Ухвала суду № 139946165, 22.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/28745/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 27.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2018 по 27.06.2025.

Ухвалою від 15.09.2026 позовну заяву було залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;

- обґрунтоване клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору із зазначенням конкретних обставин, які унеможливлюють його сплату під час звернення до суду або документ про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.

16.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив:

- відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн за подання адміністративного позову у справі № 520/28745/26 до ухвалення судового рішення у цій справі.

Також, представником позивача подано заяву, в якій він просив:

- визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 року;

- поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду у справі № 520/28745/26.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач є особою похилого віку та має статус внутрішньо переміщеної особи, яка внаслідок військової агресії була змушена залишити постійне місце проживання у місті Донецьку.

Представник позивача зазначає, що пропуск строку звернення до суду з вимогами щодо виплати пенсії за минулий період зумовлений об`єктивними та незалежними від волі позивача обставинами.

Як на першу підставу для поновлення строку представник позивача посилається на наявність фактично нарахованих, але не виплачених сум пенсії.

Зазначає, що з доданих до заяви матеріалів електронної пенсійної справи позивача вбачається, що у графі «Сума останньої виплати» зафіксовано суму в розмірі 24 333,79 грн, у графі «Дата наступної виплати» зазначено 20.03.2018, а у графі «Місяць останньої виплати» лютий 2018 року.

На думку представника позивача, вказані відомості підтверджують, що пенсійні суми за минулий період були нараховані пенсійним органом, однак не виплачені з вини відповідача.

Посилаючись на положення частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, представник позивача вказує, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком.

У зв`язку із цим представник позивача вважає, що строк звернення до суду щодо заявлених позовних вимог не може бути обмежений шестимісячним строком, установленим статтею 122 КАС України.

Як на другу підставу для поновлення строку представник позивача посилається на триваюче невиконання відповідачем рішення суду.

Зазначає, що захист прав позивача здійснювався поетапно та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №200/10315/25 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Проте, за твердженням представника позивача, вказане судове рішення залишається фактично невиконаним відповідачем у частині реальної виплати заборгованості, оскільки позивач досі не отримала належні їй кошти.

На думку представника позивача, зазначене підтверджує триваючий характер порушення з боку пенсійного органу та неможливість позивача своєчасно розпоряджатися належними їй пенсійними виплатами.

Як на третю підставу для поновлення строку представник позивача посилається на момент виникнення правової визначеності щодо спірних правовідносин.

Зазначає, що через процесуальні особливості розгляду справи №200/10315/25 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати пенсії за період з 2018 року по 2025 рік ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 були залишені без розгляду.

Після набрання рішенням у справі №200/10315/25 законної сили позивач намагалася врегулювати питання виплати пенсії за минулий період шляхом звернення до пенсійного органу зі скаргою.

Представник позивача стверджує, що лише листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.08.2026 відповідач уперше офіційно відмовив у виплаті пенсії за минулі роки.

При цьому зазначає, що з цим позовом позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду 10.09.2026, тобто менш ніж через один місяць після отримання зазначеного листа відповідача.

На переконання представника позивача, триваюче невиконання відповідачем судового рішення, наявність зафіксованої в електронній пенсійній справі суми останньої виплати в розмірі 24 333,79 грн, похилий вік позивача та її статус внутрішньо переміщеної особи є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.

На підтвердження наведених обставин до заяви додано копії відомостей електронної пенсійної справи позивача, рішення та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №200/10315/25, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5.

Вирішуючи заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позовної заяви заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для його поновлення.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані у ній підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Строк звернення до адміністративного суду це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, упродовж якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Початок перебігу такого строку пов`язується не лише з моментом, коли особа фактично дізналася про порушення свого права, а й із моментом, коли вона за обставинами справи повинна була про нього дізнатися.

Установлення строків звернення до суду спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, дисциплінування їх учасників та своєчасне вчинення ними процесуальних дій. Після спливу таких строків правовідносини, якщо жодна зі сторін не звернулася до суду за вирішенням спору, набувають ознак стабільності.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними доказами.

У постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначив, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо послатися на необізнаність про порушення свого права. Він повинен довести, що не міг дізнатися про таке порушення та саме із цієї причини не звернувся до суду протягом установленого законом строку. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду за наявності в неї можливості знати про стан своїх прав.

Верховний Суд також указав, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому факт неотримання пенсії та її розмір відомі пенсіонеру під час одержання або неодержання відповідної щомісячної виплати. Отримання пенсіонером листа територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його пізніше звернення не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення свого права, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти активні дії щодо його реалізації.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що пенсія позивачу не виплачувалася з березня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується.

Отже, про неотримання пенсійної виплати за березень 2018 року позивач повинна була дізнатися не пізніше закінчення встановленого законом строку її виплати у цьому місяці. У подальшому відсутність щомісячних пенсійних виплат була обставиною, про яку позивач не могла не знати.

З цим позовом щодо нарахування та виплати пенсії за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 позивач звернулася лише 10.09.2026, тобто після закінчення шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Оцінюючи посилання представника позивача на наявність нарахованої, але не виплаченої пенсії в розмірі 24 333,79 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а зазначила, що положення законодавства про виплату пенсії за минулий час без обмеження строком застосовуються за одночасної наявності двох умов: відповідні суми мають бути нараховані пенсійним органом та не виплачені саме з вини держави в особі такого органу.

Додані до заяви копії відомостей електронної пенсійної справи містить записи: «Сума останньої виплати 24 333,79 грн», «Місяць останньої виплати лютий 2018 р.» та «Дата наступної виплати 20.03.2018».

Проте зазначені відомості не містять даних про те, що сума 24 333,79 грн є заборгованістю, нарахованою за період з 01.03.2018 по 27.06.2025. У вказаних відомостях не зазначено періоду, за який визначено цю суму, її складових, дати нарахування, рішення пенсійного органу про її нарахування або обліку такої суми як заборгованості.

Запис «Сума останньої виплати» не є тотожним поняттям нарахованої та не виплаченої заборгованості. Зазначення в пенсійній справі дати наступної виплати 20.03.2018 також не підтверджує фактичного нарахування пенсії за весь заявлений у позові період.

Крім того, в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №200/10315/25 на підставі наданої пенсійним органом інформації про нараховану і фактично виплачену пенсію та відомостей ІКІС ПФУ встановлено, що з 01.03.2018 пенсія позивачу не нараховувалася.

Саме з огляду на відсутність нарахування пенсії суд у справі №200/10315/25 дійшов висновку про незастосовність частини другої статті 46 Закону №1058-IV до вимог за період до 27.06.2025 та про пропуск строку звернення до адміністративного суду.

Наданий представником позивача знімок екрана не спростовує встановленої обставини щодо відсутності нарахування пенсії з березня 2018 року та не підтверджує наявності облікованої пенсійним органом заборгованості за весь період з 01.03.2018 по 27.06.2025.

При цьому предметом поданого позову є саме визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування пенсії та зобов`язання спочатку нарахувати, а потім виплатити пенсію за спірний період. Отже, позивач фактично просить здійснити первинне нарахування пенсії, а не виплатити вже нараховані пенсійним органом суми.

За таких обставин положення частини другої статті 46 Закону №1058-IV щодо виплати нарахованої пенсії без обмеження будь-яким строком не поширюються на заявлені позовні вимоги та не усувають необхідності дотримання шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Оцінюючи посилання представника позивача на невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №200/10315/25, суд ураховує, що цим рішенням відповідача зобов`язано поновити нарахування і виплату пенсії позивачу з 28.06.2025 з виплатою заборгованості, що утворилася.

Водночас у цій справі заявлено вимоги щодо іншого періоду з 01.03.2018 по 27.06.2025. Рішення від 18.02.2026 не покладає на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити пенсію за цей період.

Тому обставини виконання або невиконання рішення в частині нарахування і виплати пенсії починаючи з 28.06.2025 не підтверджують поважності причин пропуску строку звернення до суду з вимогами за попередній період.

