Рішення № 139954931, 22.09.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2001/26

Провадження № 2/548/1048/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

представника позивачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хорол у режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , за участі третіх особі: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", Акціонерного товариства "Ідея банк", приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Дарії Василівни, про звільнення майна з-під арешту,

установив:

11.08.2026 представник позивачки ОСОБА_1 за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернувся до Хорольського районного суду із позовною заявою, у якій прохає усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту; звільнити з-під арешту квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування записів про обтяження № 2398330 та № 8805717 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У обгрунтування своїх вимог вказує, що вона ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у місті Хоролі Лубенського району Полтавської області.

Після його смерті відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 .

Для оформлення спадкових прав позивачка як спадкоємиця 1 черги за законом звернулася до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Д.В., яка відкрила спадкову справу до майна померлого № 112/2025. Нотаріусом була отримана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 479887096 від 02.06.2026, згідно з якою на вищевказану квартиру зареєстровано два арешти нерухомого майна.

Першим обтяженням є запис № 2398330, зареєстрований 06 вересня 2013 року о 15:13:56 Реєстраційною службою Хорольського районного управління юстиції Полтавської області. Підставою державної реєстрації стало рішення державного реєстратора, прийняте на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної у виконавчому провадженні ВП № 39139227 від 05.09.2013 старшим державним виконавцем ВДВС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області. Вид обтяження - арешт нерухомого майна.

Другим обтяженням є запис № 8805717, зареєстрований 20 лютого 2015 року о 14:36:10 Реєстраційною службою Хорольського районного управління юстиції Полтавської області. Підставою для його внесення стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесена у виконавчому провадженні ВП № 46301277 від 20.02.2015 начальником Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції Полтавської області.

Обидва арешти залишаються чинними та містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлює оформлення спадкових прав позивача та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

З повідомлення Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що виконавчі провадження, у межах яких були накладені арешти на зазначене нерухоме майно, закінчені відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України ''Про виконавче провадження'' (стара редакція) та у подальшому за п. 3 ст. 39 цього Закону (у зв`язку із смертю боржника).

Оскільки арешт майна за заявою позивачки Хорольським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не знятий, вона звернулася до суду із цією позовною заявою.

Згідно з протоколом авторозподілу справи між суддями від 11.08.2026 справа передана для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою від 13.08.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання сторін, установив відповідачам строк 15 днів для надання відзиву на позов.

У встановлений строк відзив на позов не надходив.

19.08.2026 за допомогою підсистеми "Елетронний суд" представник третьої особи - АТ "Ідея банк'' Рибак Н.І. надіслала до суду пояснення щодо позову, у якому вказала, що спадкоємцями ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , погашено заборгованість останнього перед АТ "Ідея банк" за кредитним договором, яикй був укладений між її довірителем та ОСОБА_5 13.06.2024. Прохала ці пояснення урахувати під час ухвалення рішення у справі.

26.08.2026 засобами пошти до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 про розгляд справи за її відсутності та визнання позовних вимог.

У судове засідання 22.09.2026 позивачка ОСОБА_2 , відповідачі та представники третіх осіб не з`явилися, належно були повідомлені про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про доставку копії ухвали про відкриття провадження до відповідних електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" та поштовим повідомленням про неотримання цього документу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем їх реєстрації у зв`язку із відсутністю адресатів.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги своєї довірительки підтримав, прохав їх задовольнити із підстав, зазначених у позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Суд із досліджених письмових доказів встановив, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що доводиться копією сторінок паспорта позивачки серії НОМЕР_1 та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у місті Хоролі Лубенського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю згідно із Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2003 № 1374817.

Для оформлення спадкових прав позивачка як спадкоємиця першої черги за законом звернулася до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Д.В., яка відкрила спадкову справу до майна померлого № 112/2025, що підтверджується копією заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщинивід 25.11.2025, порядковий номер заяви 335.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 479887096 від 02.06.2026, на вищевказану квартиру зареєстровані два арешти нерухомого майна: першим обтяженням є запис № 2398330, зареєстрований 06 вересня 2013 року о 15:13:56 Реєстраційною службою Хорольського районного управління юстиції Полтавської області. Підставою державної реєстрації стало рішення державного реєстратора, прийняте на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної у виконавчому провадженні ВП №39139227 від 05.09.2013 старшим державним виконавцем ВДВС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області. Вид обтяження - арешт нерухомого майна.

Другим обтяженням є запис № 8805717, зареєстрований 20 лютого 2015 року о 14:36:10 Реєстраційною службою Хорольського районного управління юстиції Полтавської області. Підставою для його внесення стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесена у виконавчому провадженні ВП № 46301277 від 20.02.2015 начальником Відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції Полтавської області.

Згідно з відповідями Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 09.06.2026 за вих. № 80651, Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області від 25.05.2026 за вих. № 9090 та від 25.06.2026 за вих. № 11350, а також Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області від 12.06.2026 за вих. № 27683, виконавчий лист, виданий Хорольським районним судом Полтавської області 23.07.2013 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 70000,00 грн, неодноразово передавався між різними органами державної виконавчої служби залежно від місця відбування покарання та місця проживання боржника ОСОБА_5 . Саме на користь ОСОБА_4 виданий виконавчий лист, у межах виконання якого було накладено спірні арешти.

Із цих повідомлень відділів державної виконавчої служби вбачається, що ВП № 39139227 відкрите 02 серпня 2013 року Хорольським районним відділом державної виконавчої служби. 05 вересня 2013 року у межах цього ВП державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, на підставі якої до Державного реєстру речових прав внесено запис про обтяження № 2398330. Надалі, у зв`язку з відбуванням боржником покарання у Крюківській виправній колонії № 29, 27.06.2014 виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 10 статті 49 Закону України Про виконавче провадження (редакції, чинній на той час), а виконавчий документ направлений за належністю до Крюківського відділу державної виконавчої служби.

Після повторного надходження виконавчого документа Хорольським ВДВС 02 лютого 2015 року відкрито ВП № 46301277. 20 лютого 2015 року начальник Хорольського ВДВС винесла постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Саме на підставі цієї постанови був зареєстрований другий запис про обтяження № 8805717.

22 червня 2015 року виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 10 статті 49 Закону України Про виконавче провадження із направленням виконавчого документа до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби, оскільки боржник продовжував відбувати покарання.

06 листопада 2015 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

24.11.2025 виконавче провадження закінчене за п. 3 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" (смерть боржника). Залишок нестягнутого боргу 51794,28 грн, виконавчого збору - 5179,42 грн. Станом на 25.06.2026 інформація щодо сплати боргу до відділу ДВС не надходила, витрати виконавчого провадження не сплачені.

Із вищевказаних повідомлень відділів державної виконавчої служби вбачається, що арешт майна, а саме вищезазначеної квартири, належної ОСОБА_5 , за викладених обставин можливий лише за рішенням суду.

Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дочкою позивачки та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спадкоємицею останнього, що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_4 , позовні вимоги визнала повністю, не заперечувала проти зняття арешту із вищевказаної квартири, що підтверджується її письмовою заявою від 14.08.2026.

Норми права, застосовані судом, мотивована оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 травня 2023 року в справі № 463/3251/22.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У порядку статей 76-81 ЦПК України вимоги позивачки доведені належними та достатніми доказами.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вказувалося вище, у позивачки як спадкоємиці, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, виникли права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини, тому вона має право захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII ''Прикінцеві та перехідні положення'' цього Закону.

Частиною 5 статті 59 Закону України ''Про виконавче провадження'' передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульований правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року у справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц.

На сьогодні позивачка ОСОБА_2 має намір оформити свої спадкові права на майно померлого ОСОБА_5 та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.

На час звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, за наявності арешту (обтяження) на майно, порушується право позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на нерухоме спадкове майно, яке належить померлому ОСОБА_5 .

Виконавче провадження № 49245986 з виконання виконавчого листа № 1628/2359/12, виданого 23.07.2013 Хорольським районним судом про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 70000,00 грн закінчене за п. 3 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" (у зв`язку із смертю боржника).

У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна померлого ОСОБА_5 і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження необхідності існування наразі арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України ''Про виконавче провадження'', у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У матеріалах справи, зокрема у повідомленнях відділів державної виконавчої служби, наданих на запити представника позивачки, не міститься інформації про те, що стягувач у вищевказаних виконавчих провадженнях № 39139227 та № 46301277 ОСОБА_4 повторно пред`являв виконавчий лист до виконання та звертався із заявою до державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника.

Так, ураховуючи вищевказане та те, що згадані виконавчі провадження наразі завершені, суд доходить висновку, що підстав для продовження обтяження на майно не вбачається, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом знаття арешту з майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із відповідачів за цим позовом позивачкою визначений Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Однак, відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21.

У вищевказаних виконавчих провадженнях № 39139227 та № 46301277 стягувачем є виключно ОСОБА_4 , боржником - ОСОБА_5 , тому саме ОСОБА_4 є особою, у інтересах якої було накладено арешт на нерухоме майно - квартиру з метою забезпечення виконання судового рішення, та є належним відповідачем у цій справі.

Натомість, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є належним відповідачем у цьому спорі, оскільки лише здійснював дії щодо виконання судового рішення. Водночас, судове рішення може вплинути на його права та обов`язки, оскільки подальше виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, зумовлює вчинення певних дій з боку даної особи чи її посадових осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 Верховний Суд вказав на помилковість пред`явлення позовних вимог до органу ДВС, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

При визначенні того, чи є відповідач належним або неналежним, вирішальне значення має приналежність спірних прав і обов`язків. Належна сторона є носієм або спірних прав, або спірних обов`язків. Неналежний відповідач - особа, відносно до якої за матеріалами справи виключається припущення про те, що вона є суб`єктом спірного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що ''пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження''.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

За таких обставин, Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем у справі, а тому у задоволенні позову саме до нього необхідно відмовити.

З вищенаведених обгрунтувань, неналежним відповідачем у цій справі є також ОСОБА_3 , яка не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно у вищевказаних виконавчих провадженням. Зняття обтяжень з нерухомого майна - квартири, належної її батькові - ОСОБА_5 не погіршує її становища як спадкоємиці і не порушує її прав, тому у задоволенні позову до неї теж необхідно відмовити.

Відтак, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково у частині їх заявлення до ОСОБА_4 як належного відповідача.

Щодо третіх осіб, залучених позивачкою до участі у справі - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", та Акціонерного товариства "Ідея банк", суд зауважує, що їх залучення є правом позивачки, однак, на переконання суду, рішення про зняття чи відмову у знятті арешту з нерухомого майна - квартири, належної ОСОБА_5 , не може вплинути на їхні права та обов`язки, оскільки вони не є сторонами у вказаних виконавчих провадженнях та у їхніх інтересах такі арешти не накладалися.

Щодо розподілу судових витрат, суд не вирішує вказане питання, оскільки воно не було порушене позивачкою.

На підставі викладеного і керуючись ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 280 -283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , за участі третіх особі: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", Акціонерного товариства "Ідея банк", приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Берези Дарії Василівни, про звільнення майна з-під арешту.

Зняти арешт з майна боржника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та оголошення заборони на його відчуження, зареєстрованого в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна:

- 06.09.2013, обтяження за № 2398330 (спеціальний розділ), об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_2 , накладеного з виконання ВП 39139227;

- 20.02.2015, обтяження за № 8805717 (спеціальний розділ), об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_2 , накладеного з виконання ВП 46301277.

Відмовити у частині позовних вимог, заявлених до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивачки: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 10328/10 від 08.11.2021.

Відповідачі:

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

2. Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: м. Хорол, вул. Соборності, 4 Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ 34865290.

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Треті особи:

1. Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, ЄДРПОУ 14282829.

2. Акціонерного товариства "Ідея банк", адреса: м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

3. Приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, адреса: м. Хорол, вул. Незалежності, 78/9-А Лубенського району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_8 .

Головуючий