Рішення № 139952809, 27.08.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1239/26

Провадження № 2/392/1503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 серпня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Обґрунтування позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 7 920,00 грн та судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20 березня 2024 року між сторонами в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача було укладено Кредитний договір № 20.03.2024-100000464 шляхом прийняття відповідачем Пропозиції (оферти) та Заявки, що є невід`ємною частиною договору, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором E711, надісланого в смс-повідомленні на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 42 дні з дати надання (з 20 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року).

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 4 000,00 грн на банківську платіжну картку Mastercard № 516875*24, зазначену відповідачем, за допомогою платіжного сервісу LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк») 20.03.2024 року о 08:54 (ID операції: 2439580803).

Відповідач у порушення взятих на себе договірних зобов`язань кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, нараховані проценти не сплатив, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову, виникла заборгованість у загальному розмірі 7 920,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту (основний борг) - 4 000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 3 920,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу).

При зверненні до суду із позовною заявою представник позивача просив розглядати справу без участі представника товариства, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Рух справи.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області, 01 червня 2026 року надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився .

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 13 липня 2026 року та 27 серпня 2026 року, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду конвертами із відповідними відмітками. Крім того, повідомлявся шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази від нього не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог. Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 20 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 20.03.2024-100000464 в електронній формі, складовими частинами якого є Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Заявка, Інформаційне повідомлення позичальника та Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Усі складові частини договору підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E711 (дата та час підписання: 20.03.2024 о 08:54), надісланого в смс-повідомленні на його номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до умов Кредитного договору (Заявки та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції) позичальнику було надано кредит на таких умовах: дата надання кредиту: 20 березня 2024 року; сума кредиту: 4 000,00 грн; строк користування кредитом: 42 дні (дата повернення кредиту - 30 квітня 2024 року); первинний період користування кредитом: 14 днів за фіксованою процентною ставкою «Економ» у розмірі 2,0% за кожен день користування; ставка «Стандарт»: 2,5% за кожен день користування, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ»; спосіб надання коштів: безготівковим шляхом на банківську картку (електронний платіжний засіб) 5168-75XX-XXXX-8824.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується платіжною квитанцією системи LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк») ID операції 2439580803 (Order ID: O_1B206CC28150044104981504F36B1C31B0CF) від 20.03.2024 року о 08:54, згідно з якою на платіжну картку MASTERCARD № 516875*24 перераховано суму 4 000,00 грн із призначенням платежу: «Видача за договором №20.03.2024-100000464».

Як вбачається з розрахунку заборгованості: відповідачем оплат на погашення заборгованості за договором здійснено не було; за первинний період з 20 березня 2024 року по 02 квітня 2024 року нараховано проценти за ставкою 2,0% (14 днів по 80,00 грн = 1 120,00 грн); за чергові періоди з 03 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року нараховано проценти за ставкою 2,5% (28 днів по 100,00 грн = 2 800,00 грн); всього позивачем нараховано процентів за період користування кредитом - 3 920,00 грн; залишок основного боргу (тіла кредиту) становить 4 000,00 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 20.03.2024-100000464 від 20 березня 2024 року, за розрахунком позивача, складає 7 920,00 грн (4 000,00 грн - тіло кредиту; 3 920,00 грн - проценти за користування кредитом).

Мотиви суду та застосовані норми права.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації його у системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини 3, 4, 6 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону, У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, у письмовій (електронній) формі, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладення електронних договорів у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а відповідь про прийняття пропозиції може бути надана, зокрема, шляхом заповнення електронної форми заяви про прийняття пропозиції або вчинення інших дій, якщо порядок їх вчинення чітко роз`яснений в інформаційній системі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» під час укладення електронного правочину може використовуватися, зокрема, електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, використання одноразового ідентифікатора саме по собі не виключає можливості укладення електронного кредитного договору та прирівняння такого договору за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Водночас суду належить встановити не лише наявність тексту електронного договору, а й обставини, які підтверджують його прийняття конкретною особою із застосуванням передбаченого договором способу електронного підписання.

Оцінюючи надані позивачем електронні докази, суд виходить з того, що відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 звернув увагу на необхідність належної перевірки факту укладення договору в електронній формі, зокрема достовірності та цілісності електронного документа, способу його підписання та сукупності доказів, якими підтверджується вчинення відповідних дій саме позичальником.

Судом встановлено, що матеріали справи містять текст пропозиції (оферти), заявку, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, підтвердження використання відповідачем одноразового ідентифікатора E711, а також квитанцію про успішне зарахування кредитних коштів на її банківську картку. Факт укладення договору та виникнення грошових зобов`язань підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів, у тому числі електронними документами щодо укладення договору та платіжною квитанцією про перерахування відповідачу кредитних коштів. Відповідач не надав суду доказів погашення кредиту повністю або частково, не заперечив факту отримання коштів та не подав доказів на спростування розрахунку заборгованості.

На підставі вище викладеного з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20.03.2024-100000464 від 20 березня 2024 року в електронній формі, умови якого позивачем були виконані в повному обсязі. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість повністю не повернула.

Суд враховує, що позивач надав докази перерахування кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення заявки на отримання кредиту. Відповідачка не подала відзиву, не заперечила факт отримання кредитних коштів, не надала доказів того, що зазначений електронний платіжний засіб їй не належить або що кредитні кошти нею не отримувалися. За таких обставин суд вважає доведеним факт належного виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із статтею 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, факт неповернення суми кредиту (тіла кредиту) у розмірі 4 000,00 грн є доведеним та підлягає безумовному стягненню з відповідача.

Проте, суд не погоджується з розміром процентів за користування кредитними коштами, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:протягом перших 120 днів - 2,5 %;протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи: з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року денна процентна ставка має бути не більшою 2,5 %;з 23 квітня 2024 року - не більшою 1,5 %; а з 21 серпня 2024 року - не більшою 1 %.

У справі, що розглядається, Кредитний договір № 20.03.2024-100000464 укладено 20 березня 2024 року на строк 42 дні з кінцевим терміном повернення коштів 30 квітня 2024 року.

Оскільки договір укладений після набрання чинності зазначеним Законом, до спірних правовідносин підлягають обов`язковому застосуванню встановлені законом імперативні обмеження максимального розміру процентної ставки.

Як вбачається з умов договору та поданого позивачем розрахунку, позивачем нараховано відсотки за весь період кредитування (42 дні) у загальному розмірі 3 920,00 грн, виходячи з наступного:

1. За первинний період тривалістю 14 днів (з 20.03.2024 по 02.04.2024 включно) нараховано проценти за ставкою 2,0 % на день: 4 000,00 грн ? 2,0 % = 80,00 грн на день ? 14 днів = 1 120,00 грн;

2. За період з 03.04.2024 по 22.04.2024 включно (20 днів) нараховано проценти за ставкою 2,5 % на день: 4 000,00 грн ? 2,5 % = 100,00 грн на день ? 20 днів = 2 000,00 грн;

3. За період з 23.04.2024 по 30.04.2024 включно (8 днів) позивачем також нараховано проценти за ставкою 2,5 % на день у загальній сумі 800,00 грн (8 днів ? 100,00 грн).

Нарахування відсотків за період з 20 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року відповідає встановленому законом максимальному розміру ставки (не більше 2,5 % на день), і за цей період сума правомірно нарахованих процентів становить 3 120,00 грн (1 120,00 грн + 2 000,00 грн).

Водночас, починаючи з 23 квітня 2024 року (після спливу 120 днів з дня набрання чинності Законом), набуло чинності імперативне законодавче обмеження, відповідно до якого денна процентна ставка не може перевищувати 1,5%.

З огляду на імперативні вимоги пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування процентів понад граничну межу 1,5 % на день є неправомірним.

Тому за період з 23 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року (8 днів) проценти підлягають нарахуванню за максимально допустимою законом ставкою 1,5 % на день:4 000,00 грн?1,5 % = 60,00 грн (на день) ? 8 днів = 480,00 грн.

Таким чином, належна до стягнення з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом за договором за період з 20 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року складає:

1 120,00 грн + 2 000,00 грн + 480,00 грн = 3 600,00грн.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», становить 7 600,00 грн, з яких:4 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 3 600,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Крім того, позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 610-612, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 141, 223, 259, 263-265, 280 - 282, 284 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.03.2024-100000464 від 20 березня 2024 року у загальному розмірі 7 600 (сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.М. Кратко