Ухвала суду № 139959788, 22.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2-з/712/56/26

Справа № 712/11767/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ШЕВЧЕНКО О.П.

з участю адвокатів ПАЦЬОРИ Д.С., МОЦАЙКО В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення майбутнього зустрічного позову до його подачі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення майбутнього зустрічного позову до його подачі, посилаючись на те, що він є Відповідачем у справі за позовною заявою ТОВ Черкасиенергозбут, третя особа: АТ Черкасиобленерго про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та 3% річних у загальному розмірі, і ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2026 року було відкрито провадження у справі №712/11767/26.

Однією з відомих Заявнику підстав для звернення ТОВ Черкасиенергозбут у справі із зазначеним способом захисту стало складення Акту про порушення №001140 від 27.04.2026 (що має наслідком коригуючий рахунок та акти коригування), правомірність якого категорично заперечується Заявником, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 існує необхідність у зверненні до суду із зустрічним позовом про визнання протиправним та скасування рішення комісії ВСП Черкаські міські енергетичні мережі АТ Черкасиобленерго, оформлено протоколом №308 від 11.06.2026 щодо розгляду Акту про порушення №001140 від 27.04.2026.

В обгрунтування заяви також вказав, що він є Споживачем електричної енергії за орендованим ним об`єктом на підставі відповідного договору, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , та стороною договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №5885, укладеного з АТ «Черкасиобленерго».

До 01.04.2026 на зазначеному об`єкті фактично проживали внутрішньо переміщені особи. На підставі поданих документів та за участю ОСР і постачальника універсальних послуг ТОВ «Черкасиенергозбут» договірні відносини щодо об`єкта були належним чином оформлені: між ОСОБА_2 та ОСР укладено додаткову угоду про внесення змін до Додатка № 2 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, а постачальником внесено відповідні зміни до договору постачання. Отже, до моменту зміни фактичних обставин застосування відповідного порядку розрахунків здійснювалося не самовільно, а на підставі документів, прийнятих та оформлених учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

27.04.2026 внутрішньо переміщені особи повідомили ОСОБА_2 , що вони змінюють місце проживання та фактично припиняють проживати на його об`єкті. До отримання цього повідомлення він не мав інформації про припинення їх проживання з указаної дати. У день отримання такої інформації, 27.04.2026, ОСОБА_2 письмово повідомив ОСР та ТОВ «Черкасиенергозбут» про зміну обставин і необхідність приведення договірних відносин та порядку розрахунків за відповідною комерційною пропозицією як для непобутового споживача. У поданій заяві про зміну комерційної пропозиції ОСОБА_2 прямо зазначалося, що про відповідні ймовірні зміни стало відомо з 01.04.2026, тобто з початку місяця, у якому стало відомо про припинення проживання внутрішньо переміщених осіб на об`єкті. Таким чином, він не приховував зміну обставин, не ухилявся від переоформлення договорів та самостійно ініціював приведення договірних відносин і порядку розрахунків у відповідність до фактичних обставин.

30.04.2026 між ОСОБА_2 та ТОВ «Черкасиенергозбут» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 71011005885 із комерційною пропозицією «Вільна ціна факт», тобто договірні відносини щодо подальшого споживання електричної енергії були врегульовані за цінами, що застосовуються до непобутового споживача. Водночас сам факт наявності у ОСОБА_2 статусу непобутового споживача та укладення відповідного договору не свідчить про фактичне здійснення на об`єкті господарської або комерційної діяльності в період проживання на території об`єкту ВПО.

В частині місця проживання громадян, розміщення на території об`єкту ВПО на зазначеному об`єкті не здійснювалася діяльність, пов`язана з виробництвом товарів, їх продажом, наданням платних послуг. На об`єкті відсутні торговельні приміщення, спеціалізоване обладнання, вивіски, рекламні конструкції або інші зовнішні ознаки здійснення господарської діяльності. Також відсутні оголошення, рекламні матеріали, сторінки чи посилання в мережі Інтернет, у яких зазначений об`єкт використовувався б як місце ведення господарської діяльності, виробництва, торгівлі або надання послуг. Отже, зміна договірної категорії споживача була здійснена виключно з метою приведення договірних відносин у відповідність до формального статусу об`єкта після припинення проживання внутрішньо переміщених осіб.

Разом з тим після отримання ОСР повідомлення про припинення проживання внутрішньо переміщених осіб на об`єкті представниками ОСР того ж дня, 27.04.2026, було складено Акт про порушення № 001140 із посиланням на пункт 2.3.12 ПРРЕЕ, у якому зафіксовано нібито використання електричної енергії, що оплачувалася за тарифом для побутових споживачів, на непобутові потреби. Однак в акті має бути чітко зазначено, у чому саме полягало непобутове використання електричної енергії, яку конкретно господарську діяльність було виявлено, що підтверджує відповідне порушення, а також з якої дати таке порушення фактично розпочалося. Сам лише факт припинення проживання внутрішньо переміщених осіб, наявність у власника статусу непобутового споживача або подальше укладення договору за вільними цінами не є безумовним доказом фактичного використання електричної енергії для здійснення господарської діяльності за оскаржуваний період.

Окрім цього, в Акті зазначені відомості, які не відповідають дійсності та суперечать положенням Протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення, що буде предметом розгляду майбутнього позову.

З огляду на викладене, Акт про порушення від 27.04.2026 № 001140 складено без належного з`ясування фактичних обставин. ОСР не встановлено конкретного непобутового використання електричної енергії, дати його початку, відповідного періоду та доказів здійснення на об`єкті господарської діяльності.

Все вищезазначене свідчить про протиправність як Акту про порушення №001140 від 27.04.2026, так і Протоколу №308 від 11.06.2026 засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо використання електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби. ОСОБА_2 отримував Попередження про припинення постачання електричної енергії, якими ТОВ Черкасиенергозбут повідомляв його як споживача про повне припинення електричної енергії на підставі наявності заборгованості 26 серпня 2026 року.

Отже наразі існує висока ймовірність у припиненні електроживлення електроустановок споживача ОСОБА_2 , і з метою недопущення зазначеної ситуації, Заявник вважає за необхідне подати зазначену заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик того, що ситуація призведе до безпідставного та примусового припинення електропостачання на об`єкті Заявника (споживача) ще до вирішення спору по суті та встановлення судом факту правомірності чи неправомірності рішення комісії ВСП Черкаські міські енергетичні мережі АТ Черкасиобленерго, оформлено протоколом №308 від 11.06.2026 щодо розгляду Акту про порушення №001140 від 27.04.2026.

Застосування такого заходу як відключення від електромереж за наявності судового спору щодо самої підстави для нарахування заборгованості (оскаржуваного Акту та Протоколу) є інструментом незаконного тиску на Заявника, тому обраний Заявником захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відключення об`єкта від електропостачання є повністю співмірним із предметом майбутнього спору, носить тимчасовий характер, не порушує майнових прав ТОВ Черкасиенергозбут чи АТ Черкасиобленерго, не скасовує їхніх гіпотетичних грошових вимог.

У разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони припинення електропостачання, ефективний захист та поновлення порушених прав Заявника, за захистом яких він звертається до суду із зустрічним позовом, буде істотно ускладнено, оскільки: у разі відключення об`єкта від електропостачання Заявник буде позбавлений базових умов для утримання свого майна. Навіть у разі ухвалення рішення на користь Заявника та визнання протиправним рішення комісії щодо розгляду Акту про порушення, період, протягом якого об`єкт був безпідставно знеструмлений, неможливо буде компенсувати лише скасуванням рішення; процедура повторного підключення об`єкта до електромереж (після безпідставного відключення) вимагатиме від Заявника додаткових фінансових та часових витрат. Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відключення об`єкта від електропостачання є повністю співмірним із заявленими позовними вимогами. Такий захід не порушує прав ТОВ Черкасиенергозбут чи АТ Черкасиобленерго, не скасовує їхніх гіпотетичних грошових вимог, а лише зберігає існуючий стан (status quo) до моменту ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення у справі.

Просить вжити заходів забезпечення майбутнього зустрічного позову шляхом заборони ТОВ Черкасиенергозбут та будь-яким їхнім структурним підрозділам (зокрема, ВСП Черкаські міські енергетичні мережі, відокремленим підрозділам, представникам, підрядникам чи іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії щодо повного або часткового припинення електропостачання (відключення від електромереж) об`єкта, що належить на праві оренди Споживачу ОСОБА_2 (та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 адвокат Пацьора Д.С. заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача та представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За вимогами ч.4 ст.152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За вимогами ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, в тому числі предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобіганню порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать конституції, або настала подія, наслідки якої будуть незвортніми».

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежений є підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову та застосовувати такі заходи в тих випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Тобто, при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушених прав, які потребують судового захисту, а також самостійно визначає предмет позову.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, до неї не додані належні докази, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме можливе відключення будинку від постачання електричної енергії, може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (визнання протиправним та скасування рішення комісії ВСП Черкаські міські енергетичні мережі АТ Черкасиобленерго, оформлено протоколом №308 від 11.06.2026 щодо розгляду Акту про порушення №001140 від 27.04.2026), з якими заявник має намір звернутися до суду.

Об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, мотивів співмірності запропонованого заходу із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначених у заяві заходів забезпечення позову заявником не наведено.

Крім того сторонами підтверджено, що об`єкт підключено до постачання електричної енергії.

Варто зазначити, що у цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Саме лише посилання на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди для виконання судового рішення або можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід наголосити на тому, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Тому, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо посилатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо позивач не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках - такої необхідності заявником не доведено.

Окремо слід зазначити, що заявник взагалі не вказав, до кого конкретно він має намір звернутись з позовом до суду, що в свою чергу також унеможливлює перевірку судом дотримання заявником правил підсудності згідно п.1 ч. 1 ст.152 ЦПК України.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення майбутнього зустрічного позову, задоволенню не підлягає.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.ст.150-153, 258-260, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення майбутнього зустрічного позову до його подачі залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: