Рішення № 139950089, 18.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1444/26

Провадження №2/338/1272/26

18 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.,

Сторона по справі

представник відповідача-адвокат Попович М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2026 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18.12.2025-100000954 від 18 грудня 2025 року в загальному розмірі 24 745 грн 00 коп., а також судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 18.12.2025-100000954. За умовами первісного договору, позичальнику надано кредит у сумі 3 000 грн 00 коп. Надалі за додатковими договорами від 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року сума кредиту була збільшена відповідно на 2 500 грн 00 коп. та 1 000 грн 00 коп., унаслідок чого загальний розмір наданих кредитних коштів становив 6 500 грн 00 коп.

Позивач посилається на те, що відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 11 серпня 2026 року виникла заборгованість у сумі 24 745 грн 00 коп., яка за розрахунком позивача складається з: 6 500 грн 00 коп. основного боргу; 9 990 грн 00 коп. процентів за користування кредитом; 585 грн 00 коп. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 1 170 грн 00 коп. комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 6 500 грн 00 коп. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Також позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та 145 грн 38 коп. витрат, пов`язаних із направленням відповідачці копії позовної заяви з додатками. У позовній заяві зазначено, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху. 03 вересня 2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків з доказом сплати судового збору.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві позивач просив розглядати малозначну справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами, а також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, відповідно до поштової відмітки, зазначеної на конверті із судовою повісткою, який повернувся на адресу суду без вручення, зазначено що відповідачка ОСОБА_1 відмовилася від отримання судової повістки, а отже вважається належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Представник відповідача-адвокат Попович М.М. в судовому засіданні, щодо стягнення комісії та відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, вислухавши думку представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ідентифікаційні дані якої містяться у матеріалах BankID НБУ, уклала з ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 18.12.2025-100000954 у формі електронного документа. Договірні документи містять відомості про використання позичальником одноразового ідентифікатора як електронного підписуЕ987, а також реквізити платіжного засобу 5168-74XX-XXXX-0435 для перерахування кредитних коштів.

За умовами первісного договору дата надання кредиту визначена 18 грудня 2025 року, первісна сума кредиту становить 3 000 грн 00 коп., строк кредитування 217 днів, дата повернення 22 липня 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» становить 1 відсоток за один день користування кредитом у передбачених договором перших чергових періодах, процентна ставка «Економ» 0,5 відсотка за один день у наступних чергових періодах.

19 грудня 2025 року сторони уклали додатковий договір, за яким сума кредиту збільшена на другий транш у розмірі 2 500 грн 00 коп., а загальна сума кредиту стала 5 500 грн 00 коп. 24 грудня 2025 року за наступним додатковим договором надано третій транш у розмірі 1 000 грн 00 коп., після чого загальна сума кредиту становила 6 500 грн 00 коп. Кінцева дата повернення кредиту 22 липня 2026 року не змінювалася.

Факт надання кредитних коштів підтверджується не лише договором і додатковими договорами, а й документами платіжних установ. Зокрема, 18 грудня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано 3 000 грн 00 коп. із призначенням платежу щодо видачі коштів за договором № 18.12.2025-100000954; 19 грудня 2025 року виконано платіж на 2 500 грн 00 коп. на картку № НОМЕР_1 ; 24 грудня 2025 року на картку № НОМЕР_1 перераховано 1 000 грн 00 коп. як транш за додатковим договором. У сукупності ці документи підтверджують надання відповідачці 6 500 грн 00 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин є вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За статтями 626, 628, 638, 639 ЦК України договором є домовленість сторін, договір є укладеним у разі досягнення згоди з усіх істотних умов у належній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором у передбаченому законом порядку. Надані документи в сукупності підтверджують волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору та додаткових договорів, а також фактичне виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір № 18.12.2025-100000954 від 18 грудня 2025 року та додаткові угоди, укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорах одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 моглв отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 18 грудня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року від ТОВ «Споживчий центр» кредитних коштів у загальному розмірі 6500 грн на платіжну (банківську картку) № НОМЕР_1 , дана обставина не спростовується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору.

Отже, щодо основного боргу суд виходить із того, що позивач довів фактичне надання відповідачці кредиту трьома траншами на загальну суму 6 500 грн 00 коп. Докази повернення цієї суми у наданих матеріалах відсутні, а розрахунок позивача платежів на погашення тіла кредиту не містить. Тому вимога про стягнення 6 500 грн 00 коп. основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом суд враховує, що договірні проценти заявлені лише в межах погодженого сторонами строку кредитування до 22 липня 2026 року. Такий підхід узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, за яким право кредитодавця нараховувати договірні проценти існує у межах погодженого строку кредитування, якщо інше не випливає з правомірно погоджених умов правовідносин.

Наданий позивачем щоденний розрахунок процентів судом перевірено. За 18 грудня 2025 року на 3 000 грн нараховано 30 грн; за п`ять днів з 19 по 23 грудня 2025 року на 5 500 грн за ставкою 1 відсоток 275 грн; за 87 днів з 24 грудня 2025 року по 20 березня 2026 року на 6 500 грн за ставкою 1 відсоток 5 655 грн; за 124 дні з 21 березня по 22 липня 2026 року на 6 500 грн за ставкою 0,5 відсотка 4 030 грн. Загалом 30 + 275 + 5 655 + 4 030 = 9 990 грн 00 коп. Після 22 липня 2026 року договірні проценти позивачем не нараховувалися. Отже, вимога в цій частині підтверджена належним розрахунком.

При цьому суд розмежовує погоджену сторонами ставку процентів за користування кредитом та денну процентну ставку у значенні Закону України «Про споживче кредитування». Денна процентна ставка є показником загальних витрат за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражених у процентах від загального розміру виданого кредиту. У договірних документах після остаточного збільшення суми кредиту цей показник визначено на рівні 0,74 відсотка, що не перевищує встановленого законом граничного розміру одного відсотка.

Щодо стягнення заборгованості за комісією пов`язаної з наданням кредиту, суд зазначає наступне.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, встановлено, що первісним договором передбачено комісію 9 відсотків від першого траншу 270 грн 00 коп., додатковим договором від 19 грудня 2025 року 225 грн 00 коп. за другий транш, додатковим договором від 24 грудня 2025 року 90 грн 00 коп. за третій транш. Загалом розмір цієї комісії становить 585 грн 00 коп.

Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» відносить до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Заявлена комісія за надання кредиту прямо визначена погодженими сторонами документами, її база й розмір є визначеними, вона врахована у графіках та загальних витратах за кредитом. Тому підстав для відмови у стягненні 585 грн 00 коп. суд не встановив.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд враховує, що після остаточного збільшення суми кредиту 24 грудня 2025 року її розмір визначено у сумі 585 грн 00 коп. у кожному з чергових періодів № 2 та № 3, тобто 1 170 грн 00 коп. загалом.

Договором конкретизовано, що ця комісія встановлена за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн та у відділеннях, відновлення паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні та інші пов`язані з обслуговуванням послуги. Водночас договором прямо застережено, що до цієї комісії не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно за законом, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 сформульовано висновок про нікчемність умови договору щодо оплатності саме тієї інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» має надаватися споживачу безоплатно один раз на місяць на його вимогу. Водночас Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення до загальних витрат комісій за обслуговування кредитної заборгованості.

У цій справі зміст погодженої умови відрізняється від умови, оціненої Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище справі: обов`язкова безоплатна інформація прямо виключена з предмета платної комісії, а платні організаційні та сервісні складові визначені у самому договорі. За відсутності доказів того, що заявлена до стягнення комісія фактично є платою за послугу, яка законом має надаватися безоплатно, вимога про стягнення 1 170 грн 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окремо суд оцінює вимогу про стягнення 6 500 грн 00 коп. процентів відповідно до статті 625 ЦК України. Умовами договору було передбачено підвищений договірний розмір процентів річних як наслідок прострочення грошового зобов`язання, а розрахунок позивача містить відповідне нарахування у 2026 році.

Проте пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правило, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

На момент виникнення спірного прострочення та нарахування позивачем зазначених сум в Україні діяв воєнний стан. Отже, незалежно від погодженого сторонами розміру процентів річних за прострочення, спеціальна імперативна норма закону звільняє відповідачку від відповідальності за статтею 625 ЦК України у цей період. Тому у стягненні 6 500 грн 00 коп. процентів за статтею 625 ЦК України слід відмовити.

Таким чином, із заявлених 24 745 грн 00 коп. заборгованості стягненню підлягає 18 245 грн 00 коп., з яких 6 500 грн 00 коп. основний борг, 9 990 грн 00 коп. проценти за користування кредитом, 585 грн 00 коп. комісія, пов`язана з наданням кредиту, 1 170 грн 00 коп. комісія за обслуговування кредитної заборгованості. У частині 6 500 грн 00 коп. процентів, заявлених за статтею 625 ЦК України, позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Платіжною інструкцією № СЦ00136355 від 20 серпня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. Квитанцією та описом вкладення Поштової служби «Е-Пост» № 2214052 від 19 серпня 2026 року підтверджено витрати у сумі 145 грн 38 коп. на направлення відповідачці позовної заяви з додатками. Ці витрати пов`язані з підготовкою та розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частка задоволених майнових вимог становить 18 245 / 24 745, тобто 73,732067 відсотка. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 963 грн 04 коп. судового збору (2 662,40 ? 18 245 / 24 745) та 107 грн 19 коп. витрат на направлення позовної заяви (145,38 ? 18 245 / 24 745).

Заявлене в позові повідомлення про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення не містить ні визначеної суми, ні доказів реальності, необхідності та розміру таких витрат. У наданих суду на момент ухвалення цього рішення матеріалах відповідних доказів немає, тому питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується припущенням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, статтями 207, 525, 526, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.12.2025-100000954 від 18 грудня 2025 року у загальному розмірі 18 245 (вісімнадцять тисяч двісті сорок п`ять) грн 00 коп., з яких: 6 500 грн 00 коп. основний борг; 9 990 грн 00 коп. проценти за користування кредитом; 585 грн 00 коп. комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1 170 грн 00 коп. комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 963 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят три) грн 04 коп. судового збору та 107 (сто сім) грн 19 коп. витрат, пов`язаних із направленням відповідачці позовної заяви з додатками.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи відбувся без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текс рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя В.В. Решетов