Рішення № 139955058, 21.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/964/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №15158-12/2024 від 07 грудня 2024 року у загальному розмірі 18600,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №15158-12/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн строком на 120 днів, які він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Договір укладено в електронній формі. Відповідач пройшов процедуру ідентифікації та підтвердив прийняття умов договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 6000,00 грн на зазначену ним банківську платіжну картку.

Однак відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, отримані кредитні кошти та нараховані проценти у визначеному договором порядку не повернув.

24 березня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24032025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №15158-12/2024 від 07 грудня 2024 року.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила 17880,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6480,00 грн - заборгованість за процентами та 5400,00 грн - штраф.

Оскільки на дату відступлення права вимоги строк кредитування не закінчився, позивачем до закінчення передбаченого договором строку кредитування нараховано ще 720,00 грн процентів, у зв`язку з чим загальна сума заявлених до стягнення процентів становить 7200,00 грн, а загальний розмір заявленої заборгованості - 18600,00 грн.

До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення представник позивача не заперечує.

Відповідач, будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 19, 25), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у їх сукупності та перевіривши доводи позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що 07 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №15158-12/2024.

Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 120 днів на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1,00 % на день від фактичного залишку кредитної заборгованості. Тип процентної ставки - фіксований.

Відповідно до п.1.5 договору детальні строки повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Згідно з п.3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 та вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

З паспорта споживчого кредиту вбачається, що сума кредиту становить 6000,00 грн, строк кредитування - 120 днів, процентна ставка - 1,00 % на день, а загальна сума процентів, передбачених за весь строк кредитування, становить 7200,00 грн.

Аналогічні умови містяться у графіку платежів, відповідно до якого кінцевою датою виконання кредитного зобов`язання визначено 05 квітня 2025 року.

Договір укладено сторонами в електронній формі.

Із заявки-анкети клієнта та інформації щодо порядку укладення договору вбачається, що ОСОБА_1 пройшов процедуру ідентифікації та здійснив акцепт умов договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.

Частинами першою, другою ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, договір, заявка-анкета, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та відомості щодо електронної ідентифікації у своїй сукупності підтверджують укладення ОСОБА_1 договору №15158-12/2024 в електронній формі та погодження його істотних умов.

З листа АТ «Акцент-Банк» від 02 липня 2026 року №46369/47-260701/200-БТ вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а згідно з листом-повідомленням платіжного провайдера 07 грудня 2024 року на вказану картку перераховано 6000,00 грн за договором №15158-12/2024, що підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному розмірі.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

24 березня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24032025, відповідно до якого фактор набуває права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до Реєстру боржників.

Умовами договору факторингу передбачено передання фактору як наявних грошових вимог, строк виконання яких настав, так і грошових вимог, які виникнуть у майбутньому на підставі укладених із боржниками кредитних договорів.

З витягу з Реєстру боржників від 24 березня 2025 року вбачається, що до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором №15158-12/2024 від 07 грудня 2024 року у загальному розмірі 17880,00 грн, з яких: 6000,00 грн - основний борг, 6480,00 грн - проценти та 5400,00 грн - штраф.

Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 24 березня 2025 року підтверджено передачу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 4872 прав грошової вимоги на загальну суму 60410765,47 грн.

Виконання договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією №5943 від 24 березня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Стар Файненс Груп» 5108698,47 грн як плату за відступлення права вимоги за договором факторингу №24032025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України, у редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України, у редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, предметом договору факторингу могло бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Наданими суду договором факторингу, витягом з Реєстру боржників, актом приймання-передачі Реєстру та платіжною інструкцією підтверджено перехід до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за договором №15158-12/2024.

Таким чином, вимога про стягнення 6000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів у вказаному розмірі підтверджений дослідженими судом доказами, тоді як доказів їх повернення матеріали справи не містять.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора вбачається, що станом на 24 березня 2025 року заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становила 6480,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, за період з 25 березня 2025 року по 05 квітня 2025 року, тобто до закінчення передбаченого договором строку кредитування, розмір процентів становить ще 720,00 грн. Таким чином, загальна сума заявленої до стягнення заборгованості за процентами становить 7200,00 грн.

Зазначений розмір процентів відповідає умовам договору, паспорта споживчого кредиту та графіка платежів, якими при сумі кредиту 6000,00 грн, фіксованій процентній ставці 1,00 % на день та строку кредитування 120 днів загальну суму процентів за весь строк кредитування визначено у розмірі 7200,00 грн.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У даному випадку відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн, тоді як заявлена до стягнення сума процентів становить 7200,00 грн, тобто 120 % від суми фактично отриманого кредиту та перевищує її на 1200,00 грн.

Вимога про стягнення процентів у розмірі 7200,00 грн, з огляду на розмір тіла кредиту 6000,00 грн та строк кредитування 120 днів, є явно завищеною та не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру процентів за користування кредитом із сумою фактично отриманих кредитних коштів та з урахуванням положень пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають проценти у розмірі 3000,00 грн, що становить 50 % від суми основного боргу та є справедливим, розумним і пропорційним розміром плати за користування кредитними коштами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти процентів у розмірі 4200,00 грн слід відмовити.

Щодо заявленого позивачем штрафу у розмірі 5400,00 грн суд виходить із наступного.

Із розрахунку заборгованості та умов договору вбачається, що зазначена сума нарахована у зв`язку з невиконанням відповідачем передбачених договором строків внесення платежів, тобто за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді штрафу за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір №15158-12/2024 укладено 07 грудня 2024 року, а заявлений позивачем штраф у розмірі 5400,00 грн нараховано за невиконання відповідачем грошового зобов`язання у період дії воєнного стану.

Таким чином, на спірні правовідносини у цій частині поширюється пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким позичальника прямо звільнено від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Посилання позивача на виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не впливає на застосування наведеної норми ЦК України, оскільки пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною підставою звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за відповідне прострочення.

Включення суми штрафу до Реєстру боржників при відступленні права вимоги не змінює правової природи цього платежу та не створює у нового кредитора права на його стягнення, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не усуває встановленого законом звільнення позичальника від обов`язку сплати такої неустойки.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення 5400,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 18600,00 грн із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9000,00 грн, яка складається з 6000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням та 3000,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти процентів у розмірі 4200,00 грн та штрафу у розмірі 5400,00 грн слід відмовити.

Щодо заявленого позивачем штрафу у розмірі 5400,00 грн суд виходить із наступного.

Із розрахунку заборгованості та умов договору вбачається, що зазначена сума нарахована у зв`язку з невиконанням відповідачем передбачених договором строків внесення платежів, тобто за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді штрафу за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір №15158-12/2024 укладено 07 грудня 2024 року, а заявлений позивачем штраф у розмірі 5400,00 грн нараховано за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у період дії воєнного стану.

Таким чином, на спірні правовідносини у цій частині поширюється пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким позичальника звільнено від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Посилання позивача на виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не впливає на застосування наведеної норми ЦК України, оскільки пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною підставою звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за відповідне прострочення.

Включення суми штрафу до Реєстру боржників при відступленні права вимоги не змінює правової природи цього платежу та не усуває встановленого законом звільнення позичальника від обов`язку його сплати.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення 5400,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 18600,00 грн із ОСОБА_1 підлягає стягненню 9000,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 3000,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти процентів у розмірі 4200,00 грн та штрафу у розмірі 5400,00 грн слід відмовити.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та документи, які підтверджують обсяг і вартість наданої правничої допомоги. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04, п.269) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в якій зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, разом з тим цивільним процесуальним законодавством визначено критерії, які підлягають врахуванню судом при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Підсумовуючи викладене, суд враховує критерії дійсності, необхідності та розумності судових витрат, а також їх зв`язок із розглядом цієї справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер на надання правничої допомоги, акт №1323 надання послуг правової (правничої) допомоги від 11 травня 2026 року та детальний опис наданих послуг.

Із зазначених документів вбачається, що правнича допомога надавалася саме у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №15158-12/2024 від 07 грудня 2024 року, а вартість наданих послуг становить 8000,00 грн.

З детального опису наданих послуг вбачається, що адвокатом проведено усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості тривалістю 30 хвилин, здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погоджено правову позицію клієнта у справі тривалістю 30 хвилин, складено позовну заяву тривалістю 3 години 30 хвилин та подано її до суду. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Таким чином, поданими позивачем доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги саме у цій справі, обсяг виконаних адвокатом робіт та їх вартість у розмірі 8000,00 грн.

Крім того, позивачем понесено витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 18600,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 9000,00 грн, що становить 48,3871 % від заявлених позовних вимог.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1288,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3870,97 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 204, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626-629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №15158-12/2024 від 07 грудня 2024 року у загальному розмірі 9000,00 грн (дев`ять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за основним зобов`язанням та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 4200,00 грн (чотири тисячі двісті гривень 00 копійок) заборгованості за процентами та 5400,00 грн (п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) штрафу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1288,26 грн (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 26 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3870,97 грн (три тисячі вісімсот сімдесят гривень 97 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, Львівська область, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17 вересня 2016 року Дубровицьким РС УДМС України в Рівненській області.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.