Рішення № 139950088, 15.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1021/26

Провадження №2/338/1005/26

15 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю: секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №572920-КС-003 від 21 січня 2026 року у розмірі 14867,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 572920-КС-003. Вказаний договір був укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.

Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 6000 грн., строком на 16 тижнів - до 13 травня 2026 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом та сплатою комісії за надання кредиту.

Стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту 1200,00 грн.

Відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 2020 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору у відповідачки станом на 05 червня 2026 року виникла заборгованість, яка позивачем визначена у розмірі 14867,80 грн. з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5900,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 5387,80 грн., суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України 3000грн., суми прострочених платежів за комісією - 580 грн.

Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасила, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки 14867,80 грн. заборгованості за кредитним договором та 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача на розгляд справи не з`явилася, у поданій заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлялася у встановленому законом порядку. До початку засідання представник відповідачки подала відзив на позовну заяву у якому виклала заперечення з приводу позовних вимог. Вказала, що відповідачка ОСОБА_1 не погоджується із заявленою позивачем сумою заборгованості за кредитним договором. Заявлений позов визнала частково та зазначила, що відповідачка визнає позов у частині стягнення суми тіла кредиту у розмірі 5900 гривень Вимоги про стягнення з неї заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України та комісії є безпідставними та задоволенню не підлягають. Також зазначила, що відповідачка ОСОБА_1 є дружиною діючого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 13 вересня 2023 року. Тому на відповідачку, як дружину військовослужбовця поширюються пільги передбачені ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме вона звільнена від нарахування та сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки. Вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідачки суми заборгованості прострочених платежів по процентах у розмірі 5387,80 грн. задоволенню не підлягає. Таким чином представник відповідачки просила прийняти та врахувати вказані обставини та задовольнити позовні вимоги частково стягнувши з відповідачки заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5900 грн. При цьому долучила до поданої заяви свідоцтво про реєстрацію шлюбу відповідачки з ОСОБА_2 , довідку Форми 5 відповідно до якої солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 03 грудня 2022 року.

01 вересня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив у якому виклала заперечення з приводу доводів представника відповідачки. Зокрема зазначає, що сторона відповідачки у відзиві на позовну заяву не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та здійснення платежів за кредитним договором. Також звертає увагу на те, що сторона відповідача просить суд задовольнити позовні вимоги частково. Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Тому просить суд врахувати визнання стороною відповідачки вищезазначених обставин справи.

Також у відповіді на відзив представник позивача звертає увагу на те, що у диспозиції ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко зазначено саме про ненарахування процентів за користування кредитом, а не про списання всіх процентів за користування кредитом за Кредитними договорами військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам). Вищезазначена норма не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружин чи чоловіків) від обов`язку по сплаті процентів за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких проценти за користування кредитом не нараховуються. Такою умовою є перебування особи (її дружини чи чоловіка) на військовій службі, про що чітко зазначено у диспозиції цієї статті. Відповідно до вищевикладеного, для застосування вищезазначеної норми до спірних правовідносинах, відповідачка мала надати суду належні, достатні та достовірні докази перебування чоловіка відповідачки на військовій службі саме протягом строку дії кредитного договору.

Також представник позивача зазначає, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружин чи чоловіків) від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Відповідачка стверджує, що начебто має право на пільгу, яка передбачена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Сторона відповідачки не надала суду належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що чоловік відповідачки перебував на військовій службі протягом строку (терміну) дії кредитного договору, а саме з 21.01.2026 року по 13.05.2026 року, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам) до спірних правовідносин. У зв`язку з наведеним представник позивача зазначав, що у даній справі відсутні правові підстави для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до спірних правовідносин та підтримав стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була заявлена позивачем.

10 вересня 2026 року представником відповідачки подано заперечення на відповідь на відзив. У поданому заперечення представник відповідачки не погодився із доводами представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що 21 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 572920-КС-003. Вказаний договір був укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.

Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 6000 грн., строком на 16 тижнів - до 13 травня 2026 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом та сплатою комісії за надання кредиту.

Стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту 1200,00 грн.

Відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату, яку позивач зарахував: 100 грн. на погашення тіла кредиту, 1300 грн. плати за нарахованими відсотками та 620 грн. комісії, тобто загальна сума становить 2020 грн.

За розрахунком позивача станом на 05 червня 2026 року у відповідачки виникла заборгованість, яка позивачем визначена у розмірі 14867,80 грн. з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5900 грн., суми прострочених платежів по процентах - 5387,80 грн., суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України - 3000 грн., суми прострочених платежів за комісією 580 грн.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 572920-КС-003 від 21 січня 2026 року, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення.

Вказана обставина позивачкою не оспорюється.

Разом з тим, при розрахунку заборгованості за кредитом, позивачем не враховано ряд правових норм. Зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як вбачається з наданих відповідачкою суду документальних доказів відповідачка ОСОБА_1 є дружиною діючого військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації (призваний з 03 грудня 2022 року) ОСОБА_2 .

Таким чином, станом на час укладення та протягом строку дії кредитного договору, а також на час вирішення справи судом, відповідачка є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». З огляду на це до відповідачки не може бути застосовано штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом.

На підтвердження обставин поширення на ОСОБА_1 положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» представник відповідача додала копію військового квитка серіїАВ № НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_2 призваний на військову службу 03 грудня 2022 року, копію довідки Ф5 від 13 вересня 2023 року № 113193, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 03 грудня 2022 року, копію свідоцтва про шлюб, копію довідки №1425 від 03 вересня 2026 року, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 з 20 серпня 2026 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у період укладення та виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 мала статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у зв`язку з чим на неї поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин до відповідачки не могли застосовуватися штрафні санкції, а також є підстави для списання нарахованих до сплати процентів за користування кредитом.

З наявної в матеріалах справи копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 572920-КС-003 від 21 січня 2026 року вбачається, що у період з 03 лютого 2026 року по 20 лютого 2026 року відповідачка здійснила оплату на виконання умов договору на загальну суму 2020 грн., зокрема 100 грн. на погашення тіла кредиту, 1300 грн. плати за нарахованими відсотками та 620 грн. комісії.

Враховуючи наведені вище положення закону, сплачена ОСОБА_1 сума коштів у розмірі 1300 грн. має бути врахована, як погашення частини тіла кредиту. Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідачки слід стягнути 5180 грн заборгованості за кредитним договором №572920-КС-003, яка складається із 4600 грн - заборгованості за тілом кредиту та 580 грн. заборгованості по комісії.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 927,59 грн. судового збору (5180 грн. х 2662,40/ 14867,80).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК, ст.ст.263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 572920-КС-003 про надання кредиту від 21 січня 2026 року в розмірі 5180 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 927,59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Л.М. Битківський