Крім того, невиконання судового рішення має самостійний порядок судового контролю і не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про ненарахування та невиплату пенсії з березня 2018 року.

Щодо посилання на виникнення правової визначеності після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.08.2026 суд зазначає, що цей лист наданий у відповідь на звернення позивача від 20.07.2026.

Звернення до пенсійного органу в липні 2026 року та отримання відповіді у серпні 2026 року не змінюють моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення свого права щодо щомісячних пенсійних виплат упродовж 2018 2025 років.

Такий лист свідчить лише про час, коли позивач повторно почала вчиняти активні дії з метою реалізації свого права, але не утворює нового початку перебігу строку звернення до суду.

Крім того, не пізніше грудня 2025 року позивачу вже було достеменно відомо про невиплату пенсії за спірний період, оскільки вона звернулася до Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/10315/25 із вимогами про поновлення нарахування та виплати пенсії з дати її припинення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №200/10315/25 позовні вимоги в частині поновлення нарахування та виплати пенсії з дати її припинення до 27.06.2025 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та ненаведенням поважних причин його пропуску.

Таким чином, лист відповідача від 12.08.2026 не є обставиною, з якою може бути пов`язаний початок перебігу нового шестимісячного строку щодо тих самих пенсійних виплат за період з 01.03.2018 по 27.06.2025.

Відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду повторно в загальному порядку.

Отже, повторне звернення можливе за умови усунення підстав, що зумовили залишення позову без розгляду.

Однак подана представником позивача заява не містить нових об`єктивних обставин, які існували протягом пропущеного строку та фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Стосовно похилого віку позивача суд зазначає, що сам по собі вік особи не свідчить про неможливість реалізації нею права на судовий захист.

До заяви не додано медичних документів або інших доказів, які б підтверджували наявність у позивача такого стану здоров`я чи інших пов`язаних із віком обставин, які унеможливлювали звернення до суду протягом усього періоду пропуску.

Статус внутрішньо переміщеної особи також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Представником позивача не зазначено, коли саме позивач залишила постійне місце проживання, де перебувала протягом 2018 2025 років, які конкретні обставини, пов`язані з переміщенням або збройною агресією, перешкоджали їй звернутися до суду, упродовж якого часу такі перешкоди існували та чому вони об`єктивно унеможливлювали звернення до суду особисто, через представника, засобами поштового або електронного зв`язку.

Надані індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 містять інформацію про окремі періоди трудової діяльності позивача у 2002 та 2010 роках, однак не підтверджують наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Отже, представник позивача не встановив причинного зв`язку між похилим віком, статусом внутрішньо переміщеної особи та неможливістю звернення до суду в межах установленого законом строку.

Суд також ураховує значну тривалість пропуску строку. Виплату пенсії припинено з березня 2018 року, тоді як активні дії щодо судового захисту за матеріалами справи позивач почала вчиняти лише наприкінці 2025 року. Жодних доказів звернень до пенсійного органу або суду впродовж попереднього періоду представником позивача не надано.

У постанові від 21.10.2025 у справі №460/10097/24 Верховний Суд зазначив, що триваючий характер порушення у пенсійних правовідносинах не змінює правил обчислення строку звернення до адміністративного суду та не виключає застосування процесуальних наслідків щодо вимог за період, який виходить за межі шестимісячного строку.

Тому посилання представника позивача на триваючий характер порушення не є самостійною підставою для поновлення строку та не звільняє позивача від обов`язку довести існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Сукупність наведених у заяві обставин свідчить не про об`єктивну неможливість своєчасного звернення до суду, а про тривалу пасивну поведінку позивача щодо захисту права, про порушення якого вона повинна була знати з моменту неотримання щомісячних пенсійних виплат.

Таким чином, представником позивача не наведено інших підстав, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, та не надано доказів існування об`єктивних, непереборних і незалежних від волі позивача обставин, які унеможливлювали подання позову в установлений законом строк.

За таких обставин зазначені у заяві підстави поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, а заява представника позивача про поновлення цього строку задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Полях Н.А.