Рішення № 139955057, 09.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №569/9285/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

за участю:

представника відповідача - адвоката Тащі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС", через свого представника - адвоката Усенка М.І. (ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1412829 від 04.11.2025), звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №12905945 від 18.01.2025, в сумі 20193,60 гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС" був укладений кредитний договір №12905945, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору №12905945 від 18.01.2025, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму, але Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" та Відповідачем не був би укладений.

Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС".

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Сума заборгованості Відповідача становить 20193,60 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту, що становить 4000,00 грн.; простроченої заборгованості за сумою відсотків, що становить 13593,60 грн.; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту, що становить 600,00 грн.; простроченої заборгованості за штрафами, що становить 2000,00 грн.

Також Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №838/24149897 від 02.03.2026.

Відповідач скористався наданим йому правом та через свого представника - адвоката Єлісєєву Н.О. (ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1228661 від 03.07.2026), подав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача зазначає, що вони не погоджуються з існуванням заборгованості за відсотками у заявленому розмірі, оскільки заявлена сума невмотивована та не обґрунтована належними розрахунками з наступних підстав.

Надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Документи, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з нормами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені у розрахунку є правильними.

Також вказує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про захист прав споживачів", зокрема ст. 18 вказаного Закону, відповідно до якої сума заборгованості за відсотками, які заявлені в розмірі 20193,60 грн. є несправедливими, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Зважаючи на всі наведені заперечення з приводу нарахування відсотків, представник відповідача просить зменшити суму стягнення за процентами щонайменше до заявленого тіла кредиту - 4000,00 грн., що відповідатиме критеріям справедливості та розумності, адже стягнення надмірних процентів призведе до скрутного матеріального становища позичальника та надмірного збагачення позикодавця.

Крім того, позивач включив до заборгованості комісію, пов`язану з наданням кредиту у розмірі 600,00 грн., яка, згідно з правовими позиціями ВС, є недійсною.

До того ж, представником відповідача звернуто увагу, що до матеріалів справи не надано підтвердження перерахування коштів за договором про надання правової допомоги, тому, враховуючи недоведеність понесених витрат на правничу допомогу, вважає, що відсутні підстави для їх відшкодування

У зв`язку із зазначеним у відзиві, представник відповідача просить позовні вимоги задоволити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4000,00 грн., а в решті вимог - відмовити.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Втім, напередодні розгляду справи від адвоката Усенка М.І. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, де він просить розглянути справу без участі представника позивача, зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задоволити у повному обсязі.

Разом з тим, у своїх поясненнях зазначає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому зазначає, що проценти за користування кредитом нараховуються відповідно до п. 2.2.3 договору, де визначена пільгова процентна ставка у розмірі 0,8% за день користування кредитом, після закінчення якої проценти нараховуються стандартна процентна ставка у розмірі 0,96% за день користування. Тому розрахунок заборгованості складає за пільговий період складає 30 днів (з 18.01.2025 по 17.02.2025) за який щодня нараховується процент 0,8% від тіла кредиту. Відповідно 0,8% від 4000,00 грн. становить 32,00 грн. Отже, 30 днів по 32,00 грн. складає 960,00 грн.

19.02.2025 було нараховано штраф за прострочку в розмірі 400,00 грн.

Поточний період складає 329 днів (з 18.02.2025 по 13.01.2026) за який щодня нараховується процент .,96% від тіла кредиту. Відповідно, 0,96% від 4000,00 грн. становить 38,40 грн. Отже, 329 днів по 38,40 грн. складає 12633,60 грн.

28.02.2025 було нараховано штраф за прострочку в розмірі 1600,00 грн.

Тому, загальний розмір заборгованості складає 20193,60 грн., з яких: 4000,00 грн. - тіло кредиту, 960,00 грн. - проценти нараховані за пільговий період, 12633,60 грн. - проценти нараховані за поточний період, 2000,00 грн. - штрафні нарахування та 600,00 грн. - комісія.

Зауважує, що вказані умови чітко прописані у кредитному договорі №12905945 від 18.01.2025, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору.

При цьому, представник позивача заперечив щодо непідтвердження витрат позивача на правничу допомогу, так як такі є доведеними та документально підтвердженими

Представник відповідача - адвокат Тащі М.М. (ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1671665 від 06.03.2026) у судовому засіданні просив врахувати відзив та позовні вимоги задоволити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4000,00 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.01.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС" був укладений кредитний договір №12905945.

