з дати укладення угоди (сукупно 418 днів). Комісія за видачу додаткових коштів становила 15,00 %.

6) Додаткова угода від 26.12.2025 (10 год. 53 хв.)

Судом встановлено, що 26.12.2025 о 10 год. 53 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A3229. Станом на момент укладення заборгованість Позичальника становила 13 560,01 грн, а сума несплачених процентів 1 084,80 грн. Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 11 400,00 грн, у зв`язку з чим сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 24 960,01 грн. Строк кредитування продовжено на 365 календарних днів з дати укладення угоди (сукупно 426 днів). Комісія за видачу додаткових коштів становила 15,00 %.

7) Додаткова угода від 31.12.2025 (14 год. 17 хв.)

Судом встановлено, що 31.12.2025 о 14 год. 17 хв. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору, підписана Позичальником з використанням одноразового ідентифікатора № A1490. Станом на момент укладення заборгованість Позичальника становила 22 876,81 грн, а сума несплачених процентів 1 143,85 грн. Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 2 100,00 грн, у зв`язку з чим сума Кредиту після укладення цієї угоди становила 24 976,81 грн. Строк кредитування продовжено на 365 календарних днів з дати укладення угоди (сукупно 431 день). Комісія за видачу додаткових коштів становила 15,00 %.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавіто-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При наданні правової оцінки наданим позивачем доказам щодо укладення між ним та відповідачкою кредитного договору, суд також урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно з якими закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Суд уважає, що позивачем надано належні і достатні докази укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1617-8802 від 26.10.2025 та додаткових угод до цього договору. Використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором прямо визнається законним способом підписання електронного правочину відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», на яку, до речі, посилається й сам відповідач у відзиві, наводячи зміст цієї норми в обґрунтування власної позиції; отже, використаний позивачем спосіб підписання договору відповідає вимогам закону і сам по собі не є підставою для висновку про неукладеність правочину.

Укладення Договору та додаткових угод, отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується не одним, а сукупністю взаємоузгоджених і хронологічно послідовних доказів: Паспортом споживчого кредиту, підписаним відповідачем одноразовим ідентифікатором; Правилами відкриття кредитної лінії; сімома Додатковими угодами до Договору, укладеними в період з 06.11.2025 по 31.12.2025, кожна з яких підписана відповідачем окремим одноразовим ідентифікатором та містить конкретизований і арифметично обґрунтований розрахунок наявної на дату її укладення заборгованості; вісьмома довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів, кожна з яких підписана кваліфікованим електронним підписом директора цього товариства та містить дату, час, суму, номер транзакції та призначення платежу з точним зазначенням прізвища, імені, по батькові та реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача ( ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ); зведеною довідкою позивача про перерахування коштів за Договором на загальну суму 39 700,00 грн, яка арифметично точно відповідає сумі первісного кредиту (12 000,00 грн) та сукупності семи докредитувань за додатковими угодами (27 700,00 грн).

Суд звертає увагу, що в усіх без винятку восьми довідках про перерахування коштів, складених протягом понад двох місяців (з 26.10.2025 по 31.12.2025), кошти незмінно перераховувалися на одну й ту саму платіжну картку № НОМЕР_1 , номер якої повністю відповідає (з урахуванням маскування) реквізиту «номер особистого електронного платіжного засобу», який відповідач власноруч зазначив у Договорі та в кожній з семи додаткових угод. Послідовність, узгодженість та внутрішня несуперечність зазначених документів, що походять від різних суб`єктів (позивача та його платіжного партнера) і стосуються восьми окремих операцій, вчинених протягом тривалого часу, виключають обґрунтовані сумніви щодо належності зазначеного платіжного засобу саме відповідачу та щодо реальності отримання ним кредитних коштів.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано оригіналу електронного документа чи кваліфікованого електронного підпису, а лише паперову копію, суд відхиляє. Застосовуючи критерії, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, на яку посилається сам відповідач, суд з`ясовує: чи направлявся примірник електронного договору відповідачу на визначений ним засіб зв`язку; в якому вигляді він направлявся; чи існує технічна можливість односторонньої зміни його змісту після укладення. Судом установлено, що зміст кожної операції (укладення Договору й кожної з додаткових угод) підтверджується не одним ізольованим документом, а системою взаємопов`язаних доказів (одноразові ідентифікатори, довідки платіжного партнера з кваліфікованим електронним підписом, послідовний рух коштів, арифметична узгодженість сум), яку відповідач жодним чином не спростував і не поставив під сумнів по суті зокрема, не заявив про подання ним позову про визнання Договору чи додаткових угод недійсними або неукладеними, не звертався до правоохоронних органів із заявою про підроблення його персональних даних, незаконне заволодіння його платіжною карткою чи телефонним номером, не надав жодного доказу на підтвердження того, що зазначені кредитні кошти йому не надходили.

