Рішення № 139959801, 22.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10856/26

Провадження № 2/712/5369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді - Пироженко В.Д.

за участі секретаря Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» (Київська область м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 02.01.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 45232785 на умовах повернення позики в кінці строку позики, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн строком на 30 днів ( з 02.01.2026 по 31.01.2026 року) із процентною ставко. 0,233%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту становить 16% від суми наданого кредиту. У разі порушення строків повернення кредиту, нараховується пеня 4% на залишок заборгованості. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 58714, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з довідкою про ідентифікацію відповідач з яким укладено договір позики № 45232785 від 02.01.2026 року ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Час відправки ідентифікатора позичальнику 14.57 год від 02.01.2026. Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Того ж дня, позивач на виконання умов договору, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська Платіжна Система», яка діє на підставі ліцензії про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позивача на картковий рахунок відповідача, як фізичної особи, технічно не можливий.

Наведене підтверджується платіжною інструкцією №f3ca6361-130f-4f81-91fe-b7613e98e3f3 від 02.01.2026 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений і підписаний в електронній формі. Згідно довідки №КД-000096533 від 03.06.2026 року ТОВ «Європейська Платіжна Система» підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, який укладений між ТОВ «Європейська Платіжна Система»» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 02.01.2026 року, сума 5 000 грн. за номером платіжної картки №410232ххххх1009, номер платежу № f3ca6361-130f-4f81-91fe-b7613e98e3f3.

Заборгованість за договором позики складає 16 149,50 грн, а саме: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 349,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 800 грн сума заборгованості за комісією, 10 000 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконала ні перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісним кредитором, ні перед позивачем фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором позики №45232785 від 02.01.2026 року на підставі договору факторингу.

25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 45232785 від 02.01.2026 з додатками та витягом з Реєстру прав вимог від 20.05.2026 року. Підписані сторонами договору факторингу акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача-фактора відповідних прав вимоги та є невідємними частинами цього договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 20.05.2026 року до договору факторингу №25/02/26 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 45232785 від 02.01.2026 року 16 149,50 грн, а саме: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 349,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 800 грн сума заборгованості за комісією, 10 000 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в сумі 16 149,50 грн, понесені судові витрати 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу 6 500 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.08.2026 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу надано термін для подачі відзиву на позовну заяву позивача.

14.09.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача в якій відповідач зазначає, що не заперечує факту укладення кредитного договору на суму 5 000 гривень. Проте, заперечує проти стягнення процентів за користування кредитними коштами, як дружини військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період. Крім того, безпідставними є нарахування комісії за надання кредиту. За своєю правовою та економічною природою зазначена комісія не має самостійного предмету оплати. Вона не сплачується за окрему послугу, яка фактично надається позичальнику, а фактично є додатковим платежем за саме надання кредитних коштів. Надання кредиту не є додатковою послугою споживачу. У даному випадку кредитний договір не містить переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються відповідачу за спірну комісію у розмірі 800 гривень. Договір не визначає змісту такої окремої послуги, її характеру, обсягу, результату та порядку надання і не дає можливості встановити яке саме окреме майнове чи немайнове благо отримує відповідач за сплату відповідної комісії. Безпідставними є нарахування пені в період дії військового стану, що передбачено пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо вимог по сплаті витрат на правничу допомогу вважає такі витрати в сумі 6 500 гривень є завищеними та є неспівмірними фактичній складності даної справи.

Просила позов задовольнити частково в частині стягнення тіла кредиту 5 000 гривень. В іншій частині позивачу відмовити та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу яку вона понесла, в сумі 8 000 гривень.

17.09.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що відповідачкою не долучено до матеріалів справи докази, які підтверджують проходження військової служби її чоловіком по мобілізації в період з 02.01.2026 по 31.01.2026 року (період нарахування процентів за договором). Відповідно до п.2.2.4 договору встановлено комісії за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту яка підлягає сплаті в останній день користування кредитом. Тому нарахування комісії є правомірним та таким, що відповідає умовам укладеного договору. Щодо витрат по сплаті на правничу допомогу 8000 гривень, вважає, що такі витрати відповідачем є завищеними, оскільки не потребують значної витрати часу. Не надано платіжної інструкції про сплату гонорару адвокату.

17.09. 2026 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачки 6 149,50 гр з яких: 5 000 гривень тіло кредиту; 349,50 грн сума заборгованості за процентами; 800 грн сума заборгованості за комісією.

18.09.2026 року від відповідачки надійшла відповідь на відзив в якому відповідач зазначає, що нею подана копія свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 та копію військового квитка з довідкою форми № 5, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 . Позивачем не наведено жодної конкретної послуги, яка надавалася ОСОБА_1 за 800 гривень. Отже факт включення комісії до тексту договору не спростовує нікчемності відповідної умови. Вимога про стягнення 800 грн комісії є необгрунтованою. Доводи позивача про відмову у компенсації витрат на правничу допомогу відповідачці є необгрнутованими. Зменшення позовних вимог позивача на 10 000 гривень відбулося у зв`язку з отриманими запереченнями відповідача і підтверджує причинний зв`язок і фактичну результативність наданої правничої допомоги та підлягає врахуванню судом при розподілі судових витрат.