У відповідності до п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн. у валюті: Українська гривня.

На підставі п. 1.3. Договору, Кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 18.01.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Дата надання кредиту: 18.01.2025 (пп. 1.3.1.).

Пунктом 1.4. Договору визначено, що повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 13.01.2026. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії до 17.02.2025 та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 13.01.2026. Сторони погодили, що плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума (загальний розмір) кредиту визначеного у п. 1.2 цього Договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми (загального розміру). У будь-якому разі Комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу Кредитодавця.

Відповідно до п. 1.5. Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 14232,00 гривень в грошовому виразі та 2654.66 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 18232,00 гривень. Денна процентна ставка становить 0.99 %. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0.8 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору (пп. 1.5.1. Договору).

Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 600,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору (пп. 1.5.2. Договору).

За змістом п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350.4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

За умовами п. 2.2.3 Договору, за користування Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.

За умовами вказаного пункту строк пільгового періоду - 30 календарних днів з 18.01.2025 по 17.02.2025 та строк стандартного періоду - 330 календарних днів з 18.02.2025 по 13.01.2026.

З огляду на п. 2.1. кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно п. 4.5 Договору, сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інші платежі, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За умовами п. 5.1 Договору, позичальник підтверджує, що до укладення Договору отримав проект цього Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договор йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.

З п. 6.2 Договору вбачається, що розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником Товариству через веб-сайт. Після укладення /підписання цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті Позичальника. Зі сторони Товариства Кредитний договір у вигляді окремого електронного документа підписується накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Сторони погодили, що подаючи Заяву за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на Картковий рахунок, Заявник має зареєструвати в Особистому кабінеті Банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по Заяві, якщо така Банківська картка не була зареєстрована Заявником в особистому кабінеті раніше.

Довідкою ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" №838/1 від 09.03.2026 підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №12905945 від 18.01.2025 ідентифікований Товариством. Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - оZG8yq4H, який відправлений позичальнику 18.01.2025 о 16:56:03 на номер телефону НОМЕР_2 .

З повідомлення про підтвердження успішної оплати №143626-1544260529-16022026 від 16.02.2026, вбачається, що 18.01.2025 о 16:56 ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС" через ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" згідно договору з ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС" 070524/A1-1909 від 07.05.2024, перерахувало кошти у сумі 4000,00 грн., № Транзакції 1544260529, номер замовлення 019479еа-65db-73f7-9b32-c43b53cecadb, Призначення платежу: "Видача кредитних коштів".

Отже, ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС" умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору.

Згідно наданих ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС" відомостей про отримання грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №12905945 від 18.01.2025 вбачається, що 18.01.2025 надано кредит у сумі 4000,00 грн. та нараховано комісію у сумі 600,00 грн.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №12905945 від 18.01.2025 вбачається, що за період з 18.01.2025 по 17.02.2025 року включно, здійснювалися нарахування відсотків за пільговою ставкою по 32,00 грн. в день, що відповідає розміру, визначеному Договором (0,8%) та з 18.02.2025 по 12.01.2026 нарахування відсотків здійснювалось за стандартною ставкою по 38,40 грн. в день, що відповідає розміру, визначеному Договором (0,96%). Крім того, 19.02.2025 та 28.02.2025 здійснено нарахування штрафів за прострочку у загальному розмірі 2000,00 грн., згідно умов Договору.

Отже, як вбачається з вказаних відомостей, сума заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 4000,00 грн.; за процентами 13593,60 грн.; за штрафами 2000,00 грн.; за комісією 600,00 грн.

02.03.2026 року за вих. № 838/24149897 ТОВ "ФК "ТАЙГЕР_ФІНАНС" відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

В силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа №524/5556/19, провадження № 61-16243св20, а саме суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Отже, як вбачається з відзиву та встановлено в ході розгляду справи, дійсність Кредитного договору 12905945 від 18.01.2025 у встановленому законом порядку споживачем ОСОБА_1 не оспорюється.

Представник відповідача заперечуючи щодо заявлених вимог посилається на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, згідно з нормами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які б підтверджували факт видачі кредитних коштів та їх часткового погашення, у зв`язку з чим немає підстав вважати розрахунок заборгованості правильним, так як такий є одностороннім арифметичним розрахунком позивача. Вказані доводи не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Подаючи заяву за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на картковий рахунок, заявник має зареєструвати в особистому кабінеті банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заяві, якщо така банківська картка не була зареєстрована заявником у особистому кабінеті раніше (п.п. 9.1.1 договору).

Товариство здійснює верифікацію доданої позичальником банківської картки. Для цього заявнику пропонується зробити відповідну перевірочну операцію по карті. У призначенні такої операції міститься код верифікації картки, який заявник має ввести на веб-сайті товариства у тому разі, якщо в процесі здійснення перевірочної операції не застосовувалася технологія 3DSecure (введення відповідного коду з SMS повідомлення на веб-сторінці банку-емітенту платіжної картки). Таким чином товариство перевіряє, що банківська картка активна та заявник має доступ до управління картковим рахунком (п.п. 9.1.2 договору).

Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS (п.п. 9.1.3 договору).

Відповідно, умовами довгому передбачено здійснення перерахування кредиту у визначеному сторонами розмірі на вже наявний відкритий рахунок споживача, оскільки ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" не є банківською установою та, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може..

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про електронну комерцію", розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з ч. 3 ст. 13 вказаного Закону, продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання відповідача на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним.

Вказані висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №263/3470/20.

Суд звертає увагу, що на підтвердження своїх позовних вимог, як на підтвердження надання кредитних коштів позивачем було надано довідку ТОВ "ФК "Контрактовий дім" №143626-1544260529-16022026 від 16.02.2026, адресовану ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" про те, що ТОВ "ФК "Контрактовий дім" повідомляє про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" №070524/А1-1909 від 07.05.2024 року, серед якої зазначено: № транзакції - 1544260529; сума - 4000,00 грн; дата виконання платіжної операції 18.01.2025 16:56.

Зазначені обставини відповідачем та його представником не спростовані.

Крім того, відповідач, який має безпосередній доступ до власних банківських рахунків, не спростовував приналежність банківської картки та надходження на неї переказу в розмірі 4000,00 грн. 18.01.2025.

До того ж, доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, суду не надано.

Також суд не може відкинути розрахунок позивача лише тому, що відповідач з ним не погоджується.

Варто зважати у даному випадку на те, що чинне процесуальне законодавство базується на принципі змагальності. Тому, якщо відповідач вважає розрахунок позивача неправильним, він зобов`язаний надати власний контррозрахунок або вказати, в яких саме арифметичних діях чи періодах позивач припустився помилки.

Втім, представник відповідача, заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, жодних контррозрахунків суду не надав, арифметичних помилок чи невідповідностей у розрахунку позивача не вказав та не обґрунтував, у чому саме полягає неправильність нарахування.

На переконання суду, незгода сторони відповідача з наданими розрахунками без надання альтернативного розрахунку не спростовує докази позивача.

За таких обставин, суд відхиляє доводи сторони відповідача та визнає розрахунок позивача правомірною підставою для стягнення заявлених сум.

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що відповідач, заперечуючи щодо перерахування кредитних коштів, доказів того, що такі кошти на вказаний ним номер картки не надходили, суду не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало та надало йому кредит в сумі 4000,00 грн., що підтверджується дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем та його представником по суті не спростовується та не заперечується підписання кредитного договору, таким чином твердження представника відповідача про не підтвердження надання кредитних коштів, суд вважає суперечливою поведінкою.

Суд, оцінюючи надані докази у їх сукупності та перевіряючи правильність нарахування заборгованості за договором про споживчий кредит, виходить із вимог чинного законодавства, яке підлягало застосуванню на момент виникнення спірних правовідносин та на момент нарахування процентів за користування кредитом.

При визначенні розміру заборгованості суд зобов`язаний перевірити не лише факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання зобов`язань щодо їх повернення, а й відповідність умов кредитного договору імперативним вимогам законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо допустимого розміру процентної ставки.

Отже, в обґрунтування заперечень представника відповідача щодо неправомірного нарахування процентів за Договором, суд зазначає наступне.

Так, 22.11.2023 був прийнятий Закон України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 року "Про споживче кредитування".

Зокрема, ст. 8 Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 "Про споживче кредитування" доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24.12.2023, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24.12.2023, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Так, встановлено, що при укладенні договору про споживчий кредит № 12905945 від 18.01.2025, тобто який був укладений після набрання чинності Законом від 22.11.2023 року № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не перевищує 1%.

Отже, умовами договору передбачено застосування пільгової процентної ставки у розмірі 0,8% від суми кредиту за кожний день користування кредитом протягом 30 календарних днів з 18.01.2025 по 17.02.2025 та стандартної процентної ставки у розмірі 0,96% від суми кредиту за кожний день користування кредитом протягом 330 календарних днів з 18.02.2025 по 13.01.2026 (п.п. 2.2.3. договору).

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що у вказані періоди було здійснено нарахування відсотків за вказаними процентними ставками, що в загальному розмірі становить становить 13593,60 грн.

Взявши до уваги те, що Позикодавцем вищевказані положення законодавства під час укладення договору про споживчий кредит №12905945 від 18.01.2025 щодо узгодження денної процентної ставки порушені не були, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення нарахованих відповідачу процентів за невиконання Кредитного договору у зв`язку з їх повною відповідністю встановленим законодавчим нормам.

Разом з тим, сторона відповідача вважає несправедливим нарахований позивачем розмір процентів у сумі 20193,60 грн. та таким, що суперечить встановленим обмеженням, у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів

Першочергово слід відмітити, що підписуючи кредитний договір, відповідач засвідчив свій свідомий вибір, ознайомився та погодився з усіма його умовами, зокрема й з розміром процентної ставки, порядком її нарахування та графіком платежів. Жодних заперечень чи протоколів розбіжностей під час укладення договору від відповідача не надходило.

До того ж, варто звернути увагу представника відповідача, що у відзиві зазначається сума нарахованих процентів - 20193,60 грн., втім, дана сума становить повну суму заборгованості із включенням в дану суму тіла кредиту, процентів, комісії та штрафів.

При цьому слід зазначити, що статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, частинами 1, 2 вказаної статті визначено. що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною 3 цієї статті.

Зокрема, визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Однак, суд зауважує, що дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), а не процентів, до яких представник відповідача дану норму закону застосовує.

Так, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, Закону України "Про споживче кредитування", що не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд зазначає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами є базовою та законною умовою будь-якого оплатного договору кредиту (ст. 1054 ЦКУ). Обов`язок сплачувати проценти є платою за право користуватися чужими грошовими коштами. Ця умова не є дискримінаційною чи "несправедливою" у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вона відображає суть кредитування і була заздалегідь відома позичальнику.

А відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам у розмірі 13593,60 грн., виходячи з денної пільгової процентної ставки (0,8%) визначеної у договорі та виходячи з денної стандартної процентної ставки (0,96%), які встановлений законом граничний розмір денної процентної ставки не перевищують.

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування ними, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., за відсотками в розмірі 13593,60 грн. та комісії у розмірі 600,00 грн., а всього в розмірі 18193,60 грн.

Водночас, щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 2000 грн. простроченої заборгованості за штрафами суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, стягнення 2000 грн. простроченої заборгованості за штрафами за кредитним договором №12905945 від 18.01.2025 року,тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору, про що свідчить платіжна інструкція №879 від 19.03.2026.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 18193,60 грн., з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2398,71 грн. (18193,60 х 2662,40 / 20193,60).

Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Так. представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: договір про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року, акт наданих послуг правничої (правової) допомоги №838 від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 до акту №838 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року, згідно яких загальна сума наданих адвокатом послуг складає 8000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., яка заявлена у позові, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів та надання усної консультації, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Крім іншого, розмір правової допомоги в сумі 8000,00 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 18193,60 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4000 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 202, 204, 207, 213, 247, 251, 252, 509, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 631, 634, 637, 638, 639, 641, 642, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" (ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за Кредитним договором №12905945 від 18.01.2025 року, в сумі 18193,60 грн. (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто три гривні шістдесят копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" (ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2398,71 грн. (дві тисячі триста дев`яносто вісім гривень сімдесят одна копійка) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" (ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС", код ЄДРПОУ: 43561909, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.