Відповідачу слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст. 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

З огляду на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010) та ненаведення відповідачем жодного доказу на спростування Договору, суд визнає доведеним факт укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1617-8802 від 26.10.2025 та семи додаткових угод до нього, а також факт отримання відповідачем кредитних коштів на загальну суму 39 700,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на його електронний платіжний засіб (маска картки НОМЕР_1 ), а саме: 26.10.2025 12 000,00 грн, 06.11.2025 4 200,00 грн, 20.11.2025 3 400,00 грн, 04.12.2025 2 100,00 грн, 12.12.2025 600,00 грн, 18.12.2025 3 900,00 грн, 26.12.2025 11 400,00 грн, 31.12.2025 2 100,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми та довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім»» (платіжна система EasyPay) про успішне виконання відповідних платіжних операцій.

Щодо доводів відповідача про недоведеність перерахування коштів (тіла кредиту).

Відповідач вважає, що надані позивачем документи не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують факт перерахування йому коштів.

Суд відхиляє ці доводи. Кожна з восьми довідок ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів містить: назву документа, дату та вихідний номер, найменування платника і отримувача, дату й точний час виконання платіжної операції, номер транзакції, номер платіжної картки отримувача, суму операції, статус («Виконано») та призначення платежу з повним зазначенням прізвища, імені, по батькові та реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача; кожна довідка підписана кваліфікованим електронним підписом директора цього товариства, що підтверджується відповідним записом про підписання та реквізитами сертифіката. Таким чином, зазначені документи за своїм змістом і формою відповідають переліку обов`язкових реквізитів первинного документа, на які посилається сам відповідач (п. 51 розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018), а тому не можуть вважатися недостовірними лише на тій підставі, що походять від платіжного партнера позивача. Крім того, зведена довідка позивача про перерахування коштів за Договором, підписана директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та засвідчена печаткою товариства, узагальнює всі вісім операцій на загальну суму 39 700,00 грн, що повністю арифметично узгоджується із сумою первісного кредиту та сумами семи докредитувань за Додатковими угодами.

Суд також відхиляє довід відповідача про неможливість ідентифікувати належність йому платіжної картки, оскільки, як зазначено вище, номер картки, на яку систематично й неодноразово (вісім разів протягом двох місяців) перераховувались кошти, у повному обсязі (з урахуванням стандартного маскування середніх цифр) збігається з номером платіжного засобу, який відповідач власноруч зазначив у Договорі та в кожній з семи Додаткових угод.

Жодних доказів того, що зазначена картка відповідачу не належить або вибула з його володіння поза його волею, відповідачем не надано.

За таких обставин суд уважає доведеним факт надання відповідачу кредитних коштів на загальну суму 39 700,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає його вірним та наявність у відповідача заборгованості по тілу кредит у розмірі - 24 976,81 грн. Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунок не наданий.

Щодо доводів відповідача про обмеження строку кредитування шістнадцятьма днями базового періоду.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь процентів за користування кредитними коштами у сумі 15 961,50 грн підлягають задоволенню з огляду на таке. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Положеннями ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Як встановлено судом, сторони у кредитному договорі та додаткових угодах до нього узгодили строк кредитування та розмір процентів за користування кредитними коштами (1 % за кожен день користування, строк кредитування 3650 дні), тому позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом протягом строку кредитування. Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивач не перевищував встановлені кредитним договором ставку по процентах та строк їх нарахування, а з урахуванням часткових оплат заборгованість за процентами становить 32 136,33 грн.

Доводи відповідача про те, що погодженим може вважатися лише строк у межах базового періоду (16 днів, з 26.10.2025 по 10.11.2025), а нарахування процентів понад цей строк є неправомірним і підлягає обмеженню за принципом contra proferentem, суд відхиляє з таких підстав.

На відміну від умов договору, які передбачають автоматичну (односторонню) пролонгацію строку кредитування без вчинення позичальником додаткових дій, у цій справі продовження строку кредитування щоразу оформлювалося окремою письмовою (електронною) угодою сторін Додатковими угодами № 17, кожна з яких: укладена в різні дати протягом понад двох місяців (06.11.2025, 20.11.2025, 04.12.2025, 12.12.2025, 18.12.2025, 26.12.2025, 31.12.2025); підписана відповідачем окремим одноразовим ідентифікатором, відмінним від ідентифікатора, яким підписано Договір та попередні додаткові угоди; супроводжувалася надісланням відповідачу окремого письмового повідомлення з детальним зазначенням суми наявної заборгованості, суми додаткового траншу, строку кредитування, що залишився, та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту з повним графіком платежів.