Позивач в судове засідання не з`явився, направи до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність. Позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила справу розглянути в її відсутність враховуючи мотиви викладені у відзиві.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що 02.01.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 45232785 на умовах повернення позики в кінці строку позики, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн строком на 30 днів (з 02.01.2026 по 31.01.2026 року) із процентною ставко. 0,233%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту становить 16% від суми наданого кредиту. У разі порушення строків повернення кредиту, нараховується пеня 4% на залишок заборгованості.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 58714, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з довідкою про ідентифікацію відповідач з яким укладено договір позики № 45232785 від 02.01.2026 року ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Час відправки ідентифікатора позичальнику 14.57 год від 02.01.2026. Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Того ж дня, позивач на виконання умов договору, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська Платіжна Система», яка діє на підставі ліцензії про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позивача на картковий рахунок відповідача, як фізичної особи, технічно не можливий.

Наведене підтверджується платіжною інструкцією №f3ca6361-130f-4f81-91fe-b7613e98e3f3 від 02.01.2026 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений і підписаний в електронній формі.

Згідно довідки № КД-000096533 від 03.06.2026 року ТОВ «Європейська Платіжна Система» підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, який укладений між ТОВ «Європейська Платіжна Система»» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 02.01.2026 року, сума 5 000 грн. за номером платіжної картки №410232ххххх1009, номер платежу № f3ca6361-130f-4f81-91fe-b7613e98e3f3.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 45232785 від 02.01.2026 з додатками та витягом з Реєстру прав вимог від 20.05.2026 року. Підписані сторонами договору факторингу акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача-фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 20.05.2026 року до договору факторингу №25/02/26 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 45232785 від 02.01.2026 року 16 149,50 грн, а саме: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 349,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 800 грн сума заборгованості за комісією, 10 000 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст. ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.

Як убачається із матеріалів справи, договір позики № 45232785 від 02.01.2026 року укладений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 є договором, який укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.

Так, Верховний Суд у справі № 524/5556/19 у постанові від 12.01.2021 вказав, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Таким чином, підписанням договору позики, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, отримала кошти за договором позики та не повернула їх у визначені строки, а отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним останнім договором факторингу.

Позивач просив стягнути з відповідача 5 000 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 349,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 800 грн сума заборгованості за комісією, 10 000 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

17.09.2026 року позивач направив до суду заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути суму боргу 6 149,50 грн, за виключенням суми пені.

Таким чином. суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 5 000 гривень підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 349,50 грн заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачка є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким у неї укладено шлюб 07.09.2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 . На даний час ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до копії військового квитка серія НОМЕР_4 , ОСОБА_2 06.10.2005 року був зарахований на військову службу у Збройні Сили України, а 11.04.2007 року був звільнений.

14.05.2025 року повторно прийнятий на військову службу. Відповідно до довідки форми № 5 від 29.04.2026 року № 3708, сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 - військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Кредитний договір № 45232785 укладено 02.01.2026 року, під час проходження чоловіком відповідачки військової служби, а тому доводи відповідачки в частині звільнення її від сплати відсотків є обгрунтованими, а заявлені позивачем до стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 349,50 грн не підлягають до стягнення.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки 800 гривень - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена плата за обслуговування кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Отже, вказані витрати за кредитним договором в сумі 800 гривень стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №850023337.1 від 24.07.2026 про сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме в сумі 412,15 грн. (50% від суми 824,30 грн).

В позовній заяві стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» і судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6500 грн.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокат Ткаченко Ю.О. 11.05.2026 року уклали договір про надання правничої допомоги. Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 11.05.2026 року всього надано правничої допомоги на суму 6 500 грн..

Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, задоволення вимог позивача частково, клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу, тому вважає стягнути з відповідача на користь позивача витрати в сумі 2000 гривень.

Підлягають до часткового задоволення і вимоги відповідачки в частині стягнення витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Відповідачкою надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 07.08.2026 року, квитанцію про сплату 8 000 гривень, детальний опис робіт та акт приймання-передачі послуг на суму 8 000 гривень. Суд вважає, що розмір визначений адвокатом є завищеним. Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає стягнути з позивача на користь відповідачки 4 000 гривень понесених витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінпром Маркет» код ЄДПОУ 43311346, юридична адреса м. Ірпінь вулиця Садова 31/33 Київська область Україна), заборгованість за договором позики №45232785 від 02.01.2026 року у розмірі 5 000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 412,15грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 гривень, а всього 7 412,15 грн. (сім тисяч чотириста дванадцять гривень 15 коп).

В іншій частині позову позивачу відмовити.

Стягнути із ТОВ «Фінпром Маркет» код ЄДПОУ 43311346, юридична адреса м. Ірпінь вулиця Садова 31/33 Київська область Україна) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22.09.2026

Головуючий:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» код ЄДПОУ 43311346, юридична адреса м. Ірпінь вулиця Садова 31/33 Київська область Україна).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).