Рішення № 139955056, 09.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/959/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого -судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

за участю:

представника відповідача - адвоката Фінкевича В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в режимі відеоконференції справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося з позовом до суду та просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 18001,95 грн., з яких: сума кредиту 6450,00 грн., сума процентів за користування кредитом 11551,95 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.09.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №5942594 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом 205-ОД від 10.02.2022 та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6450 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (13.09.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6450 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .

Укладаючи Кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п. 1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту. вказаного в п. 1.4 цього Договору; п. 1.5.2. знижена процентна ставка 1,89% в день та застосовується відповідно до умов цього пункту.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №25.09/23-Ф згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту az09902011@meta.ua зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту - 6450 грн., сума процентів за користування кредитом - 11551,95 грн., а всього 18001,95 грн.

Відповідач скористався наданим йому правом та через свого представника - адвоката Фінкевича В.Г. подав до суду відзив на позовну заяву.

Зазначає, що в якості доказів отримання відповідачем кредиту, який просить стягнути позивач. останнім надано суду в додатках до позовної заяви аж 29 документів. При цьому, жодного первинного документа, яким би підтверджувалось фактичне (реальне) отримання відповідачем кредитних коштів від позивача на суму 6450,00 грн. від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", позивач так і не надав. А надані позивачем в якості доказів листи від ТОВ "Пейтек Україна" не є доказами про переказ кредитних коштів на картку відповідача безпосередньо від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА". Також надана А-Банком виписка та платіжна інструкція не підтверджують походження (призначення) коштів. які надійшли на рахунок ОСОБА_1 .

Щодо відступлення прав вимоги до позивача, то представник відповідача зауважує, що належним доказом. який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення прав вимоги, реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються за умови, що містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором, яких позивачем не надано. Також відповідач не отримував повідомлень про відступлення прав вимоги від первісного кредитора до нового кредитора.

Також представником відповідача заперечуються підстави для задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, як таких, що є значно завищеними та які не відповідають критеріям розумності та співмірності із сумою боргу, яку просить стягнути позивач з відповідача.

До того ж, представник відповідача звертає увагу на те, що відповідач з 03.12.2022 року по 13.07.2024 року перебував на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 та НОМЕР_3 і має право на ненарахування відсотків та комісій за кредитом відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, представник відповідача, посилаючись на норми Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про захист прав споживачів" зазначає, що встановлений позивачем розмір відсотків - 3% в день, є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". суперечить встановленим обмеженням ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" та порушує принцип розумності та добросовісності. що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи. оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків. яка перевищує подвійну облікову ставку НБ України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.

З огляду на викладене, на переконання представника відповідача. є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, де зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана у позовній заяві.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів. Представник позивача зауважує, що зазначений платіжний провайдер має відповідну ліцензію НБ України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесення в Державний реєстр фінансових установ. що підтверджується свідоцтвом. Тому. довідка ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем. що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції, яка є предметом судового розгляду.

Щодо нарахування процентів за договором, представник позивача вказує, що укладаючи договір. сторони передбачили нарахування процентів за стандартною процентною ставкою. яка становить 1.99% в день. яка застосовується в межах строку кредиту, вказаного в договорі та за зниженою процентною ставкою. яка становить 1,89% та застосовується за умов, які погоджені сторонами в договорі.

Також зазначає, що посилання сторони відповідача на ст. 18 Закону україни "Про захист прав споживачів" є помилковим, так як проценти за за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, Закону України "Про споживче кредитування". що не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". До того ж, дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач до стягнення з відповідача не заявляв.

Тому, як вказує представник позивача, аналіз наведених норм та обставин справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором. з урахуванням застосування до них розміру, визначеному Законом України "Про споживче кредитування".

У даному випадку. сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру. а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Щодо застосування до відповідача ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", то представник позивача зауважує, що для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повинні звернутися до кредитора із заявою разом із документами, перелік яких встановлений листом Міністерства оборони від 21.08.2014 №322/2/7142.

Проте, докази про те, що відповідач звертався до первісного кредитора та/або позивача у встановленому порядку з відповідним пакетом документів щодо списання відсотків за кредитним договором до моменту звернення з позовною заявою до суду, відсутні.

Отже, посилання відповідача на статус військовослужбовця виникло лише після звернення позивача до суду, що свідчить про намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Що стосується відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, то первісний кредитор повідомив відповідача про відступлення прав вимоги до позивача шляхом направлення повідомлення на електронну адресу зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору.

Таким чином. представник позивача вважає. що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами, що є підставою для задоволенні позовних вимогу повному обсязі.

У поданій відповіді на відзив представник позивача - адвокат Столітній М.М. просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представника відповідача. дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2022 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено Договір № 5942594 про надання споживчого кредиту, укладення якого здійснено Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток "CreditPlus". Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6450,00 гривень. Тип кредиту - кредит. (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4. Договору, строк кредиту 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.

Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

У відповідності до п. 1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; знижена процентна ставка 1,89% в день та застосовується відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

За умовами п. 3.1 Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Згідно п. 3.4 Договору, розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп. 1.5.1. Договору залежить від того чи отримає Споживач індивідуальну знижку від Товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання Споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін. Усі умови застосування знижки визначені даним Договором та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3. Договору (п. 5.1 Договору).

Зі змісту п. 9.6 Договору вбачається, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання.

Відповідно до реквізитів, що зазначені в п. 10 Договору, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A609349, що відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", має таку саму юридичну силу як власноручний підпис.

Так, відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало відповідачу кредит в сумі 6450,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» від 10.10.2023 року за вих.№ 20231010-03 (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 1631bd76-5f04-40b1-89f1-9e3c20b77927, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - 30518148, Session ID - 018312146695, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ).

Із витребуваної судом інформації з АТ «А-Банк» від 18.06.2026 за вих.№42799/47-260618/221-БТ судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ) та було зарахування коштів на суму 6450 UA 18.09.2022, про що додана платіжна інструкція №189224_1_1134930.128 та виписка про рух коштів.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суд вважає доведеним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Підпунктом 3 п. 4.1 Договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

25.09.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», яка змінила назву на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАС КАПІТАЛ», та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №25.09/23-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за плату, а ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступити ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору факторингу.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача ОСОБА_2 шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, зазначену при укладенні договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАС КАПІТАЛ», набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5942594 від 18.09.2022 у сумі 18001,95 грн, з яких: 6450,00 грн. - сума заборгованості за основою сумою боргу; 11551,95 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідач заборгованість за кредитним договором не сплатив та не вчинив жодних дій на її погашення.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами ЦК України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.

Так, Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищезазначеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12.01.2021 року по справі №524/5556/19 (провадження №61-16243 св 20).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 провадження № 61-7203 св 20 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначений вище договір, який укладений був з Відповідачем включає всі істотні умови для відповідного виду договору та він підписаний сторонами, зокрема відповідачем шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 639 ЦК України.

Правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений кредитний договір не визнано недійсним.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування грошових коштів. були використані Товариством для укладення кредитних договорів від його імені. відповідачем не надано.

До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.202 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, суд відхиляє доводи відзиву щодо недоведеності факту перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, оскільки надана позивачем сукупність доказів є взаємоузгодженою та достатньою для їх підтвердження, а наведені у відзиві заперечення, за відсутності належних і допустимих доказів протилежного, не дають підстав для висновку про недоведеність зазначених обставин.

Суд враховує, що відповідач не вказує на недостовірність зазначеної в договорі інформації, тобто не заперечує добровільність надання та правомірність використання персональних даних.

Доводи відзиву про те, що у справі відсутні первинні документи, які підтверджують фактичне (реальне) отримання відповідачем кредитних коштів, а надані позивачем суду в якості доказів копії документів не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування, суд оцінює критично, оскільки Товариство не є банківською установою, та, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження цих доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Також доводи відзиву про відсутність доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та доказів оплати за договором відступлення прав вимоги суд відхиляє, оскільки відповідні документи були долучені до позовної заяви.

Оскільки відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт укладення ним кредитного договору, отримання кредитних коштів, факт відступлення прав вимоги, встановивши прострочення виконання взятих ним на себе зобов`язань суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" є підставними.

Інші доводи відзиву також не дають правових підстав для спростовання висновків суду.

Тому, суд приходить до висновку, що з відповідача беззаперечно підлягає стягненню основна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 64560,00 грн.

Разом з тим, позивачем, крім суми боргу за тілом кредиту, ставиться до стягнення сума заборгованості за процентами у розмірі 11551,95 грн., яку сторона відповідача вважає несправедливою та такою, що суперечить встановленим обмеженням, у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів та ст. 21 Закону України Про споживче кредитування".

Першочергово слід відмітити, що підписуючи кредитний договір, відповідач засвідчив свій свідомий вибір, ознайомився та погодився з усіма його умовами, зокрема й з розміром процентної ставки, порядком її нарахування та графіком платежів. Жодних заперечень чи протоколів розбіжностей під час укладення договору від відповідача не надходило.

При цьому слід зазначити, що статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, частинами 1, 2 вказаної статті визначено. що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною 3 цієї статті.

Зокрема, визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Однак, суд погоджується з позицією позивача та вважає, що дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач до стягнення з Відповідача не заявляв.

Як зазначено позивачем, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, Закону України "Про споживче кредитування", що не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд зазначає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами є базовою та законною умовою будь-якого оплатного договору кредиту (ст. 1054 ЦКУ). Обов`язок сплачувати проценти є платою за право користуватися чужими грошовими коштами. Ця умова не є дискримінаційною чи "несправедливою" у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вона відображає суть кредитування і була заздалегідь відома позичальнику.

До того ж, ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" регулює граничні розміри неустойки (штрафу, пені), які можуть бути стягнуті зі споживача, а також обмежує сукупну суму кредиту для мікрокредитів (якщо застосовано).

Тож, варто чітко розмежовувати поняття "проценти за правомірне користування кредитом" (плата за послугу) та "неустойка/штрафні санкції" (відповідальність за порушення зобов`язання). Сума 11551,95 грн. є саме платою за користування грошима, нарахованою відповідно до погодженої сторонами процентної ставки, а не штрафом чи пенею. .

Таким чином, посилання Відповідача на ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" є безпідставними, оскільки норми цієї статті не обмежують право Кредитодавця на отримання законно нарахованих процентів за користування кредитом.

Тому, аналізуючи вказані норми законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що умови укладеного Договору щодо сплати процентів повністю відповідають вимогам чинного законодавства, принципам розумності та справедливості. Відповідач був детально ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту та істотними умовами договору до його підписання, а тому твердження про "несправедливість" умов договору є лише спробою ухилитися від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

У свою чергу, представник відповідача у наданому відзиві на позовну заяву просив застосувати до спірних правовідносин ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки відповідач в період з 03.12.2022 по 13.07.2024 перебував на військовій службі за призовом по мобілізації, а тому він звільняється від нарахування відсотків за користування кредитом.

Отже, після внесення змін до законодавства ч. 15 ст. 14 Закону "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі ч. 15 ст. 14 Закону "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На це вказав у своїй постанові від 04.09.2024 Верховний Суд у справі 426/4264/19.

Доказів того, що відповідач звертався до кредитодавця останнім не надано, а кредитодавець не спроможний самостійно та автоматично дізнатися про зміну процесуального статусу позичальника без його волевиявлення та надання відповідних доказів. Відтак, кредитодавець був позбавлений можливості своєчасно застосувати норми ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Однак, вказана норма закону є імперативною і не містить відсилочних умов про те, що пільга починає діяти лише після отримання кредитором повідомлення. Неповідомлення чи несвоєчасне надання документів кредитору не позбавляє військовослужбовця права на передбачені державою пільги, а лише відтерміновує момент, коли кредитор дізнається про це право.

Тому, оскільки відповідач надав суду належні докази перебування на військовій службі по мобілізації у період з 03.12.2022 по 13.07.2024, то нараховані проценти у цей часовий проміжок є такими, що підлягають списанню.

Водночас, суд не погоджується з позицією сторони відповідача щодо повної неправомірності нарахування процентів за весь час дії договору. Оскільки відповідач був призваний на військову службу лише 03.12.2022 року, дія пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 вказаного Закону, не поширюється на період правовідносин, що передував мобілізації.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості за Договором №5942594 від 18.09.2022, кредитодавцем нараховано відповідачу проценти у розмірі 11551,95 грн. за період з 18.09.2022 по 17.12.2022 включно.

За таких обставин, нараховані позивачем проценти за період з моменту укладення договору (18.09.2022 року) по день, що передував призову на службу (02.12.2022) включно, є правомірними та підлягають стягненню з Відповідача.

Втім, проценти, нараховані позивачем у межах заявленого періоду з 03.12.2022 по 17.12.2022, нараховані всупереч вимогам закону, оскільки в цей час відповідач уже проходив військову службу.

Проте, відповідач, заперечуючи проти розміру позовних вимог, обмежився лише загальним посиланням на факт своєї мобілізації, однак він не надав власного обґрунтованого контррозрахунку заборгованості, де було б чітко виокремлено та математично вирахувано суму процентів, нараховану саме за ці 14 днів, яку він вважає безпідставною.

Відповідно до принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тож, суд не зобов`язаний самостійно здійснювати математичні нарахування, виокремлення часток чи повний перерахунок вже існуючого і наданого позивачем розрахунку заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від іншої сторони.

Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості є арифметично цілісним, а відповідач не виконав процесуального обов`язку щодо надання суду чіткого математичного контррозрахунку, суд приймає розрахунок позивача та задовольняє вимогу про стягнення процентів за весь заявлений період по 17.12.2022.

Враховуючи вищевикладене, нарахована сума процентів у розмірі 11551,95 грн. є повністю обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та розрахунком заборгованості, а заперечення сторони відповідача підлягають відхиленню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На переконання суду, всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі, який вказаний позивачем у розрахунку заборгованості, а саме 18001,95 грн., що складається з суми кредиту - 6450,00 грн. та суми процентів за користування кредитом - 11551,95 грн.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНТРАС КАПІТАЛ» та адвокатом Столітній М.М., копію заявки №18851 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, копію акта №18851 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого входить: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, витрачено 0,5 годин 440,00 грн; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, витрачено 1 годину 840,00 грн; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, витрачено 0,5 годин 440,00 грн; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, витрачено 1 годину 840,00 грн; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів, витрачено 1 годину 840,00 грн; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для вирішення спору, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів, витрачено 1 годину 840,00 грн; складання позовної заяви, витрачено 2 години - 1640,00 грн; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів, витрачено 1 годину - 840,00 грн; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, витрачено 2 години - 1640,00 грн; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, витрачено 2 години на - 1640,00 грн, на загальну суму 10000,00 грн; рахунок на оплату№8074-12/05-2025 від 12 травня 2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №9422/10 на ім`я Столітній М.М.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.202 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.202 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12.10.200 у справі "Двойних проти України" (п.80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.201 у справі "East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.201 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., про що свідчать платіжні інструкції №639 від 06.02.2025 (а.с.16).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі та врахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, що становить 2662,400 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 526, 527, 530, 533, 610 - 612, 623, 625, 631, 1048 - 1050, 1051, 1052, 1054 - 1056, 1056-1, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" суму заборгованості за Договором №5942594 про надання споживчого кредиту від 18.09.2022 року в розмірі 18001,95 грн. (вісімнадцять тисяч одна гривня дев`яносто п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Капітал", місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.