Отже, кожне продовження строку кредитування було наслідком не одностороннього рішення кредитора, а самостійного, поінформованого та послідовно повторюваного волевиявлення самого відповідача, який протягом двох місяців сім разів звертався за отриманням додаткових коштів у межах кредитної лінії, що є характерною ознакою саме такого виду кредитування. За таких обставин відсутні підстави для застосування правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, а також принципу contra proferentem, оскільки жодної двозначності чи невизначеності умов договору в частині строку кредитування, погодженого зокрема й додатковими угодами, судом не встановлено: строк кредитування після укладення Додаткової угоди № 7 від 31.12.2025 становив 365 днів з моменту її укладення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором станом на 05.05.2026, який містить детальний, за кожен день користування кредитом, арифметично обґрунтований розрахунок нарахованих та погашених процентів, комісії та основного боргу. Здійснивши арифметичну перевірку, суд установив, що вказаний розрахунок є послідовним, узгоджується з умовами Договору та Додаткових угод № 17 і підтверджує наявність заборгованості за нарахованими процентами (за період користування кредитом, погоджений сторонами) у розмірі 32 136,33 грн та за тілом кредиту у розмірі 24 976,81 грн.

Підстав для обмеження нарахованих процентів сумою 1 920,00 грн, як про це просить відповідач, суд не вбачає, оскільки таке обмеження ґрунтувалося б на помилковому припущенні про те, що строк кредитування залишався незмінним (16 днів) попри послідовне укладення сторонами семи додаткових угод про продовження цього строку та надання додаткових коштів.

Щодо доводів відповідача про нікчемність умови Договору про сплату комісії.

Відповідач вважає нікчемною умову Договору про сплату комісії, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 щодо неправомірності стягнення кредитодавцем плати за дії, вчинені ним у власному інтересі, зокрема за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд не погоджується з цими доводами, оскільки заявлена позивачем до стягнення комісія у розмірі 315,00 грн є, за умовами п. 2.6 кожної з Додаткових угод, комісією за видачу (надання) додаткових грошових коштів у кредит, тобто платою, безпосередньо пов`язаною з наданням (видачею) кредитних коштів на вимогу самого відповідача, а не платою за подальше обслуговування, супровід чи інформування про стан заборгованості. Саме таке розмежування між нікчемною комісією за обслуговування кредитної заборгованості (за дії, вчинені кредитодавцем у власному інтересі) та правомірною комісією за надання (видачу) кредиту (за дії, вчинені на замовлення й в інтересах позичальника, безпосередньо пов`язані з реалізацією ним права на отримання кредитних коштів) прямо випливає з процитованої відповідачем постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та з п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким комісія кредитодавця за надання кредиту прямо віднесена до складу загальних (правомірних) витрат за споживчим кредитом.

Отже, встановлена Договором комісія за видачу додаткових коштів у кредит не є комісією за обслуговування кредитної заборгованості й не підпадає під наведену відповідачем правову позицію; підстав для визнання відповідної умови Договору нікчемною суд не вбачає, а вимоги позивача про стягнення 315,00 грн заборгованості по комісії визнає обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку вимозі позивача про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 19 850,00 грн за неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває й на цей час.

Виключення Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6.1 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування», яким також передбачалося звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану, не тотожне та не тягне за собою втрату чинності чи звуження дії пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який є самостійною тимчасовою нормою воєнного часу, що прямо і виключно регулює питання звільнення боржника від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від сплати неустойки на період дії воєнного стану, і поширюється на всі кредитні (позикові) зобов`язання незалежно від дати укладення відповідного договору.

Ураховуючи законодавчу заборону на стягнення із позичальника процентів на підставі ст. 625 ЦК України за порушення ним зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 19 850,00 грн як процентів річних.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 57 428,14 грн (24 976,81 грн заборгованість за кредитом + 32 136,33 грн заборгованість за нарахованими процентами + 315,00 грн заборгованість по комісії).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом у частково, в сумі 57 428,14 грн, що становить 74 % від ціни позову - 77 278,14 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 970,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 100, 141, 174, 178, 258265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1617-8802 від 26.10.2025 у загальному розмірі сумі 57 428 (п`ятдесят сім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 14 копійок, з яких: 24 976,81 грн заборгованість за тілом кредиту; 32 136,33 грн заборгованість за нарахованими процентами; 315,00 грн заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1 970,18 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят тисяч) гривень 18 копійок.

В іншій часині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, оф. 407. Рахунок в форматі IBAN НОМЕР_3 UAH, Банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая